Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6988/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 19.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2018.
Дата набрання законної сили: 30.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		26.10.2018Справа №  910/6988/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої  О.О., розглянувши матеріали господарської справи 
		за позовом Установи "28 Управління начальника робіт" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 24967480)
		до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141)
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022).
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні  відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Кив, вул. Хрещатик, 32-А) 
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (08130, Київська область, Києва-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16; ідентифікаційний код 34536374)
		за участю військового прокурора Центрального регіону України
		про визнання недійсним рішення та визнання недійсною угоди
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Яценко Й.В.- представник
		від відповідача: не з'явився  
		від третьої особи-1: Бульдяк М.Р. - представник
		від третьої особи-2: не з'явився
		від третьої особи-3: Сєтов М.О. - представник
		військовий прокурор Центрального регіону України: Тракало Р.І.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Господарського суду міста Києва звернулась Установа "28 Управління начальника робіт" з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" та визнання недійсною та скасування Угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 з підстав їх невідповідності законодавству України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 у справі № 910/6988/18 позовну заяву Установи "28 Управління начальника робіт" залишено без руху, встановлено п'ятиденний строк  з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати (доплати) судового збору у встановлених законом порядку та розмірі; доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів та власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		21.06.2018 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2018 від позивача надійшли докази сплати судового збору у встановленому розмірі, докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів та власне письмове  підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6988/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
		Також судом у даній ухвалі зазначено  про те, що питання щодо залучення третіх осіб до участі у справі буде вирішуватися у підготовчому засіданні у порядку п. 4 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
		09.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача щодо залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство  оборони України.
		01.08.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент  земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні  відповідача - Департамент  земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Підготовче засідання відкладено на 05.09.2018.
		03.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій технічної документації та копії проекту відведення земельних ділянок позивачу.
		04.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про вступ у справу даного товариства у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та заява про застосування позовної давності у справі № 910/6988/18.
		05.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення  третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України з яких вбачається, що останні підтримують позовні вимоги, вважаючи, що наявні правові підстави для визнання угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 недійсною, а рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 5,59 га державної форми власності  (земель оборони) та віднесення  її до земель комунальної власності, таким, що не відповідає законності як і передача земельної ділянки в оренду Установі "28 Управління начальника робіт".
		05.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від третьої особи-1, в яких остання просить суд задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про вступ у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та залучено дане товариство до участі у справу третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Підготовче засідання відкладено на 14.09.2018.
		12.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви третьої особи-3 про залучення до участі у справу третіх осіб, які не задовольняють самостійні вимоги на предмет спору.
		14.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява військового прокурора Центрального регіону України про вступ у справу.
		У підготовчому засіданні 14.09.2018 суд повідомив про вступ у справу  військового прокурора Центрального регіону України у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
		Також у даному підготовчому засіданні суд розглядав заяви третьої особи-3 про залучення до участі у справу третіх осіб, які не задовольняють самостійні вимоги на предмет спору.
		Представник третьої особи-3 надав пояснення по суті поданих заяв, просив суд їх задовольнити та залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та Кабінет Міністрів України.
		Представники позивача, третьої особи-1 та військовий прокурор заперечували щодо задоволення даних заяв.
		Представник відповідача заперечував щодо залучення Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, а вирішення питання щодо залучення Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, залишив на розсуд суду.
		Представник третьої особи-2 у підготовче засідання не з'явився, докази отримання повідомлення про місце, дату та час розгляду справи у суду відсутні.
		Суд розглянувши заяви третьої особи-3 про залучення до участі у справу третіх осіб, які не задовольняють самостійні вимоги на предмет спору, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні таких заяв у зв'язку з їх необґрунтованістю. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 14.09.2018.
		Разом з тим, за наслідками проведення підготовчого засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2018.
		05.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" в яких вказується про необґрунтованість та безпідставність поданої позивачем позовної заяви.
		05.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства ФК "Княгиня Ярославна"   про залучення у справу як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		За наслідками проведення  10.10.2018 судового засідання, судом на підставі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду заяву  Приватного акціонерного товариства ФК "Княгиня Ярославна" про залучення у справу як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 10.10.2018) та оголошено перерву в даному засіданні до 26.10.2018.
		У судовому засіданні 26.10.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
		Представник третьої особи-1 просив суд задовольнити позовні вимоги.
		Представник третьої особи-3 заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
		Представник військової прокуратури підтримав позовні вимоги.
		Представник відповідача у судове засідання 26.10.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.10.2018 та розпискою про оголошення перерви від 10.10.2018.
		Представник третьої особи 2 у судове засідання 26.10.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047808786.
		Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 26.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб 1 та 3, Господарський суд міста Києва - 
		 
		                                                           ВСТАНОВИВ:
		 
		24.11.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 473/2934 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва".
		Зазначеним рішенням затверджено проект відведення земельних ділянок  Установі "28 Управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.
		Цим же рішенням передано Установі "28 Управління начальника робіт", за умовами виконання пункту 4 вказаного рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки площею 5,59 га для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель житлової та громадської забудови, з них: ділянку № 1 площею 4,72 га; ділянка № 2 площею 0,87 га.
		Як вказує позивач, рішенням Господарського суду міста Києва від  12.09.2006 у справі № 45/408 за позовом Установи "28 Управління начальника робіт" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання укласти договір, зобов'язано Київську міську раду укласти з Установою "28 Управління начальника робіт" договір оренди земельних ділянок (земельної ділянки кадастровий 8000000000:63:389:0004 площею 4,72 га та земельної ділянки кадастровим 8000000000:63:389:0025 площею 0,87 га) на 5 років для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.
		Отже, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 45/408 між Київською міською радою та Установою "28 Управління начальника робіт" 13.11.2006 укладено договір оренди земельних ділянок, посвідчений  приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., за реєстровим № 1515  та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.11.2006 за № 63-6-00382 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		Відповідно до п. 3.1. вказаного договору строк його дії становить 5 років.
		Як про це вказує позивач, та що встановлено судом, відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок від 22.11.2006 Київська міська рада передала, а Установа "28 Управління начальника робіт" прийняла у своє володіння і користування вищезазначені земельні ділянки для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами - до 22.11.2012.
		Разом з тим, позивач зазначає, що за зверненням Установи "28 Управління начальника робіт" від 01.02.2011 про поновлення договору оренди, постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради підтримала проект рішення "Про поновлення Установі "28 Управління начальника робіт" договору оренди земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва"  (протокол № 10 засідання комісії від 28.04.2015) до кадастрової справи № А-18969.
		В той час, як про це вказує позивач, угода про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 укладена всупереч вимогам чинного законодавства без прийняття Київською міською радою відповідного рішення.
		Позивач зазначає, що відповідно до акту інвентаризації земель Міністерства оборони України від 1995 року на території Дарницького району м. Києва землекористувачем цих земель - військове містечко № 87 - зазначено Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.
		За переконанням Установи "28 Управління начальника робіт" земельна ділянка державної власності площею 5,59 га, яка входила до складу земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-с для військових потреб, рішенням Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 віднесена до земель житлової та громадської забудови без дотримання (з порушенням) порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, регламентованого ст. 20 Земельного кодексу України та Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що оскільки рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" прийняте Київською міською радою поза межами наданих повноважень, та на думку позивача суперечить порядку, встановленому чинним на той час законодавству, щодо розпорядження землями оборони, які перебували в державній власності, у зв'язку з чим й просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу Установі "28 Управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" з часу його прийняття та визнати недійсною та скасувати  угоду про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 між Київською міською радою та Установою "28 Управління начальника робіт" - земельної ділянки площею 4,72 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 та земельної ділянки площею 0,8628 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0025, зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. в реєстрі за № 16 від 16.02.2016, з часу її укладення.
		Разом з тим, судом також враховані подані третьою особою-1 письмові пояснення з яких також вбачається, що останні підтримують позовні вимоги, вважаючи, при цьому, що  наявні правові підстави для визнання угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 недійсною, а рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 5,59 га державної форми власності  (земель оборони) та віднесення  її до земель комунальної власності, таким, що не відповідає законності як і передача земельної ділянки в оренду Установі "28 Управління начальника робіт".
		В той час,  із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважаючи, що позовна заява Установи "28 Управління начальника робіт" є необґрунтованою, адже, факти викладені в ній не знаходять не відповідають дійсності, разом з тим, відповідач вказує про те, що Київською міською радою були вчинені спірні правочин та рішення в межах наданих законодавством повноважень.
		Суд також зазначає, що при оцінці тверджень та доводів сторін та учасників процесу судом також враховуються й подані третьою особою-3 пояснення в яких поміж іншого вказується про необґрунтованість та безпідставність поданої позивачем позовної заяви.
		Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 Президії Вищого арбітражного суду України  "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради недійсним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав або інтересів заявника.
		Як встановлено судом, відповідно до статей 93, 123, 124, 141 Земельного кодексу України Київська міська рада прийняла рішення від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва".
		Даним рішенням Київська міста рада вирішила припинити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України право користування часиною земельної ділянки площею 5,59 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.48 № 17-с "О возобновлении отвода второй КЗЧ Киевского района МВС СССР, земельних участков в Дарницком районе" (лист-згода від 01.03.2005 від 1/239), і віднести цю земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської  забудови та згідно з п. 2 затвердити проект відведення земельних ділянок Установі "28 Управління начальника робіт" для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами  на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.
		Відповідно до п. 3 вказаного вище рішення, передано Установі "28 Управління начальника робіт", за умови виконання пункту 4 цього, в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки загальною площею 5,59 га для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, з них: ділянку № 1 площею 4,72 га; ділянку № 2 площею 0,87 га.
		Так, відповідно до приписів статті 9 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території серед іншого належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з нормами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів,  крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.
		Статтею 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про використання  земель оборони" унормовано, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності
		створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. 
		Положеннями статті 4 Закону України "Про використання  земель оборони" регламентує використання земель оборони в господарських цілях та встановлює, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
		Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
		Разом з тим, приписами ст. 20 Земельного кодексу України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Судом встановлено, що Установа "28 Управління начальника робіт" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного правління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами про зобов'язання укласти договір (справа № 45/408).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення спірного договору проводиться на підставі  рішення Київради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва", а відповідач 1 безпідставно ухиляється від його підписання та передачі земельних ділянок.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 45/408, яке набрало законної сили 04.10.2006, позов Установи "28 Управління начальника робіт" задоволено частково; зобов'язано Київську  міську  укласти з Установою "28 управління начальника робіт" договір оренди земельних ділянок  (земельної ділянки кадастровий № 8 000000000:63:389:0004 площею 4,72 га, та земельної ділянки кадастровий № 8000000 000:63:389:0025 площею 0,87 га) на 5 років  для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва.
		При цьому, судом у справі № 45/408 не надавалась оцінка рішенню Київради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" на відповідність його чинному на той час законодавству.
		Судом встановлено, що на підставі вказаного рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 45/408 було укладено 13.11.2006 Договір оренди земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 1515, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 22.11.2006 за № 63-6-00382 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		Об'єктом оренди, відповідно до п. 2.1. Договору оренди, є земельні ділянки, передані відповідачем за актом приймання-передачі позивачу, а саме: земельні ділянки з кадастровим № 8000000000:63:389:0004, площею 4,72 га, та № 8000000000:63:389:0025, площею 0,87 га.
		Згідно із п. 3.1. вказаного правочину строк його дії становить 5 років.
		Відповідно до клопотання позивача від 01.02.2011 про поновлення Договору оренди постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування висновком від 20.07.2015 № 057/12994 до кадастрової справи № А-18969 вирішила поновити вказаний Договір оренди без прийняття Київської міською радою відповідного рішення.
		Угодою про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., та зареєстрованою в реєстрі за № 16, вищевказаний Договір оренди був поновлений на 5 років та викладений у новій редакції.
		Судом встановлено, що у червні 2017 року Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Установи "28 управління начальника робіт", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", про визнання недійсними рішення міської ради від 24.11.2005 № 473/2934 та договору оренди.
		Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що військовою прокуратурою за результатами опрацювання інформації про укладення між відповідачами Угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 було встановлено наявність рішення Київської міської ради від 24.11.2005 № 473/2934, яким припинено право користування земельною ділянкою Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови. У подальшому, між відповідачами укладено Договір оренди земельних ділянок від 13.11.2006, поновлений вищезазначеною угодою. Оскільки, рішення про передачу земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:63:389:0004 площею 4,72 га та кадастровий номер 8000000000:63:389:0025 площею 0,8628 га Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України не приймалось, то припинення права користування цими земельними ділянками відповідачем здійснено незаконно. Крім того, вказаним рішенням порушено порядок зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок, що є підставою для визнання такого рішення недійсним. У зв'язку з цим, позивач також просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди земельних ділянок від 13.11.2006.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/4250/17 у задоволенні позову прокурора було відмовлено у зв'язку з позовною давністю, заявленою відповідачами.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/4250/17 залишено без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/4205/17 залишено без змін.
		Таким чином, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/4250/17 набрало законної сили, обставини, встановлені у ньому, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
		Так, судом у справі № 910/4250/17 було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-с "О возобновлении отвода второй КЭЧ района МВС СССР, земельных участков в Дарницком районе" (далі - рішення від 09.08.1948 № 17-с) поновлено відвід земельних ділянок загальною площею близько 380 га в Дарницькому районі другій КЕЧ Київського району МВС СРСР під розміщення військових містечок № 87, 147, 159, 182, 183 та 193 у межах та на умовах, згідно з проектом Управління у справах архітектури м. Києва.
		Наказом Міністра оборони України від 31.10.2003 № 369 "Про наділення повноваженнями замовника будівництва" Центральне спеціалізоване управління (госпрозрахункове) наділено повноваженнями замовника будівництва у Збройних Силах України на території військових містечок у м. Києві № 87, 147, 159, 225, 227, 290, 233, 161 (Броварське шосе).
		01.03.2005 начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - ККЕУ) до Київської міської ради направлено лист № 1/239 щодо відсутності заперечень на припинення права користування частиною земельної ділянки площею близько 6,5 га, що розташована на вул. Поліській у Дарницькому районі, відведеної на підставі рішення від 09.08.1948 № 17-с.
		Відповідно до акту інвентаризації земель Міністерства оборони України від 1995 року на території Дарницького району м. Києва землекористувачем цих земель зазначено військове містечко № 87.
		Судом у справі № 910/4250/17 було встановлено, що земельна ділянка площею 380 га в Дарницькому районі міста Києва рішенням від 09.08.1948 № 17-с відведена під розміщення військових містечок ККЕУ, належить до земель оборони та перебувала в державній власності.
		Суд у справі № 910/4250/17, здійснивши аналіз норм ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 84 Земельного кодексу України дійшов висновку, що на час прийняття оспорюваного рішення законодавства вбачається, що використання земель оборони, що є державною власністю, для житлової забудови не передбачено.
		Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" органами, які здійснюють управління військовим майном, є Кабінет Міністрів та Міністерство оборони України. 
		Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначені загальні норми щодо порядку відчуження військового майна. Частиною 2 даної статті передбачено, що рішення про відчуження військового майна, котре є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. 
		Судом у справі № 910/4250/17 було встановлено, що рішення про відчуження спірних земельних ділянок та зміну цільового призначення Кабінетом Міністрів України не приймалось, у зв'язку з чим Міністерство оборони України не було наділено повноваженнями щодо розпорядження даним військовим майном.
		Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та здійснивши аналіз рішення Київради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва" на його відповідність нормам законодавства України (станом на дату прийняття), суд у справі № 910/4250/17 дійшов висновку, що оспорюване рішення від 24.11.2005 № 473/2934 прийняте Київською міською радою поза межами наданих повноважень, оскільки суперечить порядку, встановленому чинним на той час законодавству, щодо розпорядження землями оборони, які перебували в державній власності.
		Тобто, суд у справі № 910/4250/17 дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вищевказаного рішення від 24.11.2005 № 473/2934 недійсним та його скасування (ст. 5 рішення суду у справі № 910/4250/17 від 11.07.2017).
		Таким чином, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/4250/17 набрало законної сили, обставини, встановлені у ньому, а саме ті обставини, що рішення від 24.11.2005 № 473/2934 прийняте Київською міською радою поза межами наданих повноважень, оскільки суперечить порядку, встановленому чинним на той час законодавству, щодо розпорядження землями оборони, які перебували в державній власності, що свідчить про наявність правових підстав для визнання вищевказаного рішення від 24.11.2005 № 473/2934 недійсним та його скасування, не доказуються при розгляді даної справи (відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
		При цьому, суд зазначає, що судом у справі № 910/4250/17 було відмовлено у задоволенні позову прокурора (у вказаній частині позовних вимог) не  у зв'язку з тим, що позовні вимоги є необґрунтованими/недоведеними, а виключно у зв'язку з поданими відповідачами заявами про застосування позовної давності.
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Установи "28 Управління начальника робіт" про визнання недійсним та скасування рішення Київради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва", так як підстави невідповідності вказаного рішення (порядку його прийняття) нормам чинного на той час законодавства України встановлені судом у справі № 910/4250/17, яке набрало законної сили.
		Водночас, з огляду на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		У позовній заяві позивач вказав на те, що йому стало відомо про порушення свого права з постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2017 у справі № 910/4250/17.
		Однак, суд зазначає, що у викладеній в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-2469цс16 правовій позиції зазначено, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Позивач є стороною договору оренди спірних земельних ділянок, йому було відомо про прийняття відповідачем оспорюваного рішення  з дати його прийняття так як позивачем вчинялись дії (в тому числі в судовому порядку) щодо реалізації свого права на отримання в оренду земельних ділянок.
		Суд зазначає, що посилання позивача на те, що йому стало відомо про порушення свого права з постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2017 у справі № 910/4250/17 є необґрунтованими, так як суд своїм рішенням встановив обставини невідповідності оспорюваного рішення Київради нормам законодавства України станом на дату його прийняття, тобто обставини, які свідчать про порушення прав позивача, існували станом на 24.11.2005, що свідчить про те, що позивач міг довідатись про порушення своїх прав станом на дату прийняття оспорюваного рішення.
		Водночас, позивачем не доведено суду, що він не міг дізнатися про порушення своїх прав/інтересів станом на дату прийняття Київрадою оспорюваного рішення, враховуючи й те, що знати про стан своїх майнових прав є обов'язком особи.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Київради від 24.11.2005 № 473/2934 "Про передачу установі "28 управління начальника робіт" земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва".
		Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у нього існували об'єктивно непереборні, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставини для своєчасного та в розумні строки вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності.
		Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10).
		Ураховуючи викладене, встановивши обґрунтованість позовних вимог у частині визнання недійсним рішення від 25.11.2005 № 473/2934, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на сплив позовної давності.
		Що стосується вимоги позивача про визнання недійсною та скасування  угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 між Київською міською радою та Установою "28 Управління начальника робіт" - земельної ділянки площею 4,72 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0004 та земельної ділянки площею 0,8628 га з кадастровим номером 8000000000:63:389:0025, зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. в реєстрі за № 16 від 16.02.2016, з часу її укладення, то суд вказує наступне.
		Поновлення договору оренди земельної ділянки здійснювалося у порядку визначеному рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
		Так, згідно ч. 6 ст. 34 вказаного рішення, договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства.
		У цьому разі Київський міський голова або заступник міського голови - секретар Київради відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" є уповноваженою особою на підписання договорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок (виключно в частині розміру орендної плати, строку та умов поновлення) після розгляду цього питання постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури і землекористування.
		Частиною 7 вказаної статті закріплено, що розгляд питання щодо поновлення договорів здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів. 
		Приписами  ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічну норму містить і ст. 1 Закону України "Про оренду землі".
		Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").
		Згідно ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін
		Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. 
		Частиною  3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо жких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		Нормами ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом юс істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Разом з тим, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотні умови договору оренди за законом, які сторони обов'язково мають узгодити в договорі оренди. Недосягнення сторонами у договорі оренди згоди щодо усіх вказаних у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов є підставою вважати даний договір неукладеним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
		Відтак, з огляду на наведені процесуальні норми, суд вказує про те, що під час підписання угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок між Київською міською радою та позивачем у справі було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов і виконані всі необхідні дії для підписання вищевказаної угоди. 
		Разом з тим, суд вказує про те, що підписуючи дану додаткову угоду  позивач був обізнаний з умовами даної угоди та усвідомлював всю повноту настання відповідних наслідків, не був позбавлений права та можливості висловити свої зауваження  до вказаної угоди, при цьому підписав її без будь-яких зауважень.
		Крім того, суд наголошує на тому, про що зазначається й позивачем у позові, що саме за зверненням Установи "28 Управління начальника робіт" від 01.02.2011 про поновлення договору оренди, постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради підтримала проект рішення "Про поновлення Установі "28 Управління начальника робіт" договору оренди земельних ділянок для будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами на вул. Поліській у Дарницькому районі м. Києва", що підтверджується наявним в матеріалах справи протокол № 10 засідання комісії від 28.04.2015.
		Таким чином, суд вказує про те, що позивачем не доведено суду підстав з посиланням на належні та допустимі засоби доказування, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання договорів (угод) недійсними, та не зазначено в чому полягає порушене право саме позивача при укладанні  угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.02.2016р.   
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові Установи "28 Управління начальника робіт" про визнання недійсною та скасування Угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.02.2016 у зв'язку з необґрунтованістю.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на  позивача.
		Керуючись  статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва.
		 
		                                                            ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову  Установи "28 Управління начальника робіт" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 24967480) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) про визнання недійсним рішення та визнання недійсною угоди - відмовити.
		2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повний текст рішення складено: 09.11.2018
		 
		   Суддя                                                                                                                 Д.О. Баранов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...