Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/1293/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 61-20867ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 жовтня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 526/1293/14-ц
		провадження № 61-20867св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна», ОСОБА_4,  третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року в складі судді Заколодяжної О. А. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Панченка О. О., Прядкіної О. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), ОСОБА_4, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), стягнення невиплаченого страхового відшкодування.
		Позовна заява мотивована тим, що09 грудня 2013 року відбулася ДТП за участю автомобілів Nissan Primastar, яким керував ОСОБА_2, Citroen Berlingo, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля Fiat Ducato, яким керував ОСОБА_4 Згідно з постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 травня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до постанови Гадяцького районного суду від 29 січня 2014 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже винними у вказаній ДТП є ОСОБА_2 та            ОСОБА_4 
		Автомобіль Nissan Primastar, яким керував ОСОБА_2, на момент ДТП не був забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому МТСБУ відшкодувало позивачу шкоду за пошкоджену задню частину його автомобіля у розмірі 25 371,36 грн. Оскільки виплаченої МТСБУ суми не достатньо для відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди, позивач вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (власник автомобіля Nissan Primastar) зобов'язані відшкодувати йому різницю між фактичною шкодою та виплаченою МТСБУ сумою. Неправомірними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу також завдано моральну шкоду.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна». ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу 11 517,74 грн страхового відшкодування, однак згідно з висновком автотоварознавчої експертизи сума матеріального збитку пошкодження передньої частини його автомобіля становить 26 170,65 грн. Отже ПрАТ «СК «Провідна» у повному розмірі не відшкодувала завдані позивачу збитки. Вказував, що виплаченої страховиком суми не достатньо для відновлення завданих пошкоджень, тому різницю між фактичною шкодою та страховим відшкодуванням повинен сплатити ОСОБА_4 як заподіювач шкоди.               У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач має право на стягнення зі страховка штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат. Неправомірними діями ОСОБА_4 позивачу завдано моральну шкоду. 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 13 034,46 грн, 3 % річних - 1 808,27 грн, пеню - 12 455,89 грн, інфляційні витрати - 10 827,49 грн, витрати на проведення експертизи - 750 грн та судовий збір; стягнути з ОСОБА_4 різницю витрат з відновлення передньої частини його автомобіля без врахування зносу і страховою виплатою у розмірі 77 871,98 грн, вартість послуг експерта - 1 162,90 грн та завдану моральну шкоду - 5 000 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість відновлювальних робіт задньої частини його автомобіля без урахування зносу на час проведення експертизи від 31 травня 2016 року в розмірі 8683,35 грн (34054,71 грн - 25371,36 грн), вартість послуг експерта - 1 162,90 грн та завдану моральну шкоду - 10 000 грн.
		Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 24 631,42 грн, пеню - 1 592,58 грн, 3 % річних -          270,68 грн, інфляційні витрати - 2 739,69 грн, витрати на оплату експертизи - 131,85 грн та 413,70 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн та 110,24 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_4відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн та 110,24 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», тому вона зобов'язана відшкодувати позивачу завдані збитки у межах страхового ліміту. Оскільки страховик не виплатив позивачу завдану шкоду в повному обсязі, тому він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також три проценти річних від простроченої суми. Доказів, які б підтверджували витрати ОСОБА_1 на відновлювальний ремонт передньої частини його транспортного засобу з перевищенням ліміту, встановленого страховою компанією, позивач не надав, тому позовні вимоги до ОСОБА_4 про стягнення 77871,98 грн задоволенню не підлягають. Оскільки саме особа, яка завдала шкоди повинна відшкодувати завдані збитки, тому вимоги до ОСОБА_3 як власника автомобіля Nissan Primastar є безпідставними. 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до статей 1187, 1188, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за завдану позивачеві шкоду несуть ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 При цьому, страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, відповідно до лімітів його відповідальності.
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «СК «Провідна», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна» та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при стягненні недоплаченої суми страхового відшкодування не врахували, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Також суди безпідставно стягнули податок на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому, як повідомив в судовому засіданні позивач, відновлювальний ремонт автомобіля він не проводив, що є підставою для зменшення страхового відшкодування на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. Крім того, скаржник зазначив, що вимоги статті 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.
		У решті позовних вимог судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
		У червні 2017 року ОСОБА_1 надіслав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що ПрАТ СК «Провідна» не виконало в повній мірі свого зобов'язання згідно з договором страхування, шляхом несплати частини суми страхового відшкодування, тому зобов'язане відшкодувати завдані позивачу збитки, сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні витрати.
		11 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Судами установлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Citroen Berlingo.
		09 грудня 2013 року відбулася ДТП за участю автомобілів Nissan Primastar, яким керував ОСОБА_2, Citroen Berlingo, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля Fiat Ducato, яким керував ОСОБА_4, у результаті якої були пошкоджені задня та передня частини автомобіля позивача Citroen Berlingo. 
		Спір у справі виник з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження передньої та задньої частин автомобіля Citroen Berlingo.                      
		Предметом касаційного перегляду є перевірка правильності вирішення судами першої та апеляційної інстанцій позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження передньої частини автомобіля Citroen Berlingo.
		Згідно з постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним в вчиненні ДТП. 
		Відповідно до постанови Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним в вчиненні ДТП.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Fiat Ducato ОСОБА_4, яким завдано пошкодження передньої частини автомобіля Citroen Berlingo, була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до договору від 18 квітня 2013 року. Ліміт страхового відшкодування - 50 000 грн, розмір франшизи - 500 грн.
		Згідно з висновком, складеним автоекспертом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 від 10 червня 2014 року, вартість відновлювального ремонту передньої частини автомобіля позивача з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників без урахування ПДВ становить 18 993,79 грн. Вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля позивача без урахування зносу на час проведення судової експертизи від 31 травня 2016 року становить                                34 054,71 грн.
		Відповідно до висновку додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 11 листопада 2015 року № 160 матеріальний збиток, завданий власнику при пошкодженні передньої частини автомобіля Citroen Berlingo станом на 09 грудня 2013 року становить 26170,65 грн. 
		Згідно з  висновком додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 31 травня 2016 року, призначеної ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 березня 2016 року за клопотанням позивача,матеріальний збиток, завданий власнику при пошкодженні передньої частини автомобіля Citroen Berlingo станом на час проведення додаткової експертизи, з урахуванням пошкоджень передньої частини автомобіля, визначених згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від                          11 листопада 2015 року, складає 37 267,43 грн.
		Суди встановили, що 10 квітня 2014 року та 07 травня 2014 року ПрАТ «СК «Провідна» виплачено ОСОБА_1 11 517,47 грн страхового відшкодування та 128,53 грн пені за 31 день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, 02 липня 2014 року ПрАТ «СК «Провідна» доплачено 1 118,45 грн страхового відшкодування та 60,52 грн пені                  за 115 днів прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за  участю забезпеченого  транспортного засобу, внаслідок  якої настає  цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої  застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. 
		Суди дійшли правильного висновку, що страховик (ПрАТ «СК «Провідна») зобов'язаний відшкодувати шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП ОСОБА_1 внаслідок пошкодження його автомобіля Citroen Berlingo ОСОБА_4, розмір якої визначено висновком додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 31 травня 2016 року. При цьому суди правильно зазначили, що розмір страхового відшкодування відповідає  ліміту встановленому договором страхування від 18 квітня 2013 року.
		Разом з тим, суди дійшли помилкового висновку про розмір страхового відшкодування, оскільки визначили його з урахуванням ПДВ та франшизи, що не відповідає вимогам закону.
		Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		За таких обставин суди безпідставно не зменшили розмір страхового відшкодування на суму франшизи (500 грн відповідно до договору страхування від 18 квітня 2013 року).
		Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
		Суди встановили, що ОСОБА_1 документи на підтвердження факту оплати проведеного ремонту свого автомобіля Citroen Berlingo відповідному платнику ПДВ не надав.
		Отже, суди всупереч вказаній нормі права стягнули на користь ОСОБА_1 розмір оціненої шкоди з ПДВ.
		Оскільки судами правильно встановлені фактичні обставини у справі, проте невірно застосовано норми матеріального права, судові рішення необхідно скасувати в частині визначення розміру страхового відшкодування та ухвалити в цій частині нове рішення.
		Визначений судами розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна», необхідно зменшити на суму франшизи (500 грн) та суму ПДВ (4 563,49 грн). Отже, з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 19 567,93 грн (24 631,42 грн -                   (500 грн + 4 563,49 грн)) страхового відшкодування.
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
		Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
		При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
		З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового  страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням. 
		Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.
		За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Отже суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення зі страховика пені, 3 % річних, інфляційних витрат. Також суди на підставі належних доказів правильно задовольнили вимогу позивача про стягнення витрат на оплату експертизи.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами необґрунтовано задоволено позовні вимог про стягнення 3 % річних в сумі 270,68 грн, інфляційних витрат в сумі 2 739,69 грн є безпідставними. Судами при вирішенні справи в зазначеній частині приведені норми матеріального права, що регулюють правовідносини сторін.
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення в частині визначення розміру страхового відшкодування, тому рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду відповідно до статті 412 ЦПК України необхідно скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення вказаних позовних вимог частково, а саме в сумі 19 567,93 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення 500 грн франшизи та 4 563,49 грн ПДВ необхідно відмовити.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог           ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витратухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів у вказаній частині не спростовують.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141ПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи вимоги вказаної норми права та те, що суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення в частині позовних вимог та змінює розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з ПрАТ «СК «Провідна» за розгляд позовної заяви, а саме 363,07 грн (413,70 грн - 50,63 грн). Разом з тим, на користь ПрАТ «СК «Провідна» підлягає стягненню з ОСОБА_1 117,83 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції та 131,82 грн за перегляд справи в суді касаційної інстанції.
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд             у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.
		Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня             2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 24 631,42 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог частково.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19 567,93 грн.  В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 363,07 грн судового збору.
		Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня          2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області  від 31 березня 2017 року в частині вирішення позовних про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 пені, 3 % річних та інфляційних витрат залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 117,83 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції та 131,82 грн за перегляд справи в суді касаційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                  А. О. Лесько
		В. В. Пророк
		В.М.Сімоненко
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...