Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2459/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 05.11.2018. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2018.
Дата набрання законної сили: 01.11.2018
Номер судового провадження: 854/333/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2459/18
		Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. 
		Пятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача  ОСОБА_1
		суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
		 
		розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» до державного реєстратора філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзерно Трейд», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		23 травня 2018 року ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ТОВ «Укрзерно Трейд», в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 40526878 від 06.04.2018 р. про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3;
		- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 40527252 від 06.04.2018 року договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд».
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, - закрито провадження у справі.
		Не погоджуючись з ухвалою суду від 14 серпня 2018 року, ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають змісту заявлених позовних вимог, що призвело до порушення норм процесуального права.
		Так, апелянт зазначає, що в теперішній час відсутній будь-який спір між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 про право користування земельною ділянкою, яка є предметом договору емфітевзису. Земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс».
		ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» вказує, що 15 травня 2018 року товариству стало відомо, що згідно з рішенням відповідача проведена державна реєстрація договору від 20.03.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 індексний номер 40526878 від 06.04.2018 року.
		Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 215, ст. 220 ЦК України, апелянт вважає, що рішенням відповідача проведена державна реєстрація нікчемного договору від 20.03.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 індексний номер 40526878 від 06.04.2018 року.
		Також апелянту стало відомо, що відповідач здійснила реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд», індексний номер 40527252 від 06.04.2018 року.
		Апелянт посилається на те, що відповідач не перевірила, чи наявні підстави для реєстрації договору від 20.03.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3, а також належним чином не перевірила наявність підстав для реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд».
		Апелянт вважає, що оскаржені реєстраційні дії вчинені з порушенням Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» оскільки вони прийняті із порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством, яке регулює порядок і дії державного реєстратора при державній реєстрації прав та їх обтяжень.
		Також апелянт наголошує на тому, що в позовній заяві зазначалося, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, про що свідчить постанова ОСОБА_4 Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №826/9928/15.
		Апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №396/2550/17, оскільки суд першої інстанції не зазначив, в якому суді має розглядатися спір між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та відповідачем або третіми особами.
		Не погоджується апелянт і з висновком суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		Також, на думку апелянта, в ухвалі суду першої інстанції відсутні обґрунтування, чому вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому апелянт зазначає, що право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.
		Відповідач та треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.
		Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
		Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що предметом спору в цій справі є рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер:40526878 від 06.04.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року, між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 та рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер:40527252 від 06.04.2018 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд».
		Також суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення (емфітевзису); строк дії договору 25 років; договір в установленому законом та договором порядку не розірваний, оскільки відсутнє нотаріальне посвідчення розірвання договору, а також відсутнє відповідне рішення суду про розірвання зазначеного договору. На час подання позову відсутній будь-який спір між позивачем та ОСОБА_3 про право користування земельною ділянкою, яка є предметом договору емфітевзису, а земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс».
		15 травня 2018 року ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» стало відомо, що згідно з рішенням відповідача проведено державну реєстрацію договору від 20.03.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3 індексний номер 40526878 від 06.04.2018 року. Також ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» стало відомо, що відповідач здійснила реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд», індексний номер 40527252 від 06.04.2018 року.
		Апеляційний суд встановив, що як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі, ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» зазначив, що державний реєстратор належним чином не перевірила:
		- чи наявні підстави для реєстрації договору від 20.03.2018 року, про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного 07.03.2018 року між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3, 
		- чи наявні підстави для реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Укрзерно Трейд».
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 2, п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові цього суду від 14.03.2018 року у справі № 396/2550/17, відповідно до якої спірні правовідносини, які виникли щодо реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані питання пов'язані з реєстрацією права користування нерухомим майном не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає їх розгляд в порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір в цій справі за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень 
		Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Статтею 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовязує надавати такі послуги виключно субєкта владних повноважень, і спір виник у звязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		- хоча б одна сторона є субєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звязку із порушенням її прав у такому процесі з боку субєкта владних повноважень або іншої особи.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Як вставлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення приватної форми власності із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою в адміністративних межах Миколаївської сільської ради Ширяївського району Одеської області, масив № 8, ділянка № 12.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що цей позов подано на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.
		Крім того, матеріалами справи підтверджено, учасниками справи не оспорюється те, що 07.03.2018 року між апелянтом та третьою особою  ОСОБА_3 було укладено договір оренди на спірну земельну ділянку (а.с. 15-24), який в подальшому розірваний відповідно до договору дострокового розвівання від 20.03.2018 року, а 06.04.2018 року зареєстрований договір оренди земельної ділянки, який укладений між третіми особами у цій справі.
		Також колегія суддів зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані наявністю ознак нікчемності договору від 20.03.2018 року щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, та як наслідок нікчемності договору оренди земельної ділянки, який укладений між третіми особами.
		Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Враховуючи, що позов в цій справі направлено на поновлення прав апелянта у сфері земельних відносин, а також з огляду на факт існування договору оренди на спірну земельну ділянку, укладеного між третіми особами, апеляційний суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а отже, залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися судами за правилами цивільного або господарського судочинства.
		Крім того, скасування оскаржених реєстраційних дій не призведе до поновлення прав апелянта, адже договір оренди на спірну земельну ділянку, укладений між третіми особами, залишиться чинним, а тому поновити своє порушене право щодо користування вказаною земельною ділянкою апелянт може шляхом звернення до суду в порядку цивільного (господарського) судочинства.
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року.
		Зазначений правовий висновок мітиться у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 816/619/15-а (ЄДРСР № 75068889). 
		Встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи спростовують доводи апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції заявленим вимогам.
		Доводи апеляційної скарги щодо фактичного визнання судом першої інстанції нікчемності договору від 20.03.2018 року про дострокове прозрівання договору оренди земельної ділянки спростовані змістом мотивувальної частини оскарженої ухвали та є фактично довільним трактуванням апелянтом доводів суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.
		Приписи абзацу 2 частини 1 ст. 19 ЦПК України спростовують доводи апелянта про те, що пред'явлення позовних вимог про визнання недійсним договору від 20.03.2018 року про дострокове розірвання договору, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» та ОСОБА_3, і скасування в зв'язку з цим реєстрації зазначеного договору, виключає пред'явлення в цьому ж провадженні в порядку цивільного судочинства вимог про скасування реєстрації зазначеного договору в зв'язку зі здійсненням реєстраційних дій по реєстрації зазначеного договору відповідачем із порушенням процедури, передбаченої чинним законодавством, яке регулює порядок дій державного реєстратора при державній реєстрації прав та їх обтяжень. 
		Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову ОСОБА_4 Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №826/9928/15, оскільки правовідносини справи та правовідносини у справі №826/9928/15 відрізняться від обставин та правовідносин, які виникли у справі, що переглядається апеляційним судом.
		Не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи і доводи апелянта про відсутність обґрунтувань судом першої інстанції неможливості розгляду зазначеної справи в порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином, колегія суддів встановила правильність застосування судом першої інстанції п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України, та закриття провадження у справі. 
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення  без змін.
		Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» - залишити без задоволення.
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Дата складення повного судового рішення 01.11.2018р. 
		 
		 
		Головуючий суддя  ОСОБА_1Судді    ОСОБА_5   ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...