Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/1063/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2018. Зареєстровано: 21.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.
Дата набрання законної сили: 07.10.2019
Результат оскарження 07.10.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 1172/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" жовтня 2018 р. справа № 809/1063/18
		м. Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
		Суддя Остап'юк С.В., 
		за участю секретаря Котик Д.М.,
		представника позивача ОСОБА_1,
		представника відповідача ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ґудвеллі Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвеллі Україна» (далі  позивач, Товариство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі  відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001864814 від 07.03.2018 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 479 459, 53 гривень та податкового повідомлення-рішення за №0001874814 від 07.03.2018.
		25.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		04.10.2018 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та обєднані в одне провадження адміністративна справа за поданою Товариством 19.06.2018 позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення №0001864814 від 07.03.2018 та адміністративна справа №0940/1726/18 за поданою Товариством 25.09.2018 позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення №0001864814 від 07.03.2018 про визначення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 2 876 757, 18 гривень.
		Обєднаній адміністративній справі присвоєно №809/1063/18, а розгляд обєднаної справи ухвалено здійснювати спочатку за правилами загального позовного провадження.
		Для виконання завдань підготовчого провадження, 22.10.2018 проведено підготовче засідання в даній справі, в якому прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, внаслідок чого остаточно визначено предмет спору в справі  податкове повідомлення-рішення №0001864814 від 07.03.2018 про визначення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 2 876 757, 18 гривень, в тому числі за податковим зобовязанням 1 917 838, 12 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 958 919, 06 гривень грошового зобовязання.
		За результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач протиправно та безпідставно визначив позивачу із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій суму грошових зобовязань з сплати податку на прибуток підприємств, який товариство не утримало з доходів іноземних юридичних осіб при виплаті дивідендів таким юридичним особам.
		Протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування суми податкового зобовязання позивач обґрунтовує тим, що визначення податкового зобовязання Товариству відповідач здійснив на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки застосована норма встановлює обовязок контролюючих органів самостійно визначити суми грошових зобовязань платників податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань. Зобовязання визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначають суми зобовязань юридичних осіб - нерезидентів, які підлягають утриманню позивачем, як податковим агентом, при виплаті доходу таким нерезидентам, обовязок контролюючих органів самостійно визначити суму яких встановлює підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, який не був застосований відповідачем, як підстава для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та нарахування зобовязань.
		Протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій позивач обґрунтовує тим, що при застосуванні таких санкцій відповідач також здійснив на підставі норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, внаслідок того, що регулює відносини накладення штрафу на платника податків при визначенні суми податкового зобовязання такого платника податків. На противагу, відносини накладення штрафу у разі ненарахування, неутримання та/або несплати податків податковим агентом врегульовані нормою пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яка відповідачем не застосована.
		Безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач обґрунтовує фактичним нарахуванням, утриманням та сплатою до бюджету в повному обсязі податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам  нерезидентам.
		Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в заявах по суті справи, крім того зазначив, що позивачем при своєчасному, повному та фактичному нарахуванні, утриманні та сплаті, як податковим агентом податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам  нерезидентам, не дотримано обовязку подання до контролюючого органу додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2016 року та за 2016 рік, що після проведеної відповідачем перевірки, виконано 25.10.2018, шляхом подання уточнюючої декларації з самостійним нарахуванням відповідних штрафів, а також за недотримання виконання якого, до позивача застосовані штрафні санкцій податковим повідомленням-рішенням за №0001874814 від 07.03.2018.
		Відповідач  Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України подав відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на допущення позивачем порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, тобто неутримання податку з доходів в іноземних юридичних осіб при виплаті доходу (дивідендів) виходячи з того, що позивач в бухгалтерському обліку провів нарахування та сплатив до бюджету податок на прибуток з доходів нерезидентів в третьому кварталі 2016 року в загальній сумі 1 917 838, 12 гривень, проте не задекларував дану суму податку, внаслідок неподання до контролюючого органу додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2016 року та 2016 рік, який є невідємною частиною податкової декларації. Неподання Товариством додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2016 року та 2016 рік утворює порушення ним підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, оскільки податкова декларація є підставою для здійснення нарахування та/або сплати податкового зобовязання, а перераховані Товариством до бюджету кошти в розмірі 1 917 838, 12 гривень не могли бути зараховані як утримання податку на прибуток підприємств  нерезидентів та обліковані як переплата податкових зобовязань позивача.
		Твердження позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення щодо підстав нарахування податкових зобовязань та підстав застосування штрафу відповідач заперечив, посилаючись на норму пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України, згідно якої податкові агенти прирівнюються до платників податків і мають права та виконують обовязки, встановлені Податковим кодексом України для платників податків.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з мотивів викладених у відзиві на позову заяву, крім того суду пояснив, що сплачені позивачем до бюджету кошти в розмірі 1 917 838, 12 гривень обліковані як переплата податкових зобовязань позивача та за його заявою могли бути повернуті з бюджету позивачу або зараховані в рахунок погашення його податкових зобовязань з сплати податку на прибуток, а тому відсутній факт утримання податку на прибуток при виплаті доходу (дивідендів) юридичним особам  нерезидентам.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвеллі Україна» (до зміни назви  Товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша») ідентифікаційний код юридичної особи 32464900, зареєстрований Калуською районною державною адміністрацією 30.04.2003, запис в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу № 1 109 120 0000 000010 від 30.08.2004, взятий на облік платника податків 19.05.2003 за №1794, знаходиться на обліку платників податків в Львівському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України. Місцезнаходження юридичної особи - 77330, Івано-Франківська область, Калуський район, село Копанки, вулиця Лісова, будинок 1. Органи управління Товариством: загальні збори учасників товариства, керівник  ОСОБА_3 Брокоп.
		Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 16.03.2015 (протокол загальних зборів учасників №111) частину чистого прибутку Товариства за результатами діяльності за період січень-грудень 2014 року спрямовано на виплату дивідендів учасникам Товариства, вирішено здійснити виплату дивідендів у загальному розмірі 27 415 329, 26 гривень, що у валютному еквіваленті станом на 31.12.2014 становить 1 425 438, 59 євро. Загальну суму дивідендів вирішено розподілити між учасниками товариства відповідно до затверджених розмірів часток кожного з них в статутному капіталі товариства, а саме: юридичній особі  Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S)  зареєстрована в Датському управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 26438624, ОСОБА_1) в розмірі 26 318 716, 16 гривень, що у валютному еквіваленті станом на 31.12.2014 становить 1 368 421, 05 євро; юридичній особі  Індустріальний фонд для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries)  зареєстрований в Датському Управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 23598612, ОСОБА_1) в розмірі 548 306, 55 гривень, що у валютному еквіваленті станом на 31.12.2014 становить 28 508, 77 євро; фізичній особі  ОСОБА_3 Брокопу в розмірі 548 306, 55 гривень, що у валютному еквіваленті станом на 31.12.2014 становить 28 508, 77 євро (т.12 а.с.134-137).
		Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 23.08.2016 (протокол загальних зборів учасників №118) рішення загальних зборів учасників Товариства від 16.03.2015 в протоколі №111 викладено в редакції, за якою частину чистого прибутку Товариства за результатами діяльності за період січень-грудень 2014 року спрямовано на виплату дивідендів учасникам Товариства та вирішено здійснити виплату дивідендів у загальному розмірі 40 110 395, 24 гривень, які розподілити між учасниками товариства відповідно до затверджених розмірів часток кожного з них в статутному капіталі Товариства: юридичній особі  Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S)  зареєстрована в Датському управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 26438624, ОСОБА_1) в розмірі 38 456 886, 58 гривень; юридичній особі  Індустріальний фонд для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries)  зареєстрований в Датському Управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 23598612, ОСОБА_1) в розмірі 826 754, 33 гривні; фізичній особі  ОСОБА_3 Брокопу в розмірі 826 754, 33 гривень (т.12 а.с.138-140).
		Позивач на виконання рішення загальних зборів учасників товариства виплатив дивіденди Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S, ОСОБА_1) в розмірі 326 500 євро 05.07.2016, 500 000 євро - 07.07.2016 та 473 500 євро - 30.08.2016, а всього 1 300 000 євро; Індустріальному фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries, ОСОБА_1) виплатив дивіденди в розмірі 23 453, 39 євро (т.12 а.с.141-144).
		Суд зазначає, що сума виплачених Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S, ОСОБА_1) дивідендів є меншою на 5 відсотків від суми дивідендів у валютному еквіваленті євро, які підлягали виплаті за рішенням загальних зборів учасників Товариства.
		Також, сума виплачених Індустріальному фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries, ОСОБА_1) дивідендів є меншою на 15 відсотків від суми дивідендів у валютному еквіваленті євро, які підлягали виплаті за рішення загальних зборів учасників Товариства.
		Одночасно з цим, позивачем на бюджетний рахунок сплати податку на прибуток перераховано 23.06.2016  1 222 023, 79 гривень, 01.08.2016  663 576, 65 гривень та 25.08.2016  37 243, 89 гривень, а всього 1 922 844, 33 гривень.
		Зазначені кошти відповідачем обліковано як переплату податку, позивачу не поверталися, а також не здійснювалося їх зарахування в рахунок податкових зобовязань з сплати податку на прибуток наступних періодів, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача з податку на прибуток за 2016, 2017 та 2018 роки (т.7 а.с.12-14).
		В період з 11.12.2017 до 14.02.2018 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, а також законодавства, що регулює нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 до 30.09.2017. 
		За результатами вказаної перевірки відповідачем 21.02.2018 складено акт про її результати за №26/28-10-48-14/32464900 (т.1 а.с.41-т.5 а.с.224).
		Пунктом 3 розділу IV висновків вищевказаного акта про результати документальної перевірки позивача встановлено порушення Товариством підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 10 Конвенції укладеної між урядом України і урядом ОСОБА_1 про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.03.1996 при виплаті доходу (дивідендів), підприємство не утримало податок з доходів в загальній сумі 1 917 838, 12 гривень в іноземної юридичної особи  Компанії «Аксон А/С» в 3 кварталі 2016 року в сумі 1 812 707, 24 гривень та в Фонду The Investment Fund for Developing Countris (ОСОБА_1) в 3 кварталі 2016 року в сумі 105 130, 88 гривень (т.5 а.с.221).
		Вказаного висновку відповідач дійшов на підставі наданих до перевірки документів: протоколів зборів засновників, додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, оборотно-сальдових відомостей, карток по рахунках: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 443 «Прибуток використаний у звітному періоді», 6411 «Нарахований ПДФО», 6415 «Податок з доходів нерезидентів», 642 «Нарахований військовий збір», 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», 714 «Дохід від операційної курсової різниці», 945 «Витрати від операційної курсової різниці», за результатом дослідження яких встановив, що Товариство не подало до контролюючого органу додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств по нерезиденту Компанії «Аксон А/С» за 9 місяців 2016 року та 2016 рік на суму 36 254 144, 76 гривень (нарахований податок в сумі 1 812 707, 24 гривень) та по нерезиденту Фонду The Investment Fund for Developing Countris (ОСОБА_1) за 9 місяців 2016 року та 2016 рік на суму 700 872, 55 гривень (нарахований податок в сумі 105 130, 88 гривень (т.1 а.с.89-93).
		При цьому, відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні не заперечили твердження позивача про правильність відображення Товариством в бухгалтерському обліку нарахування розміру податку на прибуток з сум виплачених в 3 кварталі 2016 року дивідендів нерезидентам Компанії «Аксон А/С» (ОСОБА_1) та Фонду The Investment Fund for Developing Countris (ОСОБА_1).
		За наслідками розгляду акта перевірки позивача за №26/28-10-48-14/32464900 від 21.02.2018 відповідачем 07.03.2018 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0001864814, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за допущення порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України збільшив суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 1 917 838, 12 гривень та на підставі підпункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 958 919, 06 гривень, а всього визначив суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 2 876 757, 18 гривень (т.1 а.с.38-39).
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Податковим кодексом України, який підлягає застосуванню до них.
		Також статтею 103 Податкового кодексу України встановлений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
		Відповідно до пункту 103.1. статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
		Згідно з пунктом 103.2. статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		Юридичні особи Компанія «Аксон А/С» (Axzon A/S)  зареєстрована в Датському управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 26438624) та Індустріальний фонд для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries)  зареєстрований в Датському Управлінні промисловості та торгівлі CVR-NR 23598612) є резидентами ОСОБА_4.
		Між Україною та ОСОБА_4 укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, а саме 05.03.1996 між Урядом України і Урядом ОСОБА_4 укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифіковану Законом України №341/96-ВР від 12.07.1996, що набрала чинності для України 21.08.1996, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		Пункти 1 та 2 статті 10 вищевказаної Конвенції передбачають, що дивіденди, які сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 25 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди; b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.
		Підпунктом 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		На момент прийняття загальними зборами учасників Товариства рішення про спрямування частини чистого прибутку Товариства за результатами діяльності в період 2014 року на виплату дивідендів учасникам Товариства, а також на момент виплати таких дивідендів частка Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S) у статутному капіталі Товариства складала 96 відсотків, а частка Індустріального фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries) складала  два відсотки.
		Як наслідок, з виплачених на користь Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S) дивідендів податок на прибуток підлягав утриманню позивачем за ставкою 5 відсотків валової суми цих дивідендів, а з виплачених на користь Індустріального фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries) дивідендів податок на прибуток підлягав утриманню позивачем за ставкою 15 відсотків валової суми цих дивідендів.
		Таким чином, в 3 кварталі 2016 року при виплаті дивідендів Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S) підлягав утриманню податок на прибуток в розмірі 1 812 707, 24 гривень, а при виплаті дивідендів Індустріальному фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries) підлягав утриманню податок на прибуток в розмірі 105 130, 88 гривень.
		Розмір податку, що підлягав утриманню позивачем з сум виплачених дивідендів нерезидентам Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S) та Індустріальному фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries) в 3 кварталі 2016 року сторонами не оспорюється.
		Суд зазначає, що позивач здійснюючи виплату дивідендів вказаним нерезидентам, тобто здійснюючи виплату доходу з джерелом його походження з України ніс обовязок обчислити, нарахувати та утримати податок на прибуток з суми доходів, який сплатити до бюджету під час такої виплати, а також обовязок подати декларацію, що свідчить про суми утриманого та/або сплаченого податку.
		Судом встановлено, що позивач при здійсненні виплати дивідендів нерезидентам Компанії «Аксон А/С» (Axzon A/S) та Індустріальному фонду для країн, що розвиваються (The Industrialisation Fund for Developing Countries) в 3 кварталі 2016 року здійснив обчислення, нарахування та утримання податку на прибуток з таких доходів, який сплатив до бюджету під час такої виплати, однак позивач не виконав обовязку подання відповідної декларації з податку на прибуток.
		Відповідач, доходячи висновку про порушення позивачем підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України, виходив з того, що податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання. У звязку з цим, неподання додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2016 року та 2016 рік відповідачем визначено як порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 10 Конвенції укладеної між урядом України і урядом ОСОБА_4 про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.03.1996, тобто не утримання податку з доходів в загальній сумі 1 917 838, 12 гривень при виплаті доходу (дивідендів) іноземним юридичним особам, а сплачені позивачем 1 917 838, 12 гривень грошових зобовязань з податку на прибуток облікував, як переплату зобовязань позивача як платника податку. 
		Однак, таке розуміння відповідачем поняття податкової декларації, звужує її зміст, визначений Законом, окрім вказаного відповідачем розуміння податкової декларації пункт 46.1. статті 46 Податкового кодексу України передбачає, також, що податкова декларація є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, що свідчить про суми утриманого та/або сплаченого податку.
		В даних правовідносинах обовязок нарахувати та утримати податок на прибуток з сум дивідендів, виплачених на користь нерезидентів виникає у позивача швидше ніж обовязок подати додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, а відомості вказаного додатку до Податкової декларації з податку на прибуток є документом, що свідчить про суми утриманого та сплаченого податку і не виступає підставою для здійснення нарахування та/або сплата податкового зобовязання, оскільки в часі слідує за таким нарахуванням, утриманням та сплатою, а не передує йому.
		Невиконання позивачем свого обовязку подати додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2016 року та 2016 рік є таким, що порушує встановлений порядок декларування податкових зобовязань, однак невиконання такого обовязку, за встановлених в даній справі обставин здійснення позивачем обчислення, нарахування, утримання та сплати до бюджету належних сум податку на прибуток з доходів в загальній сумі 1 917 838, 12 гривень в іноземної юридичної особи  Компанії «Аксон А/С» в 3 кварталі 2016 року в сумі 1 812 707, 24 гривень та в Фонду The Investment Fund for Developing Countris (ОСОБА_4) в 3 кварталі 2016 року в сумі 105 130, 88 гривень не утворюють порушення позивачем підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України, оскільки відсутність декларування фактично виконаного податкового обовязку не може прирівнюватися до невиконання такого податкового обовязку.
		Як наслідок, в діях позивача відсутнє порушення підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 Податкового кодексу України, у звязку з чим відсутні фактичні та правові підстави для збільшення суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 1 917 838, 12 гривень та застосуванні штрафних (фінансових) санкції в розмірі 958 919, 06 гривень.
		Твердження позивача про невірність підстав визначення податкових зобовязань позивачу, а також підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій є слушними, однак з врахуванням висновку суду про відсутність фактичних підстав їх застосування не обґрунтовують заявлених вимог.
		Твердження відповідача про поширення дії пункту 18.2. статті 18 Податкового кодексу України, згідно якої податкові агенти прирівнюються до платників податків і мають права та виконують обовязки, встановлені Податковим кодексом України для платників податків є вірним, однак дія вказаної норми не може припиняти чинність норм права, визначених підпунктом 54.3.5. пункту 54.3. статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, якими врегульовані правові підстави нарахування податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій для контролюючих органів, а не податкових агентів чи платників податків.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктами 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). 
		Враховуючи вищевикладене, є протиправними та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за №0001864814 від 07.03.2018 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гудвеллі Україна» сум грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2 876 757, 18 гривень, а позовні вимоги  такими, що підлягають до задоволення.
		Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 50 343, 28 гривень згідно платіжних доручень №12405, №12406 від 14.06.2018, №19611 від 20.09.2018, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (індекс 04119, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, місто Київ, код ЄДРПОУ 39440996) за №0001864814 від 07.03.2018 про збільшення Товариства з обмеженою відповідальністю Ґудвеллі Україна (індекс 77330, вулиця Лісова, будинок 1, село Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 32464900) суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2 876 757, 18 гривень.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ґудвеллі Україна (індекс 77330, вулиця Лісова, будинок 1, село Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 32464900) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (індекс 04119, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, місто Київ, код ЄДРПОУ 39440996) сплачений судовий збір в розмірі 50 343 (пятдесят тисяч триста сорок три ) гривні 28 копійок.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		Суддя Остап'юк С.В. 
		 
		 
		Рішення складене в повному обсязі 12 листопада 2018 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...