Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/730/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2018.
Дата набрання законної сили: 03.10.2018
Номер судового провадження: 11-111за18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		03 жовтня 2018 року           
		м. Київ                                                                      
		Справа № 820/730/16
		Провадження № 11-111за18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, постанови Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року (судді Загородній А. Ф., Мойсюк М. І., Стародуб О. П.) у справі № 820/730/16 за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області, ДСА України відповідно) про визнання дій незаконними й зобов'язання вчинити певні дії та
		ВСТАНОВИЛА:
		У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТУ ДСА України в Донецькій області, в якому просив:
		- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу всіх належних йому виплат;
		- зобов'язати ТУ ДСА України в Донецькій області: надати позивачу довідку (встановленого зразка з необхідними відомостями з бухгалтерії ТУ ДСА України в Донецькій області) про заробітну плату для обчислення, нарахування та призначення ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці; нарахувати та виплатити ОСОБА_3 у повному обсязі грошову компенсацію за невикористані дні відпустки відповідно до наданої довідки Київського районного суду м. Донецька від 15 вересня 2014 року; здійснити відповідні розрахунки та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2014 та 2015 роки на підставі наявних облікових даних; здійснити відповідні розрахунки та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за період з вересня 2014 року по 23 листопада 2015 року; нарахувати та виплатити позивачу 10 місячних заробітних плат як судді в рахунок вихідної допомоги. 
		На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що з 13 листопада 1978 року по 27 лютого 2014 року він працював на посаді судді Київського районного суду м. Донецька. У січні 2014 позивач надіслав на адресу Вищої ради юстиції заяву про відставку у зв'язку з досягненням 65 років. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII ОСОБА_3 був звільнений з названої посади. 07 грудня 2015 року позивач звернувся до ТУ ДСА України в Донецькій області з заявою, в якій просив: надати довідку відповідного зразка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; здійснити відповідні розрахунки та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки по 31 грудня 2013 року згідно з довідкою Київського районного суду м. Донецька, відповідно до якої ОСОБА_3 має 301 календарний день та 45 робочих днів основної відпустки, 165 календарних днів додаткової відпустки; здійснити відповідні розрахунки в частині нарахування позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2014-2015 роки; здійснити відповідні розрахунки та виплатити позивачу заробітну плату за період з серпня 2014 року по 23 листопада 2015 року; здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі десяти заробітних плат. ТУ ДСА України в Донецькій області, надавши позивачу довідку від 28 грудня 2015 року № 08-1070 про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, листом від 28 грудня 2015 року № 07-4187-15 відмовило ОСОБА_3 у задоволенні вказаної заяви в іншій частині. На думку позивача, відмова відповідача у задоволенні його вимог є незаконною та протиправною.
		Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, адміністративний позов задовольнив. Суд визнав неправомірними дії ТУ ДСА України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_3 всіх належних йому виплат, а також зобов'язав відповідача: надати позивачу довідку (встановленого зразка з необхідними відомостями з бухгалтерії ТУ ДСА України в Донецькій області) про заробітну плату для обчислення, нарахування та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці; нарахувати та виплатити ОСОБА_3 в повному обсязі грошову компенсацію за невикористані дні відпустки з 01 липня по 31 грудня 2013 року, всього 301 календарний день основної відпустки, 45 робочих днів та 165 календарних днів додаткової відпустки відповідно до наданої довідки Київського районного суду м. Донецька від 15 вересня 2014 року; здійснити відповідні розрахунки та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2014 та 2015 роки на підставі наявних у відповідача облікових даних; здійснити відповідні розрахунки та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за період з вересня 2014 року по 23 листопада 2015 року; нарахувати та виплатити позивачу 10 місячних заробітних плат як судді у рахунок вихідної допомоги.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 12 вересня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасував, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ТУ ДСА України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовив.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що законодавством України, яке діяло у період спірних правовідносин, не було передбачено фінансування судів, в тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям, які працювали у судах, розташованих у зоні проведення антитерористичної операції на непідконтрольній Українській владі території, і не були в установленому законом порядку прикріплені (переведені) до іншого суду на підконтрольну територію; у ТУ ДСА України в Донецькій області як головного розпорядника бюджетних коштів не було правових підстав для проведення позивачу спірних виплат (грошової компенсації та суддівської винагороди) за період діяльності суду на території проведення антитерористичної операції, яка непідконтрольна Українській владі; відповідач, вирішуючи питання про нарахування і виплату позивачу спірної вихідної допомоги, правомірно виходив із вимог законодавства, чинного на момент звільнення ОСОБА_3 з посади судді та виходу його в відставку, яким не було передбачено право судді на вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; довідка встановленого зразка із зазначенням у ній усіх необхідних відомостей про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання видається за підписами голови суду та головного бухгалтера на підставі особового рахунку, а не територіальним органом ДСА України.
		11 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду.
		На обґрунтування підстав для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року, якою скасовано постанови судів першої та апеляційної інстанцій і відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, позивач надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року № 6-26551ск15 та від 06 січня 2016 року № 6-31052ск15, якими залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення вимог позивачів у подібних відносинах.
		При цьому позивачу вказаній заяві зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період по вересень 2014 року, оскільки територіальна підсудність справ Київського районного суду м. Донецька була змінена 02 вересня 2014 року, а м. Донецьк внесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, лише 30 жовтня 2014 року.
		У зв'язку з викладеним у заяві позивач просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, зобов'язавши ТУ ДСА України в Донецькій області: нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, які складаються за період з 01 липня по 31 грудня 2013 року, всього 301 календарний день основної відпустки, 45 робочих днів та 165 календарних днів додаткової відпустки відповідно до наданої довідки Київського районного суду м. Донецька від 15 вересня 2014 року; здійснити відповідні розрахунки та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2014 рік по вересень включно.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
		Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIIIустановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		У підпункті 7 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII закріплено, що заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3-6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, ВеликоїПалати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		01 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 лютого 2018 року на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII справу передав до Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа за заявою ОСОБА_3 відповідно до частини другої статті 241 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, підлягала розгляду на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2018 року прийняла до розгляду заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року, відкрила провадження за вказаною заявою, а ухвалою від 30 березня 2018 року призначила справу до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві про перегляд судового рішення доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому наявні підстави для часткового задоволення цієї заяви.
		Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заява ОСОБА_3, яка подана до набрання чинності цією редакцією Кодексу, підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами, що діяли до набрання чинності згаданою редакцією Кодексу.
		Пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалами від 16 грудня 2015 року № 6-26551ск15 та від 06 січня 2016 року № 6-31052ск15 залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення вимог позивачів. Суд у цих ухвалах висловив позицію, що працівники судів, розташованих на території Донецької та Луганської областей, на якій здійснювалася антитерористична операція, мають право на виплату заробітної плати (суддівської винагороди) за період виконання своїх трудових обов'язків до зміни територіальної підсудності справ цим судам.
		При цьому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вказаних судових рішеннях дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень пунктів 3 та 4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (далі - Порядок № 595).
		Натомість у справі, яка переглядається, Вищий адміністративний суд України, застосувавши до спірних правовідносин положення пунктів 3 та 4 Порядку № 595, дійшов висновку про те, що законодавством України, яке діяло у період спірних правовідносин, не було передбачено фінансування судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям, які працювали у судах, розташованих у зоні проведення антитерористичної операції на непідконтрольній Українській владі території, і не були в установленому законом порядку прикріплені (переведені) до іншого суду на підконтрольну територію. При цьому, за висновком суду касаційної інстанції, у ТУ ДСА України в Донецькій області як головного розпорядника бюджетних коштів не було правових підстав для проведення позивачу спірних виплат (грошової компенсації та суддівської винагороди) за період діяльності суду на території проведення антитерористичної операції, яка непідконтрольна Українській владі.
		Таким чином, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пунктів 3 та 4 Порядку № 595 в частині права позивачів на отримання відповідних виплат у період до зміни територіальної підсудності справ судам, що знаходяться на території, на якій здійснювалася антитерористична операція.
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційними судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		Відповідно до частини сьомої статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно із частиною першою статті 134 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
		Частиною першою статті 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
		Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач був обраний на посаду судді Київського районного суду м. Донецька безстроково Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1997 року № 398/97-ВР.
		У січні 2014 року ОСОБА_3надіслав на адресу Вищої ради юстиції заяву про відставку у зв'язку з досягненням 65-річного віку.
		Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» позивач звільнений з посади судді Київського районного суду м. Донецька та наказом начальника ТУ ДСА України в Донецькій області від 23 листопада цього ж року № 163-к відрахований зі штату суддів цього суду.
		Судами також установлено, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405/2014) уведено в дію вказане рішення Ради національної безпеки і оборони України. 
		На підставі статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» на підставі подань ДСА України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 визначено територіальну підсудність справ Київського районного суду м. Донецька за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
		Згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі - розпорядження №№ 1053-р, 1275-р відповідно) м. Донецьк, де територіально розташований Київський районний суд м. Донецька, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
		Процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей визначає Порядок № 595.
		Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
		Згідно з пунктом 4 Порядку № 595 заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).
		Пунктом 10 Порядку № 595 визначено, що видатки на забезпечення діяльності місцевих загальних судів, що здійснюють судочинство на контрольованій території Донецької та Луганської областей, у тому числі виплата суддівської винагороди та заробітної плати працівникам апаратів судів, здійснюються виключно через територіальні управління ДСА у Донецькій та Луганській областях.
		Виходячи зі змісту пункту 3 Порядку № 595 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування цього Порядку щодо виплати працівникам заробітної плати (грошового забезпечення, суддівської винагороди, інших передбачених законодавством виплат тощо) можливе виключно за період розміщення установи, з якою ці працівники перебували у трудових відносинах, на тимчасово неконтрольованій території України.
		Проте, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 заявив, серед іншого, позовні вимоги про нарахування та виплату йому в повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період по 31 грудня 2013 року відповідно до наданої довідки Київського районного суду м. Донецька від 15 вересня 2014 року, а також за 2014 рік, тобто за період, протягом якого Київський районний суд м. Донецька працював у звичайному режимі та не знаходився на неконтрольованій території України.
		За таких обставин висновок Вищого адміністративного суду України про повну відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 не є обґрунтованим.
		Водночас під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій на порушення частини четвертої статті 11 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) не вжили передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
		Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили період, протягом якого у 2014 році Київський районний суд м. Донецька працював у звичайному режимі на контрольованій території України.
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на обґрунтування ОСОБА_3 позовних вимог посиланням на довідку Київського районного суду м. Донецька від 15 вересня 2014 року, в той час як до позовної заяви надано копію довідки цього суду від 15 серпня 2014 року. При цьому визначений у судових рішеннях період, за який зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (з 01 липня по 31 грудня 2013 року), не відповідає періоду, вказаному в наявній в матеріалах справи довідці (з 01 липня 1996 року по 31 грудня 2013 року). 
		Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи перегляд судових рішень у межах наданих їй повноважень, позбавлена процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх, а тому усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового судового розгляду необхідно уточнити зміст позовних вимог ОСОБА_3, врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 241-243 КАС України(в редакції до 15 грудня 2017 року), підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України(в редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.
		2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.С. Золотніков
		 
		Судді:                                    Н. О. Антонюк  О.Б. Прокопенко
		 
		С. В. Бакуліна Л.І. Рогач
		 
		В. І. Данішевська  І.В. Саприкіна
		 
		О. Р. Кібенко  О.М. Ситнік
		 
		В. С. Князєв  О.С. Ткачук
		 
		Л. М. Лобойко  В.Ю. Уркевич
		 
		Н. П. Лященко  О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...