Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10436/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 19.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		12.11.2018Справа №  910/10436/18
		 
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА»до1. Київської міської ради 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)прозобов'язання вчинити діїСуддя Босий В.П.
		секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:
		від позивача:Залевський К.С.від відповідача 1:Безносик А.О.від відповідача 2:Шадура А.М.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - «Департамент») про зобов'язання вчинити дії.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами чиняться перешкоди в отриманні позивачем права користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва, за наслідками проведення земельних торгів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача 2 підготувати відповідний проект рішення, а відповідача 1 - включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання «Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2018.
		Підготовче засідання 12.09.2018 було відкладено на 10.10.2018.
		13.09.2018 представником Департаменту до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що продаж права оренди на спірну земельну ділянку на земельних торгах неможливий без її поділу, оскільки буде суперечити чинним нормам земельного законодавства.
		Також 21.09.2018 представником Київської міської ради до канцелярії суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечував проти позовних вимог з аналогічних підстав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2018.
		Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
		Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзивах на позовну заяву обставини.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку 10.11.2004 набуло у власність майно - одноповерховий  нежилий будинок (літ. «А»), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, загальною площею 279,20 кв.м.
		07.11.2013 Товариством зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13447255 від 26.11.2013 року.
		23.10.2013 Київською міською радою прийнято рішення №419/9907 «Про передачу ТОВ «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва», відповідно до п. 1, 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вагра» для будівництва обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва (справа Д-6796, заява ДЦ №01104-000084907-014 від 08.05.2013) та передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		На підставі зазначеного рішення 13.03.2014 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1100.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г задоволено, вказане рішення скасовано: прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 «Про передачу ТОВ «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва»; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра», зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588,16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г - скасовано; заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 09.02.2018 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишити в силі.
		У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про продаж на земельних торгах права оренди на земельну ділянку на вул. Волгоградській, буд. 25 у Солом'янському районі міста Києва.
		Листом №057081-11200 від 24.05.2018 Департамент повідомив позивача про те, що продаж земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва чи права оренди на неї на земельних торгах є неможливим, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що перебуває у власності Товариства.
		Спір у справі виник у зв'язку з вчиненням відповідачами перешкод в отриманні позивачем права оренди спірної земельної ділянки на земельних торгах.
		Позивач вказує, що відмова відповідачів є незаконною, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, позивач може отримати право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне нерухоме майно тільки через продаж такого права на земельних торгах, що мають бути організовані Київською міською радою як власником земельної ділянки.
		Згідно статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.
		Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
		Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості) (ч.4 ст.136 Земельного кодексу України).
		Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах). 
		Частина перша статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		В той же час, згідно з ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу, якщо  житловий  будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки,   яка необхідна для їх обслуговування.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у наведеній редакції при переході права власності на будівлю  і  споруду  право власності  на  земельну  ділянку або її частину може переходити на підставі  цивільно-правових  угод,  а  право  користування  -   на підставі договору оренди. При  відчуженні  будівель  та  споруд,  які розташовані на орендованій  земельній  ділянці,   право   на   земельну   ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
		Таким чином, вищенаведені норми станом на момент укладення договору купівлі-продажу прямо передбачали перехід за результатами відчуження до нового власника  житлового  будинку, будівлі або споруди права користування виключно тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Як зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г, з чим погодився і Верховний Суд у постанові від 09.02.2018, наявні підстави для отримання Товариством згідно положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України на позаконкурентних засадах земельної ділянки, на якій безпосередньо розташована вказана будівля, для обслуговування належної відповідачу нежилої будівлі площею, що не перевищує площі вказаної будівлі.
		Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної Товариству будівлі, зокрема 0,1521 га, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134, 135 Земельного кодексу України. 
		Також Верховний Суд дійшов висновку, що в першу чергу Товариство в своєму клопотанні від 22.02.2013, а в другу чергу Київська міська рада в спірному рішенні від 23.10.2013, незаконно об'єднали в одне ціле земельну ділянку саме для нового будівництва та земельну ділянку саме для обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, оскільки отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.
		Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.
		Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини   рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини   рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N11-рп/2012).
		Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).
		Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
		З огляду на викладене, судовими рішеннями у справі №910/4528/15-г, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання, було встановлено необхідність дотримання двох різних процедур для отримання позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, площею 0,1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		Відповідно до ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Тобто, в даному випадку суд приходить до висновку, що продаж права оренди земельної ділянки по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва на земельних торгах неможливий без її поділу.
		При цьому, за змістом ч. 6 вказаної статті Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
		Матеріали справи не містять доказів виготовлення та затвердження відповідної технічної документації для оформлення Товариством права оренди спірної земельної ділянки у встановленому чинним законодавством України порядку станом на момент звернення до Київської міської ради з клопотанням про продаж такого права оренди на земельних торгах.
		Виходячи із змісту ст. ст. 15,  16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України  та  Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. 
		Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.  
		Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		З урахуванням того, що звернення позивача до Київської міської ради про отримання права користування спірною земельною ділянкою шляхом проведення земельних торгів відбулося без дотримання процедури поділу земельної ділянки, відмова відповідачів у проведенні таких торгів не суперечить нормам чинного законодавства України.
		Таким чином, заявлення позивачем даного позову про зобов'язання відповідачів підготувати відповідний проект рішення, включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання «Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва» є передчасним.
		У даному випадку судом прийнято до уваги, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no.49069/11, від 30.05.2013).
		Відтак, оскільки позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача в межах даної справи матеріального суб'єктивного права, на захист якого подано позов, що є підставою для відмови в задоволенні даного позові. 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» відмовити повністю.
		2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 19.11.2018.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...