Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/7413/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 61-5467ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 202/7413/14-ц
		провадження № 61-5467св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,                Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року у складі судді Бєльченко Л.А. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року у  складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Прозорової М. Л.,
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод») про примусове виконання обов'язку в натурі.
		Позов обґрунтовано тим, що Інститут розвитку ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернувся до генерального директора - голови правління ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за дозволом на подання заявки на винахід та патентування нових технічних рішень у сталеплавильному і колесопрокатному виробництві з метою захисту інтелектуальної та промислової власності. Авторами винаходу є ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтверджується відповідним описом до патенту на винахід. Дозвіл на подання заявки автори отримали від відповідача 17 лютого 2004 року. У вересні 2004 року між ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності авторів, та відповідачем згідно зі статями 1107, 1112 ЦК України та               статей 9, 35 Закону України «Про охорону прав на винахід і корисні моделі» було укладено договір про відступлення автором прав на патент правонаступнику № НОМЕР_1. 15 березня 2005 року відповідач отримав патент № НОМЕР_2.
		За умовами підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договорупро відступлення автором прав на патент правонаступникувідповідач зобов'язався здійснювати розрахунок розміру та виплати авторської винагороди. Згідно з підпунктом 7.10 пункту 7 Інструкції І НТЗ-С-62-2004 «Про порядок складання, подання та розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, використання раціоналізаторських пропозицій, винаходів та виплати авторської винагороди» передбачено, що розмір авторської винагороди не може бути меншим 10 % доходу, щорічно отриманого підприємством від  використаного  винаходу. Згідно з підпунктом 7.17 пункту 7 Інструкції виплата авторської винагороди повинна здійснюватися не пізніше, ніж через три місяці після закінчення кожного року експлуатації винаходу. Оскільки ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» було здійснено розрахунок за періоди з 01 липня 2006 року по 01 липня 2007 року та з 01 липня 2007 року по 01 серпня 2008 року, тому авторська винагорода була виплачена не у повному обсязі, чим порушено умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору про відступлення автором прав на патент правонаступнику. 
		З урахуванням неодноразових уточнених позовних вимог, позивачі просили поновити строк позовної давності. Зобов'язати ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» виконати умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору про відступлення автором прав на патент правонаступнику, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та співавторами винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від              27 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3, ОСОБА_4пропущений строк позовної давності. Зобов'язано ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» виконати умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору про відступлення автором прав на патент правонаступнику, укладеного у вересні 2004 року між співавторами винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Остаточним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року в позові відмовлено. 
		Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що дія патенту на винахід № НОМЕР_2 припинена у зв'язку з несплатою річного збору з 20 вересня 2008 року, а тому вимоги позивачів щодо виконання умов договору, строк дії якого закінчився до моменту звернення до суду із позовними вимогами є неприйнятним.
		Суд першої інстанції також виходив з того, що як в тексті позовної заяви, так і в судовому засіданні позивачі зазначають, що розмір авторської винагороди сплачено їм відповідачем не в повному обсязі та з порушенням, встановленого строку, що стало підставою звернення до керівництва товариства у 2010 році та у 2011 році, конкретних вимог щодо захисту своїх порушених прав, позивачі в позові з уточненими вимогами не порушували.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня                 2016 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від                            30 березня 2016 року залишено без змін. 
		Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, зазначивши, що сторонами договору була погоджена процедура, згідно з якою визначається процент авторської винагороди, при цьому відповідач порушив умови договору та не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за цим договором, а саме в частині несплати платежів за використання винаходу, що в свою чергу призвело до припинення дії патенту.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, з тих підстав, що позов не містить зазначення конкретних дій, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права, а суд за своєю ініціативою в цьому випадку не може визначати самостійно спосіб захисту порушеного права та вийти за межі позовних вимог.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги та відхиляючи їх, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту.
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.  
		16 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі за цією касаційною скаргою. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року указану справу призначено до судового розгляду.
		05 лютого 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у  редакції   Закону   України   від 03  жовтня 2017 року       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу з підстав, які виходять за межі позову. Позовні вимоги про сплату та нарахування коштів недоплаченої авторської винагороди вони не заявляли, такі вимоги є майновими. У позові заявлено вимоги немайнового характеру, від вирішення яких залежить у майбутньому задоволення майнових вимог про стягнення коштів. У позові виключно заявлено позовні вимоги про примусове виконання відповідачем умов підпунктів 3.1,3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору. 
		Суд першої інстанції не навів жодних мотивів на спростування доказів позивачів щодо того, що відповідач зобов'язувався здійснювати розрахунок розміру та виплат авторської винагороди на підставі підпунктів 3.1,3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору, але в односторонньому порядку розрахунок авторської винагороди проведено лише за період з 01 липня 2006 року по 01 липня 2007 року та з 01 липня 2007 року по 01 серпня 2008 року, яка була виплачена не в повному обсязі. Відповідно до підпункту 7.10 пункту 7 Інструкції І НТЗ-С-62-2004 передбачено, що розмір авторської винагороди не може бути меншим 10 % доходу, щорічного отриманого підприємством від використаного винаходу. Згідно з підпунктом 7.16 пункту 7 цієї Інструкції виплата авторської винагороди повинна здійснюватися не пізніше ніж через три місяці після закінчення кожного року експлуатації винаходу. 
		У встановлений строк, в порядку та на умовах, визначених у договорі, автори належним чином виконали свої договірні зобов'язання, але відповідач порушив зобов'язання за цим договором, у зв'язку з чим виплатив у не повному обсязі авторську винагороду, а також порушив строки виплати: за ІІ половину 2006 року - І половину 2008 року (періоди               № № 1,2) використання винаходу не виплачено авторської винагороди всім співавторам ( 3 776 570,00 грн +3 353 338,9 грн = 7 119 908,9 грн). Суд першої інстанції ці обставини не спростував. Незважаючи на втрату прав патенту, співавтори мають всі законні підстави для вимог про здійснення розрахунків економічних ефектів та виплати винагороди за період з                       01 липня 2008 року по 01 липня 2012 року на підставі наказу Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2004 року № 986. Економічний ефект за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2012 року відповідачем не розраховано. Відповідач зобов'язаний на виконання умов підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору здійснити розрахунок та виплатити авторську винагороду за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2012 року, розрахувати щорічний дохід, отриманий від використання винаходу, розрахувати економічний ефект за цей період та оформити додатки до договору між правонаступником та автором. Уточнити позовні вимоги можливо лише тоді, коли відповідач виконає зобов'язання за договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. У порушення статей 526, 629 ЦК України є неправильним висновок суду про те, що зобов'язання відповідача виконати умови договору є неналежним способом захисту.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17 лютого 2004 року колектив авторів, членами якого були, зокрема позивачі, в особі Інституту розвитку ТУ ПТЦ, отримали від Відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - ВАТ Нижньодніпровський трубопрокатний завод»), правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», дозвіл на подання заявки на патентування нових технічних рішень з метою захисту інтелектуальної та промислової власності 7-ми та 8-ми заготовочних циліндричних злитків типу КП-7 та КП-8, а також низки конструкцій і способів виробництв плавильного і змінного обладнання (кокілів, стержнів, ізложниць, піддонів, центрової ізложниці і кришок для накривання і транспортування високих ізложниць під розливку).
		Авторами винаходу є ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтверджується відповідним описом до патенту на винахід.
		Судами встановлено, що у вересні 2004 року між ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності авторів, та ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», правонаступником якого є ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», згідно зі                                     статями 1107, 1112 ЦК України, та статями 9, 35 Закону України «Про охорону прав на винахід і корисні моделі» укладено договір про відступлення автором прав на патент правонаступнику № НОМЕР_1 (далі -договір).  
		На підставі цього договору, 15 березня 2005 року ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», правонаступником якого є ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», отримало патент на винахід № НОМЕР_2.
		Відповідно до пункту 3 договору визначено платежі, які здійснюються за цим договором.
		Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 договору правонаступник зобов'язаний протягом усього строку дії договору, незалежно від виплат за інші винаходи або інші види промислової власності, використовувані у тій самій продукції, виплачувати співавторам авторську винагороду.
		Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3 договору процент авторської винагороди, встановлюється постійно діючою комісією сумісно з автором після визначення економічної цінності винаходу і щорічно оформлюється додатком до договору між правонаступником та автором.
		Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3 договору процент винагороди від виручки, отриманої від продажу ліцензії, визначається постійно діючою комісією сумісно з автором після надходження виручки і оформлюється додатком до договору між правонаступником та автором.
		За змістом підпункту 3.2 пункту 3 договору правонаступник здійснює виплату винагороди співавторам в такому порядку: 1) винагорода, визначена економічною цінністю - щорічно на початку року (не пізніше чотирьох місяців) наступного за звітним, згідно з фактичними звітними даними вказаного року; 2) винагорода, визначена за виручку від продажу ліцензії - не пізніше трьох місяців після надходження виручки.
		Наказом голови правління-генерального директора ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» від 01 липня 2004 року № 839 введена в дію Інструкція І НТЗ-С-62-2004 «Порядок складання, подання та розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, використання раціоналізаторських пропозицій, винаходів та виплати авторської винагороди» (далі - Інструкція).
		Згідно з підпунктом 7.10 пункту 7 Інструкції встановлено, що розмір авторської винагороди не може бути меншим 10% доходу, щорічно отриманого підприємством від використаного винаходу, та згідно вимог підпункту 7.16 пункту 7 Інструкції - виплата авторської винагороди повинна здійснюватися не пізніше, ніж через три місяці, після закінчення кожного року експлуатації винаходу.
		Судами першої та  апеляційної   інстанцій   встановлено, що  у червні   2010 року та липні 2011 року колектив авторів винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» звертався до керівництва ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» із вимогою щодо виконання умов договору про відступлення автором прав на патент правонаступнику, оскільки у встановлений строк, в порядку та на умовах, визначених у договорі, автори належним чином виконали свої договірні зобов'язання, а ПАТ «Інтерпайп НТЗ» порушило взяті на себе зобов'язання та не виплатило у повному обсязі авторську винагороду, а також порушило строки виплати такої винагороди.
		Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України у травні 2012 року перевірені скарги співавтора ОСОБА_4 
		За результатами цієї перевірки встановлено, що правонаступник за договором - ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» припинило своєчасно сплачувати відповідні збори і дія патенту № НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» була зупинена з 22 вересня 2008 року. Своїми діями ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» в односторонньому порядку порушило умови договору і права автора. Умови договору в частині проведення розрахунків і встановлення величини авторської винагороди передбачені розділом 3 договору «платежі» ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» не виконувалися. Відповідачу було рекомендовано розглянути вказане питання, виправити порушення в частині проведення розрахунків і виплатити авторську винагороду відповідно до цього договору.
		Згідно з частиною першою статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
		Відповідно до положень статей 16, 432 ЦК України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
		Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» (далі - Закон) роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. 
		Відповідно до частини другої статті 32 Законудія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. 
		Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Отже, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
		Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивачі посилалися на зобов'язання відповідача виконати умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору, укладеного між співавторами винаходу та відповідачем. 
		Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.
		У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. 
		Судами встановлено, що сторони згідно з підпунктами 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 пункту 3 договору погодили умови цього договору щодо проведення розрахунків і визначення величини авторської винагороди. Вказані умови включали обов'язок правонаступника протягом строку дії договору виплачувати співавторам авторську винагороду та визначену сторонами процедуру встановлення проценту авторської винагороди та проценту від виручки, які мали визначатись постійно діючою комісією сумісно з автором після визначення екномічної цінності винаходу та після надходження виручки і щорічно оформлюватися додатком до договору між правонаступником та автором.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що дію патенту на винахід № НОМЕР_2 припинено у зв'язку із несплатою річного збору за підтримання його чинності з 20 вересня 2008 року (а. с. 254).
		За змістом статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов не містить зазначення конкретних дій, які відповідач має вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права, а суд за своєю ініціативою у цьому випадку не може визначити самостійно спосіб захисту порушеного права та вийти за межі позовних вимог.
		Верховний Суд, з урахуванням змісту положень статті 16 ЦК України, положень пункту 3 договору, дійшов висновку, що відмова судами першої та апеляційної інстанцій у позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 є обґрунтованою.
		Верховний Суд також зауважує, що відмова у позові в цій справі не перешкоджає позивачам звернутися за захистом порушених прав у спосіб, визначений законом або договором. 
		Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснював перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої. При цьому у конкретній справі позивачі з урахуванням неодноразових уточнень до позовних вимог не уточнили конкретні дії, які саме відповідач повинен вчинити та на чию користь. Тому з урахуванням меж апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції розглядав апеляційну скаргу у межах заявлених позивачами вимог у суді першої інстанції.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач зобов'язаний на виконання умов договору здійснити розрахунок та виплатити авторську винагороду з урахуванням розрахунку щорічного доходу, отриманого від використання винаходу, розрахунку економічного ефекту за наведений період та укласти додаткові угоди до договору не заслуговують на увагу, оскільки їх позовні вимоги фактично зводяться до вимог про нарахування коштів за авторську винагороду відповідно до умов договору і зміни до договору вносяться лише за погодженням сторін договору.
		За змістом статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, одним з яких є ефективний захист порушених прав.
		При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Верховний Суд виходить з того, що обраний позивачами спосіб захисту у заявленому позивачами позові про зобов'язання відповідача виконати умови договору (про примусове виконання обов'язку в натурі), які визначають процедуру вирахування авторської винагороди та її виплату, з підстав не виплати авторської винагороди не в повному обсязі, з урахуванням характеру спірних правовідносин (предмет і підстави позову), можливості його захисту в обраний позивачами спосіб, є неефективний.
		Посилання у касаційній скарзі щодо можливості уточнення позовних вимог лише тоді, коли відповідач виконає зобов'язання за договором суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на мотиви відмови у позові.
		Доводи касаційної скарги щодо наявності всіх законних підстав для здійснення розрахунків економічних ефектів та виплати авторської винагороди за період з 01 липня 2008 року по 01 липня 2012 року є неприйнятними, з огляду на встановлені судом обставини.
		У касаційній скарзі позивачі не наводить таких аргументів та доводів, які спростовують висновки судів про відмову в позові з наведених судами мотивів.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від                               30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                              В. О. Кузнєцов
		                                                                                                          А.С. Олійник
		                                                                                                          О.В. Ступак
		                                                                                                          Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...