Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/2319/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 18.10.2018. Зареєстровано: 19.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2018.
Дата набрання законної сили: 29.10.2018
Номер судового провадження: 2-о/562/74/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 562/2319/18 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"26" вересня 2018 р.  Здолбунівський районний суд Рівненської області
		під головуванням судді Мички І.М.
		при секретарі КондратюкН.В. 
		   розглянувши у відкритомусудовому справу за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи, Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація провстановлення факту, що має юридичне значення, -
		В С Т А Н О В И В :
		    ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, що виникло під час виконання обов`язку військової служби 11 червня 2015 року у м. Новогродівка Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   В обгрунтування заяви, заявник вказує, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Рачки Київської області. 26 травня 1973 року одружилася з ОСОБА_3 , від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_2 .
		   10 березня 2015 року Здолбунівським районним військовим комісаріатом Рівненської області Ярошенка А.В. було призвано на військову службу по мобілізації, яку він проходив у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 )
		   Участь у бойових діях ОСОБА_2 брав у складі 55 окремої артилерійської бригади Збройних Сил України (військова частина - польова пошта НОМЕР_3 ).
		   Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 07 липня 2015 року №52-РС, військову службу ОСОБА_2 проходив на посаді номера обслуги гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону.
		   Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		   11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Донецькому та Луганському регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Донецької Народної Республіки" та "Луганської Народної Республіки", однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		   Як підсумок, Україною за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		   Україною за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		   Встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, що виникло під час виконання обов`язку військової служби 11 червня 2015 року у м.Новогродівка Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, необхідно заявнику у зв`язку з тим, що в майбутньому це може породжувати юридичні наслідки, зокрема: виникнення права на справедливу компенсацію з Держави-агресора Російської Федерації.
		   Заявник та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили заяву задоволити.
		   Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
		   Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 10 березня 2015 року Здолбунівським районним військовим комісаріатом Рівненської області Ярошенка А.В. було призвано на військову службу по мобілізації, яку він проходив у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ).     Участь у бойових діях ОСОБА_2 брав у складі 55 окремої артилерійської бригади Збройних Сил України (військова частина - польова пошта НОМЕР_3 ).     Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 07 липня 2015 року №52-РС, військову службу ОСОБА_2 проходив на посаді номера обслуги гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер.
		   Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №106 від 12.06.2015 рокусповіщенням про смерть (загибель) від 07 липня 2015, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 16 червня 2015 року.
		   Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по особовому складу) від 07 липня 2015 року №52-РС, солдата ОСОБА_2 , номера обслуги гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.
		   Відповідно до витягу із протоколу засідання військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювання, від 05 серпня 2015 року №228, який підтверджений витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28 серпня 2015 року №3188 встановлено, що захворювання і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.
		   25 серпня 2015 року Рівненським облвійськоматом заявнику ОСОБА_4 , було видано посвідчення «члена сім`ї військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби» серії НОМЕР_5 , що дає право користуватися відповідними пільгами, встановленими законодавством України, як для сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
		   Всеукраїнське об`єднання "Країна" 19 серпня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» солдата ОСОБА_2 було нагороджено медаллю "За оборону рідної державо (посмертно)"
		   Всі ці обставини підтверджуються відповідними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.
		   Крім того, встановлено, що Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України" "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		   З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Російської Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід"ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		   Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		   17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Радою України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів".
		   21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		   Згідно зіст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VІІ від 15 квітня 2014 року, із змінами і доповненнями, внесеними відповідноЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		   Незаконно анексувавши Республіки Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		   Згідно з постановою Верховної ради України "Про Заяву Верховної Ради України" "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", від 21 квітня 2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за наступними обставинами.
		   Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		   11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		   Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки"(http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		   "Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю", - заявила прес-векретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_5 (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771-es ne viznae referendum na shodi ukraiini_1937380.html).
		   23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілкової бригади, 76-ї та 98-ї дивізії повітрянодесантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та бойовий склад)".
		   На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29.08.2014 року, в зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: "Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил". Після надзвичайного засідання комісії Україна - НАТО, скликаного 29 серпня 2014 року на прохання України, Генеральний секретар НАТО А.Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як "серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України".
		   Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси. Це підтверджувалося численними затриманими військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації.
		   За повідомлення прес-центру СБ України від 13.08.2014 року, в ніч з 02 на 03.08.2014 року співробітники Управління СБУ в Луганській області спільно з військовослужбовцями Державної прикордонної служби затримали громадянина Російської Федерації, 34-річного жителя м.Омська, котрий мав намір приєднатися до представників окупаційної адміністрації РФ, діючих на території Донецької та Луганської областей. Затриманий росіянин мав при собі посвідчення учасника бойових дій, де вказано його військовий фахсапер. Зі слів росіянина стало відомо, що він брав участь у чеченській кампанії у складі бойових груп підрозділів Головного Розвідувального Управління Генерального Штабу Збройних Сил Російської Федерації (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=130165&aід;cat_id=130095).
		   За повідомленням прес-центру Служби безпеки України від 27.08.2014 року, в Луганській області співробітниками СБУ було затримано громадянина Російської Федерації, ОСОБА_6 , 1995 року народження, рядового 9-ї окремої мотострілецької бригади Збройних Сил Російської Федерації, яка дислокується в Ростовській області. Під час перевірки затриманий повідомив, що його військова частина передавала представників окупаційної адміністрації РФ військову техніку та боєприпаси, зокрема, системи залпового вогню БМ-21 «Град», БМП-2 та БТР-80. Аби приховати причетність Збройних Сил Російської Федерації до забезпечення незаконних організацій важким озброєнням російські військовослужбовці за наказом командирів фізично знищували на військовій техніці, яку готували до передачі, заводське маркування, номери, символіку та емблеми - усе, що дозволяло б установити її походження (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=130662&aдо;cat_id=130095).
		   За прес-центру Служби безпеки України від 21.05.2015 року, співробітники СБУ встановили прізвища та військові звання спецпризначенців Головного розвідувального управління Російської Федерації, які на виконання злочинних наказів незаконно і зі зброєю перетнули державний кордон України та брали участь у терористично-диверсійних актах проти мирного населення і Збройних Сил України. Так, затримані 18.05.2015 року капітан Єрофєєв та сержант Александров є діючими військовослужбовцями 3-ї бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генштабу Збройних Сил Російської Федерації. Крім того, було з`ясовано, що військовослужбовці частини, яка дислокується у м. Тольятті, Російська Федерація, здійснили чотири незаконних ротації для виконання диверсійних завдань в Україні (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=143530&a у;cat_id=142243).
		   29 червня 2016 року незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською Спілкою представила Звіт "Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України". Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних збройних сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі (http://iphronline.org/wp-content/uploads/2016/07/Ukr-Jomt-report-cross-border-shelling-June-2016.pdf).
		   Незважаючи на укладення Мінських домовленостей (Мінський протокол від 05 вересня 2014 року, Мінський меморандум від 19 вересня 2014 року і Мінський "Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року"), за якими Російська Федерація та підконтрольні їй бандитські угрупування взяли на себе обов`язки по припиненню збройного конфлікту, Російська Федерація з більшою або меншою інтенсивністю продовжує збройну агресію проти України. З моменту підписання 05 вересня 2014 року Мінського протоколу Збройні сили Російської Федерації та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, місто Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається, зокрема, за допомогою так званих "гуманітарних конвоїв", які регулярно скеровуються Російською Федерацією на територію України шляхом несанкціонованого перетину українсько-російського державного кордону всупереч чинному законодавству України та міжнародним правилам, встановленим Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, що ставить під сумнів гуманітарний характер таких конвоїв. Під виглядом виконання Мінського "комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року російська сторона здійснює перегрупування своїх збройних підрозділів, важких озброєнь, концентрацію їх на Артемівському, Волноваському, Донецькому, Маріупольському напрямках, а також постійно тримає біля українсько-російського кордону численне угруповання своїх регулярних Збройних сил.
		   Згідно зістаттею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		   "Як наслідок, Україною, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, прийнято постанову Верховної ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		   В абзаці 2 постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".
		   Також постановою Верховної ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		   Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		   Резолюцією Європарламенту (2014/2965 (RSP)) від 15 січня 2015 року щодо ситуації в Україні рішуче засуджено агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права.
		   Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації та вводить термін "окупований" по відношенню до Автономної Республіки Крим та м. Севастополь.
		   Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		   При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2ст. 61 ЦПК України.
		   В результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" № 2028 від 27 січня 2015 року (http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/2004_rez_2028(2015).htm).
		   Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованими сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, згідно з даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		   Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 внаслідок захворювання, що виникло під час виконання обов`язку військової служби в м. Новогродівка Донецької області.
		   Ці посилання заявника і його представника не спростовані в ході розгляду справи. Тому суд вважає, що вказані статті, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-видань та в офіційних джерелах, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі м. Новогродівка Донецької області, Україна, і саме цим військам протистояли військові української армії, що відносилися до складу військової частини, в якій проходив службу ОСОБА_2 .
		   За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя і здоров"я ОСОБА_2 , передбаченестаттею 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		   Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Республіка Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		   Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		   Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		   Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		   Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		   Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		   Згідно з ч. 2ст. 256 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		   Як роз`яснено впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		   Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 помер, при виконанні обов`язку військової служби 11 червня 2015 року в м.Новогродівка Донецькоїобласті,Україна, яке сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та те, що встановлення даного факту необхідно матері померлого ОСОБА_4 для визначення статусу ОСОБА_2 , як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, а також виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		   Відповідно до вимог частин першоїстатті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		   Пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,82,88,212-215,234,256,259 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В :
		   Заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи, Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація провстановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.
		   Встановитиюридичнийфакт, смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, що виникло під час виконання обов`язку військової служби 11 червня 2015 року у м.Новогродівка Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд.
		   Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...