Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18299/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано судом: 19.11.2018. Зареєстровано: 19.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/18299/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Антимонопольний комітет України,
		відповідач - публічне акціонерне товариство "Газпром" (публичное акционерное общество "Газпром"),
		особа, яка звернулася із заявою, - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС),
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
		касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром")
		на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.06.2018 (головуючий суддя Бондаренко Г.П.) 
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 (головуючий суддя - Чорна Л.В., судді:  Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.),
		прийняті за наслідками розгляду заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить публічному акціонерному товариству "Газпром" (публичному акционерному обществу "Газпром"), з метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017
		у справі № 910/18299/16
		за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
		до публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром", далі - ПАТ "Газпром")
		про стягнення 85 965 927 000,00 грн. штрафу, 85 965 927 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення.
		                                                
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду міста Києва  із заявою в порядку приписів статті 1213 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час звернення з відповідною заявою) про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16. Обґрунтовуючи зазначену заяву, заявник вказував на наявність обставин для звернення стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн., а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", оскільки боржником рішення суду у справі № 910/18299/16 про стягнення коштів у строк, встановлений для самостійного виконання, не виконується, а коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення в повному обсязі. В той же час згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017 № 09/01/9407 боржник володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ "Газтранзит" (ідентифікаційний код 25273549), що становить 40,2174 % від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного паперу - 2 000,00 грн.). Таким чином, боржник як власник акцій має право на отримання прибутку ПрАТ "Газтранзит" за 2016, а саме - дивідендів, які нараховані та підлягають виплаті  ПАТ "Газпром".
		Заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядалася судами неодноразово.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2018 зі справи № 910/18299/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16 задоволено.
		Судові акти попередніх інстанцій мотивовано наявністю визначених законом підстав для звернення стягнення на належні боржнику (ПАТ "Газпром") від  ПрАТ "Газтранзит" грошові кошти в порядку приписів статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017) та статті 53 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас у розгляді заяви державного виконавця суди виходили з того, що грошові кошти фактично списані з рахунку ПрАТ "Газтранзит" та зараховані на рахунки Державної казначейської служби, відповідно, повторне списання таких коштів з рахунків ПрАТ "Газтранзит" не допускається.
		ПАТ "Газпром", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити повністю. Так, згідно з доводами ПАТ "Газпром", викладеними у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій:
		- у розгляді заяви державного виконавця дійшли помилкових висновків, що протирічать чинному законодавству та не відповідають нормам матеріального права;
		- безпідставно не застосували норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що підлягали застосуванню;
		- помилково не застосували норми матеріального права, що викладені в Угоді між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій.
		У відзиві на касаційну скаргу Комітет просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій - залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що ухвала та постанова попередніх судових інстанцій зі справи прийняті без порушення норм матеріального та процесуального права, за результатами всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
		У відзиві на касаційну скаргу ДВС просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій - залишити без змін, посилаючись, зокрема, на те, що судами здійснено повний та всебічний розгляд заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		Розгляд касаційної скарги ПАТ "Газпром" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 зі справи  № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017, позовні вимоги Комітету задоволено: стягнуто з ПАТ "Газпром" у дохід загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і  85 965 927 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 № 18-р у справі № 143-26.13/108-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі  - Рішення АМК), а також зобов'язано ПАТ "Газпром" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК щодо припинення порушення, зазначеного в пункті 2 згаданого рішення, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на обґрунтованих умовах; стягнуто з ПАТ "Газпром" на користь Комітету  206 700,00 грн. судового збору.
		17.03.2017 на виконання судового рішення видано накази.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з приписами статті 77 Закону під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
		Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
		Як унормовано у статті 53 Закону, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
		Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
		Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.
		Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.
		На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
		За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до статті 1213 ГПК України (в редакції, чинній станом на час звернення державного виконавця із заявою до суду) питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.
		Водночас згідно з пунктами 9, 11 Перехідних положень ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно ж до приписів статті 336 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
		Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
		Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.
		У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
		Як встановлено у розгляді заяви державного виконавця судами попередніх інстанцій, згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017 № 09/01/9407 боржник володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ "Газтранзит" (ідентифікаційний код 25273549), що становить 40,2174 % від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного паперу - 2 000,00 грн.).
		Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "Газтранзит" від 28.04.2017 затверджено порядок розподілу прибутку за 2016, а саме: направити на виплату дивідендів 209 065 860,00 грн., що складає 90 % від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит" за 2016 рік за даними фінансової звітності останнього станом на 31.12.2016. Також зазначеним рішенням затверджено річні дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Газтранзит" у 2016 році в розмірі 5 049,00 грн. на одну просту акцію. Виплату дивідендів вирішено здійснити безпосередньо акціонерам.
		Відповідно до рішення наглядової ради ПрАТ "Газтранзит" (протокол від 16.05.2017             № 77 заочного голосування) встановлена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Газтранзит" у 2016 році - 31.05.2017. Також наглядовою радою ПрАТ "Газтранзит" вирішено питання щодо виплати дивідендів, шляхом направлення коштів безпосередньо акціонерам останнього, зазначеним у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, у строки, встановлені законодавством України.
		Згідно з рішенням загальних зборів ПрАТ "Газтранзит" (протокол від 28.04.2017 № 60) та за даними переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, складеного станом на 31.05.2017, після утримання податку на прибуток (доходи), отриманий нерезидентом із джерелом його походження із України у розмірі 4 204 041,75 грн., сума дивідендів, що підлягає виплаті боржнику (ПАТ "Газпром"), складає 79 876 793,25 грн.
		Строк виплати дивідендів починається з дня прийняття рішення загальних зборів ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів на користь ПАТ "Газпром", тобто з 28.04.2017 (відповідно до переліку осіб, який затверджено 31.05.2017), та закінчується 27.10.2017.
		У розгляді заяви державного виконавця судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2017 кошти у розмірі 79 876 793,25 грн. були списані у примусовому порядку з рахунку ПрАТ "Газтранзит" на рахунки Державної казначейської служби України на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі                                 № 910/18299/16, якою заяву державного виконавця було задоволено (тобто на підставі процесуального документа у справі № 910/18299/16, який в подальшому було скасовано з направленням заяви державного виконавця на новий розгляд до суду першої інстанції), і на рахунки ПрАТ "Газтранзит" списані кошти не поверталися.
		Задовольняючи заяву державного виконавця, суди попередніх інстанцій виходили з того, що "право на очікування" ("законного сподівання") отримання дивідендів виникло у ПАТ "Газпром" починаючи з дня прийняття рішення загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" про їх виплату, тобто з 28.04.2017, а право вимоги безпосередньо грошових коштів - після спливу шестимісячного строку, встановленого для виплати дивідендів.
		Так, як унормовано приписами статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. 
		Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. 
		Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. 
		У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
		У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами першим та другим цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абзацу третього цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами першим та другим цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
		Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
		Невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення,  якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
		З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
		Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
		При цьому право на отримання дивідендів - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на майно (у даному випадку, грошові кошти), яке виникає тоді, коли виконані правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. 
		Суди попередніх інстанцій, встановивши, що на момент розгляду (нового розгляду) в судовому порядку заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", "право законного очікування" останнього щодо виплати дивідендів по закінченні шестимісячного строку, встановленого для виплати дивідендів, трансформувалося у право власності на грошові кошти (дивіденди), а, отже, з 28.10.2017 ПрАТ "Газтранзит" є таким, що має перед ПАТ "Газпром" заборгованість з виплати дивідендів, дійшли неспростовного висновку про те, що державний виконавець має право звернути стягнення на грошові кошти, що належать до виплати боржнику (ПАТ "Газпром") від інших осіб (у даному випадку, від ПрАТ "Газтранзит") на підставі приписів статті 336 ГПК України та стаття 53 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим на законних підставах задовольнили заяву державного виконавця.
		Доводи ПАТ "Газпром" про те, що до 27.10.2017 власником грошових коштів, які підлягають виплаті на користь ПАТ "Газпром" як дивіденди від чистого прибутку, було ПрАТ "Газтранзит", заслуговують на увагу та є обґрунтованими, водночас ПАТ "Газпром" у своїх поясненнях не враховує того, що станом на момент нового розгляду заяви державного виконавця судом (2018 рік) "право законного очікування" ПАТ "Газпром" щодо виплати дивідендів по закінченні шестимісячного строку, встановленого для виплати дивідендів, трансформувалося у право власності на грошові кошти (дивіденди), відповідно, в силу законодавчих приписів, станом на час розгляду заяви судом існують підстави для задоволення заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать до виплати боржнику від ПрАТ "Газтранзит".
		Посилання ПАТ "Газпром" на те, що задоволення заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", є незаконним та грубо порушує приписи Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, враховуючи невиконання ПАТ "Газпром" судового рішення у справі № 910/18299/16, яке є обов'язковим в силу приписів статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 326 ГПК України, вжиття відповідних заходів здійснюється в установленому законом порядку, відповідно порушення приписів вказаної Угоди - відсутні. 
		Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Газпром" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром") залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2018  у справі № 910/18299/16 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                   І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                   Б. Львов 
		 
		 
		Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...