Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5019/2076/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано судом: 24.10.2018. Зареєстровано: 24.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А
		_______________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА    
		м. Рівне      
		       "24" жовтня 2018 р.                                                                      Справа  № 5019/2076/12 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., розглянувши матеріали заяви ТОВ "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" про забезпечення позову
		у справі 
		за заявою Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі 
		до боржника Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"
		про визнання банкрутом,      
		без повідомлення учасників справи, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		23.10.2018 року кредитором ТОВ "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" подано до Господарського суду Рівненської області заяву про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна та виробничого обладнання, в якій останній, крім визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та виробничого обладнання від 06.12.2016 року, укладений між ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., за реєстровими номерами №№ 1814, 1815, просить заборонити покупцю ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, виробничого обладнання, згідно переліку у додатку №1 та у додатку №2 до договору купівлі-продажу нерухомого майна та виробничого обладнання від 06.12.2016 року.
		В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" зазначає, що продаж майна банкрута ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів», проведений із порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без проведення у встановленому Законом порядку її оцінки, без погодження з комітетом кредиторів переліку майна для продажу, ігнорування вимог та рішень комітету кредиторів щодо проведення незалежної оцінки майна банкрута, вимог про припинення будь яких спроб продажу майна банкрута, за відсутності повноважень у ліквідатора ВАТ«Сарненський комбінат хлібопродуктів» Тихончук Л.Х., чим були завдані значні втрати кредиторам, які не отримали задоволення своїх кредиторських вимог у повному обсязі у даній справі.
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
		Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
		Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		В даному випадку заявник не зазначив чим викликана необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
		З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження фактів, зазначених у заяві про забезпечення позову.
		Разом з тим, жодних обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявником не надається.
		Так, згідно зі ст.ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
		За таких обставин та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
		Відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
		Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 ГПК України, суд,
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" про забезпечення позову шляхом заборони покупцю ТОВ «НОРВЕЗЬКО-УКРАЇНСЬКА ГРУПА» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, виробничого обладнання, згідно переліку у додатку №1 та у додатку №2 до договору купівлі-продажу нерухомого майна та виробничого обладнання від 06.12.2016 року відмовити.
		Ухвала набрала законної сили "24" жовтня 2018 р. та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
		Ухвала складена та підписана "24" жовтня 2018 року.
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
		 
		Суддя                                                                          Церковна Н.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...