Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1747/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано судом: 20.11.2018. Зареєстровано: 21.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.

Результат оскарження 13.02.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		19 листопада 2018 року                                         № 826/1747/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом              ОСОБА_1 
		до                            Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		                               на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
		третя особа            Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про                          визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
		представники        позивача, відповідача та третьої особи - не з'явилися,
		учасників справи:                    
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач або Уповноважена особа фонду), в якому просить суд:
		- визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 019-29604-200215 "Лояльний" від 20.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк" та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлене наказом від 16.09.2015 № 813; 
		- зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якій необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) № 019-29604-200215 "Лояльний" від 20.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно не включено ОСОБА_1 до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідачем, при визнанні Договору банківського вкладу нікчемним, не наведено підстав для визнання нікчемним договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", не зазначено у чому саме полягає надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		У письмових поясненнях відповідач заперечує проти позову, з огляду на таке. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатами названої перевірки було встановлено, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами після 16.01.2015 включно (протягом дії обмежень, встановлених Постановою Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних"), за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають переваги кредиторам - фізичним особам переваги перед іншим кредиторами, а отже такі Договори є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того Уповноважена особа Фонду вказує, що кошти на відкритий позивачем рахунок надійшли шляхом так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку від іншої фізичної особи, що свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок. Вказана обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання такими клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність. Крім того відповідач зазначає, що позивачем порушено умови Договору та Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" щодо перерахування грошових коштів на його рахунок.
		У своїх запереченнях Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд або повне найменування) зазначає, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено право Уповноваженої особи фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомлення про це сторони правочину, і відповідач діяв в межах, визначених законодавством України. Фондом наголошується, що визнаний відповідачем нікчемний Договір банківського вкладу було укладено в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", а тому дії відповідача є правомірними, а позов задоволенню не підлягає.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2016 (суддя Данилишин В.М.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/1747/16 та призначено до судового розгляду.
		Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ  від 24.02.2017 № 570 справу передано на розгляд судді Федорчуку А.Б.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017                  (суддя Федорчук А.Б.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання.
		Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ  від 10.10.2017 №3924 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017                  (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 07.11.2017.
		У судовому засіданні 07.11.2017 судом залучено третю особу - Фонд, про що винесено ухвалу, та відкладено розгляд справи на 30.11.2017. 
		У судовому засіданні 30.11.2017 судом відкладено розгляд справи до 21.12.2017.
		21.12.2017 зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018                  (суддя Пащенко К.С.) судом залишено позов без розгляду.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 (колегія у складі: головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) скасовано ухвалу від 25.01.2018 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 24.05.2018.
		24.05.2018 зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		20.02.2015 між позивачем, Вкладником, та ПАТ "Дельта Банк", Банком, укладено договір № 019-29604-200215 банківського (депозиту) "Лояльний" у доларах США (надалі - Договір).
		Відповідно до умов Договору, сума вкладу складає 7900 доларів США.
		Згідно з п. 1.3. Договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 22 березня 2015 р. включно.
		У п. 1.6 Договору зазначено, що Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2.
		Також 20.05.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено Додаткову угоду     № 1 до Договору, якою викладено п. 1.8 статті 1 Договору у наступній редакції: "Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізично особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього договору Сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються". 
		20.02.2015 на вкладний рахунок позивача № НОМЕР_2 були зараховано від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 7 900 доларів США, що підтверджується випискою по руху коштів з 02.01.2015 по 02.10.2015 по рахунку позивача № НОМЕР_2.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015  "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
		08.04.2015 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015, згідно якого тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 та продовжено повноваження Уповноваженої особи фонду Кадирова Владислава Володимировича до 02.10.2015 включно.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено Уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
		Як вбачається з виписки по руху коштів з 02.01.2015 по 02.10.2015 по рахунку позивача № НОМЕР_2, Банком 17.09.2015 проведено операцію з повернення коштів у сумі 7 900 доларів США внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу згідно наказу № 813 від 16.09.2015.
		Не погоджуючись з вказаною позицією відповідача ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до суду.
		 
		Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
		Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються  Конституцією України,  Цивільним кодексом України,  Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в рішенні - Закон або повністю назва), Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є  Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI  (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в тексті - Закон або Закон № 4452-VI). 
		Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI  встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Відповідно до частини 1 та 2 статті    26 Закону № 4452-VI  Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
		Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Згідно з частинами 2-4 статті 38 Закону 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до  "; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій  статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Згідно з частиною 5   статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Частина 6   статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"   визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої      статті 26 цього Закону.
		Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
		Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
		Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
		Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
		Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
		Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
		Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
		Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
		При цьому уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
		Як вбачається з матеріалів справи, Уповноважена особа фонду під час здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" провела перевірку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за результатами якої Договір банківського вкладу (депозиту), укладено позивачем та ПАТ "Дельта Банк", а також транзакцію (операцію) від 20.02.2015 по перерахуванню коштів в сумі 7 900 доларів США на рахунок позивача від ОСОБА_4 визнано нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 
		Результати перевірки затверджені протоколом від 15.09.2015, а відповідно до наказу відповідача № 813 від 16.09.2015 застосовано наслідки недійсності правочинів.
		Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідачем не вказано конкретних обставин та підстав нікчемності правочину.
		Зі змісту норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, вбачається, що Уповноважена особа фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з яким Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, нівелюється протилежним твердженням про дійсність правочину. 
		Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/19140/15.
		У своїх письмових поясненнях відповідачем наголошено, що Договір банківського вкладу було укладено між позивачем та Банком 20.02.2015, тобто у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України №692-рш/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
		Проте, суд визнає вказані твердження відповідача необґрунтованими, оскільки відповідно до  статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.
		Так, згідно з ч.ч. 1-3  статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність"   банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
		Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
		Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до  статті 47 цього Закону.
		З огляду на вищенаведені норми, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб. Тобто, рішення Правління Національного банку України №70-рш/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" до категорії проблемних" стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
		Також відповідач вказує на те, що кошти на відкритий позивачем рахунок надійшли шляхом так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку від іншої фізичної особи, що свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок. 
		Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки відповідно до визначення статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку; при цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником. 
		За приписами норм  ст. 1062 ЦК України  на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
		Згідно положень п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої  постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
		З контексту наведених норм права слідує, що на момент укладення спірного договору та поповнення депозитного рахунку на виконання Договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 №К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).
		Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами укладення Договору банківського вкладу з позивачем переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач всупереч вимог ч. 1 ст.  72, ч. 1 ст.  73 Кодексу адміністративного судочинства України  суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.
		Відповідачем не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).
		В матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 019-29604-200215 "Лояльний" від 20.02.2015 та застосування наслідків нікчемності правочину, і як наслідок наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників цього Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Разом з тим, суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2  ст. 38 Закону №4452 Закону України перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку. (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).
		Отже, в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015, суд відмовляє, оскільки, як зазначалося вище, наказ Уповноваженої особи фонду є внутрішнім розпорядчим документом банку і жодним чином не впливає на факт нікчемності правочину.
		Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якій необхідно здійснити виплату відшкодування, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
		Тобто, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
		Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства (по тексту - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
		Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено згідно з частиною третьою  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України
		Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.
		З огляду на викладене, за обставин часткового задоволення позову до Уповноваженої особи фонду, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Дельта Банк".
		Отже, стягненню на користь позивача підлягає 551, 20 грн. судового збору. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якій необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) № 019-29604-200215 "Лояльний" від 20.02.2015 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		3.  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		4.  Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
		 
		Рішення, відповідно до ст.  255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп.  15.5 п.  1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва."
		 
		Суддя                                                                                                                 К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...