Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 275/368/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 25.10.2018
Номер судового провадження: 61-1749ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		25 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 275/368/16-ц
		провадження № 61-1749св17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., ЧервинськоїМ.Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		треті особи: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року у складі судді Дубас Т. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Олійника В. І., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником ОСОБА_7, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року у складі судді Дубас Т. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Олійника В. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (ПАТ «Дельта Банк»), про поділ спільного майна подружжя.
		Позов мотивовано тим, що вона та відповідач ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2007 року. В період шлюбу у них народилася  донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки сімейні відносини не склалися, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2016 року шлюб між ними розірвано. 
		За час шлюбу, ними, за договором фінансового лізингу № 156L10 00 від 22 лютого 2010 року, укладеного між ТОВ «Унікредитлізинг» (лізингодавець) та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В. М., який зареєстрований в реєстрі за № 232, було придбано автомобіль BMW 520i, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. 
		22 лютого 2010 року між ТОВ «Унікредитлізинг», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1561L10/00SUR, відповідно до умов якого, позивач, як солідарний боржник зобов'язалась сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою 71 854,56 дол. США, що еквівалентно 574 692,77 грн, а також всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем.
		03 грудня 2014 року між ТОВ «Унікредитлізинг» та ОСОБА_5 був укладений додатковий договір № 1 до Договору фінансового лізингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В. М., зареєстрований в реєстрі за № 1047, відповідно до умов якого, сторони домовились про дострокову сплату лізингових платежів за Договором фінансового лізингу за Предмет лізингу (легковий автомобіль BMW 520i, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску) в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно з яким лізингодавець зобов'язується передати у власність лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти та оплатити предмет лізингу.
		Зобов'язання за договором фінансового лізингу сторонами були виконані належним чином в повному обсязі і ОСОБА_5 набув право власності на предмет лізингу - легковий автомобіль BMW 520i, 2008 року випуску. 04 грудня 2014 року між ТОВ «Унікредитлізинг» та ОСОБА_5 складено та підписано свідоцтво про передачу права власності на предмет лізингу. Право власності на автомобіль було зареєстроване на ім'я ОСОБА_5
		Зі слів ОСОБА_5 їй стало відомо, що наприкінці 2015 року він продав зазначений автомобіль своєму батькові, але будь-яких документів на підтвердження перереєстрації автомобіля він позивачу не надав.
		Таке відчуження автомобіля, було здійснено відповідачем без її відома та згоди, всупереч інтересам сім'ї. Отримані від продажу кошти, ОСОБА_5 привласнив собі та витратив на власні потреби.
		Також, за час шлюбу, ними було придбано земельну ділянку, площею 0,1010 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, вартістю 20 200,00 грн, яка зареєстрована на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2012 року.
		Позивач просила, в порядку поділу спільного майна подружжя, виділити у власність та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
		Стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію в розмірі 213 241,50 грн, що становить різницю між вартістю 1/2 частки автомобіля BMW 5201, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, відчуженого ОСОБА_5, та вартістю 1/2 частки земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_4
		У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом з зустрічним позовом, в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3. 
		Зустрічний позов мотивовано тим, що відсутні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_4 половини вартості проданого спірного автомобіля, або його поділу взагалі, оскільки автомобіль BMW 520i, 2008 року випуску було продано з відома ОСОБА_4 ще під час шлюбу, а кошти від продажу автомобіля використовувалися та використовуються ним в інтересах сім'ї, оплату житлово-комунальних послуг, навчання дитини, купівлю їй одягу та інше.
		До складу спільно нажитого майна необхідно віднести квартиру АДРЕСА_1, загальна площа 61,7 кв. м., яка була придбана за договором купівлі-продажу квартири 07 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Сікорською Н. І., зареєстрованого за № 1717. Загальна вартість квартири становить 206 899,00 грн.
		Квартира була придбана за кредитні кошти відповідно до кредитного договору, укладеного 07 серпня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», згідно умов якого, позичальнику було надано кредит у розмірі 116 000,00 доларів США, зі строком погашення 07 серпня 2038 року, з виплатою 12 % річних.
		Для забезпечення належного виконання умов кредитного договору № 2619/0808/71-068, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_5, 07 серпня 2008 року укладено іпотечний договір № 2619/0808/71-068-Р-1, за яким, було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.
		Кредитний та іпотечний договори були укладені в інтересах сім'ї, оскільки вони були направлені на придбання квартири у якій подружжя проживало під час шлюбу, а також проживає на даний момент з дитиною. Крім того, у пункту 14 договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2008 року вказано, що договір укладається зі згоди ОСОБА_4
		З урахуванням того, що його борг за кредитним договором, який укладений з метою купівлі квартири, становить більше двох мільйонів гривень, а вартість земельної ділянки та квартири становить близько 220 000,00 грн, ОСОБА_5 вважає, що це має істотне значення при поділі майна подружжя, тому є підстави відійти від засад рівності часток подружжя при поділі майна та присудити на його користь, все майно, яке було набуте за час шлюбу.
		В подальшому, ОСОБА_4 було збільшено позовні вимоги, згідно яких вона просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
		Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. 
		Розподілити в рівних частинах, між нею та ОСОБА_5 зобов'язання позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором № 2619/0808/71-068 від 07 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк»).
		Виділити у власність та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
		Стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію в розмірі 212 393,00 грн, що становить різницю між вартістю 1/2 автомобіля BMW 520i, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2, відчуженого ОСОБА_5, та вартістю 1/2 частки земельної ділянки, що виділена у власність ОСОБА_4
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.
		Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загально площею 61,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
		Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами під час шлюбу набуто спірну квартиру та земельну ділянку, які за правилами статті 60 СК України належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Тому кожному належить по 1/2 частині вказаного спірного майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації 1/2 частки вартості автомобіля BMW 520і, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль був відчужений під час перебування сторін у шлюбі, а кошти, що були вилучені від продажу, використані в інтересах сім'ї та увійшли до спільного бюджету. Крім того, відмовляючи у розподілі між сторонами боргових зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_5, суд виходив з того, що ОСОБА_4 не є стороною даного договору, а ПАТ «Дельта Банк» не надавало згоду на зміну боржника у зобов'язанні.
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» відхилено.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню. При цьому погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 
		28 грудня 2017 рокуОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення в частині визнання права власності на 1/2 квартири та 1/2 земельної ділянки за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ майна подружжя та визнати за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1010 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано частину четверту статті 65 СК України, та не враховано, що подружжя заявлено про поділ квартири, яка є неподільним майном та набута за кредитні кошти та на момент розгляду справи борг ОСОБА_5 перевищував сукупну вартість квартири та земельної ділянки. В оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій зробили висновок, що оскільки ОСОБА_4 не є стороною кредитного договору та ПАТ «Дельта Банк» не надав згоди на зміну умов цього договору та заміну боржника, а отже відсутні підстави для поділу між подружжями кредитних зобов'язань. Суди протиправно зробили оцінку обставин справи без урахування інтересів ОСОБА_5 та його заборгованості за кредитним договором, яка виникла в інтересах сімї у зв'язку з придбанням квартири.
		Крім того, суди у порушення норм процесуального права, не вирішили справу в межах заявлених вимог щодо поділу майна. 
		04 січня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5
		Касаційна скарга мотивовано тим, що у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані у позику грошові кошти та придбану квартиру також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
		Виходячи зі змісту норм СК України та ЦК України, поділу підлягає все майно подружжя, а отже і борги подружжя.
		Суди не встановили, за рахунок кого із подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, не з'ясував, яка частина коштів за кредитним договором була виплачена під час перебування сторін у шлюбі, а яка після припинення сімейних відносин, а яка частина коштів залишилась непогашеною.
		05 лютого 2018 рокуОСОБА_4 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін. 
		11 січня 2018 року справа № 275/368/16-ц надійшла до Верховного Суду.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судом установлено, що 29 січня 2016 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
		За час шлюбу, 07 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2619/0808/71-068, згідно умов якого, позичальнику було надано кредит у розмірі 116 000,00 доларів США, зі строком погашення 07 серпня 2038 року, з виплатою 12 % річних.
		07 серпня 2008року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_5 набув у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв. м.
		Для забезпечення належного виконання умов кредитного договору № 2619/0808/71-068, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5, 07 серпня 2008 року укладено іпотечний договір № 2619/0808/71-068-Р-1, за яким, передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м., житловою площею 17,4 кв.м.
		22 лютого 2010 року між ТОВ «Унікредит Лізинг» (лізингодавець) та ОСОБА_5 (лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу №1561L10 00, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М.. зареєстрований в реєстрі за № 232 (далі - Договір фінансового лізингу лізингу): предметом якого був автомобіль BMW 520і, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		05 грудня 2014 року за договором фінансового лізингу, автомобіль BMW 520і, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, номерні знаки НОМЕР_4 (попередні номерний знак НОМЕР_1), було зареєстровано за ОСОБА_5
		На підставі довідки-рахунку, виданої Бориспільською філією ТОВ «Абсолют ЛТД» серії ААЕ № 969306 від 09 вересня 2015 року, автомобіль BMW 520і, 2008 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, номерні знаки НОМЕР_4, який належав ОСОБА_5, 09 вересня   2015 року було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_6
		25 квітня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_5 набув у власність земельну ділянку площею 0,1010 га., цільове призначення - для ведення садівництва.
		Право власності на земельну ділянку зареєстровано на ім'я ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2012 року.
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Згідно до пунктів 22, 23, 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. 
		Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статтями 60, 69 СК України, частиною третьою статті 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що сторонами у справі під час шлюбу було набуто спірну квартиру та земельну ділянку, які відповідно до норми статті 60 СК України належать сторонам на праві спільної сумісної власності. А отже кожному з них належить по 1/2 частині земельної ділянки та квартири, оскільки підстав для відступлення від рівності часток сторін у спільній сумісній власності не встановлено.
		Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності за кожним по 1/2 частині вказаного спірного майна.
		Крім того, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для розподілу між сторонами боргових зобов'язань за кредитним договором № 2619/0808/71-068 від 07 серпня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_5
		Відповідно до вимог статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
		Встановлено, що ОСОБА_4 не є стороною вищезазначеного договору, а ПАТ «Дельта Банк» не надавало згоду на зміну боржника у зобов'язанні.
		Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.
		РішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін. 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		В.М. Коротун
		 
		М.Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...