Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/13189/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.
Дата набрання законної сили: 23.10.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 жовтня 2018 року   м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  -  ОСОБА_1 
		суддів  -  ОСОБА_2 
		 - ОСОБА_3 
		за участю секретаря - ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42017000000000168 за апеляційною скаргою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року, 
		за участю сторін судового провадження:
		прокурора  - ОСОБА_6  
		захисників  -  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		обвинувачених  -  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору Генеральної прокуратури України.
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обвинувальний акт не містить формулювання висунутого обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а містить лише вказівку на те, що вони підозрюються у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, що свідчить про те, що  ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 обвинувачення прокурором у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону не висунуто.
		Також в ухвалі зазначено про те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підозрюються у замаху на злочин за попередньою змовою між собою, але в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та п. З (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про це не зазначено в обвинувальному акті, що грубо порушує право обвинувачених на захист.
		Крім того, суд першої інстанції в ухвалі вказав на те, що дії обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - кожного окремо кваліфіковані органом досудового розслідування як заволодіння майном ОСОБА_14 шляхом обману у особливо великих розмірах, і в обвинувальному акті зазначено, що ці ж їх дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, тобто на даний час вони підозрюються у вчиненні замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор у провадженні подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для прийняття рішення в порядку ст. 314 КПК України.
		Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що в обвинувальному акті, відповідно до вимог ст.. 291 КПК України, зазначені встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 - кожного окремо.
		Щодо порушення права на захист обвинувачених, як зазначив суд першої інстанції в ухвалі, то прокурор в апеляційній скарзі вказав про те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, а диспозиція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає вчинення шахрайство в особливо великих розмірах або організованою групою. В обвинувальному акті викладені обставини про вчинення кожним обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за обставин, встановлених прокурором.
		 
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвала суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а також звертаючи увагу на те, що згідно змісту обвинувального акту ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 є підозрюваними, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить такого висновку.
		 
		Згідно з вимогами п. З ч. З ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		 
		Кримінальним процесуальним кодексом встановлені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, та відомості, які він має містити.
		 
		Перелік вимог до обвинувального акту встановлений ст.291 КПК України, є вичерпним, і передбачає те, що обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2] анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складення та затвердження.
		 
		Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд послався на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.
		 
		Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки повернення обвинувального акту прокурору може мати місце лише за умови виявлення судом прямої невідповідності положень обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України. Таких невідповідностей колегією суддів не встановлено.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , крім інших відомостей, викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (ас. 2-6), правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які викладені безпосередньо після викладення анкетних даних кожного з обвинувачених (ас. 6, 11, 15) та формулювання обвинувачення (ас. 6-11,11-15,15-19).
		 
		Вказаними обставинами спростовуються й посилання суду першої інстанції на те, що дії обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - кожного окремо кваліфіковані органом
		 
		 досудового розслідування як заволодіння майном ОСОБА_14 шляхом обману у особливо великих розмірах, і в обвинувальному акті зазначено, що ці ж їх дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, тобто на даний час вони підозрюються у вчиненні замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України. 
		Окрім того, зі змісту обвинувального акту вбачається, що кожному з обвинувачених висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах (ас. 6,11,15).
		 
		Посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт не містить формулювання висунутого обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а містить лише вказівку на те, що вони підозрюються у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 обвинувачення прокурором у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону не висунуто, спростовується змістом обвинувального акту.
		Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		 
		Посилання в ухвалі суду першої інстанції, як на одну з підстав повернення обвинувального акту, те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підозрюються у замаху на злочин за попередньою змовою між собою, але про це не зазначено в обвинувальному акті, що грубо порушує право обвинувачених на захист, на думку колегії суддів, є такими, що суперечать засадам кримінального провадження. 
		 
		На переконання колегії суддів, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту прокурору, місцевий суд має виходити з невідповідності обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України, яка б перешкоджала призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
		 
		Повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, яка оскаржується, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом в стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та висунутого обвинувачення.
		 
		За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , за викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачуються вказані особи, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		 
		Таким чином, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України, яка б перешкоджала призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.
		 
		За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
		 
		Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу прокурора  задовольнити.
		 
		Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору Генеральної прокуратури України  скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 Судді:
		 
		 
		____________________________ _____________________________ ___________________________
		 ОСОБА_1     ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...