Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/12622/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2018. Зареєстровано: 20.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2018.
Дата набрання законної сили: 19.11.2018
Номер судового провадження: А/855/1481/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua                                                       
		Головуючий суддя у першій інстанції: Токова С.Є.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 листопада 2018 року                                                                               Справа № 712/12622/17
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді                       Епель О.В., 
		суддів:                                              Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                     Лісник Т.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Вересень+» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2018 року у справі
		 
		за позовом                     приватного підприємства «Вересень+»
		 
		до                               виконавчого комітету Черкаської міської ради
		 
		про                               визнання дій протиправними,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Приватне підприємство «Вересень+» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними дій виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо нарахування позивачу плати, визначеної у претензії від 16.08.2017 р.
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2018 року провадження у справі було закрито.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що законодавством не передбачено обов'язку особи вносити плату за відсутності відповідного договору, а відповідний договір про користування місцями для розміщення рекламних засобів не був ним укладений з вини відповідача, що підприємство виконало дії, спрямовані на дотримання законодавства і отримання дозвільних документів.
		Також у своїй апеляційній скарзі підприємство наполягає на тому, що даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін та наголошує на тому, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з практикою Верховного Суду.
		У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.
		Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо нарахування ПП «Вересень +» плати, розмір якої визначений відповідачем у претензії від 16.08.2017 р.
		Зі змісту даної претензії слідує, що виконавчий комітет Черкаської міської ради, нарахував позивачу плату за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, де позивач розмістив зовнішню рекламу без відповідних дозволів, у розмірі 3301188,12 грн. 
		Вважаючи протиправним нарахування відповідачем плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, у розмірі, визначеному в претензії, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
		Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позивач фактично оспорює визначення розміру збитків за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Черкаси і які визначені у претензії від 16.08.2017 р.
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Частиною 2 статті 4 КАС України у вказаній редакції передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
		Разом з тим, варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, в якому обов'язковою є участь суб'єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.
		При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені діями суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, що мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових інтересів, то визнання протиправними таких дій є способом захисту господарських прав та інтересів.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача з нарахування позивачу плати, визначеної у претензії від 16.08.2017 р., що у відповідності до змісту вказаної претензії є збитками Ради у вигляді недоотриманих коштів і такі збитки, як зазначено безпосередньо в самій претензії, можуть бути стягнуті з позивача у ході відповідної претензійно-позовної роботи.
		Разом з тим, як вбачається з підстав звернення позивача до суду, викладених в його позовній заяві, а також з його апеляційної скарги, фактично спір у цій справі стосується незгоди підприємства з виставленою йому відповідачем претензією з приводу сплати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності. 
		При цьому, позовні вимоги, заявлені ПП «Вересень+» у даній справі, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а на правомірність визначення йому плати цим органом як розпорядником (власником) об'єктів комунальної власності. Тобто, в основу спору покладені господарські відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
		Аналогічні правові висновки та правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. по справі № 742/1503/17, від 17.10.2018 р. по справі №  201/10369/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для апеляційного суду при розгляді даної справи.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підсудний суду господарської юрисдикції.
		Водночас, у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Твердження апелянта про те, що даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
		Доводи ж апелянта про те, що законодавством не передбачено обов'язку особи вносити плату за відсутності відповідного договору, а відповідний договір про користування місцями для розміщення рекламних засобів не був ним укладений з вини відповідача, що підприємство виконало дії, спрямовані на дотримання законодавства і отримання дозвільних документів, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки такі доводи не стосуються процесуального питання щодо визначення юрисдикції цього спору, яке є предметом перевірки у межах даного апеляційного провадження, а стосуються безпосередньо спору щодо нарахування позивачу спірних збитків, тобто спору по суті.
		Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ст.  242 КАС України.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Отже, апеляційна скарга приватного підприємства «Вересень+» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2018 року - без змін.
		При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ: 
		Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вересень+» - залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 липня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Рішення виготовлено 19 листопада 2018 року.
		 
		 
		Головуючий суддя          
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...