Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2034/2-а-6326/10 : не визначено.
Надіслано судом: 14.11.2018. Зареєстровано: 15.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2018.

Номер судового провадження: -

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2010 року    Справа № 2-а-6326/10
		Харківський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді    - Савченко Г.М.
		при секретарі судового засідання    - Ямщиковій М.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с. Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Харківському районі, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про зобовязання вчинити певні дії
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати діяльність відповідачів незаконною, зобовязати УПФУ в Харківському районі провести перерахунок та виплатити йому державну пенсію та додаткову пенсію виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2004р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, зобовязати УПСЗН ХРДА та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації провести перерахунок, нарахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2005-2010 роки.
		Позивач в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, в своїй заяві просив розглядати справу без його участі, і    Представники відповідачів в судове засідання не зявились, про день розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину
		неявки суд не повідомили.
		Суд, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Позивач є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія ХАР № 026842, а також перебуває на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія А № 001753, що видане 24.12.1992р.
		Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є інвалідом 2-ї групи, та учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
		Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обовязок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.З ст.2 КАС України.
		Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи, захворювання яких повязано з ліквідацією наслідків на ЧАЕС виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи  десять мінімальних пенсій за віком; II групи  вісім мінімальних пенсій за віком; III групи  сім мінімальних пенсій за віком.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи  400 гривень, інвалідам війни II групи  330 гривень, інвалідам війни III групи  270 гривень, учасникам бойових дій  250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,  400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, 130 гривень, учасникам війни  50 гривень.
		Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини пятої статей 12,13,14 та 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'
		Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту ЗО статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті ЗО, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40,41,44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини пятої статей 12, ІЗ, 14 та 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту
		Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » від
		28.12.2007р. ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України"
		Дія абзацу 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2008 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
		Виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 09.07.2007 року та з
		22.05.2008р. під час виплати щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був
		керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції' Закону України від 28.02.1991р.
		3 01.01.2007 року по 09.07.2007 року конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет У країни на 2007 рік».
		З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», відповідно.
		Щодо позовних вимог про нарахування та виплату у 2009 та 2010 роках разової грошової допомоги до 5 травня, грошової допомоги на оздоровлення: Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не зупинялись дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту», та не вносились зміні до зазначених законів.
		Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках інвалідам війни разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно.
		Як вбачається з матеріалів справи щорічну допомогу на оздоровлення за 2005р. позивачу виплачено у листопаді 2005р., за 2006р. - в січні 2007р., за 2007р. в грудні 2007р., за 2008р. в липні 2008р., за 2009 рік в лютому 2009 року за 2010 рік в червні 2010 року, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2005-2010 роки позивачу виплачено у квітні відповідного року (а.с.4,5).
		Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
		   Застосування законодавства України у такий спосіб, грунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній
		частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.З зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
		Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити виплату разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали такі виплати у період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та у період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх виплати.
		Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи1' щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
		Відповідно до п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. за № 936, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.
		УПСЗН Харківської районної державної адміністрації відповідно до покладених на нього завдань призначає соціальну допомогу та формує відповідні списки для Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, який проводить виплату соціальної допомоги.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що обовязок щодо нарахування та сплати допомоги на оздоровлення покладено на центри по нарахуванню і виплаті соціальних допомог та управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій виконкомів міських, районних у містах рад, а суд не повноважний визначати конкретний розмір допомоги позивача у грошовому вимірі, та не може перебирали на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
		Таким чином, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації повинні були призначити, нараховувати та сплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки та разову грошову допомогу до 5 травня за 2005, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Згідно статті 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоровю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сімям за втрату годувальника.
		Відповідно до п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю не поширюється.
		   За змістом ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом
		адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоровю, строки позовної давності не поширюються.
		Крім того, відповідно до 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.
		Позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005,2007, 2008, 2009, 2010 роки та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009,2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Крім того, відповідачами, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на них обовязку щодо призначення та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005, 2007, 2008, 2009,2010 роки та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Суд вважає необхідним, відповідно до ст.ст. 99,102 КАС України, поновити строк звернення до суду за захистом свого права щодо отримання разової грошової допомоги, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту», та на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009,2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону - України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.06.1996р. пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і визначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення (1788-12). В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності  6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам  3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
		Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учаснйків ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі 'інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі \інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
		Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригувалися іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" сталю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої сталі 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
		Положення п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» - втратило чинність 22.05.2008 року.
		Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії нижче ніж 75% мінімальної пенсії за віком.
		Отже, органи Пенсійногофонду України,здійснивши узазначений період,виплату пенсіїу розмірах,встановлених закономпро Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином, з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від 06.06.1996 р., оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.
		Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 01.01.2001р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був.керуватися статтями50,54Закону України"Простатус ісоціальний захистгромадян,які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Право позивача на отримання пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантовано також ст. 46 Конституції України.
		Порядок перерахунку пенсії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, між тим, це є підставою для застосування судом при розгляді цього спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.7 КАС України.
		Статтею 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»).
		Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
		Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
		В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги положення ч. З ст. 28 Закову України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. ст. 49, 50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Відповідно до ч. З ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які Втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4, категорій.
		Частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
		Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
		Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
		Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
		До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком визначався відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ.
		Враховуючи, викладене, суд вважає, що перерахунок пенсії та додаткової пенсії слід здійснити з 01.01.2001р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. з наступним перерахунком відповідно до змін діючого законодавства, відповідно до ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача по перерахунку пенсії позивачу є протиправною, та такою, що порушує права позивача.
		Таким чином, з метою захисту та поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобовязати останнього здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховані суми позивачу.
		В частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по пенсії, суд вважає, необхідним в задоволені позову в цій частині відмовити, тому що така заборгованість на даний час відсутня, оскільки відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача, а суд не може перебирати на себе функції відповідача та перерахунок пенсії.
		   В іншій частині позовних вимог відмовити.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 71,159-163 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права щодо отримання разової грошової допомоги, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації щодо не нарахування належних ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Зобовязати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008,2009,2010 роки у розмірі встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009,2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Зобовязати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2009, 2010 роки у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
		Визнати протиправною бездіяльність відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області щодо нездійснення перерахунку та призначення ОСОБА_1 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести відповідні виплат з 01.01.2001р. по 31.12.2003р.
		Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01.01.2004 року по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. з наступним перерахунком цих сум відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.З ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    
		Суддя:     Г.М. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...