Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/844/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2018. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		29 жовтня 2018 року 
		Київ
		 
		справа №9901/844/18
		адміністративне провадження №П/9901/844/18
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І.  розглянув матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ « 112-ТВ» до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною постанови, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ « 112-ТВ» 24.10.2018 подали до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Верховної Ради України, в якому просять визнати протиправною та нечинною постанову Верховної Ради України від 04.10.2018 № 2589-VIII «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 додатку № 1 до зазначеної постанови, в яких згадуються позивачі. 
		 
		Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі,  зокрема з'ясовуючи на підставі пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить з такого. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		 
		У частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		 
		У частині четвертій статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
		 
		Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені у статті 266 зазначеного Кодексу. 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 266 цього Кодексу правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України.
		 
		Відповідно до частини другої статті 6 цього Кодексу суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		 
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошував на тому, що право на суд,  одним з аспектів якого є  право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету,  а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»). 
		 
		Верховна Рада України постановою від 04.10.2018 № 2589-VIII «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у пункті 1 схвалила та внесла на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування до юридичних осіб, наведених у додатку 1 до цієї Постанови, зокрема до позивачів, персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Відповідно до пункту 2 цією постанови Верховна Рада України рекомендувала Раді національної безпеки і оборони України прийняти рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо вказаних юридичних осіб. 
		 
		Зазначені в оскаржуваній постанові пропозиції щодо застосування санкцій винесені на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України у відповідності до частини першої статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
		 
		Таким чином, процедура застосування санкцій включає в себе сукупність послідовно вчинюваних різними органами державної влади дій та рішень, що завершується прийняттям Президентом України указу про введення в дію відповідного рішення Ради національної безпеки та оборони України та виконанням такого рішення. 
		 
		Процедура застосування санкцій включає такі послідовні стадії: 1) ініціювання (внесення пропозицій щодо застосування санкцій та внесення змін до санкцій); 2) розгляд та прийняття рішення; 3) уведення рішення в дію. 
		 
		Ініціювати застосування персональних санкцій можуть визначені законом суб'єкти: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Служба безпеки України.  Розгляд цих пропозицій та прийняття рішення є виключною компетенцією Ради національної безпеки та оборони України. Рішення уводиться в дію указом Президента України, набирає чинності з моменту видання зазначеного указу і є обов'язковим до виконання. 
		 
		Отже, тільки з моменту набрання чинності указом Президента України про уведення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України персональні санкції вважаються такими, що застосовані. До видання зазначеного указу рішення суб'єктів, які ініціюють застосування персональних санкцій, зокрема Верховної Ради України, мають проміжний характер та не породжують нових прав чи обов'язків, не змінюють правового статусу суб'єктів, щодо яких триває процедура застосування санкцій, а відтак не можуть порушувати та не порушують прав та законних інтересів суб'єктів, стосовно яких вони ухвалені. Лише після застосування персональних санкцій особа має підстави вважати, що її права та законні інтереси порушені.
		 
		За завданнями адміністративного судочинства суд здійснює захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а не від ймовірної загрози зазначених порушень.  Таким чином, захистові адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
		 
		Враховуючи наведене, позивач передчасно, тобто до завершення процедури застосування санкцій, а саме до прийняття остаточного акта, за відсутністю юридичного спору щодо прав чи обов'язків, звернувся до суду за захистом прав, які не порушено. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		У частині шостій статті 170 зазначеного Кодексу визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
		 
		З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити. При цьому суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України,  як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та тих, що взагалі не підлягають судовому розгляду.  
		 
		Керуючись статтями 19, 22, 170, 248, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ « 112-ТВ» до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною постанови.
		 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала Верховного Суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.          
		 
		Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		 
		...........................
		 
		 
		Л.І. Бившева,
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...