Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14052/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2018. Зареєстровано: 23.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2018.
Дата набрання законної сили: 23.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		23.10.2018Справа №  910/14052/18
		Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши заяву державного підприємства "Національна енергетична компанія «Укренерго»
		про забезпечення позову
		 
		у справі № 910/14052/18
		за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія «Укренерго»
		до                Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 
		про             визнання недійсним рішення                                                                  
		                                                 
		Без виклику представників сторін.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» з позовом до Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про визнання протиправним та скасування рішення. 
		Позов подано в порядку ч.3 ст.20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		Оскільки спір між юридичною особою - ДП «НЕК «Укренерго» та її засновником - Міністерством енергетики та вугільної промисловості випливає з управлінням діяльністю юридичної особи відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України, то такий спір має цивільно-правовий характер, а тому підлягає розгляду господарським судом. 
		Оскаржуваним рішенням Міністерства енергетики та вугільної промисловості, оформлене протоколом засідання комісії з реорганізації (перетворення) ДП «НЕК «Укренерго» від 18.10.2018 № 19, постановлено Комісії з реорганізації (перетворення) ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України надати повноваження щодо управління справами юридичної особи ДП «НЕК «Укренерго». Делегувати повноваження щодо управління поточною діяльністю ДП «НЕК «Укренерго» Голові комісії Близнюку М.Д.
		Одночасно з позивом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
		-          зупинення дії рішення Міністерства енергетики та вугільної промисловості, оформленого протоколом засідання комісії з реорганізації (перетворення) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») від 18.10.2018 № 19 в частині: надання Комісії з реорганізації (перетворення) ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України повноважень щодо управління справами юридичної особи ДП «НЕК «Укренерго» та Делегування повноважень щодо управління поточною діяльністю ДП «НЕК «Укренерго» Голові комісії Близнюку М.Д.;
		-          заборонити Міністерству енергетики та вугільної промисловості та утвореній ним комісії з реорганізації (перетворення) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснювати управління справами і поточною діяльністю Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», забезпечувати внесення змін (оформлювати, подавати документи держаним реєстраторам) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»..
		В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення позову позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки, як зазначає позивач невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача. А саме: якщо не зупинити дію оспорюваного рішення - управління позивачем будуть мати можливість здійснювати особи, які не мають дійсних правових повноважень на це. Відповідні правочини, дії, вчинені від імені позивача такою особою (без наявності повноважень) - будуть кваліфіковані як недійсні, можуть бути оскаржені контрагентами позивача, визнані недійсними судами. У контрагентів позивача виникнуть підстави для стягнення збитків, упущеної вигоди, спричиненими позивачем внаслідок дій неуповноваженого «керівника» позивача. Вказані протиправні правочини, а також інші дії неуповноважених осіб по управлінню позивачем - завдадуть майнової шкоди позивачу у особливо великому розмірі.   
		ДП «НЕК «Укренерго» є єдиним державним підприємством, яке згідно зі ст. 14 Закону України «Про електроенергетику» виконує функції диспетчерського об'єднаною енергетичною системою, а також здійснює передачу електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами.
		Відповідно до розділу 2 Статуту, основною метою діяльності підприємства є забезпечення надійного та ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, стабільної роботи теплових, атомних і гідравлічних станцій України, а також об'єктів альтернативної енергетики, об'єднаних магістральними електричними мережами, забезпечення стійкості та живучості ОЕС України, запобігання порушенням нормального режиму роботи ОЕС України і аваріям системного значення, ліквідація можливих аварій, дотримання вимог енергетичної безпеки України.
		Крім того, відповідно до Закону України «Про природні монополії», позивач є суб'єктом природної монополії у сфері передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, а тому на нього покладені функції забезпечення ефективності функціонування ринку, що перебуває у стані природної монополії.
		Статтею 10 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
		Враховуючи викладене, управління вказаним підприємством потребує значного практичного досвіду.
		Передача управління підприємством сторонній особі може призвести до значних негативних наслідків, що в подальшому можуть вплинути на стабільне енергопостачання в межах України в цілому.
		Розглянувши заяву державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про забезпечення позову та додані до неї докази, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1  ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених  статтею 137 цього Кодексу  заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2  ст. 136 ГПК України).
		Положеннями частини 1  статті 137 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.
		Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного    захисту.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
		При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст.  73,  74,  76-79. ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник    з    обраними заявником заходами забезпечення позову.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		А також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011     щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями            151,            152,            153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
		Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
		Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
		 
		Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Заяву державного підприємства "Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю. 
		2. Зупинити дію рішення Міністерства енергетики та вугільної промисловості (код ЄДРПОУ 37471933), оформленого протоколом засідання комісії з реорганізації (перетворення) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) (далі - ДП «НЕК «Укренерго») від 18.10.2018 № 19 в частині: надання Комісії з реорганізації (перетворення) ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України повноважень щодо управління справами юридичної особи ДП «НЕК «Укренерго» та Делегування повноважень щодо управління поточною діяльністю ДП «НЕК «Укренерго» Голові комісії Близнюку М.Д.,
		3. Заборонити Міністерству енергетики та вугільної промисловості (код ЄДРПОУ 37471933) та утвореній ним комісії з реорганізації (перетворення) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснювати управління справами і поточною діяльністю Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227), забезпечувати внесення змін (оформлювати, подавати документи держаним реєстраторам) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227).
		 
		Стягувачем за ухвалою є: державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32; код ЄДРПОУ 00100227).
		 
		Боржником за ухвалою є: Міністерство енергетики та вугільної промисловості (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30; код ЄДРПОУ 37471933).
		 
		Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 23.10.2018р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.10.2021р.
		 
		3. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.
		 
		4. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                             Артем Ігорович Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...