Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2040/5257/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2018. Зареєстровано: 25.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2018.

Результат оскарження 13.06.2019 Другий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову
Номер судового провадження: П/2040/7380/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18 жовтня 2018 р. № 2040/5257/18 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді - Заічко О.В. 
		при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
		за участі: представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. Новгородська, буд. 3, оф. 206,м. Харків,61166, ід. код 31299006029 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 00015622 ) про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач через уповноваженого представника звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 1351/5 від 03.05.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно"; зобов'язати відповідача повністю відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ відповідача № 1351/5 від 03.05.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" підлягає скасуванню, оскільки відповідачем всупереч законодавчо передбаченого принципу обґрунтованості рішення не вживались заходи щодо перевірки порушень, не запитувались копії документів на паперових носіях, пояснення суб'єкта перевірки, тощо. Також, в силу принципу дії нормативних акті в у часі, встановленого ст.58 Конституції України, відповідач не мав права розповсюджувати дію нормативних актів на правовідносини, що виникли до моменту їх прийняття. 
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у ньому.
		 Представник відповідача проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити з огляду на позицію, викладену у відзиві. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
		Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України 03.04.2018 року №1126/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань, а також визначено провести моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань з дати набрання чинності цим наказом у строк до 15 травня 2018 року.
		Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 включено до вищевказаних переліків під номерами 7 та 8 відповідно.
		За результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був складений акт від 10.04.2018 року.
		На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено наказ № 1274/7 від 13.04.2018 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3», відповідно до якого призначено проведення камеральної перевірки позивача з 13.04.2018 року.
		За результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, комісією, створеною на підставі наказу № 1274/7 від 13.04.2018 року, складено довідку від 26.04.2018 року, відповідно до якої в ході проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виявлено порушення вимог статей 3, 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 22, 40, 54, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі  Порядок № 1127), та пунктів 4, 10, 11, 12, 13 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 (далі  Порядок № 1141), та запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці. 
		Наказом Міністерства юстиції України № 1351/5 від 03.05.2018 р. «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.
		Підставою винесення наказу визначено довідку від 26.04.2018 року за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2018 р. № 1274/7.
		Позивач не погодився з Наказом Міністерства юстиції України №1351/5 від 03.05.2018 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», через що звернувся до суду з даним позовом. 
		Спірні правовідносини відносяться до сфери державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які в свою чергу врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту також іменується  Закон).
		Відповідно до приписів статті 37-1 Закону контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
		За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
		У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
		За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи субєктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи субєкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи субєкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) скасування акредитації субєкта державної реєстрації прав.
		Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
		Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом пяти робочих днів з дня їх прийняття.
		У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації субєкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд субєкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
		Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань визначено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 (далі по тексту  Порядок № 990).
		Відповідно до п. 1 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій  це комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань (далі  реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань (далі  державні реєстратори), уповноваженими особами субєктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
		Згідно з пунктами 4-7 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань»; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або субєкти державної реєстрації, визначені Мінюстом.
		Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або субєктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мінюстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.
		За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мінюсту, що проводила такий моніторинг.
		У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або субєктів державної реєстрації.
		Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мінюсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мінюсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мінюсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
		Копія наказу Мінюсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
		Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. За результатами проведеної камеральної перевірки Мінюст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» у формі наказу.
		Зі змісту наведених приписів норм чинного законодавства, що регулює процедуру здійснення Мінюстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань, законодавцем встановлено право Міністерства юстиції України з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав здійснювати моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, а також у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав проводити перевірки державних реєстраторів чи субєктів державної реєстрації прав.
		Накази Міністерства юстиції України від 03.04.2018 р. № 1126/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» та від 13.04.2018 р. № 1274/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3С.» винесені відповідно до положень ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
		Судом, встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу відповідачем є довідка від 26.04.2018 року за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2018 р. № 1274/7 (далі за текстом  Довідка від 26.04.2018року).
		З приводу виявлених відповідачем порушень, відображених у Довідці від 26.04.2018 року, суд зазначає наступне:
		Так, 04.11.2016 приватному нотаріусу ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію права власності № 19372494 щодо нежитлових будівель літ. «О-2» загальною площею 1529,5 кв. м, літ, «М-1» загальною площею 329,6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Любий Тин» (далі  ТОВ «Любий Тин») ОСОБА_4.
		Для державної реєстрації права власності подані такі документи: свідоцтво від 26.09.2014 № 3371, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5; технічний паспорт на громадський будинок нежитлову будівлю літ. «О-2» від 12.10.2014 № 82385, виготовлений комунальним підприємством «Харківське МБТ»; технічний паспорт на громадський будинок склад літ. «М-1» від 22.10.2014року №82385, виготовлений комунальним підприємством «Харківське Міське БТІ»; висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 04.11.2016 №114/ТІ, виготовлений ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера»; статут (нова редакція) ТОВ «Любий Тин» від 16.07.2013; зміни до статуту ТОВ «Любий Тин» від 10.06.2014; зміни до статуту ТОВ «Любий Тин» від 03.12.2014; наказ ТОВ «Любий Тин» від 25.06.2012 року № 1; протокол загальних зборів ТОВ «Любий Тин» від 22.06.2013року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2016 серія НВ № 6303331822016, виданий управлінням Держгеокадастру у місті Харкові.
		З поданих документів вбачається, що реєстрація права власності відбувається на майно, яке створюється у результаті поділу (пункт 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій).
		 04.11.2016 року, приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32221098 та проведено державну реєстрацію права власності на вищезазначені будівлі за ТОВ «Любий Тин» (розділ Державного реєстру прав № 1075831763101, запис про право власності № 17278742).
		Зі змісту електронної копії висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомою майна від 04.11.2016 № 114/ТІ, виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укртехносфера» вбачається, що новоутворені у результаті поділу обєкти нерухомого майна не потребують присвоєння поштових адрес, що суперечить вимогам пункту 54 Порядку № 1127.
		Приватним нотаріусом ОСОБА_3 за наявності підстав для прийняття рішення, передбаченого статтею 23 Закону (зупинення розгляду заяви), проведено державну реєстрацію права власності на будівлі без подання документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, передбаченого вимогами пункту 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій).
		Аналогічні порушення допущено приватним нотаріусом ОСОБА_3 за результатами розгляду заяви, зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав за № 19373074» (стор. 4-5 Довідки від 26.04.2018 р.).
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 19372494, стосуються нежитлових будівель літ. «О-2» загальною площею 1529,5 кв. м, літ, «М-1» загальною площею 329,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, як окремого обєкта нерухомого майна.
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 19373074, стосуються нежитлової будівлі ОСОБА_2. «Л-1» загальною площею 237,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Катерининська, буд.46, як окремого обєкта нерухомого майна.
		Сутність вказаних реєстраційних дій полягає у державній реєстрації права власності заявника  ТОВ «Любий Тин»  на відповідні обєкти нерухомості, утворені в результаті поділу належного ТОВ «Любий Тин» обєкта нерухомого майна у складі: нежитлової будівлі літ. «О-2» загальною площею 1529,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Л-1» загальною площею 237,1 кв.м., нежитлової будівлі літ. «М-1» загальною площею 329,6 кв.м., розташованих у м. Харкові по вулиці Катерининській, будинок 46.
		Відповідно до ст.ст. 179, 181 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Різновидами нерухомих речей є підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		Відповідно до ст. 183 Цивільного кодексу України будь-які речі (у тому числі нерухомі) можуть бути подільними та неподільними. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
		Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає можливість поділу обєктів нерухомого майна. Відповідно до чч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, зокрема, у разі поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна. У разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів.
		Відповідно до п. 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату проведення відповідних реєстраційних дій) державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).
		Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
		При цьому, вказана норма не містить визначення, яким конкретно документом повинно підтверджуватись присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Зі змісту листа Державної реєстрації служби України від 15.04.2013 року № 165/06-15-13 вбачається, що документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки. З урахуванням наведеного питання присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна законодавчо не врегульовано. Документом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а так само відсутність необхідності присвоєння адреси може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема, довідки, висновки тощо. 
		При цьому відповідним нежитловим будівлям літ. «О-2» загальною площею 1529,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Л-1» загальною площею 237,1 кв.м., нежитлової будівлі літ. «М-1» загальною площею 329,6 кв.м., які складали єдиний об'єкт нерухомого майна, реєстраційні дії з поділу якого вчинено позивачем, вже було раніше присвоєно адресу  м. Харків, вулиця Катерининська, будинок 46, що однозначно випливає зі змісту Свідоцтва від 26.09.2014 № 3371, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, технічного паспорту на громадський будинок  нежитлову будівлю літ. «О-2» від 12.10.2014 р. № 82385, виготовленого Комунальним підприємством «Харківське МБТ»; технічного паспорту на громадський будинок  склад літ. «М-1» від 22.10.2014року № 82385, виготовленого комунальним підприємством «Харківське Міське БТІ», витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2016 серія НВ № 6303331822016, виданого управлінням Держгеокадастру у місті Харкові.
		Таким чином, висновок про відсутність необхідності присвоєння адреси обєктам нерухомості, утвореним в результаті поділу, державна реєстрація яких здійснена позивачем за заявами № 19372494 та №19373074, зроблено позивачем відповідно до чинного законодавства, а протилежний висновок з цього питання, що міститься у Довідці від 26.04.2018 р., не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.
		Крім того, у Довідці від 26.04.2018року, відповідачем зазначено, що за заявою № 21117826 приватним нотаріусом ОСОБА_3 за наявності підстав для прийняття рішення, передбаченого статтею 23 Закону (зупинення розгляду заяви), проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна без подання документа, шо підтверджує наявність технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна і можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин, передбаченого вимогами пункту 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) (стор. 5 Довідки від 26.04.2018 р.).
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 21117826, стосуються державної реєстрації права власності на квартиру № 164 в будинку № 54-А, корпус 6 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові.
		При цьому державна реєстрація права власності на вказану квартиру була здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.н. 4685, та технічного паспорту на відповідну квартиру, складеного експертом ОСОБА_7 21.02.2017 р.
		Між тим, відповідно до п. 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату проведення відповідних реєстраційних дій) державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:
		- документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
		- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);
		- технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;
		- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).
		За змістом вказаних положень п. 54 Порядку № 1127 наявність технічної можливості поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин не обовязково повинна випливати зі змісту документа, спеціально складеного саме для визначення такої можливості (як-то  технічний висновок), адже подання спеціально такого документа у відповідному переліку не вимагається. Таким чином, немає необхідності додатково пересвідчуватись у наявності технічної можливості поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин, якщо така наявність з очевидністю слідує з обставин справи та поданих заявником відповідно до переліку документів  що і мало місце у розглядуваному випадку, адже багатоквартирний будинок апріорі складається з певних технічно самостійних та відокремлених частин (квартир), що додатково було також підтверджено технічним паспортом квартири № 164 в будинку №54-А, корпус 6 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові, складеним атестованим експертом з технічної інвентаризації нерухомості ОСОБА_7
		Таким чином, висновок про порушення позивачем вимог п. 54 Порядку № 1127 під час здійснення реєстраційних дій за заявою № 21117826, що міститься у Довідці від 26.04.2018 р., не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.
		Також, за заявами №№ 27919І93, 27914188, 27915401, 27916408, відповідач прийшов до висновків, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 за наявності підстав для прийняття рішення, передбаченого статтею 23 Закону (зупинення розгляду заяви), проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна без подання технічного паспорта на новостворений об'єкт нерухомого майна, передбаченого вимогами пунктів 54, 56 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) (стор. 5 Довідки від 26.04.2018р.).
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 27919193, стосуються державної реєстрації права власності на квартиру № 84.1 в будинку № 54-А, корпус 1 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові. При цьому державна реєстрація права власності на вказану квартиру була здійснена на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 25.04.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.н. 504, та експертного висновку від 18.04.2018 р.
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 27914188, стосуються державної реєстрації права власності на квартиру № 84.2 в будинку № 54-А, корпус 1 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові. При цьому державна реєстрація права власності на вказану квартиру була здійснена на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 25.04.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.н. 504, та експертного висновку від 18.04.2018 р.
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 27915401, стосуються державної реєстрації права власності на квартиру № 84.3 в будинку № 54-А, корпус 1 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові. При цьому державна реєстрація права власності на вказану квартиру була здійснена на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 25.04.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.н. 504, та експертного висновку від 18.04.2018 р.
		Реєстраційні дії, вчинені позивачем на підставі заяви № 27916408, стосуються державної реєстрації права власності на квартиру № 84.4 в будинку № 54-А, корпус 1 по вулиці Новоолександрівській у місті Харкові. При цьому державна реєстрація права власності на вказану квартиру була здійснена на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності від 25.04.2018 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.н. 504, та експертного висновку від 18.04.2018 р.
		Відповідно до п. 56 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату проведення відповідних реєстраційних дій) для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:
		1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;
		2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.
		Відповідно ж до п. 54 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату проведення відповідних реєстраційних дій) державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:
		- документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
		- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);
		- технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;
		- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).
		При застосуванні вказаних положень законодавства України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, слід враховувати таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
		Саме положеннями Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 182) унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Питання, повязані із правом власності на майно (зокрема, моментом його набуття та припинення) регламентовані главами 24 та 25 Цивільного кодексу України.
		Таким чином, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який відповідно до його преамбули регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є актом цивільного законодавства України. Зазначене, зокрема, підтверджується й приписами ч. 2 ст. 2 вказаного Закону, відповідно до яких інші (тобто не визначені ч. 1 ст. 2 Закону) терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та законах України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
		При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у пункті 3.1 рішення від 13 березня 2012 року у справі № 1-7/2012 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва), оскільки Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу  якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України; поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Якщо ж цього порядку додержано не було, то відповідний новоприйнятий закон у частині, у якій він не узгоджується з Цивільним кодексом України, суперечить частині другій статті 3, частині другій статті 6, частині четвертій статті 13, частині другій статті 19, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України і через це застосуванню не підлягає.
		В розглядуваному аспекті істотним є те, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Тобто за приписами Цивільного кодексу України новоствореним нерухомим майном є лише таке, яке є новозбудованим, тобто створеним фізично як річ  обєкт матеріального світу.
		При цьому Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», містячи у ч. 1 ст. 2 низку визначень термінів, що вживаються у вказаному Законі в певному значенні, не визначає поняття «новостворене нерухоме майно». Відповідно ж до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інші (тобто не визначені ч. 1 ст. 2 Закону) терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та законах України.
		За таких умов з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зміст поняття «новостворене нерухоме майно», коли воно вживається у тексті Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийнятих відповідно до нього підзаконних нормативно-правових актах (до яких належить і Порядок № 1127), повинен визначатись виключно так, як його визначає Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 331, тобто як новозбудоване нерухоме майно.
		Отже, зазначення в абз. 7 п. 54 Порядку № 1127 на «технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна» стосується лише обєктів, які є новозбудованими, тобто раніше не існували як речі й побудовані у встановленому порядку. 
		Таким чином, у випадку відсутності необхідності проведення для створення обєкта будівництва будівельно-монтажних робіт у формі нового будівництва новостворений обєкт нерухомого майна не виникає. Водночас, згідно експертного висновку від 18.04.2018 р. для поділу, вказаного у п. 1 резолютивної частини цього Висновку, за варіантом, вказаним у п. 2 резолютивної частини цього Висновку, проведення будь-яких будівельно-монтажних робіт не потрібно. Відтак, вчинення позивачем реєстраційних дій за заявами №№ 27919І93, 27914188, 27915401, 27916408 не потребувало виходячи зі змісту абз. 7 п. 54 Порядку № 1127 обовязкового подання технічного паспорта на обєкти нерухомості (квартири), що сформовані в результаті поділу.
		Отже, висновок про порушення позивачем вимог пунктів 54, 56 Порядку № 1127 під час здійснення реєстраційних дій за заявою №№ 27919І93, 27914188, 27915401, 27916408, що міститься у Довідці від 26.04.2018 р., не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.
		Також, у своїй Довідці від 26.04.2018року, відповідач прийшов до висновків, що на порушення вимог статті 18 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, пунктів 4, 10, 11, 12, 13 Порядку № 1141, Порядку № 1844/5 приватним нотаріусом ОСОБА_3 під час вчинення реєстраційних дій за заявами №№ 19871993, 20139453, 20298784, 20193483, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19928257, 19936241, 19980231, 19917578, 20281752, 19813045, 19374596, 19385207, 19504813, 19561864, 19802076, 20544096, 20571906, 20609295, 20723494 не встановлено черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв (відсутні пошуки заяв у базі даних заяв з метою встановлення черговості їх розгляду); за заявами №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19980231, 19877468, 19909846, 19561864, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494 приватним нотаріусом ОСОБА_3С, не здійснено пошуків у Державному реєстрі прав відомостей за ідентифікаторами пошуку (стор. 5-7 Довідки від 26.04.2018 р.).
		З приводу наведених порушень, суд зазначає, що згідно з пунктом 4 Порядку № 1141, ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (у тому числі інформації з Державного реєстру прав) а також документальне відтворення процедури державної реєстрації прав. 
		Пунктом 12 Порядку №1127 (у редакції чинній на момент вчинення реєстраційних дій) передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані у базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
		Пунктом 13 Порядку № 1127 визначено, що черговість розгляду заяв застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.
		Відповідно до пункту 12 Порядку № 1141 під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. 
		Відповідно до пункту 13 Порядку № 1141 пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначеними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 Порядку № 1141.
		Відповідно до пункту 10 Порядку № 1141 під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
		Відповідно до пункту 11 Порядку № 1141 пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами: 1) за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи; 2) за адресою об'єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (ОСОБА_9 Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради; 3) за кадастровим номером земельної ділянки; 4) за номером запису.
		Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2102/22414 (далі -Порядок №1844/5), визначено процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.
		Згідно з частиною п'ятою етапі 26 Закону внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
		Тобто, розгляд відповідних заяв відбувається згідно із загальною процедурою, визначеною статтею 18 Закону.
		З вказаних вище реєстраційних дій, вчинених позивачем:
		- реєстраційні дії за заявами №№ 19871993, 20139453, 19801048, 19987953, 20023634, 20609295, 20723494, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509 стосуються внесення змін до Державного реєстру прав у звязку з перейменуванням вулиці Другої Пятирічки у вулицю Біблика (рішення Харківської міської ради Харківської області І сесії VІІ скликання «Про перейменування обєктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 р. № 12/15);
		- реєстраційні дії за заявами №№ 19980231, 19561864, 20298784, 19977197 стосуються внесення змін до Державного реєстру прав у звязку з допущеною помилкою;
		- реєстраційні дії за заявами №№ 20193483, 19813045 стосуються реєстрації зняття заборони як наслідок припинення іпотеки;
		- реєстраційні дії за заявами №№ 19928257, 19936241, 19917578, 20281752, 19374596, 19385207, 19802076, 20571906 стосуються державної реєстрації права власності заявників;
		- реєстраційні дії за заявою № 19504813 стосуються внесення змін до Державного реєстру прав у звязку зі змінами правовстановлюючого документа внаслідок розірвання договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, за яким право власності до набувача не перейшло;
		- реєстраційні дії за заявою № 20544096 стосуються внесення змін до Державного реєстру прав у звязку перенесенням даних з Державного реєстру прав власності про зареєстровані у ньому раніше права на нерухомість у Державний реєстр прав.
		Слід зауважити, що поняття державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом Закону  державна реєстрація прав) визначено у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Більше того, саме визначення поняття «реєстраційна дія» (п. 9 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону) передбачає чітке розмежування державної реєстрації прав та внесення змін до записів Державного реєстру прав.
		Пункт 12 Порядку № 1127, порушення якого ставиться за вину позивачеві у розглядуваному випадку, передбачає, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
		З наведеного випливає, що черговість розгляду заяв підлягає встановленню лише тоді, коли у результаті вчинення реєстраційної дії було дійсно проведено державну реєстрацію прав, тобто коли в результаті вчинення відповідної реєстраційної дії відбулося набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав за даними Державного реєстру прав. Зазначене підтверджується й положеннями пунктів 12, 13 Порядку № 1141, відповідно до яких пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів здійснюється лише під час державної реєстрації прав, а не під час вчинення інших реєстраційних дій.
		Внаслідок внесення змін до Державного реєстру прав у звязку з перейменуванням обєктів топоніміки, виправленням помилок, зміною правовстановлюючого документа та перенесенням даних з Державного реєстру прав власності про зареєстровані у ньому раніше права на нерухомість (заяви №№ 19871993, 20139453, 19801048, 19987953, 20023634, 20609295, 20723494, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 19980231, 19561864, 20298784, 19977197, 19504813, 20544096) жодна особа не набула прав на відповідні обєкти нерухомості, не змінилися обєкти (а так само субєкти та зміст) цих прав і не відбулося їх припинення, як не мала місце будь-яка динаміка обтяжень таких прав. Отже, державна реєстрація прав за наслідками розгляду позивачем як державним реєстратором заяв №№ 19871993, 20139453, 19801048, 19987953, 20023634, 20609295, 20723494, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 19980231, 19561864, 20298784, 19977197, 19504813, 20544096 не проводилась.
		Такий висновок підтверджується й нормами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141, адже:
		- зазначений Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить окремі розділи «Внесення записів до Державного реєстру прав», «Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав» та «Внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав», причому останній з вказаних розділів взагалі не містить вказівки на обовязок державного реєстратора здійснювати пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів;
		- більше того, у п. 40 вказаного Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чітко зазначено, що зміни у записах Державного реєстру прав у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав.
		Посилання відповідача у Довідці від 26.04.2018 р. на положення ч. 5 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав, жодним чином не може обґрунтувати позицію відповідача. 
		Зазначене випливає з того, що прирівнювання певної адміністративної процедури до іншої за жодних умов не може означати необхідність виконання в межах прирівнюваної процедури дій, які виконати неможливо або які не передбачені для прирівнюваної процедури. Водночас, конкретизація процедури державної реєстрації прав передбачена не тільки ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а й статтями 19-25 цього Закону. Більш того, ця процедура у взаємозвязку з процедурою внесення змін до записів Державного реєстру прав конкретизована у Порядку № 1141, який містить окремі розділи «Внесення записів до Державного реєстру прав», «Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав» та «Внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав».
		Що ж стосується реєстраційних дій за заявами №№ 20193483, 19813045 (реєстрація зняття заборони як наслідок припинення іпотеки) та №№ 19928257, 19936241, 19917578, 20281752, 19374596, 19385207, 19802076, 20571906 (державної реєстрація права власності заявників), то за цими заявами пошук заяв у базі даних заяв з метою черговості їх розгляду могло бути здійснено позивачем до реєстрації відповідних заяв, за якими було вчинено відповідні реєстраційні дії, що не суперечить ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 4 Порядку № 1141, які не містять однозначних вимог про вчинення державним реєстратором дій обовязково саме у тій послідовності, яка у них зазначена. Відповідно ж до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Таким чином, з урахуванням передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України розподілу обовязку доказування саме відповідач має довести, що позивач взагалі не здійснила пошуків під час вчинення реєстраційних дій за заявами №№ 20193483, 19813045, 19928257, 19936241, 19917578, 20281752, 19374596, 19385207, 19802076, 20571906, що можливо лише у разі виявлення інших заяв, щодо яких мала бути встановлена черговість. Водночас, наявність таких «інших» заяв відповідачем не доведено.
		Отже, висновок про порушення позивачем вимог пункту 12 Порядку № 1127, пунктів 4, 10, 11, 12, 13 Порядку № 1141 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час здійснення реєстраційних дій за заявами №№ 19871993, 20139453, 19801048, 19987953, 20023634, 20609295, 20723494, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 19980231, 19561864, 20298784, 19977197, 19504813, 20544096, 20193483, 19813045, 19928257, 19936241, 19917578, 20281752, 19374596, 19385207, 19802076, 20571906, що міститься у Довідці від 26.04.2018 р., не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.
		Суд вказує, що зміст виявлених відповідачем порушень (стор. 7 Довідки від 26.04.2018 р.) полягає в наступному. Згідно з пунктом 22 Порядку №1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру формує витяг з нього про проведену державну реєстрацію прав, який розмішується на веб-порталі Мін'юсту для доступу до нього заявника з метою його перегляду та з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, його завантаження і друку.
		З положень частини першої статті 18 Закону та пункту 22 Порядку №№ 1127 вбачається, що процедура державної реєстрації закінчується формуванням витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником та видачею/отриманням документів за результатом розгляду заяви.
		На порушення вищезазначених вимог Закону та Порядку № 1127 приватним нотаріусом ОСОБА_3 не сформовано витяг за результатом проведення державної реєстрації прав за заявами, зареєстрованими у базі даних заяв Державного реєстру прав за №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494 .
		Судом встановлено, що реєстраційні дії, вчинені позивачем за заявами №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494, стосуються внесення змін до Державного реєстру прав у звязку з перейменуванням вулиці Другої Пятирічки у вулицю Біблика (згідно рішення Харківської міської ради Харківської області І сесії VІІ скликання «Про перейменування обєктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 р. № 12/15).
		Водночас, документами за результатами розгляду заяв про у сфері державної реєстрації прав за змістом ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є не тільки витяги з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, а й рішення державного реєстратора.
		При цьому Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 7 ч. 1 ст. 18, ст. 21) однозначно вказує, що відповідний документ (витяг) є витягом з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав. При цьому поняття державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом Закону  державна реєстрація прав) визначено у п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Більше того, саме визначення поняття «реєстраційна дія» (п. 9 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону) передбачає чітке розмежування державної реєстрації прав та внесення змін до записів Державного реєстру прав.
		Пункт 22 Порядку № 1127, порушення якого ставиться за вину позивачеві у розглядуваному випадку, передбачає, що після внесення відомостей до Державного реєстру прав, а не змін до таких відомостей, що є різними процедурами, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, формує витяг з нього про державну реєстрацію прав, який розміщується на веб-порталі Мін'юсту для доступу до нього заявника з метою перегляду, завантаження і друку.
		З наведеного однозначно випливає, що витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав підлягає формуванню лише тоді, коли у результаті вчинення реєстраційної дії було дійсно проведено державну реєстрацію прав, тобто коли в результаті вчинення відповідної реєстраційної дії відбулося набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав за даними Державного реєстру прав.
		Внаслідок внесення змін до Державного реєстру прав у звязку з перейменуванням вулиці Другої Пятирічки у вулицю Біблика (згідно рішення Харківської міської ради Харківської області І сесії VІІ скликання «Про перейменування обєктів топоніміки міста Харкова» від 20.11.2015 р. № 12/15) за заявами №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494 жодна особа не набула прав на відповідні обєкти нерухомості, не змінилися обєкти (а так само субєкти та зміст) цих прав і не відбулося їх припинення, як не мала місце будь-яка динаміка обтяжень таких прав. Отже, державна реєстрація прав за наслідками розгляду позивачем як державним реєстратором заяв №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494 не проводилась.
		Такий висновок однозначно підтверджується й нормами Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141, адже:
		- зазначений Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить окремі розділи «Внесення записів до Державного реєстру прав», «Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав» та «Внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав», причому останній з вказаних розділів взагалі не містить вказівки на обовязок державного реєстратора сформувати за наслідками вчинення відповідної реєстраційної дії витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав;
		- у п. 40 вказаного Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чітко зазначено, що зміни у записах Державного реєстру прав у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав;
		- п. 36 вказаного Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, закріплюючи вимоги до змісту витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав однозначно та безальтернативно вимагає вказувати речові прав чи обтяження речових прав, державну реєстрацію яких проведено, що передбачені пунктами 21-24 цього Порядку.
		Отже, висновок про порушення позивачем вимог пункту 22 Порядку № 1127 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час здійснення реєстраційних дій за заявами №№ 19871993, 20139453, 20298784, 19801048, 19977197, 19987953, 20023634, 19877468, 19909846, 20427685, 20607956, 20608509, 20609295, 20723494, що міститься у Довідці від 26.04.2018 р., також не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим.
		Суд також погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем принципу дії нормативно-правових актів у часі, закріпленого у частині першій статті 58 Конституції України,
		Так, при призначенні та проведенні моніторингу та камеральної перевірки відповідач керувався приписами ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та аналогічної за змістом ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань», якими відповідні закони доповнено згідно із Законом України № 1666-VIII від 06.10.2016 р., а також розробленим на їх виконання Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року.
		Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Це означає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Ця позиція цілком узгоджується із позицією, викладеною у Рішенні Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99.
		Разом з тим, приписи ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року, не містять норми, яка б передбачала право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або субєктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вищевказаними правовими нормами.
		Таким чином, право Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених субєктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року.
		Між тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року набула чинності після її публікації в газеті «Урядовому Курєр» № 248 за 30.12.2016року. 
		Отже, контроль у сфері державної реєстрації з боку відповідача проведений щодо реєстраційних дій, вчинених до 30.12.2016 року, суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства відносно неприпустимості зворотної дії закону у часі, щодо вчинених позивачем реєстраційних дій за заявами №№ 19871993 від 05.12.2016року; 20139453 від 16.12.2016року; 20298784 від 23.12.2016року; 20193483 від 20.12.2016року; 19801048 від 30.11.2016року; 19977197 від 09.12.2016року; 19987953 від 09.12.2016року, 20023634 від 12.12. 2016року; 19928257 від 07.12.2016року; 19936241 від 07.12.2016року; 19980231 від 09.12.2016року; 19917578 від 07.12.2016року; 20281752 від 23.12.2016року; 19813045 від 01.12.2016року; 19374596 від 04.11.2016року; 19385207 від 04.11.2016року; 19504813 від 14.11.2016року; 19561864 від 17.11.2016року; 19802076 від 30.11.2016року; 19871993 від 05.12.2016року; 20139453 від 16.12.2016року; 20298784 від 23.12.2016року; 19801048 від 30.11.2016року; 19977197 від 09.12.2016року; 19987953 від 09.12.2016року; 20023634 від 12.12.2016року; 19980231 від 09.12.2016року; 19877468 від 05.12.2016року; 19909846 від 06.12.2016року; 19561864 від 07.11.2016року; 20427685 від 29.12.2016року; 19871993 від 05.12.2016року; 20139453 від 16.12.2016року; 20298784 від 23.12.2016року; 19801048 від 30.11.2016року; 19977197 09.12.2016року; 19987953 від 09.12.2016року; 20023634 від 12.12.2016року; 19877468 від 05.12.2016року; 19909846 від 06.12.2016 року; 20427685 від 29.12.2016року. 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1351/5 від 03.05.2018 року «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» - підлягають задоволенню.
		Натомість, відносно позовних вимог, які стосуються зобовязання Міністерства юстиції України відновити доступ державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд відмовляє, зважаючи на те, що на момент винесення судового рішення, обидві сторони визнали, що позивачу відновлено доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у звязку із закінченням терміну блокування. 
		Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).
		З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача, в частині зобовязання Міністерства юстиції України відновити доступ державного реєстратора  приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не забезпечить ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача, що в свою чергу не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, через відновлення такого права позивача на момент постановлення судом рішення по даній справі.
		Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, 
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. Новгородська, буд. 3, оф. 206,м. Харків,61166, ід. код 31299006029 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 00015622 ) про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. 
		Скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1351/5 від 03.05.2018 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
		У задоволенні решти позову - відмовити.
		Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ 00015622 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (вул. Новгородська, буд. 3, оф. 206,м. Харків,61166, ід. код 31299006029 ) у розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири гривні 80 копійок).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 року.
		СуддяЗаічко О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...