Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11366/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано судом: 15.11.2018. Зареєстровано: 15.11.2018. Оприлюднено: 16.11.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		05.11.2018Справа №  910/11366/17
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді:                                 Літвінової М.Є.
		за участю секретаря судового засідання:                                                                Зінчук С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		 
		За позовом        Національного банку України
		до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача        Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
		про                           звернення стягнення на предмет іпотеки
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача:           Перетятько С.М.-предст. за довір.;
		від відповідача:          Чугунов М.В.-предст. за довір.;
		від третьої особи:    Назаренко С.М.- предст. за довір.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		12.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного банку України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що між ним та позичальником (Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") було укладено Кредитний договір №61/09 від 29.12.2009. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вказаними кредитним договором у позичальника (третьої особи) виникла заборгованість за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у загальному розмірі 877 684 794 грн. 51 коп.
		Враховуючи, що виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором було забезпечене іпотекою на підставі Іпотечного договору від 29.12.2009, укладеного з Акціонерним товариством закритого типу «Елком і К», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд: в рахунок погашення заборгованості позичальника за вказаним кредитним договором у розмірі 877  684  794 грн. 51 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 19  884  000  грн. 00 коп.
		Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 (суддя Лиськов М.О.) порушено провадження у справі №910/11366/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"; судове засідання призначено на 24.07.2017.
		24.07.2017 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказала на те, що вона отримала від банку вимогу про сплату заборгованості за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009.
		При цьому, третя особа повідомила суду, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23.06.2015 № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", згідно з яким з 24.06.2015  запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", код ЄДРПОУ 33299878, МФО 380054, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, 03150. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" запроваджено строком на 3 місяці з 24.06.2015 по 23.09.2015 включно
		З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_369/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1#369" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"</a> виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до 23 жовтня 2015  включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 до 23 жовтня 2015 включно.
		З метою збереження активів банку та запобігання їх втрати, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_126/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1#126" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">12</a>, статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1#375" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">35-38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"</a> (далі - Закон) та беручи до уваги ухвалу господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/26664/15 за позовом компанії PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування), виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №193 від 23.10.2015 щодо делегування повноважень тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива".
		Крім того, третя особа вказала на те, що відповідно до висновку про оцінку предмета іпотеки ринкова вартість предмета іпотеки визначена суб'єктом оціночної діяльності на рівні 19  884 000 грн. 00 коп., що на 43  041  922 грн. 00 коп. менше ціни предмета іпотеки, узгодженої сторонами в Іпотечному договорі № 2366 від 29.12.2009.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 вирішено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні.
		У судовому засіданні 24.07.2017 судом було оголошено перерву до 06.09.2017.
		У судовому засіданні 06.09.2017 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача Договір про надання послуг №К6603 від 21.06.2013 зі всіма додатками до нього, укладений між ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" та НБУ; письмове звернення НБУ до відповідача з вимогою забезпечення доступу оцінювача до предмета іпотеки; витребувати у ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" письмове звернення до відповідача з метою надання доступу до об'єкта оцінки.
		У судовому засіданні 06.09.2017 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у позивача та третьої особи  належним чином засвідчену копію Постанови від 13.04.2017 Вищого адміністративного суду України у справі №826/11415/16.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 13.09.2017.
		У судовому засіданні 13.09.2017 представником відповідача подано клопотання про призначення у справі №910/11366/17 судової експертизи, в якому відповідач просив суд призначити у справі №910/11366/17 судову експертизу; на вирішення експертів поставити питання: - чи підтверджується документальна вартість нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу, наданого відповідачем в іпотеку для забезпечення виконання кредитних договорів; - яка дійсна ринкова вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009; - чи відповідає надана НБУ оцінка предмета іпотеки вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
		У судовому засіданні 13.09.2017 судом було залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів (відповідно до протоколу судового засідання від 13.06.2017).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 призначено у справі №910/11366/17 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи підтверджується документальна вартість нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» в іпотеку для забезпечення виконання спірного кредитного договору, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між Іпотекодержателем та Позичальником в майбутньому (в тому числі строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо)?; - яка дійсна ринкова вартість заставленого майна: нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу станом на 14.08.2017 року наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» станом на 14.08.2017 переданого в іпотеку згідно з спірним Іпотечним договором укладеним між Національним Банком України та ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ»; - чи відповідає надана НБУ оцінка нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу станом на 14.08.2017 року наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА. ТОРГОВА КОМПАНІЯ», вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 зупинено провадження у справі №910/11366/17 на час проведення судової експертизи.
		25.10.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від судового експерта  надійшло клопотання про погодження проведення експертизи у строк понад три місяці та про здійснення оплати судової експертизи,.
		01.11.2017 до Господарського суду міста Києва від судового експерта надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017 поновлено провадження у справі № 910/11366/17; надано згоду на проведення судової експертизи у строк понад 90 календарних днів; зобов'язано  відповідача надати документи, необхідні для проведення експертизи у справі №910/11366/17; зобов'язано відповідача оплатити вартість судової експертизи; провадження у справі № 910/11366/17 зупинено.
		16.03.2018 до Господарського суду міста Києва від судового експерта надійшло клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/11366/17.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 поновлено провадження у справі №910/11366/17; задоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи; витребувано у відповідача документи, вказані судовим експертом у клопотанні; зупинено провадження у справі №910/11366/17.
		25.06.2018 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи № 910/11366/17 надійшло повідомлення про залишення без виконання ухвали про призначення у справі судової експертизи у зв'язку з ненаданням додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.
		У зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Лиськова М.О., справу №910/11366/17 було передано на повторний автоматизований розподіл, в результаті якого вказану справу передано на розгляд судді Літвінової М.Є.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу №910/11366/17 до свого провадження;  поновлено провадження у справі №910/11366/17; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.08.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
		У підготовчому засіданні 13.08.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.09.2018.
		У підготовчому засіданні 13.09.2018 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/11366/17 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/11236/18.
		12.09.2018 відповідачем долучено до матеріалів справи рецензію на копію Звіту оцінки майна (станом на 30.11.2016), рецензію на Звіт про незалежну оцінку майна (станом на 14.06.2018), Звіт про незалежну оцінку майна - торгово-офісного комплексу, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франсківськ, вул. В. Івасюка (Об'їзна), буд. 62 (літ. А).
		Відповідно до ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_599/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#599" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 80 Господарського процесуального кодексу України</a> відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
		У ч. 10 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_599/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#599" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 80 Господарського процесуального кодексу України</a> зазначено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_838/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#838" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 118 Господарського процесуального кодексу України</a> право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a> або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Водночас, відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#6" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 2 Господарського процесуального кодексу України</a> завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		У підготовчому засіданні 12.09.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання документів по справі (Звіту оцінки майна (станом на 30.11.2016), рецензію на Звіт про незалежну оцінку майна (станом на 14.06.2018), Звіт про незалежну оцінку майна - торгово-офісного комплексу, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франсківськ, вул. В. Івасюка (Об'їзна), буд. 62 (літ. А).
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_841/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#841" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 119 Господарського процесуального кодексу України</a> суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a>, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Відповідно до ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_841/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#841" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 119 Господарського процесуального кодексу України</a> одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Згідно з ч. 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_841/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#841" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 119 Господарського процесуального кодексу України</a> пропуск строку, встановленого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a> або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
		У підготовчому засіданні 12.09.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про визнання відповідачу причини пропуску для подачі заяв та клопотань по справі поважними, поновлено відповідачу строк для подачі заяв та клопотань, відкладено вирішення питання щодо клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, визначено строк для подачі заяв, клопотаннь, запереченнь до  24.09.2018 року; підготовче засідання відкладено на 26.09.2018.
		Підготовче засідання призначене на 26.09.2018 не відбулось, у зв'язку із призначенням співбесіди з суддею в межах кваліфікаційного оцінювання суддів.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 910/11366/17 призначено підготовче засідання на 02.10.20.18 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/11366/17.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/11366/17, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.11.2018.
		Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2018 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 05.11.2018 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.
		Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.  
		У судовому засіданні 05.11.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши усні пояснення представників учасників справи, господарський суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29.12.2009 між Національним банком України (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", (позичальник) укладено Кредитний договір № 61/09, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 800 000 000 грн. 00 коп. на строк з 29.12.2009 по 24.11.2010 за ставкою на рівні облікової ставки НБУ, збільшеної на 2% пункти (у розмірі 12,25%), з таким графіком погашення кредиту: 29.10.2010 - 300,00 млн.грн.; 24.11.2010 - 500,00 млн.грн. У разі зміни облікової ставки НБУ плата за кредит відповідно змінюється. Базова кількість днів для нарахування процентів - 365 днів.
		Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 під забезпечення кредиту надається нерухоме майно майнового поручителя Акціонерного товариства закритого типу «Елком і К» (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, буд. 62).
		Згідно з п. 1.3 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 позичальник сплачує проценти за користування кредитом щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години - за період з першого по останнє число поточного місяця - та разом з поверненням кредиту.
		Договором про внесення змін від 09.04.2010 та Договором про внесення змін від 11.06.2010 сторони погодили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 800 000 000 грн. 00 коп. на строк з 29.12.2009 по 24.11.2013; погашення кредиту здійснюється за графіком: 30.12.2011 - 40,00 млн.грн.; 31.12.2012 - 40,00 млн.грн.; 29.03.2013 - 50,00 млн.грн.; 30.04.2013 - 50,00 млн.грн.; 31.05.2013 - 100,00 млн.грн.; 28.06.2013 - 100,00 млн.грн.; 31.07.2013 - 100,00 млн.грн.; 30.08.2013 - 100,00 млн.грн.; 30.09.2013 - 100,00 млн.грн.; 31.10.2013 - 60,00 млн.грн.; 24.11.2013 - 60,00 млн.грн.
		Договором про внесення змін від 12.03.2015 сторони доповнили п. 1.1 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 зазначивши, що на період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних.
		В подальшому між сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін до Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009, якими сторони змінювали строк сплати позичальником процентів за користування кредитом, викладаючи відповідний графік погашення відсотків.
		Згідно з п. 1.4 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції Договору про внесення змін від 26.02.2015 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту. Сторони домовились перенести з лютого-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року.
		Договором про внесення змін від 26.02.2014 сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 у новій редакції, зазначивши, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 800 000 000 грн. 00 коп. на строк з 29.12.2009 до 30.11.2015. Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком: 30.12.2014 - 66 898 334 грн. 00 коп.; 30.01.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 27.02.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.03.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.04.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 29.05.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.06.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.07.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.08.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.09.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.10.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.11.2015 - 54 721 666 грн. 00 коп.
		Процента ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки НБУ плюс 2 процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка становить 8,5%. При зміні облікової ставки НБУ в процесі виконання кредитного договору позичальник з дати набрання чинності нової облікової ставки самостійно перераховує розмір процентної ставки. Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів  місяці/фактична кількість днів у році.
		Договором про внесення змін від 26.02.2015 сторони дійшли згоди, що погашення кредиту здійснюється позичальником на наступним графіком: 10.06.2015 - 406 088 334 грн. 00 коп.; 30.06.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.07.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.08.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.09.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.10.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп. та 30.11.2015 - 54 721 666 грн. 00 коп.
		Згідно з п. 1.4 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції Договору про внесення змін від 26.02.2014 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно, в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
		Згідно з п. 3.2 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 цей договір вважається укладеним з дати його підписання і діє по 24.11.2010.
		Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції Договору про внесення змін від 09.04.2010 строк дії договору встановлено по 24.11.2013.
		Згідно з п. 4.2 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції Договору про внесення змін від 28.11.2012 кредитний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#844146" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1054 Цивільного кодексу України</a> за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У відповідності до норм <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844141/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#844141" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1049 Цивільного кодексу України</a> позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно з нормами частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844140/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#844140" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1048 Цивільного кодексу України</a> позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 
		Згідно з ч.ч. 1, 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844571/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#844571" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1056-1 Цивільного кодексу України</a>, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009, надавши позичальнику кредит у розмірі 800 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви меморіальними ордерами та банківськими виписками з рахунку позичальника.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843599" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 530 Цивільного кодексу України</a>, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Договором про внесення змін від 26.02.2015 до Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 сторони дійшли згоди, що погашення кредиту здійснюється позичальником за наступним графіком: 10.06.2015 - 406 088 334 грн. 00 коп.; 30.06.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.07.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 31.08.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.09.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп.; 30.10.2015 - 67 838 000 грн. 00 коп. та 30.11.2015 - 54 721 666 грн. 00 коп.
		          Судом встановлено, що позичальник (Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") не виконав своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором в частині повернення кредиту (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 800 000 000 грн. 00 коп.
		Згідно з п. 1.4 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції Договору про внесення змін від 26.02.2014 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно, в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту.
		Судом встановлено, що за період з 01.01.2015 по 23.06.2015 позивачем були нараховані позичальнику проценти за користування кредитом за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 77 654 794 грн. 51 коп. (відповідно до розрахунку процентів, долученого позивачем до позовної заяви).
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.
		Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати позичальником процентів за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009, суд дійшов висновку, що заборгованість позичальника (Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 зі сплати процентів становить 77 654 794 грн. 51 коп.
		Крім того, згідно з п. 2.2.10 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, кредитор має право стягувати штраф у розмірі 30 000 грн. 00 коп.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843683/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843683" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 611 Цивільного кодексу України</a> у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a>, зокрема сплата неустойки.
		Штрафними санкціями у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T030436.html?pravo=1" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">Господарському кодексі України</a> визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1512/ed_2018_10_02/pravo1/T030436.html?pravo=1#1512" title="Господарський кодекс України; нормативно-правовий акт № 436-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 230 Господарському кодексі України</a>).
		З огляду на невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу в порядку п. 2.2.10 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009.
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням позичальником (Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором (в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом) у позичальника виникла заборгованість у розмірі 877 654 794 грн. 51 коп. за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 (800 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом та 77 654 794 грн. 51 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом).
		Крім того, позичальник зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 30 000 грн. 00 коп. відповідно до п. 2.2.10 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009.
		Відповідачем та третьою особою під час розгляду справи не було надано будь-яких заперечень щодо вказаних розмірів заборгованості за кредитними договорами, в тому числі щодо сум заборгованості та правильності нарахування процентів за користування кредитом.
		При цьому, судом встановлено, що до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" з позовом до Національного банку України, в якому позивач просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення стосовно поданих клопотань Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" щодо продовження строку користування кредитами та не внесення змін до: - кредитного договору від 12 листопада 2014 року № 248/11-14/кт; - кредитного договору від 06 листопада 2014 року № 247/11 -14/кт; - кредитного договору від 08 жовтня 2014 року № 221/10-14/кт; - кредитного договору від 19 вересня 2014 року № 213/09-14/кт; - кредитного договору від 20 червня 2014 року № 171/06-14/кт; - кредитного договору від 27 травня 2014 року № 154/06-14/кт; - кредитного договору від 21 березня 2014 року № 18;- кредитного договору від 06 травня 2014 року № 38;- кредитного договору від 29 грудня 2009 року № 61/09;- кредитного договору від 14 серпня 2008 року № 38/08-08/СТ; - кредитного договору від 21 травня 2008 року № 16/05-08/СТ; - кредитного договору від 23 жовтня 2008 року № 52;- кредитного договору від 04 червня 2014 року № 12/09/6;- кредитного договору від 13 травня 2014 року № 12/09/5;- кредитного договору від 23 лютого 2009 року № 12/09/3;- кредитного договору від 20 лютого 2009 року № 12/09/2; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних".
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №826/11415/16 позов задоволено повністю.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №826/11415/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №826/11415/16 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2017 у справі №826/11415/16 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 скасовано; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №826/11415/16 залишено в силі.
		Постановою Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №826/11415/16 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2016 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року у справі № 826/11415/16 (провадження № К/800/1640/17); провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності НБУ щодо неприйняття рішення стосовно поданих клопотань про продовження строку користування кредитами та невнесення змін до кредитних договорів закрито, роз'яснивши право звернення із цими позовними вимогами до суду господарської юрисдикції; справу № 826/11415/16 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року №408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних" передано на розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 509 Цивільного кодексу України</a>, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 11 цього Кодексу</a>.
		У відповідності до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843616/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843616" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 546 Цивільного кодексу України</a>, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#5" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 1 Закону України "Про іпотеку"</a> іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Судом встановлено, що 29.12.2009 між Національним банком України (іпотекодержатель) та Акціонерним товариством закритого типу «Елком і К», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2366, який забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009.
		Відповідно до п. 5 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 предметом іпотеки, загальною ринковою вартістю 62 925 922 грн. 00 коп., є торгово-офісний комплекс, загальною площею 1685,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка (вул. Об'їзна), буд. 62.
		Відповідно до п. 9 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 вартість предмета іпотеки за погодження сторін складає 62  925 922 грн. 00 коп.
		Відповідно до п. 15.8 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано.
		Згідно з п. 15.10 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 у разі звернення стягнення на предмет застави за умовами цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.
		Відповідно до п. 20 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_176/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#176" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">24</a> та розділу <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_217/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#217" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">V Закону України "Про іпотеку"</a> на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з п. 2.4 цього договору.
		У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843659/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843659" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 589 ЦК України</a>). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843660/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843660" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 590 ЦК України</a>).
		Частиною 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_20/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#20" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 3 Закону України "Про іпотеку"</a> визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a> порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">закону</a>, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
		У відповідності до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_59/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#59" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 7 Закону України "Про іпотеку"</a>, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
		Згідно з статтею 11 вищевказаного <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">закону</a>, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_227/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#227" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">ст. 35 Закону України "Про іпотеку"</a> у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a> порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_88/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#88" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 12 цього Закону</a>, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
		24.07.2017 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказала на те, що вона отримала від банку вимогу про сплату заборгованості за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009.
		При цьому, судом встановлено, що 16.08.2016 позивач направив на адресу відповідача (іпотекодавця) письмове повідомлення-вимогу щодо усунення порушень за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 (вих. № 18-0012/68666 від 15.08.2016), в якому вказав на те, що заборгованість позичальника за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 становить 877684794 грн. 51 коп. (заборгованість за кредитом - 800 000 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам - 77 654 794 грн. 51 коп., штраф - 30 000 грн. 00 коп.), у зв'язку з чим позивач вимагав від відповідача сплати вказаної суми заборгованості не пізніше 30 календарних днів з дня направлення даної вимоги (так як зобов'язання позичальника за вказаними кредитними договорами були забезпечені іпотекою на підставі Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009, укладеного між позивачем та відповідачем), та повідомив відповідача про те, що у випадку невиконання цієї вимоги банк зверне стягнення на предмет іпотеки.
		У відповідності до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_250/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#250" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 39 Закону України "Про іпотеку"</a>, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_241/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#241" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 38 цього закону</a>; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_433/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#433" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 41 Закону України "Про іпотеку"</a>, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_08_31/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Законом України "Про виконавче провадження"</a>, з дотриманням вимог цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_08_31/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">закону</a>.
		Частиною 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_273/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#273" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 43 Закону України "Про іпотеку"</a> визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
		Таким чином, якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.
		З урахуванням положення частини шостої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_241/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#241" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 38 Закону України "Про іпотеку"</a> ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
		У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_273/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#273" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 43 Закону України "Про іпотеку"</a> початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.
		Відповідно до п. 9 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 вартість предмета іпотеки за погодження сторін складає 62  925 922 грн. 00 коп.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_117/ed_2012_10_16/pravo1/T063477.html?pravo=1#117" title="Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт № 3477-IV від 23.02.2006" target="_blank">ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини"</a> суди застосовують при розгляді справ <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод</a> та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		При цьому, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Суд зазначає, що з метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 було призначено у справі №910/11366/17 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: - чи підтверджується документальна вартість нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» в іпотеку для забезпечення виконання спірного кредитного договору, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між Іпотекодержателем та Позичальником в майбутньому (в тому числі строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо)?; - яка дійсна ринкова вартість заставленого майна: нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу станом на 14.08.2017 року наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» станом на 14.08.2017 переданого в іпотеку згідно з спірним Іпотечним договором укладеним між Національним Банком України та ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ»; - чи відповідає надана НБУ оцінка нежитлової нерухомості - будівель та споруд майнового комплексу станом на 14.08.2017 року наданого ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКА. ТОРГОВА КОМПАНІЯ», вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
		Однак, 25.06.2018 від судового експерта разом з матеріалами справи № 910/11366/17 надійшло повідомлення про залишення без виконання ухвали про призначення у справі судової експертизи у зв'язку з ненаданням додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.
		Водночас, відповідно до Звіту про оцінку нежитлової нерухомості - торгово-офісного комплексу літ. А, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка (вул. Об'їзна), буд. 62, складеного станом на 30.11.2016 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №583/16 від 01.08.2016), ринкова вартість вказаного об'єкту оцінки становить 19  884  000 грн. 00 коп. (копія Звіту долучена позивачем до матеріалів справи).
		Однак, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу вказаний звіт суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009 з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_568/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#568" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 73 Господарського процесуального кодексу України</a> доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з п. 2 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_568/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#568" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 73 Господарського процесуального кодексу України</a> ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_715/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#715" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 98 Господарського процесуального кодексу України</a> висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_763/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#763" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 104 Господарського процесуального кодексу України</a> висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_647/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#647" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">статтею 86 цього Кодексу</a>. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_246/ed_2015_11_26/pravo1/T012658.html?pravo=1#246" title="Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні; нормативно-правовий акт № 2658-III від 12.07.2001" target="_blank">ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"</a> звіт про оцінку майна є документом,  що містить висновки  про вартість  майна  та  підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом  оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_236/ed_2015_11_26/pravo1/T012658.html?pravo=1#236" title="Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні; нормативно-правовий акт № 2658-III від 12.07.2001" target="_blank">ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"</a> датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку  майна  (акта  оцінки  майна)  від  дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником. 
		Так, у вказаному звіті зазначено, що датою оцінки є 30.11.2016.
		Однак, у Звіті про оцінку, наданому позивачем, зазначено, що строк дії звіту становить 12 місяців, з огляду на що, враховуючи що звіт було складено 30.11.2016, строк дії вказаного звіту станом на дату розгляду справи у суді закінчився.
		Також, у Звіті про оцінку, наданому позивачем, зазначено, що: 
		- у зв'язку з відмовою замовника (тобто, НБУ) в доступі виконавця для обстеження об'єкту оцінки відповідність технічних характеристик об'єкту оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього, отриманої з документів, не перевірялась;
		- виконавець не мав можливості перевірити фактичну наявність, технічний стан чи параметри оцінюваного майна; 
		- фотофіксація об'єкту виконана лише зовнішня; 
		- технічні характеристики об'єктів оцінки прийняті на підставі наданої замовником (НБУ) документації; використані при проведенні оцінки об'єктів дані, одержані від замовника, приймаються як достовірні. Доступ для ідентифікації і фото фіксації для виконавця був організований частково. З причин обмеженого доступу вся інформація стосовно  технічного стану, внутрішніх перепланувань та наявності інженерних комунікацій прийнята від замовника на основі наданих ним документів.
		Наведене свідчить про те, що оцінка предмета іпотеки, ринкова вартість якої визначена на рівні 19  884  000 грн. 00 коп. та вказана у звіті, наданому позивачем, проводилась суб'єктом оціночної діяльності без повного огляду предмета іпотеки (об'єкта оцінки) та на підставі наданої позивачем інформації (зокрема, суб'єктом оціночної діяльності було здійснено огляд та фото фіксацію лише зовні об'єкта  оцінки - відповідно до протоколу огляду об'єкту нерухомості від 27.01.2017 та листа суб'єкта оціночної діяльності).
		Крім того, суд сумнівно оцінює визначену суб'єктом оціночної діяльності ринкову вартість предмета іпотеки - 19  884  000 грн. 00 коп. станом на 30.11.2016, оскільки відповідно до п.п. 5 та 9 Іпотечного договору № 2366 від 29.12.2009 ринкова вартість предмета іпотеки була визначена на рівні 62  925  922  грн. 00 коп. (тобто, значно більшою), а відомостей щодо будь-яких змін щодо предмета іпотеки (руйнація, знищення, тощо), які б могли вплинути на зниження вартості нерухомого майна, матеріали справи не містять.
		Враховуючи викладені обставини, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу на підтвердження ринкової вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором №2366 від 29.12.2009 (на суму 19884000 грн. 00 коп.), наданий позивачем Звіт про оцінку нежитлової нерухомості - торгово-офісного комплексу літ. А, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка (вул. Об'їзна), буд. 62, складений станом на 30.11.2016 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №583/16 від 01.08.2016), відповідно до якого ринкова вартість вказаного об'єкту оцінки становить 19  884  000  грн. 00 коп.
		Водночас, 12.09.2018 відповідачем долучено до матеріалів справи Звіт про незалежну оцінку майна - торгово-офісного комплексу, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франсківськ, вул. В. Івасюка (Об'їзна), буд. 62 (літ. А) (станом на 31.05.2018).
		У підготовчому засіданні 12.09.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання, в тому числі, Звіту про незалежну оцінку майна - торгово-офісного комплексу, загальною площею 1685,8 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франсківськ, вул. В. Івасюка (Об'їзна), буд. 62 (літ. А).
		При цьому, у підготовчому засіданні 12.09.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про визнання відповідачу причини пропуску для подачі заяв та клопотань по справі поважними, поновлено відповідачу строк для подачі заяв та клопотань.
		Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна - торгово-офісного комплексу, загальною площею 1685,8 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка (вул. Об'їзна), буд. 62 (літ. А), складеного 25.06.2018 суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Авраменком Н.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №544/15 від 01.07.2015), ринкова вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009 становить 69  156  000  грн. 00 коп. 
		У вказаному звіті, зокрема, зазначено, що оцінка майна здійснювалась з обстеженням об'єкта оцінки; встановлено, що пошкоджень та деформацій предмета іпотеки немає; є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту - стан "добрий".
		Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи рецензію за вказаний Звіт, складену Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", де зазначено, що звіт і цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
		Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги, що звіт, наданий відповідачем, є чинним станом на дату розгляду справи у суді, а позивачем не надано власного звіту з визначення ринкової вартості предмета іпотеки, чинного станом на дату розгляду справи у суді, суд приймає у якості належного та допустимого доказу, який підтверджує ринкову вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009 у розмірі 69156000 грн. 00 коп. наданий відповідачем Звіт.
		Слід зазначити, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц та постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц судом касаційної інстанції викладено позицію щодо того, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішенні суду ціну предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. 
		Однак, дана позиція суду касаційної інстанції не звільняє суд першої інстанції від виконання вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">Закону</a>, зокрема <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_250/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#250" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">ст. 39 Закону України "Про іпотеку"</a> щодо визначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а тому суд критично відносить до позиції позивача щодо врахування позиції Верховного Суду щодо не обов"язковості визначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки при прийнятті рішення. 
		Згідно зі статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">8</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#177" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">55 Конституції України</a> в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		У <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2004_11_02/pravo1/KS04020.html?pravo=1" title="У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання); нормативно-правовий акт № 15-рп/2004 від 02.11.2004" target="_blank">рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційний Суд України</a> зазначив: "Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 8 Конституції України</a> в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a>. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_05/pravo1/T124452.html?pravo=1" title="Про систему гарантування вкладів фізичних осіб; нормативно-правовий акт № 4452-VI від 23.02.2012" target="_blank">законом</a>, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."
		Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.".
		Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
		За таких обставин, дотримуючись балансу принципів права на суд, доступу до правосуддя (ріш. ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" № 23436/03 від 28.03.2006), справедливості (ріш. ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", заява 6566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява №42310/04, п. 280, від 21.04.2011) та принципу юридичної визначеності " res judicate" (ріш. ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 03.12.2003, у справі "Науменко проти України" від 09.11.2004, у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004, у справі "Христов проти України" від 19.02.2009, у справі "Понамарьов проти України" від 03.04.2008), суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 2366 від 29.12.2009
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_938/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#938" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">129</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1780/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1780" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">232</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1790/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1790" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">233</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1818/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1818" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">236</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1825/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1825" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">237</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1835/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1835" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">238</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1881/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1881" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">240 Господарського процесуального кодексу України</a>, Господарський суд міста Києва 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.
		2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009, укладеним між Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) та Акціонерним товариством закритого типу «Елком і К», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, офіс 33; ідентифікаційний код: 32873692), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2366, а саме: торгово-офісний комплекс, загальною площею 1685,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Іванов-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка (вул. Об'їзна), буд. 62, 
		в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9; ідентифікаційний код: 33299878) за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 877684794 грн. 51 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 800 000 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам у розмірі 77 654 794 грн. 51 коп. та штрафу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.
		Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 69 156 000 грн. 00 коп.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, офіс 33; ідентифікаційний код: 32873692) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) судовий збір у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		5. Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1896/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#1896" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 241 Господарського процесуального кодексу України</a> рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		6. Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2057/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2057" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">ст. 256 Господарського процесуального кодексу України</a> апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		7. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2918/ed_2018_07_03/pravo1/T_179800.html?pravo=1#2918" title="Господарський процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1798-XII від 06.11.1991" target="_blank">розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України</a> в редакції <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_10_03/pravo1/T172147.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів; нормативно-правовий акт № 2147-VIII від 03.10.2017" target="_blank">Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII</a> до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		          Повний текст  рішення складено та підписано 15.11.2018 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     М.Є. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...