Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 393/371/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2018. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 26.11.2018
Номер судового провадження: 2-о/393/16/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                             Справа № 393/371/18 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 жовтня 2018 року смт.Новгородка
		 
		   Новгородківський районний суд Кіровоградської області
		   в складі:
		   головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,
		   за участі секретаря     судових засідань Шупрудько К.А.,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особіПосольства РосійськоїФедерації вУкраїні про встановлення факту, що має юридичне значення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		25.06.2018 року заявниця звернулася до суду з вищевказаною заявою, згідно якої просила встановити юридичний факт загибелі, її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні ним обов`язку військової служби 07.09.2014 року в районі міста Маріуполь Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		   Заявницясвої вимогимотивувала тим,що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 вс.Білопіль Новгородківськогорайону Кіровоградськоїобласті.Зареєстрована тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 .Від шлюбуз громадяниномУкраїни ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уних народивсясин  ОСОБА_2 .Зазначає,що укінці лютого-на початкуберезня 2014року перекинутіз РосійськоїФедерації військабез розпізнавальнихзнаків окупувалиКримський півострів.З ньогомоменту фактичнорозпочалася військоваагресія РосійськоїФедерації протиУкраїни.На підставіУказу ПрезидентаУкраїни від 21.07.2014року № 607 «Про частковумобілізацію»,її сина ОСОБА_2  було призвано до лав Збройних сил України та залучено до складу військової частини НОМЕР_1 (17-та окрема танкова бригада). При цьому, в період з 27.08. по 07.09.2014 року він брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій та Луганській областях. 07.09.2014року нав`їзді вмісто МаріупольДонецької областіїї син ніс чергування на блокпосту № НОМЕР_2 в складі екіпажу танку Т-64Б. Помітивши рух на українських бойових позиціях проросійські найманці відкрили вогонь з систем залпового вогню«Град».В результаті обстрілу було виведено з ладу бронетехніку, що розташовувалась на блокпосту утому числій танк,механіком-водіємякого був ОСОБА_2 . Згодом,під часогляду місцяобстрілу, прапорщиком ОСОБА_4 виявлено та опізнано тіло її сина без ознак життя. Вказані відомості підтверджуються, зокрема, наказом командира військової частини  НОМЕР_3 №1734. Про загибель ОСОБА_2 та бойовідії врайоні міста Маріуполь Донецької області також свідчатьдані з відкритих джерел. Зокрема, веб-портал «memorybook.org.ua» на своїх сторінках містить інформацію проте,що вказанийвійськовослужбовець дійснозагинув ІНФОРМАЦІЯ_4 врайоні м.Маріуполь підчас виконаннябойового завдання (http://memorybook.org.ua /1/аgароv.htm). В статті «Під час перемир`я загинув боєць з Кіровоградщини (ФОТО)» від 11.09.2014 року зазначено, що 07.09.2014 року, беручи участь в боях на сході України, танкіст  ОСОБА_2 загинув неподалікМаріуполя.За словамивійськових побратимів, військовослужбовецькористувався довірою командирів та повагою у товаришів по зброї. За даними медіавидання «Танкісти України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , механік-водій танку 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону НОМЕР_4 окремої танкової бригади, згинув під час виконання бойового завдання в районі міста Маріуполя Донецькоїобласті підчас виконання бойового завдання. ОСОБА_5 ича з усіма військовими почестями в рідному смт. Новгородка на центральному кладовищі. (http://tankist.at.ua/load/l-1- 0-56). Дані статей, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-видань підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації врайоні міста Маріуполь Донецької області, і саме цим військам протистояли військові17-їокремої танкової бригади Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), де, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_6 .Свідоцтвом просмерть,лікарським свідоцтвомпро смертьта довідкоюпро причинусмерті буввстановлений фактсмерті їїсина таїї причини.Так,загибель ОСОБА_2  сталася  ІНФОРМАЦІЯ_4 в Донецькій області внаслідок вибухової травми-множинних осколкових проникаючих поранень голови, лівого стегна, паху зліва.Загибель військовослужбовця дійсно сталася в зоні проведення бойових дій. У зв`язку із загибеллю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової службипід часвиконання бойових завдань на території Донецької та Луганської областей,її синабуло виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Указом Президента України № 282/2015 від 23.05.2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», ОСОБА_2 нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її син, ОСОБА_2 , був травмований та загинув в районі міста Маріуполь Донецької області 07 вересня 2014 року. Заявниця вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації протиУкраїни натериторії Донецької області було порушено невідємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. ЇЇ звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту поранення та загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні ним обов`язку військової служби 07.09.2014 року в районі міста Маріуполь Донецької області України, що сталося внаслідок збройноїагресії Російської Федерації проти України, обумовлено, тим, що вона має на меті визначення статусу  ОСОБА_7 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обовязків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.
		Ухвалою від 02.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду на 24.07.2018 року.
		   Заявниця, повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, надала заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, наполягаючи на задоволенні заяви.
		Представник заявниці ОСОБА_8 в судовому засіданні просив суд задовольнити подану заяву.
		Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином. Міністерство соціальної політики України надало до суду заяву від 24.07.2018 року про розгляд справи без участі їх представника.
		Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини.
		Заявниця є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.22).
		На підставіУказу ПрезидентаУкраїни від 21.07.2014року № 607 «Про частковумобілізацію», ОСОБА_2  було призвано до лав Збройних сил України та залучено до складу військової частини НОМЕР_1 , де він ніс службу механіком-водієм танку другого танкового батальйону НОМЕР_4 окремої танкової бригади.
		В період з 27.08. по 07.09.2014 року  ОСОБА_2  брав участь в боях за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в Донецькій та Луганській областях, у складі в/ч НОМЕР_1 .
		Згідно з Лікарським свідоцтвом про смерть № 3317 від 08.09.2014 року, довідкою про причину смерті (до форми №106/о № 3317) від 08.09.2014 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 12.09.2014 року, Витягом з Наказу № 236 від 16.09.2014 року, Наказом №1734 від 04.10.2014 року «Про результати службового розслідування по факту отримання травми яка призвела до загибелі солдата призваного по мобілізації ОСОБА_2 » травма отримана ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків в зоні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, призвела до його загибелі 07.09.2014 року, місце смерті Україна, Донецька область, м. Маріуполь (а.с.48-49; 57-58).
		Як вбачається з постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви убачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Кабінету Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово - Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися таким чином.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації, батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
		Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		Підтвердженням окупації Російської Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Статтею першоюЗакону України«Про оборонуУкраїни» від06грудня 1991року №1932-ХІІ збройнаагресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: - вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; - напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України«Про особливийпорядок місцевогосамоврядування вокремих районахДонецької таЛуганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Відповідно до абз. 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Крім того, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
		Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим, а тому не підлягає доказуванню згідно ЦПК України.
		Що ж стосується порушень прав заявниці, пов`язаних з агресією Російської Федерації по відношенню до України, то слід зазначити наступне. 
		Син заявниці, ОСОБА_2 у період з 27.08.2014 року по 07.09.2014 року безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Луганської та Донецької областей, у складі 17-ї окремої танкової бригади.
		Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненнями, які ОСОБА_2 отримав під час проходження військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою, та збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Враховуючи, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконуючи обов`язки військової служби, в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, а також обставини того, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено право на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України,ст.2Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою.
		Крім того, заявниця довела, що від встановлення цього юридично значимого для неї факту залежить виникнення прав та обов`язків, у тому числі щодо отримання нею відповідної допомоги.
		Так, звернення заявниці в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_2 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України).
		При цьому, відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки має правові наслідки лише для заявника.
		Частина 4ст. 294 ЦПКпередбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
		Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. 
		З метою належного повідомлення Російської Федерації, як заінтересованої особи необхідно застосовувати положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, що ратифікованої Законом України 19 жовтня 2000 року №2052-111, згідно зі ст. 1 якої вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
		Керуючись статтею 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, статтями 3,5 Віденської конвенції про консульські зносини, статтями 1,6 Положення про Посольство Російської Федерації, Посольство Російської Федерації в Україні є тим органом, який представляє інтереси Російської Федерації Україні, вживає заходів із захисту інтересів Російської Федерації на території України, а також здійснює захист майнових прав та інтересів Російської Федерації на території України, а отже саме на адресу посольства РФ слід надсилати документи про суть та час розгляду справи.
		Згідно п.16 ч.2 ст. 3Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.
		Також, згідно п.8статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісті, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
		Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву  ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.8, ст.21- 68 Конституції України,ст.ст.4,5,13,265,272-273,293-294,315,319,354 ЦПК України, ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятої згідно з резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН від 02 грудня 2004 року, ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, ст. 3 Віденської конвенції щодо дипломатичних зносин від 18 квітня 1961 року, суд, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		   Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особіПосольства РосійськоїФедерації вУкраїні про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		   Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 07.09.2014 року в районі міста Маріуполь Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30  денний строк з дня його проголошення.
		      Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		   
		 
		Суддя                              Ю. РАЧКЕЛЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...