Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3681/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2018. Зареєстровано: 28.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2018.
Дата набрання законної сили: 04.02.2019
Номер судового провадження: П/820/5386/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		 09 жовтня 2018 р.                                                                                           № 820/3681/18  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді - Білової О.В., 
		за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.А.,
		за участю представників: позивача -  Гордейчука В.В., Мещерякової С.А., відповідача - Косовської І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" (вул. Тобольська, буд. 42, оф. 321, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 38001571) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В:
		До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС", з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення від 19.04.2018 №00001561401, №№00001541401, №00001551401, №00001581401, №00001601401.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки, висновки якого були відкореговані податковим органом за наслідками надіслання позивачем скарги, а також були винесені податкові-повідомлення рішення, зокрема, від 19.04.2018 №00001561401 від 19.04.2018, №№00001541401 від 19.04.2018, №00001551401 від 19.04.2018, №00001581401 від 19.04.2018, №00001601401 від 19.04.2018. Позивач не погоджується зі встановленими податковим органом порушеннями, вважаючи, що порушень податкового законодавства не допускав. 
		Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та на підставі чинного законодавства, зазначивши, що в акті перевірки проворно зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства.
		Представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" Гордейчук В.В., Мещеряковаї С.А.- в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. 
		Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області Косовська І.В. - в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
		Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі направлень від 27.02.2018 за №1530, 1531, 1532, 1533, 1534, 1535, 1536, 1536 та згідно плану-графіку проведення документальних планових перевірок у період і наказу №835 від 09.02.2018 у період з 28.02.2018 по 21.03.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОРФЕУС» (податковий номер 38001571) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами перевірки контролюючим органом складено відповідний акт перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018.
		У висновках акту перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018 встановлені, зокрема, такі порушення вимог податкового законодавства: 
		- п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504068 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 471368 грн., за 2017 рік у сумі 32700 грн. (в т.ч. 1 кв. 2017 року - 6553 грн., 3 кв. 2017 року - 44002 грн., 4 кв. 2017 року - 17855 грн.); 
		- п.44.1 ст. 44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст. 292, п.п. 296.1.3 п.296.1 ст. 296 ПК України, в результаті чого занижено суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 22665,90 грн. (3 кв. 2015 року - 5669 грн., 4 кв. 2015 року - 16996,90 грн.), за 1 кв. 2016 року у сумі 12841 грн. 
		- п.185.1 ст. 185 п.186.3 ст. 186, п.187.1, п.187.8 ст. 187, п.190.2 ст. 190 п.п. в), г) п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.194.1 ст. 194, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 2095600 грн, у тому числі за липень 2015 року - 213167 грн, січень 2016 року - 658207 грн, березень 2016 року - 339310 грн, липень 2016 року - 358177 грн, грудень 2016 року - 36927 грн, вересень 2017 року - 399260 грн, листопад 2017 року 83535 грн, грудень 2017 - 7017 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 98096 грн, в т.ч. за грудень 2017 року на суму 98096 грн. 
		- п.201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ 56993 грн., не виписані та не зареєстровані податкові накладні за 2015 року на суму ПДВ 637442 грн., за 2016 рік на суму ДПВ 1096729 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 451601 грн. 
		- п.103.2, п.103.5, п.п. 141.4.1, п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на загальну суму 122341 грн., в т.ч. за 2016 рік - 65744 грн., 4 квартал 2017 року - 56597 грн. 
		- п.103.9 ст. 103 ПК України, ТОВ «Орфеус» не було надано до органів ДФС звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016 рік, а також надано звіт виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2017 рік із недостовірними даними. 
		- п.164.2.17 (г) п.162.2 ст. 164 ПК України у липні 2017 року не утримано ПДФО з додаткового блага, наданого нерезиденту ОСОБА_8 згідно п.1 ст.167 розділу IV ПК України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 9044,34 грн. 
		Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, Позивач подав до контролюючого органу заперечення за №0204 від 02.04.2018. 
		За наслідками розгляду заперечень, контролюючим органом було частково задоволено вимоги Позивача та викладено висновки акту перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018 у такій редакції: 
		- п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02..12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504068 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 471368 грн, за 2017 рік у сумі 32700 грн. (в т.ч. 1 кв. 2017 року - 6553 грн., 3 кв. 2017 року - 44002 грн, 4 кв. 2017 року - 17855 грн.); 
		- п.44.1 ст. 44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст. 292, п.п. 296.1.3 п.296.1 ст. 296 ПК України, в результаті чого заниженому суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 22665,90 грн(3 кв 2015 року - 5669 грн., 4 кв. 2015 року - 16996,90 грн.), за 1 кв. 2016 року у сумі 12841 грн. 
		- п.185.1 ст. 185 п.186.3 ст. 186, п.187.1, п.187.8 ст. 187, п.190.2 ст. 190 п.п. в), г) п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.194.1 ст. 194, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 1926084 грн., у тому числі за липень 2015 року - 213167 грн., січень 2016 року - 658207 грн., березень 2016 року - 339310 грн., липень 2016 року - 269241 грн., грудень 2016 року - 36927 грн., вересень 2017 року - 380136 грн., листопад 2017 року -29096 грн., 
		- п.201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ 56993 грн., не виписані та не зареєстровані податкові накладні за 2015 року на суму ПДВ 637442 грн., за 2016 рік на суму ПДВ 1096729 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 451601 грн. 
		- п.103.2, п.103.5, п.п. 141.4.1, п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на загальну суму 48936 грн., в т.ч. за 2016 рік - 26297 грн., за 2017 року - 22639 грн. (а саме: 4 квартал 2017 року - 22639 грн.) 
		- п.103.9 ст. 103 ПК України, ТОВ «Орфеус» не було надано до органів ДФС звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016 рік, а також надано звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2017 рік із недостовірними даними. 
		- п.164.2.17 (г) п.162.2 ст. 164 ПК України у липні 2017 року не утримано ПДФО з додаткового блага наданого нерезиденту ОСОБА_8 згідно п.1 ст. 167 розділу IV ПК України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 9044,34 грн. 
		На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняті такі податкові повідомлення-рішення, зокрема: 
		- №00001561401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2407605,00 грн, з них 1926084,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 481521,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 228); 
		- №00001541401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 630085,00 грн, з них 504068,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 126017,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 226);
		- №00001551401 від 19.04.2018, яким  платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 44383,63 грн, з яких 35506,90 грн - за податковими зобов'язаннями та 8876,73 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 227);
		- №00001581401 від 19.04.2018, до платника податків застосовано штраф у розмірі 136462,50 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на загальну суму ПДВ 272925,00 грн.(т.1, а.с. 229) 
		- №00001601401 від 19.04.2018 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 61170,00 грн, з яких 48936,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 12234 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 231).
		Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №00001541401 від 19.04.2018 з податку на прибуток приватних підприємств, судом встановлені такі обставини.
		Вирішуючи цей спір по суті суд виходить з такого.
		Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00001541401 від 19.04.2018 слугувало встановлення податковим органом порушення Позивачем положень п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 504068 грн.
		Щодо встановленого порушення віднесення позивачем до витрат сум платежів, понесених у зв'язку з приїздом громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_8 на оплату його проїзду та проживання, суд зазначає таке. 
		Під час проведення перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що суми, сплачені на рахунок ТОВ «Універсал Тревел Бутік» та ПАТ «Готель Мир» за громадянина КНР Китайської Народної Республіки ОСОБА_8, не можуть вважатися витратами у розуміння Положення (стандарт) бухгалтерського обліку та ст. 134 ПК України, а тому Позивачем завищено витрати на суму 40729,00 грн, у зв'язку із чим занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2017 на суму 40729,00 грн 
		Судом встановлено, що ТОВ «Орфеус» з метою підготовки та введення в експлуатацію ткацьких верстатів FH150 було запрошено громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_8 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 до України (т. 5 а.с. 28). Позивач у запрошенні гарантував компенсацію усіх транспортних витрат, а також витрат щодо проживання ОСОБА_8 у ПАТ «Готель МИР», харчування та медичного обслуговування. 
		На підставі виставлених рахунків від ТОВ «Універсальний Тревел Бутік» №І.17-04462-1 від 07.07.2017 на 32040,00 грн та №І.17-04531-1 від 11.07.2017 на суму 6302,00 грн ТОВ «Орфеус» оплатило послуги щодо пошуку та викупу авіаквитків за вказаними рахунками у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №395 від 07.07.2017 та №396 від 12.07.2017. Крім того, ПАТ «Готель Мир» також виставило рахунок Позивачу за проживання та харчування громадянина КНР ОСОБА_8 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017. Загальна сума рахунку складає 2860,00 грн., в тому числі 473,23 грн. (т. 5 а.с. 29-38)
		Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		З положень вказаної статті чітко вбачається, що фінансований результат, а фактично співвідношення між доходом та витратами визначається на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 
		Так, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого Міністерстві юстиції України  від 09 січня 2000 р. за №27/4248 (далі за текстом - П(С)БО 16), визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
		Відповідно до п.6 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. (п.6, 7 П(С)БО 16)
		На підставі викладеного вбачається, що стандарти бухгалтерського обліку передбачають випадки, коли не можливо зв'язати певні витрати з очікуваним або отриманим доходом, а тому такі витрати мають відображатися у складі витрат звітного періоду, оскільки вони пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.
		Так, у березні 2017 року ТОВ «Орфеус» були придбано необоротні активи, а саме - ткацькі верстати FH150. Даний факт досліджувався контролюючим органом і не заперечувався останнім. Дані ткацькі верстати у жовтні 2017 року були введенні в експлуатацію і у грудні місяці передані в оренду іншому підприємству. Вказані обставини підтверджують, що витрати, пов'язані з оплатою витрат на перебування в Україні громадянина КНР ОСОБА_8, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме налагодження роботи необоротних активів, які у подальшому здані в оренду і підприємство отримує економічну вигоду. Дані витрати були понесені у безготівковій формі, а тому дані операції призвели до реального зменшення активів підприємства (коштів). 
		З огляду на зазначене, суд погоджується з посиланням представника позивача на те, що витрати на переліт, проживання та харчування громадянина КНР ОСОБА_8 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року відповідно до приписів п.7 П(С)БО 16, як такі, що повязані з його господарською діяльністю. 
		На підставі викладеного, судом встановлено, що Позивачем з дотриманням положень П(С)БО 16 віднесено вказані вище витрати до інших витрат, пов'язаних із збутом товару та з урахуванням чого правильно сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за ІІІ квартал 2017 року.
		Також, висновки податкового органу про порушення п.п. в), г) п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПКУ, внаслідок чого ТОВ «Орфеус» безпідставно була віднесена до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 473 грн з проживання громадянином ОСОБА_8 у готелі «МИР», по акту надання послуг № 1307 від 27.07.2017 на загальну суму 2860,00 грн в т.ч. ПДВ 473 грн, чим завищено податковий кредит на суму 473 грн, в т.ч. у липні 2017р. - 473 грн, суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
		Відповідно до п. п.п. в), г) п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Так, з огляду на те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що витрати на проживання громадянина КНР ОСОБА_8 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року та, відповідно, пов'язані з господарською діяльністю позивача, позивач мав право віднести сплачену у складі вартості таких послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період.
		Щодо встановленого порушення порядку здійснення амортизаційних нарахувань за 4 квартал 2017 року, судом встановлено наступне.
		Контролюючим органом під час дослідження амортизаційних нарахувань за 4 квартал виявлено порушення П(С)БО 7 та ст. 134 ПК України, а саме встановлено невірний строк проведення амортизаційних нарахувань, що призвело до завищення витрат і, як наслідок, зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на 24699 грн. 
		Так, ТОВ «Орфеус» протягом 2017 року придбавав необоротні активи, а саме: 
		Промисловий принтер ECJET-111 (договір №30С від 07.06.2017 з ТОВ «ЄВРОДЖЕТ»); 
		Ткацькі верстати FH150 - 5 штук (Договір з №UA03 Pixus HK CO Limited, інвойс UAOR038); 
		Холодильний агрегат (ЧИЛЛЕР) (договір №36/17 від 17.08.2017р. з ТОВ «Компанія Холод»); 
		Установку компресора ЭПКУ (договір з ПАТ «Глухівський завод «Електропанель»); 
		Верстат для намотування швейної нитки на бабини - 2 одиниці;
		Парогенератор твердопаливний КПТ-400 (договір з ТОВ «НПП Енерготек»). (т. 5а.с.39-84)
		Вказане вище майно на підставі договору №1603-2017-А від 20.03.2017 було передано на відповідальне зберігання ТОВ «СПЕЦРІА», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. (т. 5 а.с.85-92)
		На підставі наказу директора ТОВ «Орфеус» №30/10-ОС від 30.10.2017 вказане вище майно було введено в експлуатацію з 30.10.2017 та 31.10.2017 відповідно, що підтверджується Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою №ОЗ-1. (т. 5 а.с. 101-114) Будь-яких даних щодо невідповідності вказаних основних засобів технічним умовам чи необхідності їх доробки на момент введення в експлуатацію вказані Акти не містять.
		01.11.2017 вказане майно було передано в оренду ТОВ «СПЕЦРІА» на підставі договору №0111/2017 від 01.11.2017.(т. 5 а.с. 93-100)
		Відповідно до п.23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №92 від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 травня 2000 р. за №288/4509 (далі за текстом - П(С)БО 7), нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
		Позивач використовував прямолінійний метод нарахування амортизації у відповідності до п.26 П(С)БО 7. 
		Згідно з положеннями п.29 П(С)БО 7, нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
		Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
		Також  пунктом 55 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 16 передбачено, що амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. 
		Позивачем нараховувалася амортизація на необоротні активи, починаючи з наступного місяця після введення в експлуатацію, а саме з листопада-грудня 2017 року (введено в експлуатацію у жовтні 2017 року), а для компресора ЭПКУ та Холодильний агрегат ЧИЛЛЕР з грудня 2017 року (введено в експлуатацію у листопаді 2017 року). Отже, нарахування амортизації відповідає вимогам П(С)БО 7. 
		Суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що амортизація мала нараховуватися тільки з наступного місяця після моменту припинення відповідального зберігання у ТОВ «СПЕЦРІА», а також що фактично майно було передано в оренду лише з 01.11.2017, а тому і нарахування має здійснюватися з наступного місяця після передання майна в оренду, з огляду на наступне. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що майно позивача фізично не переміщувалося протягом часу введення в експлуатацію, продовжувало знаходитися у приміщенні ТОВ «СПЕЦРІА», де перебувало на відповідальному зберіганні, а можливість його введення в експлуатацію відповідно до П(С)БО 7 залежить від фактичної придатності для використання, доказів відсутності якої на момент введення в експлуатацію під час перевірки не було встановлено, суд приходить до висновку, що висновки Акту перевірки в частині завищення амортизаційних нарахувань є необгрунтованими.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно було визначено амортизаційні нарахування у сумі 24699 грн за листопад, грудень 2017 року на необоротні активи, перелік яких наведений вище, та відображено у податковій звітності за 4 квартал 2017 року, у зв'язку із чим відсутній факт заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 24669 грн. 
		Щодо встановленого в Акті перевірки порушення позивачем порядку формування витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери», судом встановлено наступне.
		Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» порушено П(С)БО 16, у зв'язку із чим завищено витрати за 4 квартал 2017 року у сумі 78000,00 грн, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 78000,00 грн.  
		Так, 29 серпня 2017 року між ТОВ «Орфеус» та ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» укладено Договір №29/08/17-Е, за умовами якого останній приймає на себе зобов'язання по: - виконанню робіт з розробки та складання Звіту про контрольовані операції за 2016 рік з додатками на підставі інформаційних відомостей Замовника; - наданню висновку експерта (незалежного аудитора) щодо обґрунтування відповідності ціноутворення принципу «витягнутої руки» у 2016 році за операціями придбання товарів у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п.39.2.1.2 ПК України. Загальна вартість послуг складає 78000,00 грн. Розрахунки між сторонами провадяться безготівковим рахунком в наступному порядку: 50% вартості послуг сплачується протягом 2-х днів від дати підписання договору, а інші 50% вартості послуг у термін 2-х календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.  (т. 5 а.с.115-118)
		На виконання умов Договору Позивач 30 серпня 2017 року сплатив на користь ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» платіж на суму 39000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №447 від 30.08.2017. (т. 5 а.с. 119)
		16.10.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт за договором №29/08/17-Е від 29.08.2017 та отримано відповідний висновок експерта (т. 5 а.с. 122, 130-205) та на підставі даного акту 20 жовтня 2017 року Позивач сплатив виконавцю другу частину вартості наданих послуг - 39000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №543 від 20.10.2017. (т. 5 а.с. 120)
		За результатами наданих ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери» послуг, Позивач подав 02.10.2017 до контролюючого органу Звіт про контрольовані операції за 2016 рік, що підтверджується квитанцією №2. (т. 5 а.с. 123-129)
		Позивачем суми, витрачені на оплату послуг аудиторської фірми, були віднесені до адміністративних витрат, що у свою чергу є загальногосподарськими. 
		У відповідності до п.6 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. (п.6, 7 П(С)БО 16)
		Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, але не виключно, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). 
		Витрати, які були понесенні Позивачем за надані послуги ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери», були необхідними для складання звіту та перевірки правильності формування ціноутворення про зовнішньоекономічній діяльності, а тому такі витрати відносяться до загальногосподарських витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, у зв'язку із чим у діях ТОВ «Орфеус» відсутні порушення положень П(С)БО 16. 
		При цьому висновки Акту перевірки про необхідність амортизації вказаних витрат як вартості нематеріального активу, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
		Відповідно до приписів п.п. 4,6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
		Яким чином придбані позивачем результати послуг з підготовки звіту та експертного висновку можуть бути підставою для одержання майбутніх економічних вигод відповідачем не доведено, отже, не підтверджено відповідність придбаних результатів послуг до ознак нематеріального активу.
		З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно сформовано загальногосподарські витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Даниленко і партнери», у зв'язку із чим правомірно зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 78000,00 грн у 4 кварталі 2017 року. 
		Щодо встановленого податковим органом порушення вимог П(С)БО 16 по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_5, у зв'язку із чим, за висновками Акту перевірки, завищено витрати за 3-4 квартал 2017 року та занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на 338264,00 грн, суд зазначає таке. 
		Контролюючий орган під час перевірки прийшов до висновку про відсутність у Позивача документів, які підтверджують необхідність витрат на проведення гарантійних та сервісних робіт, що призвело до заниження об'єкту оподаткування за 3, 4 квартал 2017 року на загальну суму 338264,00 грн. 
		Судом встановлено, що Позивач є імпортером продукції Pixus на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №UA03 від 03.06.2015 укладеного з PIXUS HK CO Limited, за яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості, строк та за ціною зазначених в інвойсах. (т. 5 а.с. 206-223)
		Після імпортування товару на митну територію України, ТОВ «Орфеус» здійснює оптову торгівлю придбаних у PIXUS HK CO Limited ТМЦ.
		З метою забезпечення гарантійного ремонту реалізованого товару, між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір №001/2017 від 01.07.2017, за яким останній зобов'язується за вимогою замовника виконувати гарантійне та сервісне обслуговування товарів - торгової марки PIXUS, JEKA, NRG. (т. 6 а.с. 1-4)
		На виконання умов даного договору між сторонами складалися щомісячні акти наданих послуг №NF062017 від 03.07.2017, №NF072017 від 03.07.2017, №NF082017 від 31.08.2017, №NF092017 від 30.09.2017, №NF092017/1 від 30.09.2017, №NF102017 від 31.10.2017, №NF112017 від 30.11.2017, №NF122017 від 31.12.2017. (т. 6 а.с. 12-62)
		Усі акти наданих послуг були оплачені у повному обсязі і відповідно до П(С)БО 16 було віднесено до витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, що у свою чергу, відносяться до витрат, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства (п.17,19 П (С)БО 16). 
		Щодо тверджень контролюючого органу про наявність у п.2.6 Договору №UA03 від 03.06.2015 положень про гарантії виробника та наполягання на необхідності користування останньою суд зазначає наступне. 
		Положеннями ст.1 Закону України «Про охорону прав споживачів» передбачено, що для цілей даного закону під терміном «виробник» слід розуміти - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар. 
		З аналізу зазначеної норми вбачається, що виробником у розумінні Закону України «Про охорону прав споживачів» є не лише безпосередній виробник товару, але й імпортер такого товару. 
		Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про охорону прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
		У такому разі, у відповідності до ч.1 ст.8 даного Закону протягом гарантійного строку споживач має право вимагати:
		1) пропорційного зменшення ціни;
		2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
		3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 
		Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера). (ч.13 ст.8 Закону)
		З системного аналізу вказаних норм та положень ст.ст.673-681 ЦК України, можна дійти висновку, що гарантійне обслуговування імпортованих товарів має здійснюватися безпосередньо продавцем імпортером. 
		Позивач є імпортером продукції торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, а тому обов'язок гарантійне обслуговування на території України лежить саме на ньому. 
		Як вбачається додатків до актів виконаних робіт, підписаних між позивачем та ФОП ОСОБА_5 (т.6, а.с.13-16, 20-24, 28-30,34-37, 41, 43-47, 51-54, 58-60,), вони містять перелік виробів торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, які передавалися для здійснення гарантійних ремонтів, з зазначенням їх серійних номерів. Також з листа від 26.03.2018 від PIXUS HK CO Limited (т.5, а.с.219-223) вбачається, що поставлена за договором з позивачем техніка відповідає тим серійним номерам, щодо яких здійснювався гарантійний ремонт.
		Щодо тверджень контролюючого органу про наявність у штаті Позивача «менеджера по організації сервісного обслуговування аудіо і відео апаратури» ОСОБА_9 суд зазначає, що до обов'язків менеджера входить не проведення безпосереднього гарантійного ремонту техніки чи її сервісного обслуговування, а адміністрування сервісного обслуговування на території України, а саме: консультування користувачів техніки, що включає в себе проведення інформаційного діалогу між клієнтом та менеджером шляхом телефонної розмови та комунікації по електронній пошті для вирішення питань стосовно експлуатації техніки, аналіз статистики сервісного обслуговування техніки, що включає збір даних стосовно звернень користувачів на гарячу лінію та до сервісного центру для подальшого аналізу отриманого продукту, адміністрування сервісного центру; створення логістики взаємовідносин між сервісними центрами для виконання гарантійного обслуговування; адміністрування та консультація партнерів стосовно сервісного обслуговування. 
		На підставі викладеного, до посадових обов'язків останнього не входять функції щодо проведення гарантійного чи сервісного обслуговування, що викликає необхідність у залученні певних спеціалістів у такій сфері. 
		На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу та правомірність формування витрат на гарантійні ремонти і гарантійне обслуговування згідно із положеннями П(С)БО 16 та відповідного формування платником податку об'єкта оподаткування у 3, 4 кварталах 2017 року. 
		Щодо встановлення контролюючим органом завищення різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 300000 грн, суд виходить з наступного.
		Контролюючим органом в Акті перевірки було встановлено, що на кінець періоду, коли Позивач був платником єдиного податку третьої групи (1 квартал 2016 року), в нього, станом на 01.04.2016, обліковувалася дебіторська заборгованість за наступними контрагентами: 
		ТОВ «Десса Плюс» - 201,44 грн. 
		ТОВ «Дісі Лінк» - 190704,00 грн. 
		ТОВ «Приватінвест» - 658344,00 грн.
		ТОВ «Розетка УА» - 568665,00 грн.
		ТОВ «СВП Плюс» - 307683, 00 грн.
		ТОВ «Техніка для бізнесу» - 628803,00 грн. 
		ТОВ «Смарт мобайл» - 264513,00 грн. 
		ФОП ОСОБА_10 - 83548,00 грн. 
		ФОП ОСОБА_11 - 82398,00 грн. 
		Після переходу на загальну систему оподаткування (з 01.04.2016) дані контрагенти розрахувалися з Позивачем на загальну суму 2618712,00 грн. Дане погашення дебіторської заборгованості відбулося у квітні-травні 2016 року. Вказані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи.
		У зв'язку із тим, що платником податків до декларації з податку на прибуток за 2016 рік не було включено до складу доходу грошові кошти, отримані від вказаних контрагентів на погашення заборгованості, що виникла станом на 01.04.2016 (тобто в період перебування на спрощеній системі оподаткування), контролюючий орган прийшов до висновку про заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 2618712 грн та завищення фінансових різниць, що збільшують об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2017 рік, на суму 300000,00 грн. 
		Дебіторська заборгованість по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ «Десса Плюс», ТОВ «Дісі Лінк», ТОВ «Приватінвест», ТОВ «Розетка УА», ТОВ «СВП Плюс», ТОВ «Техніка для бізнесу», ТОВ «Смарт мобайл», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11 виникла у період перебування Позивача на спрощеній системі оподаткування. Під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи обов'язку зазначення суми дебіторської заборгованості у податковій звітності не було. 
		Разом з тим, згідно бухгалтерського обліку подібна заборгованість виникла саме у період до 01.04.2016 коли відбувалося відвантаження товару і фактично Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому усі суми погашення не можуть включатися до доходу у періоді в йому такі кошти сплачувалися. 
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Формування та критерії визнання доходу встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153. 
		Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО №15).
		Отже, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) згідно з нормами бухгалтерського обліку визнається доходом того періоду, в якому фактично відвантажено товари.
		Тобто, до складу доходів в декларації з податку на прибуток за звітний період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не включаються суми погашення дебіторської заборгованості, яка виникла під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, так як згідно норм П(С)БО 15 отримання грошових коштів за відвантажені товари не відповідає критеріям визнання доходу.
		Як вбачається зі змісту акту перевірки та наданих в судовому засіданні пояснень представників відповідача, контролюючим органом збільшено суму доходів позивача за 2016 рік на суму погашення дебіторської заборгованості, при цьому сума витрат, пов'язаних з отриманням вказаних доходів, жодним чином не врахована у визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за 2016 рік. Отже, за висновком податкового органу, позивач має виключно обов'язок відображення доходів у розмірі погашеної дебіторської заборгованості, не отримавши при цьому права на формування витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, що суперечить порядку визнання витрат згідно п.7 П(С)БО 16 «Витрати» та, відповідно, пункту 44.2 статті 44 ПКУ.
		На підставі викладеного вбачається, що висновки контролюючого органу про заниження доходів у 2016 році, у зв'язку із чим занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2016 рік є необґрунтованими. 
		Також з розрахунку суми податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №00001541401 від 19.04.2018 з податку на прибуток приватних підприємств та пояснень представника відповідача ОСОБА_12 в ході судового розгляду справи судом встановлено, що за рахунок завищення податкових різниць за результатами встановлених порушень, за 4 квартал 2017 року, як математичний добуток здійснених нарахувань позивачу визначено додатково суму податкових зобов'язань в розмірі 323 грн, в т.ч. за основним платежем - 258 грн та за штрафними санкціями - 65 грн, яка з огляду на непідтвердження правомірності зафіксованих в Акті перевірки порушень з податку на прибуток приватних підприємств також є неправомірною.
		На підставі викладеного, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 504068 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення №00001541401 від 19.04.2018 підлягає скасуванню. 
		Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 00001561401, яким визначено суму податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ судом встановлено наступне.
		В частині здійсненого донарахування в сумі 1729 грн, з яких податкового зобов'язання - 1383 грн, штрафних (фінансових) санкцій - 346 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Цифромаркет», судом встановлено, що обставини даного порушення позивачем не оспорюються, отже, в даній частині в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2018 № 00001561401 належить відмовити.
		Як вбачається з розрахунку суми податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2018 № 00001561401, до порушень також віднесено непроведення коригування податкового кредиту з ПДВ по списаній кредиторській заборгованості перед ТОВ «Поліс Трейд», яка визнана позивачем безнадійною у грудні 2017 року, донараховано 1383 грн основного зобов'язання та 346 грн штрафних санкцій.
		За висновками Акту перевірки, позивачем порушено п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134 та ст.135 ПК України, а саме: не у тому періоді було визнано безнадійною кредиторську заборгованістю перед ТОВ «Поліс Трейд».  
		Судом встановлено, що між ТОВ «Орфеус», в якості Покупця, та ТОВ «Поліс Трейд», в якості Постачальника, 08.01.2014 було укладено договір поставки №1/01-Х, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити ТМЦ, а Покупець його прийняти та оплатити. Розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі протягом 120 календарних діб після отримання товару. (т. 5 а.с.13)
		На виконання умов даного договору, ТОВ «Поліс Трейд» 08.01.2014 було виставлено рахунок на оплату №55 та 09.01.2014 та здійснено поставку емульгатор «Телаз-15» загальною вартістю 17328,00 грн, з них сума ПДВ - 2888,00 грн. В день поставки ТОВ «Поліс трейд» виписано на адресу Позивача видаткову накладну №42 від 09.01.2014 та податкову накладну №38 від 09.01.2014. (т. 5 а.с.14-16)
		Заборгованість за даним договором була частково погашена 24.02.2014, що підтверджується платіжним дорученням №23 від 24.02.2014.(т. 5 а.с. 17) 
		Крім того, між ТОВ «Орфеус» та ТОВ «Поліс Трейд» 17.01.2014 було укладено договір поставки №2/01-Е, за умовами якого Постачальник, ТОВ «Поліс Трейд», зобов'язується поставити ТМЦ, а Покупець, ТОВ «Орфеус», їх прийняти та оплатити. Розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі протягом 120 календарних діб після отримання товару. (т. 5 а.с. 18)
		На виконання умов даного договору, ТОВ «Поліс Трейд» 20.01.2014 було виставлено рахунок на оплату №57 та 20.01.2014 та здійснено поставку електронної техніки - плеєр PIXUS, загальною вартістю 22680,00 грн, з них сума ПДВ - 3780,00 грн. В день поставки ТОВ «Поліс трейд» виписано на адресу Позивача видаткову накладну №44 від 20.01.2014 та податкову накладну №40 від 20.01.2014. (т. 5 а.с.19-21) Розрахунки за даним договором не проводилися. 
		На підставі наказу №2-ИНВ від 04.12.2017 на підприємстві було проведено інвентаризацію розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, в рамках якої було виявлено суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 36407,28 грн, про що був складений відповідний акт №1 від 18.12.2017 за формою №ИНВ-17. На підставі вказаного акту Позивачем на підставі наказу директора №17/1-ИНВ від 18.12.2017 було списано кредиторську заборгованість ТОВ «Поліс Трейд» у сумі 36407,28 грн. (т. 5 а.с.24-27)
		Списання безнадійної заборгованості відображено у звітності з податку на прибуток за 4 квартал 2017 року та з цієї суми сплачено податкові зобов'язання у повному обсязі, що не заперечується контролюючим органом. 
		Положеннями абз. а) п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. 
		Відповідно до загальних вимог цивільного законодавства, а саме ст. 256-258 ЦК України Позивачем до зазначеної заборгованості було застосовано трирічний строк позовної давності. 
		Таким чином, Позивачем правомірно було визначено, що станом на 18.12.2017 кредиторська заборгованість перед ТОВ «Поліс Трейд» має ознаки безнадійної, а тому може бути списаною. 
		Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено процедури та періодів списання такої безнадійної заборгованості. 
		Також відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності віднесено, зокрема, принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. 
		Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Нормативними актами, які регулюють облік кредиторської заборгованості, виявлення безнадійної заборгованості та її списання є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене Наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за N 85/4306, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України  від 02.09.2014  № 879 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142.
		Відповідно до п. 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання" зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Таким чином з системного налізу норм чинного законодавства вбачається, що у Позивача виникає обов'язок щодо списання безнадійної заборгованості в тому податковому періоді, коли підприємством прийняте рішення про непогашення наявної кредиторської заборгованості. Оскільки фактичне виявлення кредиторської заборгованості ТОВ «Поліс Трейд» та прийняття рішення про її визнання безнадійною відбулося під час інвентаризації у грудні 2017 року, включення Позивачем суми вказаної заборгованості у розмірі 36407,00 грн. до складу доходу в бухгалтерському обліку і, відповідно, до об'єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у 4 кварталі 2017 року є правомірним. 
		Також суд зазначає, що твердження контролюючого органу про закінчення строку позовної давності у 1 кварталі 2017 року також є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов п.3.1 договорів поставки №1/01-Х від 08.01.2014, №2/01-Е від 17.01.2014 строк оплати становить 120 календарних днів з дня поставки. Поставки за вказаними договорами відбувалися 09.01.2014 та 20.01.2014, у зв'язку із чим перебіг строків позовної давності розпочинається з 09.05.2014 та 20.05.2014 відповідно. А тому строки позовної давності закінчилися у травні 2017 року. 
		З викладеного вище вбачається, що висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2017 у зв'язку з непроведенням коригування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Поліс Трейд» не є обґрунтованим, отже, відповідно, нарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2018 № 00001561401 в розмірі 6068 грн основного зобов'язання та 1517 грн штрафних санкцій не є правомірним.
		Щодо відображених в Акті перевірки порушень Позивачем приписів п.185.1 ст.185 п.186.3 ст.186, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190 п.п. в), г) п.198.1, п.198.3, ст.198, п.194.1 ст.194, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 1926084 грн., у тому числі за липень 2015 року - 213167 грн., січень 2016 року - 658207 грн., березень 2016 року - 339310 грн., липень 2016 року - 269241 грн., грудень 2016 року - 36927 грн., вересень 2017 року - 380136 грн., листопад 2017 року -29096 грн. судом встановлено наступне.
		Підставою для вказаних висновків були встановлені в ході перевірки обставини здійснення господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар», по яких зроблений висновок про непідтвердження їх реальності.
		Податковий орган по всім вказаним контрагентам вважає наявними підстави для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки, на думку відповідача, відвантаження товарів, імпортованих позивачем, відбулося на невстановлених осіб, тому податкові зобов'язання мають виникати у ТОВ «Орфеус» як за фактом отримання коштів в оплату поставлених товарів, так і за фактом вибуття таких товарів з володіння позивача.
		Надаючи оцінку вказаним висновкам Акту перевірки, суд виходить з наступного.
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Ритон 2011» судом встановлені такі обставини.
		Згідно умов Договору поставки №21 від 07.12.2015, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Ритон 2011», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки EXW згідно редакції «Інкотермс» 2010 року, товар зі складу Продавця, самовивіз, або іншим методом, погодженим Сторонами. (т. 4 а.с. 1-5)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 09.12.2015 та 29.12.2015, а також видаткові накладні за №157 від 09.12.2015 і №207 від 29.12.2015. (т. 4 а.с. 14-15, 21, 24)
		Позивачем виписані на адресу ТОВ «Ритон 2011» податкові накладні №17 від 09.12.2015 і №67 від 29.12.2015, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2015 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ(т. 4 а.с.26-29). 
		Загальна вартість поставки за договором складає 943650,00 грн.(з яких ПДВ 157275,00 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «Ритон 2011», що підтверджується складеними товарно-транспортним накладними №9122015 від 09.12.2015 та №29122015 від 29.12.2015. (т. 4 а.с. 23, 25)
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Ритон 2011» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_14 директором, Статут товариства та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 6-13)
		Оплата за отриманні товари у сумі 943650,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунків №202 від 29.12.2015 та №156 від 09.12.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 09.12.2015 та №25 від 29.12.2015 (т. 4 а.с. 16-18). 
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, однак із посиланням на податкову інформацію було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ритон 2011». Такою податковою інформацією став лист Головного управління ДФС у Харківській області №136/20-40-14-07-06 від 14.03.2016р. «Про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами за грудень 2015 року». 
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «Ритон 2011» мало стан « 28» - перебуває у стані припинення.
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Хімсервіс» судом встановлені такі обставини.
		Згідно умов Договору поставки №22 від 23.12.2015, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Хімсервіс», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки EXW згідно редакції «Інкотермс» 2010 року, товар зі складу Продавця, самовивіз, або іншим методом, погодженим Сторонами (т. 4 а.с. 31-35)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Хімсервіс» податкові накладні №61 від 28.12.2015 і №19 від 14.01.2016, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2015 року та січень 2016 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 48-52)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 28.12.2015 та 16.01.2016, а також видаткові накладні за №201 від 28.12.2016 і №19 від 14.01.2016. (т. 4 а.с. 39-40, 45646) 
		Загальна вартість поставки за договором складає 1993689,00 грн. (з яких ПДВ 332281,50 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «Хімсервіс», що підтверджується складеною товарно-транспортною накладною №29122015 від 28.12.2015 (т. 4 а.с. 47). 
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Хімсервіс» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_15 директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 36-38)
		Оплата за отриманні товари у сумі 1993689,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунків №198 від 28.12.2015 та №19 від 14.01.2016, що підтверджується платіжними дорученнями №35 від 14.01.2016 та №19 від 28.12.2015. (т. 4 а.с. 41-45)
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «Хімсервіс» мало стан « 11» - припинено.
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, однак із посиланням на податкову інформацію було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Хімсервіс». Такою податковою інформацією стали лист Головного управління ДФС у Харківській області №142/20-40-14-07-06 від 15.03.2016р. щодо ТОВ «Хімсервіс» за звітний період декларування ПДВ - січень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками, а також лист ГУ ДФС України у Харківській області №26/20-40-22-08-06 від 12.02.2016р. щодо ТОВ «Хімсервіс» за звітний період декларування ПДВ - грудень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками. 
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Ніка Голд Строй» судом встановлені такі обставини.
		Згідно Договору поставки №1103/2016 від 11.03.2016 Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Ніка Голд Строй», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які є невід'ємною частішою даного Договору, а Покупець прийняти Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки EXIV згідно редакції «Інкотермс» 2010 року, товар зі складу Продавця, самовивіз, або іншим методом, погодженим Сторонами. (т. 4 а.с. 55-58)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Ніка Голд Строй» податкові накладні №25 від 14.03.2016, №34 від 16.03.2016, №49 від 22.03.2016, №68 від 31.03.2016, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2016 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 86-93)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 14.03.2016, 16.03.2016, 22.03.2016, 31.03.2016, а також видаткові накладні за №145 від 14.03.2016, №153 від 16.03.2016, №168 від 22.03.2016, №193 від 31.03.2016. (т. 4 а.с. 62-65, 70,72 , 74, 76, )
		Загальна вартість поставки за договором складає 2035860,00 грн. (з яких ПДВ 339310,00 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «Ніка Голд Строй», що підтверджується складеною товарно-транспортною накладною №16032016 від 16.03.2016 (т. 7 а.с. 68). 
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Ніка Голд Строй» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_16 директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 59-61)
		Оплата за отриманні товари у сумі 2035860,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунків №148 від 14.03.2016, №160 від 16.03.2016, №175 від 22.03.2016, №195 від 31.03.2016, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 14.03.2016, №28 від 31.03.2016, №15 від 22.03.2016, та №2 від 16.03.2016. (т. 4 а.с. 66-69, 78-85)
		На момент проведення перевірки позивача підприємство контрагента мало стан « 11» - припинено.
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, однак із посиланням на податкову інформацію було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ніка Голд Строй». Такою податковою інформацією став лист ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №398/10-13-22-05/39557603 від 03.06.2016р. «Про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Ніка Голд Строй» з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями контрагентами у період з 01.01.2016р. по 01.06.2016.»
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Макер», судом встановлені такі обставини.
		Згідно Договору поставки №19 від 11.11.2015, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Макер»,Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід 'ємною частиною. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки EXW згідно редакції «Інкотермс» 2010 року, товар зі складу Продавця, самовивіз, або іншим методом, погодженим Сторонами. (т. 4 а.с. 97-101)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Макер» податкову накладну №23 від 12.11.2015, яку зареєстровано підприємством в ЄРПН та включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2015 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 114-115)
		Сторонами до договору поставки був складений акт приймання-передачі товару від 12.11.2015 (т. 4 а.с. 102).
		Загальна вартість поставки за договором складає 597405,00 грн. (з яких ПДВ 99567,50 грн.)
		Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування товару здійснювалося силами покупця - ТОВ «Макер».
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Макер» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_17 директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 103-109)
		Оплата за отриманні товари у сумі 597405,00 грн була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунку №103 від 12.11.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №9 від 12.11.2015(т. 4 а.с. 110-112). 
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «Макер» мало стан «11» - припинено.
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, а також не наведено жодної податкової інформації яка б свідчила про сумнівність господарських операцій чи їх нереальність. 
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Корпорація агроінвест трейд» судом встановлені такі обставини.
		Згідно Договору поставки №2704/2016 від 27.04.2016, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які с невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки EXW згідно редакції «Іпкотермс» 2010 року, товар зі складу Продавця, самовивіз, або іншим методом, погодженим Сторонами. (т. 4 а.с. 118-122)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Корпорація агроінвест трейд» податкові накладні №39 від 27.04.2016, №9 від 03.06.2016, №31 від 14.07.2016, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу зобов'язань з ПДВ за квітень, червень, липень 2016 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 145-153)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 27.04.2016, 03.06.2016, 14.07.2016, а також видаткові накладні за №39 від 27.04.2016, №9 від 03.06.2016, №31 від 14.07.2016. (т. 4 а.с. 126-128, 132, 133, 136)
		Загальна вартість поставки за договором складає 1615443,00 грн. (з яких ПДВ 269450,50 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», що підтверджується складеними товарно-транспортним накладними. (т. 4 а.с. 135, 138)
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Корпорація агроінвест трейд» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_18 директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 123-126)
		Оплата за отриманні товари у сумі 1615443,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунків від 27.04.2016, 03.06.2016, 14.07.2016, що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 27.04.2016, №19 від 27.04.2016, №75 від 03.06.2016, від 14 липня 2016 року. (т. 4 а.с. 129-131, 140-144)
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «Корпорація агроінвест трейд» мало стан « 28» - триває процедура припинення.
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, а також не наведено жодної податкової інформації яка б свідчила про сумнівність господарських операцій чи їх нереальність. 
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Вальтес» судом встановлено наступне.
		Згідно Договору поставки №4 від 10.07.2015, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «ВАЛЬТЕС», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних та актів приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору а Покупець прийняти та оплатити Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010 р.), товар зі складу Продавця, самовивіз. (т. 4 а.с. 157-161)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Вальтес» податкову накладну №2 від 17.07.2015 яку зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу зобов'язань з ПДВ за липень 2015 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 177)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 17.07.2015, а також видаткова накладна за №4 від 17.07.2015 (т. 4 а.с. 162, 173).
		Загальна вартість поставки за договором складає 1279000,00 грн. (з яких ПДВ 213166,67 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «Вальтес», що підтверджується складеною товарно-транспортною накладною. (т. 4 а.с. 175)
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «Вальтес» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_19 директором. 
		Оплата за отриманні товари у сумі 1279000,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунку №4 від 17.07.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №31 від 17.07.2015, №43 від 22.07.2015. (т. 4 а.с. 168,169)
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «Вальтес» мало стан « 28» - триває процедура припинення.
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», судом встановлені такі обставини.
		Згідно Договору поставки №7 від 12.08.2015, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних та актів приймання-передачі товару, які с невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по ціпам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010 р.), товар зі складу Продавця, самовивіз. (т. 4 а.с. 179-183)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ» податкові накладні №6 від 14.08.2015 та №11 від 09.10.2015, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ за серпень, жовтень 2015 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 201-203)
		Сторонами до договору поставки були складені акти приймання-передачі товару від 20.08.2015 та 09.10.2015, а також видаткові накладні за №14 від 20.08.2015 та №64 від 09.10.2015. (т. 4 а.с. 184-185, 195, 198)
		Загальна вартість поставки за договором складає 414490,00 грн. (з яких ПДВ 69081,67 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», що підтверджується належно складеними товарно-транспортним накладними. (т. 4 а.с. 197, 200)
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ» Позивачу надано копію наказу про призначення ОСОБА_20 директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т. 4 а.с. 186-189)
		Оплата за отриманні товари у сумі 414490,00 грн. була проведена у повному обсязі, у відповідності до рахунку №63 від 09.10.2015, №9 від 14.08.2015, що підтверджується платіжними дорученнями №95 від 14.08.2015, №13 від 09.10.2015. (т. 4 а.с. 190-194)
		На момент проведення перевірки позивача ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ» мало стан « 28» - триває процедура припинення.
		Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено жодного дефекту форми та змісту первинної документації, а також не наведено жодної податкової інформації яка б свідчила про сумнівність господарських операцій чи їх нереальність. 
		Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача по контрагентам позивача: ТОВ «Ритон 2011» (код ЄДРПОУ 37876771), ТОВ «Хімсервіс» (код ЄДРПОУ 30990943), ТОВ «Ніка Голд строй» (код ЄДРПОУ 39557603), ТОВ «Макер» (код ЄДРПОУ 39626823), ТОВ «Корпорація Агроінвест Трейд» (код ЄДРПОУ 40031155), ТОВ «Вальтес» (код ЄДРПОУ 39664811), ТОВ «Аєсі-строй» (код ЄДРПОУ 37094707), податковим органом з Єдиного державного реєстру судових рішень досліджена інформація, яка містить загальні відомості про те, що зазначені контрагенти позивача входять до складу транзитно-конвертаційної групи суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності»; у них відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; реєстрація податкових накладних та подання податкової звітності зазначених суб'єктів господарювання в автоматизованій інформаційній системі ДФС України "Єдиного реєстру податкових накладних" здійснюється з однієї ІР-адреси.
		Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «Ятанар», судом встановлені такі обставини.
		Згідно Договору поставки №1212/2016 від 12.12.2016, Постачальник, ТОВ «Орфеус», зобов'язується передати у власність Покупця, ТОВ «Ятанар»,Товар, сертифікований в Україні і який пройшов митне оформлення, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти Товар, якість та комплектність якого відповідає декларації відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або електронною поштою. Передача Постачальником та прийом Покупцем Товару, здійснюється на умовах базису поставки DDP згідно редакції «Інкотермс» 2010 року, місце поставки -склад Нова пошта, відділення № у м. , самовивіз, склад Постачальника або інші погоджені сторонами умови. (т. 4 а.с. 206-210)
		Позивачем виписано на адресу ТОВ «Ятанар» податкові накладні №73 від 22.12.2016, №81 від 26.12.2016, №87 від 29.12.2017, №11 від 06.01.2017, №12 від 06.01.2017, №40 від 17.02.2017, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу зобов'язань з ПДВ за грудень 2016 року, січень 2017 року, що підтверджується додатком №5 до декларації з ПДВ. (т. 4 а.с. 240-251)
		Сторонами до договору поставки були складені видаткові накладні за №773 від 23.12.2016, №778 від 26.12.2016, №11 від 06.01.2017, №18 від 10.01.2017, №87 від 17.02.2017. (т. 4 а.с. 210, 213, 216, 218, 220)
		Загальна вартість поставки за договором складає 2629410,00 грн. (з яких ПДВ 438235,00 грн.)
		Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ «ЯТАНАР», що підтверджується належно складеними товарно-транспортним накладними. (т. 4 а.с. 212, 215, 217, 219а, 222)
		На підтвердження повноважень директора ТОВ «ЯТАНАР» надано Позивачу копію наказу про призначення ОСОБА_21. директором та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 
		Оплата за отриманні товари у сумі 2629410,00 грн. була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 06.01.2017, №42 від 06.01.2017, №17 від 17.02.2017, №38 від 29.12.2016, №33 від 26.12.2016, №26 від 22.12.2016 від 14.08.2015, №13 від 09.10.2015. (т. 4 а.с. 227-240)
		В той же час, як зазначено в Акті перевірки, відповідно до отриманої від ОУ Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області інформації встановлено, що  13.07.2017 було опитано ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до протоколу допиту якого в якості свідка встановлено, що він втратив документи, які невдовзі були йому повернуті, після чого він дізнався, що на його ім'я було зареєстровано ТОВ «Ятанар» до ведення господарської діяльності якого він не має відношення.
		Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.
		Як вбачається з зібраних по справі доказів, позивач на момент здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» мав інформацію з ЄДР щодо підтвердження повноважень осіб, які підписували первинні документи від імені вказаних суб'єктів господарювання, а також у позивача були наявні копії документів про призначення керівників таких суб'єктів.
		З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач, здійснюючи господарські операції з продажу товарів на адресу ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» мав всі підстави для відображення податкових зобовязань з ПДВ саме по операціях з зазначеними контрагентами на підставі належним чином оформлених первинних документів.
		Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
		Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
		Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Оскільки вибуття товарів з володіння позивача підтверджується зібраними по справі доказами, не заперечувалося в ході перевірки (до перевірки надавалися дані бухгалтерського обліку щодо вибуття товарів) та судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що доказом використання товарів у власній господарській діяльності можуть бути виключно належним чином оформленні первинні документи.
		Норми п. 201.1., п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний в установлені терміни скласти, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та надати покупцю (за його вимогою), яка є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання і вчинення правочинів, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.
		Суд не погоджується з доводами податкового органу про наявність підстав для повторного нарахування позивачеві податкових зобов'язань, оскільки операція з продажу товарів становить один об'єкт оподаткування ПДВ, отже не може призвести до подвійного нарахування податкових зобов'язань.
		Суд також при винесенні рішення керується практикою Верховного Суду України. Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання. 
		Таким чином, вбачається, що контролюючим органом не надано доказів нереальності здійснення господарських операцій з реалізації товарів контрагентам Позивача, а ті доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.
		З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про необгрунтованість донарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації товарів на користь ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар».
		Щодо встановленого порушення у вигляді нереєстрації податкових накладних, виписаних позивачем у 2017 році, у зв'язку із чим до Позивача застосовано штраф у розмірі 50 % від суми таких податкових накладних і прийнято податкове повідомлення-рішення №00001581401 від 19.04.2018, судом встановлені такі обставини. 
		Так, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що оскільки господарські операції, по яких Позивачем виписані на адресу ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» податкові накладні, які зареєстровані підприємством в ЄРПН та включені до складу зобов'язань з ПДВ у 2017 році, були виписані по правочинам, які мають ознаки нереальності, то такі податкові накладні не можуть вважатися зареєстрованими.
		Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що по операціям з ТОВ «Ритон 2011», ТОВ «Хімсервіс», ТОВ «Ніка Голд Строй», ТОВ «Макер», ТОВ «Корпорація агроінвест трейд», ТОВ «Вальтес», ТОВ «АЄСІ-СТРОЙ», ТОВ «Ятанар» позивач виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, суми ПДВ по яким включив до складу податкових зобов'язань, позивачем здійснено одну господарську операцію, в результаті якої товари вибули з його володіння, позивачем отримано оплату у грошовій формі, отже висновок про нереєстрацію податкових накладних, які взагалі не виписувалися та доказів обов'язку виписати які відповідачем не надано, є необґрунтованим.
		Норми п. 201.1., п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний в установлені терміни скласти, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та надати покупцю (за його вимогою), яка є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до сум податкового зобов'язання у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00001581401 від 19.04.2018.
		Щодо висновків податкового органу про заниження суми єдиного податку по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_10 та від курсової різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, на підставі яких контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00001551401 від 19.04.2018, судом встановлені такі обставини.
		Контролюючий орган під час проведення перевірки прийшов до висновку про дефектність документів по взаємовідносинам Позивача з ФОП ОСОБА_10, що на його думку, призвело до заниження доходу платника єдиного податку на суму 1068060,00 грн, у т.ч. у 3 кварталі 2015 року - на 281760,00 грн, у 4 кварталі 2015 року - на 786300,00 грн та як наслідок, до заниження єдиного податку на суму 21361,20 грн. 
		Судом встанволено, що між ТОВ «Орфеус», в якості Покупця, та ФОП ОСОБА_10, в якості Продавця, укладено Договір №2807/2015 від 28.07.2015р., за умовами якого останній зобов'язувався передати покупцеві плеєри МР3, МР4, країна походження - Китай. (т. 6 а.с.93-94)
		На виконання умов договору №2807/2015 від 28.07.2015 ФОП ОСОБА_10 виписані на адресу Позивача видаткові накладні №2511/2015 від 25.11.2015, №0110/2015 від 01.10.2015, №3108/2015 від 31.08.2015 та №0109/2015 від 01.09.2015. (т. 6 а.с. 95-98) Розрахунки за даними операціями проведені у повному обсязі (т. 6 а.с.164-192). 
		Як вбачається з наданих до перевірки та до матеріалів справи первинних документів, придбані у ФОП ОСОБА_10 ТМЦ були у майбутньому реалізовані позивачем на адресу ТОВ «СВП Плюс» (на підставі договору №9 від 27.08.2015), ТОВ «Дісі Лінк» (Договір №18 від 06.11.2015р.), ТОВ «Розетка УА» (договір поставки №3 від 01.07.2015р.). (т. 6 а.с.99-163)
		Як вбачається з наданих представником позивача документів (т.2, а.с.114-121), позивач з 01.10.2015 мав орендований транспортний засіб, яким здійснювалася доставка товарів від ФОП ОСОБА_10, щодо поставок від 31.08.2015 та 01.09.2015, як пояснив представник позивача, вказані партії товару були доставлені без залучення перевізника власними силами робітників позивача.
		Щодо посилання відповідача на закінчення строку дії сертифікатів відповідності на придбані у ФОП ОСОБА_10 товари, суд зазначає, що вказана обставина не може бути визнана належною та достатньою для висновку про нереальність здійснення господарської операції з вказаним контрагентом. Крім того, неможливість податкового органу встановити ланцюг походження придбаних товарів до моменту їх ввезення на митну територію України не може бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не свідчить про будь-які порушення норм податкового законодавства з його боку.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції з ФОП ОСОБА_10 мали реальний характер, тому відсутні підстави вважати, що ТМЦ були отримані позивачем безоплатно від невстановлених осіб, через що їх вартість мала бути відображена у складі доходів для цілей визначення об'єкта оподаткування єдиним податком. 
		Відповідно до положень ст. 291 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Згідно з п.п. 296.1.3. п.296.1 ст.296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
		Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.2 ст.44 ПК України). 
		Відповідно до п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства. 
		З викладеного вище вбачається, що внаслідок операцій з ФОП ОСОБА_10 відбулося зменшення активів з метою отримання вигід у майбутніх періодах. 
		Отже, порушення формування об'єкта оподаткування єдиним податком в частині господарських операцій між Позивачем та ФОП ОСОБА_10 відсутні. 
		Щодо висновків податкового органу про заниження об'єкту оподаткування з єдиним податком у зв'язку із неврахуванням позитивної курсової різниці за 2015 рік, 1 квартал 2016 року, судом встановлені такі обставини.
		Так, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено що протягом 2015 - 1 квартал 2016 року підприємство ТОВ «Орфеус» отримувало дохід у вигляді доходу від продажу-купівлі іноземної валюти та дохід від курсових різниць, що відображено на бухгалтерських рахунках 711 та 714 у сумі 279252,40 грн. 
		З матеріалів справи судом встановлено, що у зазначений період Позивач був зареєстрований платником єдиного податку 3-ї групи. 
		Контролюючий орган на підставі положень п. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПК України та П(С)БО 25 і П(С)БО 21 прийшов до висновку, що означена вище позитивна курсова різниця має оподатковуватися як дохід платника єдиного податку. 
		Надаючи оцінку правомірності вказаного висновку відповідача, суд виходить з наступного.
		Відповідно до п.292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. 
		Відповідно до п. 292.2 ст. 292 ПК України при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів. Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
		Відповідно до п. 292.3 ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
		З огляду на вказані приписи податкового законодавства, суд приходить до висновку, що курсова різниця не підпадає під визначення доходу платника єдиного податку 3-ї групи, оскільки не є доходом, отриманим у грошовій формі, оскільки вона фактично не поступає на рахунок платника податків. Також курсову різницю не можна вважати доходом, отриманим в нематеріальній формі, оскільки особливості формування такого доходу передбачені п.292.3 ст. 292 ПК України. 
		Відповідно до п. 292.6. ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
		Таким чином, датою отримання доходу платника на спрощеній системі оподаткування є: 
		дата надходження коштів в грошовій формі (готівковій або безготівковій) формі - за загальним правилом; 
		дата підписання акту приймання-передачі - при безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). 
		Згідно з п. 292.5 ст.292 ПК України дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
		Отже, доходи в іноземній валюті необхідно перераховувати в гривні згідно офіційного курсу НБУ на дату отримання такого доходу. 
		Разом з тим, при перерахунку монетарних рахунків на дату балансу, тобто при визначенні курсової різниці, фактично на рахунок платника на спрощеній системі оподаткування гроші не надходять. І у такому разі платник податків також не отримує безоплатних товарів. 
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що положеннями Податкового кодексу України не віднесено курсову різницю до доходу платника єдиного податку 3-ї групи, а тому вказана вище позитивна курсова різниця не підлягає оподаткуванню відповідно до норм ст. 292 ПК України єдиним податком. 
		На підставі викладеного, висновки контролюючого органу щодо порушення Позивачем положень п.44.1 ст.44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст.292, п.п.296.1.3 п.296.1 ст.296 ПК України, в результаті чого занижено суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 22665,90 грн (3 кв. 2015 року - 5669 грн., 4 кв.2015 року - 16996,90 грн), за 1 кв.2016 року у сумі 12841 грн є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення №00001551401 від 19.04.2018, прийняте на підставі таких висновків, підлягає скасуванню. 
		Також під час проведення перевірки, контролюючим органом у розділі 3.1.2 Акту перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018 зроблено висновки щодо заниження суми податку з доходів нерезидента через неправильне застосування податкової пільги На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №№00001601401 від 19.04.2018.
		Так, вказане податкове повідомлення-рішення прийняте у зв'язку зі встановленням порушення Позивачем положень п.103.2, п.103.5, п.п.141.4.1, п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на загальну суму 48936 грн., в т.ч. за 2016 рік - 26297 грн., за 2017 року - 22639 грн. (а саме: 4 квартал 2017 року - 22639 грн.).
		Надаючи оцінку обґрунтованості прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, суд встановив наступне.
		Між ТОВ «Орфеус» (Замовник) та INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited (Гонконг, Експедитор) було укладено договір № UAFR01 від 21.03.2016 (місце складання - м.Харків), на придбання транспортно-експедиційних послуг.
		На підставі додаткової угоди №1 від 12.09.2017 дія договору продовжена до 21.03.2018. 
		На виконання умов вказаного договору INFINITE FORCE CARGO SERVICE надавало Позивачу транспортно-експедиторські послуги, про що складені та підписані акти №1 від 04.04.2016, №2 від 08.04.2016, №3 від 19.04.2016, №4 від 23.04.2016, №5 від 29.04.2016, №6 від 14.06.2016, №7 від 14.09.2017, №8 від 08.10.2017, №9 від 12.10.2017, №10 від 21.10.2017, №11 від 12.11.2017, №12 від 22.11.2017, №13 від 01.12.2017, №14 від 03.12.2017, №15 від 03.12.2017, №16 від 03.12.2017, №17 від 22.12.2017 
		До кожного акту наданих послуг надавався інвойс, з якого вбачається маршрут транспортування ТМЦ Гонконг - Київ та сума наданих послуг. 
		Оплата наданих послуг, станом на момент проведення перевірки, проведено частково, рахувалася заборгованість у розмірі 19248,00 дол.США за послуги, надані у 2017 року. 
		До вказаних вище взаємовідносин Позивачем в порядку ст.ст.103, ст.141 ПК України застосовано 0% ставку оподаткування на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 04.12.1995 (далі за текстом - Угода). 
		Надаючи оцінку правомірності застосування позивачем положень Угоди, суд виходить з наступного.
		Положеннями ст.103 ПК України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. 
		У відповідності до п.103.4 та п.103.5 ст.103 ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
		До перевірки по нерезиденту INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited було надано Свідоцтво від 26.02.2018, порядковий номер 6215186, видане нерезиденту INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited зовнішньоторговельною палатою Гонконгу, яким засвідчується, що документ, що додається СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ надано в палату для отримання свідоцтва, ім'я підписанта: ОСОБА_22, Свідоцтво про реєстрацію юридичної особи №816833, яким затверджено що INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited зареєстрована у Гонконзі в якості юридичної особи згідно з законом про компанії, та дана компанія є резидентом; оформлено особами що підписалися нижче 07.10.2002, Mic R.Cheuhg реєстраційне бюро Гонконг.
		Отже, надана до перевірки довідка INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited свідчить, що зазначений контрагент є резидентом Гонконга.
		Як вбачається зі змісту Угоди, Угода між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 04.12.95 поширюється на податки на доходи і майно, зазначені у статті 2 Угоди, що стягуються відповідно до податкового законодавства України та Китайської Народної Республіки.
		Так, п. а) ч.1 ст.3 Угоди передбачено, що для цілей Угоди термін "Китай" означає Китайську Народну Республіку: при застосуванні в географічному значенні означає всю територію Китайської Народної Республіки, включаючи її територіальне море, де застосовуються китайське законодавство щодо оподаткування, і будь-яку територію за межами територіального моря, де Китайська Народна Республіка має суверенні права на розвідку і розробку ресурсів морського дна і його надр, і ресурсів прилеглих вод відповідно до міжнародного законодавства.
		Територія Гонконгу була передана під юрисдикцію КНР у 1997 році, тобто після підписання вказаного міжнародно-правового договору. 
		Щодо умов такого переходу слід зазначити, що він побудований на принципі «одна країни, дві системи», відповідно до якого Гонконгу на найближчі 50 років гарантована широка автономія з усії питань, які не стосуються питань оборони та міжнародних відносин. Гонконг отримав статус спеціального адміністративного регіону, зберігши за собою, зокрема, власну правову систему. 
		Враховуючи зазначене, Угода не поширюється на території з окремим законодавчим полем, які мають самостійну податкову систему і на які не розповсюджуються закони КНР стосовно оподаткування, до яких, зокрема, відноситься Гонконг.
		Таким чином, застосування ТОВ «Орфеус» до доходів, що сплачені на користь нерезидента INFINITE CARGO SERVICE (HK) Limited, ставки оподаткування 0%, здійснено всупереч вимогам ст. 103 та п. 141.4 Податкового кодексу України.
		З огляду на зазначене, визначення податкових зобов'язань з податку з доходів нерезидента у податковому повідомленні-рішенні №№00001601401 від 19.04.2018 є правомірним, через що в його скасуванні належить відмовити.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 139 КАС України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" (вул. Тобольська, буд. 42, оф. 321, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 38001571) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1924701,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 481175,00 грн.
		Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 00001541401 від 19.04.2018.
		Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 00001551401 від 19.04.2018.
		Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення № 00001581401 від 19.04.2018.
		В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1383,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 346,00 грн та про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001601401 від 19.04.2018 - відмовити.
		Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" (вул. Тобольська, буд. 42, оф. 321, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 38001571) у розмірі 48252,11 (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 11 копійок).
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст рішення, з урахуванням перебування судді у відрядженні, складено 25 жовтня 2018 року. 
		 
		Суддя                                                                                                 Білова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...