Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/5548/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 15.11.2018. Зареєстровано: 16.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.12.2018
Номер судового провадження: 2-о/359/120/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 2-о/359/120/2018
		Справа № 359/5548/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
		при секретарі Петровій Я.А., 
		розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, заінтересована особа : Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		встановив :
		16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, якою просить встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заявник народилась 07.01.1974 року у м. Донецьк, має двох дітей : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з якими зареєстрована та проживала за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6. У результаті збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області, що є загальновідомим фактом, зокрема міста Донецьк, неможливістю подальшого проживання у місті Донецьк, побоюючись за своє життя, турбуючись про свою безпеку та дітей, 01.09.2014 року вона разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми вимушена була залишити своє постійне місце проживання у місті Донецьк і переміститися до с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, а в подальшому 01.09.2016 року з с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області до АДРЕСА_1, де зараз постійно проживають. 
		Заявник зазначає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області порушено цілу низку їхніх прав і свобод, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколами №№1 і 4 до неї, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу та особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті та релігії. Звернення до суду в порядку окремого провадження із даною заявою про встановлення юридичного факту, що їхнє вимушене переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини Донецької області зумовлене тим, що вони мають на меті визначити свій статус як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що зумовлює виникнення у них прав та обовязків, передбачених вказаною Конвенцією, іншими нормами національного і міжнародного права.
		Заявник ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та представник заявників ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, натомість представник заявників ОСОБА_4 подав заяву, якою заяву ОСОБА_1 підтримав, просив суд задовольнити її та розгляд проводити у його відсутність.
		Представники заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації у судове засідання не зявилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд вони не повідомили.
		Суд на підставі ст. 223 ЦПК України розгляд справи здійснив у відсутність вказаних осіб.
		Дослідивши заяву представника заявників та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно ч. 1ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		За змістом ч. 2ст. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадженняце вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		У відповідності до п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Статтею 4 Конвенції Організації Обєднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року встановлено, що особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз наведених положень вказаного Закону свідчить про те, що підставами внутріш-нього переміщення осіб на території України може бути, зокрема, збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509«Про облік внутрішньо переміщених осіб»затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Згідно п. 1 цього Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Затверджена форма зазначеної довідки не передбачає внесення до неї відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Положеннями Закону України«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України теж не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини її внутрішнього переміщення.
		У ч.1 ст.1 Закону України«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII, який набрав чинності 24 лютого 2018 року, визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.
		За змістом ч. 4 ст. 2 цього ж Закону відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
		При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули до Закону України«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме20 лютого 2014 року.
		Також у преамбулі до даного Закону в абзацах 14 і 15 зазначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних зєднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України; дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права.
		Відповідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб.
		Судом встановлено,що ОСОБА_1 народилась 07 січня 1974 року у м. Донецьк, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії КС № 143858 виданого 04 грудня 2002 року Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку (а.с. 28-32).
		Заявник має двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8. Наведене підтверджується копіями свідоцтв про народження серії І-НО № 097499 та серії І-НО № 016126 (а.с. 33,34), з якими зареєстрована та проживала за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується відміткою в її паспорті.
		Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру (а.с. 35-36).
		Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02 грудня 2014 року №1246000127 заявник ОСОБА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, вибули із зареєстрованого місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 37-38). 
		Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 вересня 2016 року №3225001795 заявник ОСОБА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з с. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області вибула до АДРЕСА_1, де зараз фактично проживає (а.с. 39).
		Згідност. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкан-ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.
		Враховуючи вищевикладене та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим факт, що переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вересні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області було вимушеним та відбулося саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та у звязку окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області, зокрема міста Донецьк, де сімя ОСОБА_3 постійно проживала.
		Встановлення цього юридично факту має правове значення для заявників, оскільки від нього залежить виникнення, зміна чи припинення їхніх особистих чи майнових прав, у яких вони вимушено беруть участь через дії Російської Федерації.
		На підставі викладеного вище та керуючись ст. 4 Конвенції Організації Обєднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 3 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , абзац 6, 14, 15 преамбули, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 6 Закону України«Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст. ст.10,13,76,82,89,259,263265,293,315 ЦПК України, суд,- 
		в и р і ш и в :
		Заяву ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, заінтересована особа : Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, разом з малолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2018 року.
		 
		Суддя         Л.В. Яковлєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...