Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/12158/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-23375ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України                                                             
		 
		24 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/12158/14-ц
		провадження № 61-23375св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Дяченко В. Г.              від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Артеменка І. А., Черевка П. М., Суворова В. О.,               від 20 липня 2016 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «LADA Kalina», номерний знак НОМЕР_1, допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого його автомобіль отримав механічні пошкодження.
		Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого             2014 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час ДТП застрахована не була.
		Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 07 лютого           2014 року сума матеріального збитку, заданого пошкодженням автомобіля, становить 57 481,86 грн. За складання вказаного висновку він сплатив            1 048,86 грн.
		14 лютого 2014 року він повідомив МТСБУ про ДТП та звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування.
		20 червня 2014 року МТСБУ перерахувало на його рахунок 16 825,01 грн страхового відшкодування.
		Позивач зазначав, що МТСБУ не виплатило його суму страхового відшкодування у повному обсязі, а саме в межах страхової суми.
		Також вказував, що внаслідок пошкодження його автомобіля, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 5 000 грн. 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив стягнути з МТСБУ на його користь майнову шкоду у розмірі 33 174,99 грн, з ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 8 530,72 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
		 
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 33 174,99 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 8 530,72 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
		У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована не була, страховий ліміт за шкоду, завдану майну потерпілого встановлено у розмірі 50 000 грн, МТСБУ сплатило страхове відшкодування у розмірі 16 825,01 грн, отже з останнього необхідно стягнути різницю у розмірі 33174,99 грн. Розмір майнової шкоди, що перевищив страховий ліміт, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_5 Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості.
		 
		Справа неодноразово переглядалась в суді апеляційної інстанції.
		 
		Останньою ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня          2016 року апеляційну скаргу МТСБУ відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, з урахуванням висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 07 лютого 2014 року, правильно визначив розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з МТСБУ на користь позивача.
		 
		У березні 2017 року МТСБУ подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до МТСБУ.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про стягнення з МТСБУ на користь позивача майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, не надали належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, а саме, звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26 березня 2014 року, який був складений товариством з обмеженою відповідальність «Екас» на замовлення МТСБУ, та згідно з яким вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля, становить 33 650,02 грн. 
		Також суди не врахували, що відповідно до відомостей Державтоінспекції від 18 лютого 2014 року ДТП 29 грудня 2013 року сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2, правил перетину перехресть, а тому наявна вина двох учасників у скоєнні ДТП, з урахування чого МТСБУ виплатило позивачу половину від розміру матеріального збитку, визначеного звітом від 26 березня 2014 року.
		 
		Судові рішення в частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_5, не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що 29 грудня 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем «LADA Kalina», номерний знак НОМЕР_1, допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження. 
		 
		Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого            2014 року ОСОБА_5 визнан винним у порушенні Правил Дорожнього руху, внаслідок яких сталась ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
		 
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час ДТП застрахована не була.
		 
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 07 лютого 2014 року № 522/14, складеного суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6, розмір майнової шкоди, що була спричинена володільцю автомобіля «Hyundai Santa Fe», номерний знак НОМЕР_2, складає 57 481,86 грн (а. с. 9-18, т.1).
		 
		14 лютого 2014 року він повідомив МТСБУ про ДТП та звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування.
		 
		20 червня 2014 року МТСБУ перерахувало на рахунок позивача на відшкодування суму страхового відшкодування у розмірі 16 825,01 грн.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
		 
		Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  (далі - Закон) передбачено випадки, коли потерпілі мають можливість отримання відшкодування шкоди від МТСБУ.
		 
		Згідно із положеннями статті 41.1 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
		 
		Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41  цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону,  приймає вмотивоване  рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної  виплати). Рішення про здійснення страхового  відшкодування (регламентної виплати) приймається  у зв'язку з  визнанням  майнових вимог  заявника  або  на  підставі рішення суду,  у  разі якщо  спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)  розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної  шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		 
		За змістом статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 грн на одного потерпілого.
		 
		Установивши, що МТСБУ виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 16 825,01 грн, а розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, становить 57 481,86 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 33 174,99 грн (різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, з урахуванням страхового ліміту), оскільки обов'язок із виплати страхового відшкодування позивачу в розмірі, передбаченому статтею 9 Закону, покладається на МТСБУ, так як власник транспортного засобу, яким було спричинено шкоду, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		 
		При цьому, суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки та мотиви, викладені у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року та з яких скасовано рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 вересня       2015 року, а саме щодо надання належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, - звітам про оцінку майна від 07 лютого 2014 року та 26 березня 2014 року.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правової оцінки звіту про визначення вартості матеріального збитку від 28 лютого 2014 року, який складений на замовлення МТСБУ товариством з обмеженою відповідальністю «Ексас», є безпідставними, оскільки вказаний звіт не був досліджений судом першої інстанції, так як був наданий у якості нового доказу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, який  надав належну правову оцінку вказаному доказу, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів.
		 
		Доводи касаційної скарги про наявність вини двох учасників у скоєнні ДТП, як підставу виплати половини, а не усього розміру спричиненої позивачу шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. 
		 
		Так, згідно з довідкою УДАІ ГУМВС України в Одеській області                       від 21 листопада 2014 року, адміністративний протокол за будь-які порушення Правил дорожнього руху відносно ОСОБА_7 не складався (а. с. 40, т. 1).
		 
		У постанові Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого              2014 року, якою визначена вина у вчиненні ДТП ОСОБА_5, щодо порушення ОСОБА_7 правил проїзду перехресть або іншого порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталась ДТП, не зазначено.
		 
		Отже, в силу частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року, вина ОСОБА_5 у заподіянні шкоди майну позивача внаслідок ДТП не доказується, і МТСБУ не мало правових підстав не сплачувати позивачу  спричинену йому шкоду у повному розмірі в межах ліміту страхового відшкодування.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
		 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   О. В. Білоконь     Є. В. Синельников      С. Ф. Хопта      Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...