Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/725/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2018. Зареєстровано: 31.10.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/725/18 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Терлецької-Байдюк Н.Я. 
		секретар судового засідання: Стретович Н.К.
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 07.08.2018; 
		від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 01-26/27 від 17.08.2018; 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Гідросистеми" (м. Київ) 
		до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
		(смт. Новогуйвинське Житомирський район Житомирська область) 
		про стягнення 1079568,70 грн. 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Гідросистеми" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1079568,70грн. за договором №12/03 від 12.03.2018. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору №12/03 від 12.03.2018 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати отриманої продукції.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 18.10.2018 (а.с.154-156).
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.133-137). Пояснив, що позивачем, не зважаючи на відсутність документально підтверджених заявок ДП "Житомирський бронетанковий завод" щодо поставки продукції, здійснено поставку згідно видаткових накладних №80-№83 від 16.03.2018, №150-№154 від 19.04.2018, №155-№158 від 20.04.2018, №196 від 07.05.218 та №201 від 14.05.2018 на загальну суму 1002567,50грн. Підтримав подане клопотання від 22.10.2018 про зменшення розміру штрафних санкцій. 
		Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що строк поставки товару сторони визначили в п.3 специфікації №1 від 12.03.2018, відповідно до якого термін поставки продукції складає 18 календарних днів з моменту отримання заявки. Зі змісту наведеної умови договору вбачається, що наявність заявки слугує для початку відліку строку поставки, визначеної у специфікації продукції. При цьому, виходячи зі змісту поняття договору поставки постачальник є боржником та зобов'язаний виконати свій обов'язок з поставки товару з моменту укладення договору. Такий обов'язок існує об'єктивно і припиняється в момент його виконання. Не виконання постачальником свого обов'язку поставити товар у вказаний строк несе загрозу застосування до нього з боку кредитора відповідних санкцій, і поставка товару достроково не може вважатися порушенням зобов'язання. Позивач наголошує, що з моменту прийняття товару покупець стає зобов'язаною стороною та має оплатити передану у його власність продукцію. Заперечуючи проти позову, відповідач переслідує мету уникнути такого обов'язку та відповідальності за його невиконання. Належне виконання позивачем свого обов'язку за договором поставки №12/03 підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийому-передачі, актами вхідного контролю, а відсутність будь яких заперечень з боку відповідача щодо прийняття поставленої продукції свідчить про його зацікавленість в ній та намір виконувати взяті на себе зобов'язання з її оплати. Крім того, позивач звертає увагу, що сторони не визначали в договорі форму заявки та її зміст, не визначали строків надання такої заявки та відповідальності за неподання такої заявки або відповідальності за поставку продукції без заявки. Додатково зазначив, що відповідач звертався до ТОВ "Завод "Гідросистеми" про узгодження графіку погашення заборгованості ДП "ЖБТЗ", що підтверджується листом від 26.06.2018 за вих.№01-11/1899, відповіддю на претензію від 25.07.2018 та проектом договору про реструктуризацію заборгованості, копії яких долучені до матеріалів справи. Щодо зменшення штрафних санкцій поклався на розсуд суду.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Гідросистеми" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) укладено договір №12/03 (а.с.49-53), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені договором (п.1.1 договору).
		Продукція, яка поставляється постачальником, придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов договорів, укладених з Міністерством оборони України на 2018 рік, для проведення ремонту військової техніки (п.1.3 договору).
		Відповідно до п.2.1 договору кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
		Якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, технічною документацією) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору щодо якості та номенклатурі (п.2.2 договору).
		Згідно п.2.4 договору якість продукції, що є предметом договору, перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю на кожну окрему партію продукції.
		Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни, встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки продукції (партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.
		Згідно з п.3.2 договору постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.
		Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної (п.3.3 договору).
		Поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою продукції (п.4.1 договору).
		Згідно п.4.2 договору загальна сума договору складається із сум специфікацій до договору. 
		Умови платежів визначені пунктом 5 договору.
		Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п.5.1 договору).
		Відповідно до пункту 5.2 договору покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами у відповідній специфікації.
		Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (пункт 10.5 договору).
		12.03.2018 до договору №12/03 сторонами було підписано специфікацію №1, згідно пункту 1 якої постачання та оплата продукції здійснюється сторонами в термін та за цінами на умовах даної специфікації: найменування продукції - ЕЛС-3 електроспеск зі штепселем - 150 шт., електромагніт ЕМ-46 - 10 шт., кнопка НАЗ.604,021 (20мм) - 454 шт., мікровимикач МГП-11 - 60шт., колодка 4Т - 256 шт., реле РВЕ-3А ЯЛ4,544,000-25-11-27- 62 шт., реле РЕС-48Б РС4590201 - 167 шт. (а.с.54).
		Пунктом 2 вказаної специфікації, сторони визначили, що ціна продукції, зазначеної в специфікації, складає 1720329,21грн., в тому числі ПДВ - 20%
		Постачання продукції здійснюється власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1) в кількості та на умовах, зазначених в специфікації. Термін поставки продукції по специфікації складає 18 календарних днів з моменту отримання заявки. Умови оплати: 30 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю (п.3 специфікації №1 від 12.03.2018).
		До інших правовідносин, що не передбачені специфікацією, застосовуються умови договору (п.4 специфікації). 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання зобов'язань за договором №12/03 від 12.03.2018 ним було здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 1002567,50грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками на оплату, актами прийому-передачі, довіреностями та актами вхідного контролю, долученими до матеріалів справи (а.с.55-110).
		Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару не виконав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2018, 26.07.2018 та 02.08.2018 позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою погасити існуючу заборгованість за договором (а.с.111-113). Матеріали справи містять відповідь на одну із направлених претензій, в якій відповідач, зокрема просить ТОВ "Завод "Гідросистеми", враховуючи економічну та політичну ситуацію в країні, а також тяжке фінансове становище, яке склалось на ДП "Житомирський бронетанковий завод", розглянути можливість щодо розстрочення погашення заборгованості по договору №12/03 від 12.03.2018 на загальну суму 1002567,50грн. шляхом укладення договору про реструктуризацію заборгованості (а.с.163-164). 
		Оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		 
		З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
		Між сторонами фактично укладено договір поставки, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.
		Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Так, відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України
		За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
		Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Основні зобов'язання, що виникли у позивача внаслідок укладення договору, це поставка і передача товару, у відповідача - прийняття товару та оплата його вартості.
		Як зазначалося вище, позивач поставив товар на загальну суму 1002567,50грн., у відповідача виник обов'язок його оплатити. Втім, останній не розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість у вказаній сумі, яку відповідач не заперечує.
		Кінцеві розрахунки здійснюються впродовж 30 банківських днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю.
		Оскільки продукція прийнята відповідачем без зауважень, вимога позивача про стягнення 1002567,50грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 77001,188грн. пені за порушення строків оплати.
		Статтею 610 ЦК України обумовлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно п.7.2 договору у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов'язань.
		Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені (а.с.144), суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 77001,18грн. є обґрунтованим та вірним, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
		Водночас, зважаючи на клопотання відповідача щодо зменшення заявленої позивачем суми пені, суд враховує наступне.
		Згідно зі ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 
		Частиною 3 ст.551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Керуючись загальними засадами цивільного законодавства, визначеними в п.6 ст.3 ЦК України, зокрема, справедливістю, добросовісністю та розумністю, приймаючи до уваги специфіку виробництва відповідача, яка полягає у виготовленні стратегічної продукції для обороноздатності країни, та фінансовий стан останнього, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до 20000,00грн. 
		Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Отже, враховуючи вище викладене у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1002567,50грн. - основного боргу та 20000,00грн. - пені. В частині стягнення пені в сумі 57001,18грн. відмовляє.
		Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Зменшити розмір пені до 20000,00грн.
		 
		3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094)
		на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Завод "Гідросистеми" (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 15, офіс 200, кімната №8, код ЄДРПОУ 41019547):
		- 1002567,50грн. - боргу за поставлену продукцію;
		- 20000,00грн. - пені;
		- 16193,53грн. - судового збору.
		 
		4. Відмовити в позові в частині стягнення 57001,18грн. пені.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено: 31.10.18 
		 
		Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. 
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - в справу
		2, 3 - сторонам (рек. з повід.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...