Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/19980/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2018. Зареєстровано: 22.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.12.2018
Номер судового провадження: 2-о/607/416/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		13.11.2018 Справа №607/19980/18 
		 
		 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області 
		в складі:        головуючого            Грицака P.M.,
		за участю секретаря     Чех Ю.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		ВСТАНОВИВ:
		    Заявник ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із заявою про встановлення факту загибелі її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 25.01.2015 року у районі с. Нова Григорівка Дебальцівського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, визначивши заінтересованими особами Міністерство соціальної політики України і Російську Федерацію. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона 04.08.2001 року одружилась із ОСОБА_2 , у шлюбі з яким народила двоє дітей. Її чоловік ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України № 603/2014 від 21.07.2014 року був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією та 09.08.2014 року його було включено до складу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України (в/ч НОМЕР_1 , в/ч пп НОМЕР_2 ) на посаду водія. В період з 03.09.2014 року по 27.12.2014 року та з 06.01.2015 року по 25.01.2015 року він брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях. 25.01.2015 року її чоловік виконував бойове завдання на опорному пункті Збройних сил України «Валера» (висота 307,5) поблизу сіл Санжарівка, Нова Григорівка неподалік від м.Дебальцеве Донецької області. В результаті атаки російських збройних формувань на українські бойові позиції, під час бою ОСОБА_2 отримав вибухову травму та шок, що стало причиною його загибелі. Про загибель чоловіка вона дізналась від його військових побратимів та сповіщення про смерть.                         На підтвердження обставин загибелі чоловіка внаслідок саме російської агресії по відношенню до України, заявниця привела дані ряду статей, опублікованих Інтернет-виданнями, звітів незалежних правозахисних організацій, а також вказала на ряд резолюцій міжнародних організації про заклики до Російської Федерації вивести свої війська з території України, дотримуватися вимог міжнародних конвенцій, угод тощо. Зазначила про визнання міжнародним співтовариством здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти держави України та факт протиправності утримання українських політичних в`язнів в Російській Федерації.                 Посилається на те, що загальновідомою обставиною є те, що у кінці лютого - на початку березня 2014р. перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Підтвердженням того є постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015р., якою Російську Федерацію визнано державою-агресором.                                            Враховуючи те, що Російська Федерація, як держава-агресор, грубо порушує норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р. та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, фундаментальні міжнародні договори в галузі прав людини, то, відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р. не є державою, яка сумлінно виконує взяті за міжнародними договорами зобов`язання і не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні, який випливає із статті 2 Статуту ООН.        Заявниця вважає, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка, передбаченестаттею 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 р., оскільки в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту в районі села Нова Григорівка Дебальцівського району Донецької області України 25 січня 2015 року загинув її чоловік ОСОБА_2 .    Звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту загибелі її чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,при виконанні обов`язку військової служби 25.01.2015 року у с. Нова Григорівка Дебальцівського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, обумовлено тим, що заявниця має на меті визначити статус свого чоловіка, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954р, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.                                            Заявниця ОСОБА_1 подала клопотання в якому просить проводити розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.                                             Представник заявника ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 05.11.2018р., яка засвідчена судом), в судовому засіданні вимоги заявлені у заяві підтримав у повному обсязі.                            Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 16.10.2018р.             Представник заінтересованої особи - Посольства Російської Федерації також в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 17.10.2018р.             Суд, повно, всебічно дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, дійшов висновку, що заяву  ОСОБА_1  слід задовольнити з наступних підстав:
		   Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.                                         ОСОБА_1  народилася в с.Степанівка Білогірського району Хмельницької області, зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом заявниці громадянина України серії НОМЕР_3 .                Заявниця ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про що Хорошківською сільською радою Білогірського району Хмельницької області зроблено актовий запис №4 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 .                                      ОСОБА_2 з 03.09.2014 по 27.12.2014 р., з 06.01.2015 по 25.01.2015 р. приймав участь в АТО в Донецькій і Луганській областях в складі в/ч пп НОМЕР_2 , що підтверджується військово-послужною карткою до військового квитка серії НОМЕР_5 .                                Об`єднаним районним військовим комісаріатом Хмельницької області 22 вересня 2014 року видано довідку № 886 про те, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Сураж Шумського району Тернопільської області, мешканець с.Степанівка Білогірського району Хмельницької області дійсно призваний на військову службу по мобілізації в особливий період з 02 серпня 2014 року згідно Указу Президента України № 603/2014 від 21.07.2014 року .                        Згідно з довідкою від 25.02.2015 року № 373 виданою командиром військової частини  польова пошта НОМЕР_2 Міністерства оборони України, на підставі наказу командира в/ч пп НОМЕР_2 №60 від 22.09.2014 р. №142 від 29.12.2014 р., №03 від 08.01.2015 року ОСОБА_2 в період з 03.09.2014 по 27.12.2014 р., з 06.01.2015 по 25.01.2015 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (дана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій).                Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_4 на адресу заявниці було надіслано сповіщення № 1 від 02.02.2015 року про те, що її чоловік солдат ОСОБА_2  старший механікводій роти вогневої підтримки гірсько-піхотного батальйону (військова частина НОМЕР_1 ) загинув у бою ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Нова Григорівка Дебальцевського району донецької області.                                            Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого 06 лютого 2015 року виконавчим комітетом Хорошківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Нова Григорівка Дебальцівського району Донецької області.            27.01.2015 року судово-медичним експертом комунального закладу «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради» Зрожевським Р.С. видано лікарське свідоцтво про те, що 25.01.2015 року ОСОБА_2 отримав шок, травми декількох ділянок тіла, внаслідок військових дій, вибухову травму від інших вибухів та осколків, що стало причиною його смерті.                            Згідно довідки про причину смерті від 03.02.2015 року № 234 виданої лікарем ОСОБА_5 , причиною смерті ОСОБА_2 стала вибухова травма, внаслідок військових дій, місце смерті: Донецька обл., зона АТО, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 .                                 У витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28 квітня 2015 року № 119 зазначено, що травма та причина смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.                        Управлінням соціального захисту населення Білогірської РДА ОСОБА_1 30 квітня 2015 року видано посвідчення серії НОМЕР_7 , пред`явник якого має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.                            Указом Президент України ОСОБА_6 від 23 травня 2015 року № 282/2015 ОСОБА_2 (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, знак ордена № 296433, серія посвідчення НОМЕР_8 .                                                    01 вересня 2015 року ОСОБА_1 Хмельницьким обласним військовим комісаріатом видано посвідчення дружини військово службовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби № НОМЕР_9 , пред`явник якого має право на пільги встановлені законодавством України для сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.             У ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15.04.2014р. (зі змінами і доповненнями) зазначено, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.            Відповідно дост. 3 цього Закону, для цілей цьогоЗаконутимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права,Конституціїта законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.            Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015р. було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».                З аналізу даної заяви вбачається, що 20.02.2014р. були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997р., для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.                                            З цієї заяви слідує, що 27.02.2014р. збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння і ррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. За цих обставин лідер партії "Русское единство" у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.            Не легітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16.03.2014р. провела „псевдореферендум" про входження Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації. Сумнівні результати "референдуму" не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014р. "Територіальна цілісність України".                                            17.03.2014р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18.03.2014р. самозвані представники Автономної Республіки Крим та міста Севастополя підписали з Президентом Російської Федерації Владимиром Путіним "Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів". У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити уявність правомірності збройного вторгнення Російської Федерації та незаконної анексії частини території України.            21.03.2014р. владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».            Незаконно анексувавши Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014р. другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07.04.2014р.) та "Луганської народної республіки" (27.04.2014р.).                        Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015р., зазначені події на сході України відбувалися в наступному порядку.                                        Протягом травня 2014р. самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.            11.05.2014р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.                                    Так, Міністерство закордонних справ Великобританії, прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ, прес-секретар Держдепартаменту Сполучених Штатів Америки заявили, що так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях є нелегітимними, а ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brvtanii-nazvav-prvkrvm-faktom- referendum-na-donbasi,http://ua.korrespondent.net/ukraine/poIitics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavvv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi, http://www.ukrinform.ua/rubric- politycs/1660771-е s ne viznae referendum na shodi ukraiini 1937380.html).                                            Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.                                                    За даними Державної прикордонної служби України від 12.07.2016р., на контрольному посту «Мар`їнка» прикордонники Краматорського загону затримали громадянина Російської Федерації, який перебував в рядах незаконних збройних формувань, так званої «ДНР». Чоловік прямував в цивільному одязі з території, що тимчасово підконтрольна бойовикам. У ході перевірки правоохоронці виявили у чоловіка паспорти громадян Російської Федерації та Республіки Південна Осетія. (ОСОБА_7 ).        Відповідно до статті, що розміщена на Інтернет-сайті телеканалу «ICTV» від 13.02.2015р. «На Дебальцево бросили элитные войска РФ», колони важкої техніки і артустановок разом з регулярними військами РФ не припиняють заходити з Російської Федерації в райони Донбасу. Ворог кинув небачені сили з елітних частин ЗС РФ на Дебальцевський напрямок. Метою такого вторгнення, на думку радника голови МВС, є захоплення міста Дебальцево до 15.02.2015р. (http://fakty.ictv.ua/ru/index/read-news/id/1542477/).                        Інтернет-видання «zaxid.net», з посиланням на повідомлення прес-центру СБУ, 29.10.2014р. опублікувало статтю «Контррозвідка затримала російського найманця, який приєднався до ДНР». Виходячи зі змісту повідомлення, Контррозвідка СБ України викрила та затримала проросійського найманця «ДНР» - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Росії. Він незаконно в`їхав в Україну через пункт пропуску «Ізварине», що контролюється проросійськими найманцями і намагався дістатися м. Донецьк та приєднатися до проросійських бандформувань. Встановлено, що найманець прибув в Україну для участі у терористичній діяльності і встановив зв`язок з одним з ватажків «ДНР», який запропонував йому вступити до незаконного воєнізованого формування та пообіцяв надати зброю і грошову винагороду у розмірі 1000 російських рублів на добу, (https://zaxid.net/kontrrozvidka zatrimala rosiyskogo naymantsya yakiy priyednavsya do dnr n 1328140).                                    29.07.2016р. незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською Спілкою представила Звіт «Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України». Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних збройних сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі (http://iphronline.org/wp-content/uploads/2016/07/Ukr-Joint-report-cross-border-shelling-June-2016.pdf).                                            Крім цього, 22.12.2017р. дослідницька група Bellingcat опублікувала інтерактивну карту з координатами, звідки Російська Федерація і підконтрольні їй незаконні збройні формування обстрілювали схід України влітку 2014 року. Так, згідно зібраних доказів, за літо 2014 року артилерійські підрозділи збройних сил Російської Федерації щонайменше 149 разів обстріляли територію України. Також дослідники Bellingcat переконані, що описані та позначені на карті артилерійські напади не можна розцінювати як випадкові або провокаційні обстріли, оскільки такі напади можуть бути розглянуті лише як воєнні дії Російської Федерації проти України (https://zaxid.net/bellingcat opublikuvav kartu obstriliv ukr ayini z teritoriyi rosiyi nl 444858).                Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991р.у №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.                            Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, Верховною Радою України прийнятопостанову від 17.03.2015р. № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.                                    В абзаці 2постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР"та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015р. зазначено, що з 20.02.2014р. проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.                    Такожпостановою Верховної Ради України від 27.01.2015р. №129-VIIIзаконодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.        
		   Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.                Так, 15.01.2015р. Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».                                Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015р. визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.                                            Отже, починаючи з 20.02.2014р. у зв`язку із анексією та тимчасовою окупацією Російською Федерацією невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, Президентом України було видано Укази від 14.04.2014р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". АУказом Президента України від 14.11.2014р. № 875/2014було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях".                                 Верховна Рада України прийняла ряд рішень, якими було визначено тимчасово окупованими території окремих районів, міст, селищ та сіл Донецької та Луганської областей, на яких тимчасово запроваджений особливий порядок місцевого самоврядування.                                    Також, Верховна Рада України офіційно звернулася до міжнародного співтовариства з заявами про визнання Російської Федерації державою-агресором та про прийняття рішення щодо відсічі збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків.        
		   Такими рішеннями парламенту є:Закон України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей";Постанова Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, Національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27.01.2015р. № 129-VIII;Постанова Верховної Ради України від 17.03.2015р. № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування";Постанова Верховної Ради України від 17.03.2015р. № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями";Постанова Верховної Ради України від 21.04.2015р. № 337-VIII "Про Заяву Верховної Ради України Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків".                                Згідно з ч. 3ст. 82 ЦПК Україниобставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.                            При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.        Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.                    Подані заявником докази, досліджені в судовому засіданні підтверджують той факт, що чоловік заявниці ОСОБА_2 з 03.09.2014 по 27.12.2014 р., з 06.01.2015 по 25.01.2015р. був залучений до складу сил, які беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.                                                    За даними медіавидання «Український меморіал» ОСОБА_2 , військовослужбовець роти вогневої підтримки гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Закарпатської бригади сухопутних військ Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 (https://ukraine-memorial./org/ua/biography/lopackiy-fedir-mikolayovich).            В статті « ОСОБА_2 » від 07.12.2015 року, яка розміщена на веб-сайті регіонального інформаційного порталу «Тернопільщина» повідомляється, що в результаті бою з російськими збройними формуваннями загинув військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве) ОСОБА_2 . У загиблого дружина та двоє дітей. За самовідданість, виявлену під час захисту Батьківщини був посмертно нагороджений орденом (http://irp.te/ua/lopats-ky-j-fedir-my-kolajovy-ch/).            Дані статей, як і ціла низка іншої інформації, що міститься на сторінках Інтернет-видань, підтверджують участь у бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі населеного пункту Дебальцеве та Нова Григорівка Донецької області, і саме цим військам протистояли війсковослужбовці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України, де зокрема і проходив військову службу ОСОБА_2 .                                            Після завершення обстрілу тіло ОСОБА_2 забрали та доставили в комунальний заклад «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради».                                        Повідомленням про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті було встановлено, що смерть ОСОБА_2 дійсно настала ІНФОРМАЦІЯ_6 , через вибухову травму внаслідок військових дій.                                        За таких вказаних обставин, суд приходить до висновку, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_2 ., передбаченест. 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950р.                                Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.            Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.                                        Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.                                    Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларацією прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.                                                Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.    Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.            Згідно з ч. 2ст. 256 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.                            Як роз`яснено впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.                                        Підсумовуючи викладене, суд без сумніву вважає, що ОСОБА_2 при виконанні обов`язку військової служби у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Збройних сил України, загинув саме в результаті збройної агресії Російської Федерації, і те, що встановити даний юридичний факт заявниці необхідно для визначення його статусу, як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954р., що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права, та при відсутності іншого порядку встановлення такого факту суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню.
		Виходячи з наведеного, керуючисьст. 8 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954р., ст.ст.4,10,12,13,19,76-81,89,128-131,141,223, ч.2 ст.247, 256,259,263-265,315 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ :
		Заяву  ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ),заінтересовані особиМіністерство соціальноїполітики України(місцезнаходженням.Київ,вул.Еспланадна,8/10),Російська Федерація(м.Київ вул.Повітрофлотський проспект,27)про встановленняфакту,що маєюридичне значення задовольнити.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,при виконанні обов`язку військової служби 25.01.2015 року у с. Нова Григорівка Дебальцівського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог частиною 2 ст. 354 ЦПК України.
		Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2018 року.
		 
		Головуючий суддяР. М. Грицак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...