Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6989/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2018. Зареєстровано: 19.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2018.
Дата набрання законної сили: 16.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		16 жовтня 2018 року 
		справа №826/6989/15
		адміністративне провадження №К/9901/6742/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)
		суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
		при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.
		за участі представників:
		від позивача - Лисюка О.Г.- за дов. від 11 жовтня 2018 року
		від відповідача - Павловича Д.М. - за дов. від 07 серпня 2018 року
		                                Сірика А.О.- за дов від 04 січня 2018 року
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.  Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у складі судді у складі колегії суддів Мацедонської В.Е., Грищенко Т.М., Лічевецького І.О., у справі №  826/6989/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Ніко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.  Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		20 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Ніко» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.  Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року №  15326552206, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у розмірі 60  477 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15  119 грн. 25 коп., з мотивів протиправності його прийняття.
		 
		14 травня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м.  Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції висновувався з правомірності спірного податкового повідомлення, внаслідок доведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 160.2 статті  160 Податкового кодексу України.
		 
		14 липня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 лютого 2015 року №15326552206.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції висновувався з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме заниження податку з доходів нерезидентів при виплаті роялті.
		 
		29 липня 2015 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		У касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального, а саме пунктів 103.2, 103.4 статті 103, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, положення Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29 жовтня 1982 року (далі - Угода). Відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій, вказує, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого надано помилкову оцінку обставинам справи. Враховуючи наведену аргументацію, податковий орган просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		31 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Сірош  М.  В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Окружного адміністративного суду м.  Києва справу №  826/6989/15.
		 
		14 липня 2015 року до Вищого адміністративного суду України позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він спростовує доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. 
		 
		22 жовтня 2015 року справа №  826/6989/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
		 
		14 грудня 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач Бухтіярова І.О.)
		 
		22 січня 2018 року справу №  826/6989/15 разом з касаційною скаргою податкового органу передано до Верховного Суду. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2014 року-січні 2015 року року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 лютого 2015 року  №  96/26-55-22-10/32380570 (далі - акт перевірки).
		 
		14 лютого 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №  153266552206, яким за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у розмірі 60  477  грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15  119 грн. 25 коп.
		 
		Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі того, що платник податків при виплаті роялті нерезиденту безпідставно скористався пільгою згідно статті 6 Угоди, оскільки нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу.
		 
		Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, що в період, що перевірявся, Товариство здійснювало виплату доходу нерезиденту компанії «Buymore Ltd» (Кіпр) у вигляді роялті за угодою №BMR-TD-N/019 від 30 квітня 2013 року про надання субліцензії на торгову марку «NIKO» (субліцензійний договір).
		 
		Згідно вищевказаного договору ліцензіар («Buymore Ltd») надає ліцензіату (позивачу) не виключну персональну субліцензію, що не передається, на використання марки на території України виключно у зв'язку з дистрибуцією, продажем та рекламуванням продуктів. Період дії угоди - 1 рік. Роялті сплачується у розмірі 0,1% від чистих обсягів збуту продукції ліцензіатом.
		 
		На думку податкового органу, в даному випадку звільнення платником податку доходу нерезидента від оподаткування є протиправним у зв'язку із тим, що вимогами Податкового кодексу України для такого звільнення, крім наявності міжнародної угоди, встановлено також інше обов'язкове правило - нерезидент має бути бенефіціарним (фактичним) власником отриманого доходу. За твердженням відповідача, компанія «Buymore Ltd» таким кінцевим отримувачем доходу не є у зв'язку із тим, що торговий знак «NIKO» зареєстровано за компанією «International Finance @ Leasing Ltd» (Сполучене королівство).
		 
		Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		 
		Частиною першою статті Угоди передбачено, що платежі за авторськими правами і ліцензіями, які отримуються з джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням у другій Договірній Державі, що не підлягають оподаткуванню в першій Державі.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у 2013 році сплачено роялті резиденту іншої Договірної Держави на загальну суму 403  177 грн. 02 коп.
		 
		Судом першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що Товариство у своїй господарській діяльності використовувало торгову марку «NІКО» на підставі угоди про надання субліцензії на торгову марку від 01 жовтня 2013 року № NMC-TD-N/002, укладеної Товариством як ліцензіатом та Концерном «NІКО» (свідоцтво № 31937 від 15 травня 2003 року).
		 
		До перевірки Товариством надано виписку з реєстру Державне підприємство «Український інститут промислової власності» з відомостями про зареєстрованого власника Торгової марки «NІКО» - компанію International Finance @ Leasing Ltd, Сполучене Королівство.
		 
		Судом апеляційної інстанції надано можливість сторонам надати додаткові докази що мають значення для справи, зокрема, щодо взаємовідносин між компаніями «Buymore Ltd» (отримувач роялті за використання торгового знака «NIKO») та «International Finance @ Leasing Ltd» (власник торгової марки «NIKO»).
		 
		За клопотанням позивача судом залучені до матеріалів справи докази направлення 17 червня 2015 року запитів до вищезазначених компаній нерезидентів. Натомість спірні питання податковим органом під час перевірки та на момент прийняття спірного податкового повідомлення - рішення наданими його засобами не з'ясовані.
		 
		Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган та суд першої інстанції не врахували договірні взаємовідносини щодо використання цього знаку між його власником «International Finance @ Leasing Ltd» (Сполучене королівство) та компанією «Buymore Ltd» (Республіка Кіпр), яка відповідно до преамбули, зазначеній в угоді №BMR-TD-N/019 від 30 квітня 2013 року має ексклюзивну, персональну ліцензію, що не передається (з правом надання субліцензій) на використання марок власника.  
		 
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом не доведено склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення належними та допустимими доказами. 
		 
		Податковий орган здійснив передчасний висновок про порушення правил оподаткування у межах спірних правовідносин, без встановлення об'єму прав, наданих ліцензіаром ліцензіату, та встановлення у нерезидентів - контрагентів позивача статусу бенефіціарних (фактичних) отримувачів (власників) доходу, що є обов'язковим у цій категорії справ, обов'язковому дослідженню підлягають ліцензійні договори, укладені між власниками об'єктів інтелектуальної власності та контрагентами позивача, чого у межах спірних відносин податковим органом здійснено не було.
		 
		Інформація щодо зареєстрованих торгових марок та їх власників наявна на сайті Світової організації інтелектуальної власності (WIPO, сайт www.wipo.int) та у Базі даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» Державного підприємства «Український інститут промислової власності», також залишена поза увагою податкового органу.
		 
		Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду  апеляційної інстанції  без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.  Києві залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду м.  Києва від 14 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №  826/6989/15  залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Р.  Ф.  Ханова
		 
		Судді:                                                                                           І.  А.  Гончарова
		 
		                                                                                          І. Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...