Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/2095/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2018. Зареєстровано: 23.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2018.

Номер судового провадження: 2-о/682/70/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 682/2095/18
		Провадження № 2-о/682/70/2018
		 
		                         РІШЕННЯ
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 жовтня 2018 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
		головуючої судді                        Шевчука В.В.,
		за участю секретаря                    Придачук Г.Л.,
		заявника                             ОСОБА_1 ,
		представника заявника                     ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики, Російська Федерація, 
		встановив:
		18.07.2018 року заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що її син ОСОБА_3 загинув при виконанні обов`язку військової служби 31.05.2016 року поблизу с. Невельське Ясинуватського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування заяви вказує, що її син, будучи призваним під час мобілізації до Збройних сил України, в період з 02.03.2016 року по 31.05.2016 року безпосередньо брав участь у захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей у складі військової частини НОМЕР_1 , де загинув під час виконання бойового завдання.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене ст. 27 Конституції Українитаст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Заявниця, звернувшись до суду з відповідною заявою, має на меті визначити статус свого сина ОСОБА_3 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.
		В судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ній, просили задовольнити заяву.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
		Заінтересована особа - представник Посольства Російської Федерації в Україні, в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.
		Заслухавши пояснення заявника, її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
		Судом встановлено, що згідно даних свідоцтва про народження від 29.12.1999 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.12).
		Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 31.08.2015 року №182 солдата ОСОБА_3 з 28.08.2015 року зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 (а.с.13).
		Згідно довідки т.в.о. начальника штабу Військової частини польова пошта НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 у період з 28.08.2015 року по 31.05.2016 року (а.с.14).
		Згідно витягу з наказу командира ОТУ «Донецьк» по стройовій частині від 04.03.2016 року №66 солдат ОСОБА_3 , старший стрілець 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти вважається таким, що прибув 04.03.2016 року до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк», що безпосередньо залучається та бере участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.15).
		Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 07.03.2016 року №47 солдат ОСОБА_3 вважається таким, що прибув 02.03.2016 року до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк» та безпосередньо залучається та бере участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.17).
		Згідно даних свідоцтва про смерть від 02.06.2016 року серії НОМЕР_3 , виданого Славутьским міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Хмельницькій області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.43).
		Згідно даних лікарського свідоцтва про смерть від 01.06.2016 року №1021 смерть ОСОБА_3 настала в зоні АТО, населений пункт Невельське Ясинуватського району Донецької області внаслідок вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, що також підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19.08.2015 року №3608 (а.с.52, 54).
		Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 09.08.2016 року №175 солдата ОСОБА_3 виключено за складу особової частини НОМЕР_1 на підставі заяви т.в.о. обов`язки командира механізованого батальйону вх№12140 та даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.06.2016 року про смерть ОСОБА_3 (а.с.56)
		Відповідно до указу Президента України від 25.11.2016 року №522/2016 «Про відзначення державними нагородами України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» солдата ОСОБА_3 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (а.с.57, 58).
		Надаючи правову оцінку відносинам, що склались суд враховує наступне.
		Відповідно достатті 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
		Відповідно до статті 4 цього закону, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховної Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Так, 15 квітня 2014 року Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		27 квітня 2015 року Верховна Рада України своєю постановою затвердила Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, в якому зазначено наступне: Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		В подальшому Верховна Рада України Постановою від 21.04.2015 року схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці 1 пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві також зазначено, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України; крім того, наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України, на які, в тому числі посилається і заявник в обґрунтування необхідності встановлення відповідного юридичного факту судом.
		Крім того, Президент України Указом від 24 вересня 2015 року №555 ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, в якій визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Верховною Радою України прийнятопостанову від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Статтею55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		УРішенні Конституційного Суду України від 25грудня 1997 року № 9-зп(справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначено, що частину другустатті 124 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Згідно з ч.1 та п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України, окреме провадженняце вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.Суд розглядає в порядку окремого провадження справи провстановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно з частиною другоюстатті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Обставини, які свідчать про факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим фактом, що його закріплено державою на законодавчому рівні і тому, на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказуванню.
		За таких обставин, суд вважає встановленим, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації був поранений та загинув син заявника, а тому порушено невід`ємне право на життя.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 , проходячи військову службу в Збройних Силах України, загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_1 необхідно для визначення статусу свого сина ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.28,25,265,315-319 ЦПК України, суд,-
		 
		вирішив:
		Заяву задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 31 травня 2016 року поблизу селища Невельське Ясинуватського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                         Шевчук В. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...