Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 594/905/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2018. Зареєстровано: 22.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2018.
Дата набрання законної сили: 16.11.2018
Номер судового провадження: 2-о/594/34/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 594/905/18
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		16 жовтня 2018 року м.Борщів
		 
		           Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:
		 
		головуючої судді - Губіш О.А.
		при секретарі - Окулянко У.Г.
		        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борщеві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення, - 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у квітні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної ОСОБА_2 Крим України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополя, Україна. 
		Свої вимоги мотивує тим, що до свого вимушеного переселення, був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Крим. У квітні 2014 року був вимушений переміститися з місця постійного проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Автономної ОСОБА_2 Крим до Тернопільської області, а саме в м.Борщів, де на даний час постійно проживає ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказана адреса є його фактичним місцем проживання. Наведене підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 
		Поряд з тим зазначив, що до початку окупації та анексії Російською Федерацією Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополь, він будучи повноправним громадянином своєї країни, мав налагоджений побут, спілкувався з друзями та знайомими і загалом вів звичайний для себе спосіб життя. В кінці лютого 2014 року у м.Севастополь розпочались масові проросійські акції та мітинги, під час яких ставлення до корінних народів АР Крим було зневажливим. В середині березня 2014 року на території Криму і м.Севастополь пройшов псевдо референдум про статус півострова, за результатами якого РФ включила АР Крим до свого складу, після чого ситуація ускладнилась на стільки, що він почав планувати переїзд на не окуповану частину території України. Через свою патріотичну налаштованість, відчував себе у небезпеці та хвилювався за власне життя. Зрештою на початку квітня 2014 року був змушений покинути АР Крим. При виїзді з півострова, його речі та автомобіль ретельно перевіряли, а він в свою чергу, звернув увагу на їх одяг, який був російського зразка, але без шевронів. Також поблизу блокпоста помітив наявність російської військової техніки та озброєних російський військових, які під час обшуку проявляли зневажливе ставлення та погрожували. Після переїзду на контрольовану Україною територію, йому довелося пристосовуватися до нових умов життя, був змушений декілька разів змінювати місце проживання у звязку з пошуками роботи.
		А тому вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території АР Крим та м.Севастополь було порушено цілу низку його прав і свобод, зокрема право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії, право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання, право на ефективний засіб правового захисту, та інші його права. 
		   Заявник ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились. При цьому. представник заявника подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести без його участі, зазначивши, що подану ОСОБА_1 заяву підтримує повністю та просить таку задоволити.
		Представники заінтересованих осіб на розгляд справи не з»явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, заперечення на заяву не подавали.
		За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		У судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Борщеві Тернопільської області, зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 Крим, Україна, що стверджується даними паспорту громадянина України серії ЕС 648660, виданого 21 квітня 1998 року Бахчисарайським РВ ГУМВС України в Криму.
		Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 17.11.2014 року №6102/22 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02 серпня 2018 року №22, ОСОБА_1 був вимушений переміститися з м.Севастополь вул.Проїзд Якова Іванова, до АДРЕСА_1. Вказаними довідками посвідчено лише факт вимушеного переселення, однак відомості щодо причин переселення відсутні.
		   Законом України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» у ст.1 дано визначення внутрішньо переміщеної особи, якою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Згідно з постановою Верховної ОСОБА_3 України Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року, 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків. 
		27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі ОСОБА_3 міністрів та Верховної ОСОБА_3 Автономної ОСОБА_2 Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" ОСОБА_4 у незаконний спосіб проголосив себе головою ОСОБА_3 міністрів Автономної ОСОБА_2 Крим та закликав Президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до ОСОБА_3 Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної ОСОБА_2 Крим та міста Севастополя.
		Сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_2 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_2 Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російською Федерацією, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_5 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_2 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_5 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 
		18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_5 Автономної ОСОБА_2 Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації ОСОБА_2 Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно ст.1Закону України"Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни"від 15квітня 2014року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року, ОСОБА_2 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		В другому абзаці постанови Верховної ради України "Про Заяву Верховної ОСОБА_5 України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками незаконних квазідержавних терористичних утворень "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року, зазначається, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_2 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".
		Постановою Верховної ОСОБА_5 України від 27 січня 2015 року №129-VIII затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_5 Європи, Парламентської ОСОБА_5 НАТО, Парламентської ОСОБА_5 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_5 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання міжнародним співтовариством через схвалення 08.07.2015 року переважною більшістю членів Парламентської ОСОБА_5 ОБСЄ двох резолюцій, зокрема Резолюції «Продовження очевидних грубих і невиправних порушень Російською Федерацією міжнародних норм і принципів ОБСЄ» та резолюції «Викрадені і незаконно утримувані громадяни України на території Російської Федерації», які засвідчили факт здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти держави України та факт протиправності утримання українських політичних вязнів в Російській Федерації. 
		Крім того, своє резолюцією від 15 січня 2015 року Європейський парламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкресливши при цьому, що такі дії є порушенням міжнародного права.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відбулася окупація Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополь. 
		При вирішенні справи, суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополь є загально відомими, а тому не підлягають доказуванню, згідно приписів ч.2 ст.61 ЦПК України.
		Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_5 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		Факт збройної агресії Російської Федерації на території України, в тому числі і щодо Автономної ОСОБА_2 Крим і м.Севастополь є загальновизнаним неодноразово обговорювався на засіданнях ООН, періодично мова про це йде і на офіційному сайті Уповноваженого Верховної ради України з прав людини , в тому числі і щодо необхідності вироблення державної стратегії захисту внутрішньо переміщених осіб, публікації, а тому в силу чинного законодавства окремого доказування не потребує.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації шляхом окупації Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополь України, було порушено низку конституційних прав заявника, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту,розділом II Конституції України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Видані вищевказані довідки посвідчують лише факт вимушеного переселення заявника з м.Севастополь вул.Проїзд Якова Іванова до АДРЕСА_1 і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч. 2 ст.256ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що заявник ОСОБА_1 переселився з території Автономної ОСОБА_2 Крим задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 89, 293, 265, 315, 319 ЦПК України, суд - 
		 
		у х в а л и в:
		Встановити юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у квітні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної ОСОБА_2 Крим України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної ОСОБА_2 Крим та м.Севастополя, Україна. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. 
		 
		Головуюча:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...