Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/2100/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-13927ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                            
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа №127/2100/13-ц
		 
		провадження № 61-13927св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, 
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2015 року в складі судді Борисюк І. Е. та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року в складі колегії суддів: Панасюка О. С., Міхасішина І. В., Берегового О. Ю., 
		 ВСТАНОВИВ: 
		 
		У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
		 
		В обґрунтування позовних вимог указувала, що їй на праві власності належав металевий гараж, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1. 10 липня 2011 року ОСОБА_10 самовільно, без її згоди демонтував зазначений гараж. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 вересня 2012 року ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пунктів «г» та «ґ» Закону України «Про амністію в 2011 році». Посилаючись на викладене ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_11 33 774 грн майнової шкоди та 20 000 грн моральної шкоди.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер.
		 
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2013 року до участі у справі залучено правонаступників відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
		 
		Ухвалою від 12 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди за клопотанням її представника залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду спрви).
		 
		05 травня 2015 року ОСОБА_4 подала заяву про зміну позовних вимог та просила суд зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили передати їй за адресою: АДРЕСА_2, металевий гараж розміром 6,4 м х 3,3 м х 1,84 м з характеристиками, зазначеними у висновку будівельно-технічної експертизи № 895 від 07 червня 2012 року, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи Ленінського районного суду м. Вінниці № 212/11344/2012; позовну заяву про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, у вигляді грошової компенсації залишити без розгляду.
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для відшкодування майнової шкоди шляхом передачі відповідачами металевого гаража.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для відшкодування відповідачами шкоди в обраний позивачкою спосіб відсутні.
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права щодо обов'язку спадкоємців особи, яка завдала шкоду внаслідок злочину, відшкодувати таку шкоду; не звернули уваги на те, що суд під час вирішення питання щодо способу відшкодування шкоди на перше місце ставить обов'язок відповідальної за шкоду особи відшкодувати її в натурі, а вже потім, якщо відшкодування неможливо, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі. 
		 
		Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надійшли. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються  спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		16 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Суди встановили, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_4 належав металевий гараж, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		10 липня 2011 року ОСОБА_10, достовірно знаючи, що розташований на його земельній ділянці металевий гараж належить ОСОБА_4, самовільно, без згоди власника демонтував його. Чим заподіяв ОСОБА_4 значну майнову шкоду в розмірі 33 774 грн. 
		 
		Зазначені обставини встановлені постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2012 року, якою ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 356 КК України, на підставі пунктів «г» та «ґ» Закону України «Про амністію в 2011 році».
		 
		Цивільний позов ОСОБА_4 в кримінальному провадженні залишено без розгляду.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер.
		 
		Спадкоємцями першої черги за законом померлого ОСОБА_10, які прийняли спадщину, є ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (син) та ОСОБА_9 (дочка).
		 
		На час смерті ОСОБА_10 на праві власності належали 15/20 частин житлових будинків та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_3
		 
		Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 січня 2016 року ринкова вартість спадкового майна становить 2 659 518 грн.
		 
		Згідно з нормами статті 1231 ЦК Українидо спадкоємця у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину, переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. 
		 
		За змістом частини другої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу, а у разі відмови від одноразового платежу - в межах спадкового майна, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		 
		Ураховуючи те, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодування збитків у межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину, а також, що інші способи відшкодування майнової шкоди спадкоємцями чинним законодавством не передбачені, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди в натурі шляхом зобов'язання відповідачів передати ОСОБА_4 металевий гараж розміром 6,4 м х 3,3 м х 1,84 м з характеристиками, зазначеними у висновку будівельно-технічної експертизи.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди при розгляді даної справи неправильно застосували норми матеріального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.
		 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції  набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді                                                                                                Н. О. Антоненко                             
		                                                                                                             В.І. Журавель
		 
		                                                                                                             В. М Коротун
		 
		                                                                                                             В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...