Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3853/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано судом: 20.11.2018. Зареєстровано: 21.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: 22-ц/4805/416/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд 
		 
		 
		Справа №296/3853/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. 
		Категорія 41 Доповідач Шевчук А. М. 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючої судді Шевчук А.М.,   
		                                 суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
		з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
		цивільну справу №296/3853/16-ц за позовом ОСОБА_1 до координатора громадської спілки "Час змін" ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
		за апеляційною скаргою ОСОБА_2
		на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П. в м. Житомирі,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до координатора громадської спілки «Час змін» ОСОБА_2 Із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 липня 2017 року, просив визнати недостовірною, такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, розповсюджену відповідачем у письмовому зверненні-листі від 01 березня 2016 року №5/03 до Міністра оборони України, голови Служби безпеки України та заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора України; зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати перед Міністерством оборони України, Службою безпеки України та заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором України поширену нею у письмовому зверненні від 01 березня 2016 року №5/03 інформацію щодо нього шляхом направлення відповідного листа про спростування даної інформації та принесення йому вибачень; у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 90 000 грн. (а.с.75-77). Свої вимоги обґрунтовував тим, що працював на посаді старшого наукового співробітника наукового центру Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова. Координатор громадської спілки "Час змін" ОСОБА_2 звернулася із листом від 01 березня 2016 року №5/03 до Міністра оборони України, голови Служби безпеки України та заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора України, у якому розповсюдила про нього недостовірні відомості, які безпідставно звинувачують його у вчиненні злочину, принижують честь і гідність та шкодять діловій репутації. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що лише стаж його наукової роботи складає 12 років. За час роботи він мав лише подяки та заохочення, був членом Громадської ради при Міністерстві оборони України, заступником голови первинної профспілкової організації військового інституту. Поширенням недостовірної інформації його осоромлено. Він змушений виправдовуватися перед колегами та знайомими. Відчуває погіршення самопочуття через постійні душевні переживання, адже звинувачення ставлять під сумнів його чесність та добропорядність. Він звертався до лікаря з приводу гіпертонічного кризу, не міг працювати та тривалий час лікувався. Наразі звільнився у зв'язку із тим, що потребує лікування.
		 
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати перед Міністерством оборони України поширені нею неправдиві відомості, які принижують гідність, честь, ділову репутацію позивача, що були викладені у зверненні від 01 березня 2016 року № 5/03, шляхом направлення відповідного листа. В задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача направити відповідного листа до Служби безпеки України та заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору, а також вибачення перед позивачем - відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування спричиненої моральної шкоди 35 000 грн. Вирішено питання судових витрат. 
		 
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.40 Конституції України. Направляючи звернення до органів державної влади, вона скористалася своїм конституційним правом, а не поширювала недостовірну інформацію.
		 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		 
		Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що координатор громадської спілки «Час змін» ОСОБА_2 направила 01 березня 2016 року звернення за вих. №5/03 Міністру оборони України, голові Служби безпеки України та заступнику Генерального прокурора України - Головному військовому прокурору (а.с.12).
		 
		У тексті звернення має місце наступне висловлювання: «Більше 50 відсотків посад наукового центру залишаються вакантними вже більше року. Для того, щоб потрапити на посаду - треба пройти кастинг особисто у ОСОБА_4. Ним та його сірим кардиналом ОСОБА_1 побудована корупційна схема - для того щоб потрапити на посаду треба дати хабара. Хабарі бере ОСОБА_1 і потім передає ОСОБА_4».
		 
		Позивач ОСОБА_1 працював на посаді старшого наукового співробітника наукового центру Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова (а.с.9 зворот).
		 
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша ст.277 ЦК України).
		 
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
		 
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності - самооцінка особою своїх соціальних і моральних якостей як члена суспільства. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло - це суспільна оцінка моральних і духовних якостей людини. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
		 
		Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, викладення в листах, адресованих іншим особам.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначатися із характером такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням, враховуючи, що на відміну від фактичного твердження, оціночне судження не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості.
		 
		Із висновку судово-лінгвістичної експертизи від 30 листопада 2017 року №056/583 вбачається, що негативна інформація про ОСОБА_1 у висловленні «…Для того, щоб потрапити на посаду - треба пройти кастинг особисто у ОСОБА_4. Ним та його сірим кардиналом ОСОБА_1 побудована корупційна схема - для того щоб потрапити на посаду треба дати хабара. Хабарі бере ОСОБА_1 і потім передає ОСОБА_4» виражена у формі твердження (а.с.141).
		 
		Поряд із цим, у випадку, коли особа звернулася до органів державної влади із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. Роз'яснення висловлене Верховним Судом України у абзаці другому п.16 постанови Пленуму від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
		 
		Окрім того, у випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів слід ураховувати й висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), відповідно до яких, звернення громадян до правоохоронного органу, що містить певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами, а тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.
		 
		Законом України «Про запобігання корупції» до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції віднесені, зокрема, органи прокуратури, а ст.ст.1 та 2 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями до завдань якого входить розкриття, попередження, виявлення, припинення та розкриття, зокрема, корупції. Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції проти те, що звернення до голови Служби безпеки України та заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки до повноважень вказаних посадових осіб входить організація та проведення досудового розслідування справ, які містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, а спрямування відповідачем звернення до цих посадових осіб мало на меті перевірку уповноваженими особами відомостей, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (SIRYK v. UKRAINE, №6428/07, від 31 березня 2011 року).
		 
		На відміну від правоохоронних органів на Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, покладено забезпечення проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності і підготовки Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Основні функції Міністерства оборони України визначені ст.10 Закону України «Про оборону України». Отже, до компетенції Міністра оборони України не входить розслідування кримінальних правопорушень, а тому не йдеться у даному випадку про реалізацію відповідачем конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України.
		 
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Стаття 10 згаданої Конвенції має оціночний характер. Це значно підвищує значення судових рішень Європейського суду для розуміння змісту і сутності Конвенції.
		 
		Разом із тим, звинувачуючи позивача у корупційних діяннях та хабарництві, відповідач не надала, а матеріали справи не містять відповідного обвинувального вердикту суду щодо позивача. Належних та допустимих доказів правдивості (достовірності) поширеної у формі твердження інформації також не надано та матеріали справи не містять. Не спростувала відповідач й віднесення поширеної інформації до категорії твердження, а отже не довела, що інформація відноситься до категорії оціночних суджень.
		 
		Доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо розміру відшкодування моральної шкоди фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.
		 
		Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновку суду обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків, з огляду на вищевикладене, не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до ст.375 ЦПК України залишається без змін.
		 
		Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуюча Судді: 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складений 19 листопада 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...