Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4249/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 23.10.2018. Зареєстровано: 24.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.

Номер судового провадження: П/810/4249/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16 жовтня 2018 року 810/4249/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І., за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
		в с т а н о в и в:
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митної ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.02.2018 №UA12522/2018/010009/2.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у звязку з імпортом товару, представником позивача було подано митну декларацію для оформлення від 27.02.2018 №UA12522/2018/702139 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару. Декларант визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту), однак, митним органом протиправно було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та збільшено розмір переплаченого мита і податку на додану вартість на загальну суму 28415,54 грн.
		На думку позивача, таке рішення є неправомірним та таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства України, оскільки належним чином необґрунтоване та оформлене з порушенням послідовності застосування методів для визначення митної вартості товару. 
		Відповідач позов не визнав, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, встановлено розбіжності у документах, які надані позивачем до митного оформлення та/або містять наявні ознаки підробки, а також в них були відсутні усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості. Вказав, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що винесено у відповідності до норм чинного законодавства України, що стосується митного оформлення товарів.
		Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
		У судове засідання, призначене на 16.10.2018, прибули представник позивача та представник відповідача. 
		Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, представник відповідача з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що 17.11.2016 між ТОВ «Сільпо - ФУД» та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт поставки товарів № 1500 (а.с. 36-46).
		Згідно вказаного контракту, AIMON GROUP LIMITED, юридична особа, що зареєстрована і діє по законодавству Китаю (Постачальник) з одної сторони, і ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", юридична особа, що зареєстрована і діє по законодавству України (Покупець) з іншої сторони, уклали цей контракт, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.
		У зв`язку із імпортом товару по Контракту від 17.11.2016 № 1500, представник позивача подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 27.02.2018 №UA12522/2018/702139 (а.с.24).
		Товарами, що декларувались ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" були побутові вироби, призначені для приготування їжі на відкритому вогні (матеріал - хромоване залізо, дерево): 
		- арт.671301 Решітка для гриля, 41х30 см (матеріал - хромоване залізо, дерево) - 2400 шт.;
		- арт.671302 Решітка для гриля, 35х25 см (матеріал - хромоване залізо, дерево) - 108 шт.;
		- арт.671304 Решітка для гриля, 43х26 см (матеріал - хромоване залізо, дерево) - 600 шт.;
		- арт.671306 Решітка для гриля, 31х24ч5,5 см (матеріал - хромоване залізо, дерево) - 600 шт.
		До митної декларації від 27.02.2018 №UA12522/2018/702139 були додані такі документи (із зазначенням коду класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно-митної декларації): (0271) пакувальний лист від 31.03.2017; (0380) інвойс від 31.03.2017; (0705) коносамент; (0730) автотранспортна накладна (CMR); (0861) декларація про походження товару; (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи; (3007) акт виконаних робіт по договору перевезення; (3530) страховий поліс; (1701) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу від 22.05.2017; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.05.2017; (3530) страховий поліс від 19.04.2017; (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, (4103) додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу; (4200) договір страхування; (4203) додаткова угода до договору страхування; (4301) договір про перевезення; (5509) інформація в інформаційно-телекомунікаційній системі органів доходів і зборів про позитивні результати державних видів контролю у разі застосування принципу "єдиного вікна"; (9000) лист.
		Заявлена митна вартість на товар становила 3,23 дол. США/кг.
		У ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості, Митним органом встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та/або наявні ознаки підробки, а також в них були відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. 
		Зокрема, згідно розділу 5 "Порядок поставки товару" зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.11.2016 №1500, постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Єропейського Союзу; контракт поставки товарів належним чином не підтверджує свою автентичність, так як в розділі 11 "Інші умови" (п.11.14) відсутні зразки факсимільних підписів представників, як покупця, так і продавця; не підтверджене числове значення обовязкової складової митної вартості товарів, як витрати понесені на страхування товарів, тобто розмір страхової суми, визначений страховим сертифікатом від 26.02.2018 № 5264, не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування від 28.11.2016 № 101023480 та значно перевищує суму інвойсу та розмір транспортних витрат. Страхова сума  1091907,87 грн, а сума інвойсу разом з транспортувальними витратами - 723479,22 грн.
		У зв`язку із вищенаведеним, невідповідність та не достовірність документів, наданих до митного оформлення, які не підтверджували числові значення складових митної вартості та містили розбіжності, призвели до того, що посадові особи відповідача не змогли застосувати заявлений метод визначення митної вартості.
		Надалі, виконуючи вимоги частини третьої статті 53 Митного кодексу України, органом доходів і зборів направлено позивачу електронне повідомлення щодо необхідності подання наступних додаткових документів: 1)оригінали контракту від 17.11.2016 № 1500 та доповнень до нього; 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
		Листом від 28.02.2018 за вихідним № 395, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» направив до відповідача такі документи: оригінал контракту поставки від 17.11.2016 №1500, оригінал комерційного інвойсу від 18.01.2018, висновок про якісні і вартісні характеристики товару, прайс-лист № б/н від 10.1.2017; комерційну пропозицію від 10.12.2017 (а.с.166).
		Проте, подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому, з декларантом позивача проведено процедуру консультації.
		Під час здійснення процедури консультації, відповідачем прийнято рішення про застосування другорядного методу 2б (за ціною договору щодо подібних товарів).
		Джерело інформації, яким скористався Митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару стала митна декларація позивача від 30.0.12018 № UA12522/2018/700909, оформлена на товар - решітка для грилю. Митна вартість згідно джерела інформації становила - 3,94 дол. США/кг, у той час, як заявлена ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - 3,23 дол. США/кг. 
		На підставі цього, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.02.2018 №UA12522/2018/010009/2 (а.с. 81).
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позов.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з таких міркувань.
		Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання МК України та інших законодавчих актів.
		Відносини, повязані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
		За приписами статті 49 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України, при цьому, відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України). 
		Відповідно до ст. VII п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
		Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1594 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватись у правдивості або точності будь  якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки 
		Відповідно до вимог частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
		Згідно з частиною другою статті 334 МК України особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
		Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до МК України та інших законів України (ч. 2 ст. 318 МК України).
		У відповідності з вимогами частини першої статті 266 МК України декларант зобов'язаний:
		здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого МК України;
		на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
		надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
		у випадках, визначених МК України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МК України;
		у випадках, визначених МК України та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
		Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
		Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України.
		Пунктом першим частини першої статті 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, серед іншого, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МК України надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
		Частиною третьою статті 335 МКУ передбачено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених МК України, декларація митної вартості.
		Згідно з пунктом другим частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		У своєму рішенні відповідач прийшов до висновку, що подані позивачем документи мають розбіжності.
		Суд зазначає, що дослідивши матеріали справи, вважає такі доводи обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. 
		Так, до митного оформлення надано сертифікат походження китайського товару іншої форми, ніж форми EUR - 1, всупереч п. 5.4.4. зовнішньоекономічного контракту, також у п. 11.14 розділу 11 «інші умови» зовнішньоекономічного контракту відсутні зразки факсимільних підписів. Відбитки печаток продавця і покупця у зовнішньоекономічному контракті знаходяться на окремому листку, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту. 
		Згідно розділу 6 "Порядок розрахунків" договору на перевезення від 07.11.2016 №1763 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російській версії цей пункт дійсно відсутній.
		Тому, відповідно до частини другої статті 58 МК України, з поданих документів відповідач не мав змоги підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів (перший метод - за ціною договору (контракту), адже документи, що мають підтверджувати митну вартість товарів, містили розбіжності.
		Також судом встановлено, що на підставі частини четвертої статті 57 МК України з позивачем проведено процедуру консультації, що передує застосуванню другорядних методів та проводиться з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 59 та 60 МК України. 
		Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		Крім того, варто зазначити, що оскільки відповідно до частини шостої статті 55 МК України консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимоги не було заявлено, то у спірному випадку консультація здійснювалася в усному порядку.
		Суд звертає увагу, що згідно пункту другого загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, обмін інформацією є необхідним, оскільки імпортер може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. Також, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.
		Таким чином, вся інформація надається позивачем на добровільній основі, якщо вона у нього є.
		Інформація, яка наявна у митниці повідомляється декларанту або уповноваженій ним особі лише за умови дотримання конфіденційності, оскільки відповідно до статті 11 МК України визначено, що органи доходів та зборів несуть відповідальність за поширення інформації, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів.
		При цьому, інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом та може надаватися лише у знеособленому вигляді.
		Отже, враховуючи ті обставини, що документи, як основні, так і додаткові, надані позивачем до Київської митниці ДФС містили розбіжності та недостовірні відомості про визначення митної вартості, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, відповідач правомірно не застосував основний метод визначення митної вартості.
		Щодо тверджень позивача про порушення митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.
		Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. 
		Основний метод (ст. 58 МК України - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у звязку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.
		Другорядний метод 2-а (ст. 59 МК України - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. 
		При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.
		Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
		В даному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2-а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
		Враховуючи те, що вищезазначені попередні методи визначення митної вартості не могли слугувати для визначення митної вартості, відповідачем було послідовно застосовано другорядний метод 2б (ст. 60 МК України - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтей 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
		Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
		Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
		У судовому засіданні представник відповідача пояснив, джерелом інформації, яким скористався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості, товару, який декларувався позивачем, стала митна декларація від 30.01.2018 № UA12522/2018/700909, оформлена на товар - решітка для гриля, торгівельна марка Chief de grille. Виробник Янцзянь Голд ін Сі Індастріал Ко, країна виробника - Китай (а.с. 160-161). При цьому, зазначена митна декларація була складена позивачем в рамках цього ж контракту, проте, ціна на аналогічний товар з такими ж технічними показниками, була заявлена позивачем більша.
		На запитання суду, чому відрізняється ціна на ідентичний товар в рамках одного контракту, який ввозився позивачем, представник позивача пояснити не зміг, зазначив, що це може бути обумовлене умовами поставки.
		При цьому, судом проаналізовано зазначені митні декларації та встановлено, що решітки для гриля завозилися одинакових розмірів і з ідентичного матеріалу. У той же час, кількість товару, яка могла вплинути на цінову категорію решіток, завозилася в меншій кількості, ніж в попередній митній декларація, а тому логічним є висновок про те, що при більшій кількості товару продавець міг дати меншу ціну, а не навпаки.
		Митна вартість товару, згідно зазначеної митної декларації становила 3,94 дол. США/кг, а митна вартість товару згідно митної декларації від 27.02.2018 №UA12522/2018/702139, заявлена у розмірі 3,23 дол. США/кг. Тобто, на 0, 71 дол. США/кг менше.
		Відтак, обрання відповідачем методу визначення митної вартості товару здійснено у відповідності до чинного законодавства, з урахуванням їх послідовності. При цьому, рішення про коригування митної вартості товару базується на приписах права, оскільки із застосуванням другорядного методу 2б (за ціною договору щодо подібних товарів (аналогічних) товарів), відповідачем виявлено розбіжності у митній вартості подібних (аналогічних) товарів. 
		Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, чим довів правомірність свого рішення.
		За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 273-277 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом двох днів з дня його проголошення, а на судове рішення, ухвалене до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.
		 
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		Суддя Лисенко В.І.
		 
		 
		Повний текст рішення суду складено та підписано 22.10.2018.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...