Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/14127/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2018.
Дата набрання законної сили: 17.10.2018
Номер судового провадження: 14-374цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		Іменем України
		17 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 750/14127/17
		Провадження № 14-374 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Чернігівської обласної ради (далі також - відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
		за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2017 року, постановлену суддею Карапутою Л. В., та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі ЛакізиГ.П., СкрипкиА.А. та ХаречкоЛ.К.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3;
		        відповідач: Чернігівська обласна рада.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           21 грудня 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом і просила:
		1.1.     Визнати незаконним і скасувати рішення відповідача № 62-11/VII від 7 грудня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_3» (далі ? оскаржуване рішення);
		1.2.     Поновити позивача на посаді начальника Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради (далі ? підприємство) з 7 грудня 2017 року;
		1.3.     Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі на дату ухвалення судового рішення; 
		1.4.     Стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди;
		1.5.     Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.
		2.           Мотивувала позов тим, що 19 червня 2013 року уклала з Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради, яке діяло від імені відповідача, контракт, згідно з яким позивач зобов'язалася здійснювати поточне (оперативне) управління підприємством. 7 грудня 2017 року відповідач прийняв оскаржуване рішення про припинення вказаного контракту та звільнення позивача з посади начальника підприємства через наявність конфлікту інтересів, обумовленого статтею 34 Закону України «Про запобігання корупції», невиконанням позивачем умов трудового договору, порушенням фінансової та трудової дисципліни і відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці відповідно до пунктів 6, 8 і 9 статті 36 Кодексу законів про працю України.
		3.           Позивач вважала оскаржуване рішення та її звільнення з посади незаконними і такими, що порушують трудові права, оскільки внесення змін до умов укладеного контракту на підставі рішень та/або наказів відповідача не було передбачене; відсутні докази порушення фінансової та трудової дисципліни; наявність конфлікту інтересів, який полягав начебто в перебуванні у фактичних шлюбних відносинах з працівником підприємства, не була підтверджена належними доказами. Окрім того, вказувала на порушення відповідачем трудової гарантії від звільнення одинокої матері, оскільки на утриманні позивача знаходиться малолітня дитина, яку вона виховує самостійно.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		4.           22 грудня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою відкрив провадження у справі, зокрема, оскільки справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		5.           31 січня 2018 року Апеляційний суд Чернігівської області ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
		6.           Мотивував тим, що висновки суду першої інстанції про розгляд справи за правилами цивільного судочинства обґрунтовані. Апеляційний суд відхилив довід відповідача про те, що вимоги позивача мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції вважав, що спір у цій справі не стосується захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин; позивач заявила позов саме на захист її порушених трудових прав, а тому справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		7.           13 лютого 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій і передати справу для розгляду за встановленою підсудністю.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           1 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Мотивував тим, що відповідач оскаржує ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року через порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.       У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судами норм процесуального права, оскільки оскаржуване рішення відповідача є актом індивідуальної дії, що виданий суб'єктом владних повноважень, а позивач належала до посадових осіб юридичної особи публічного права відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та статті 81 Цивільного кодексу України.
		11.       Зазначає, що відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України спори фізичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, як у цій справі, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Мотивує касаційну скаргу приписами частини першої статті 5 КАС України.
		Позиція позивача 
		12.       Позивач відзиву на касаційну скаргу не надала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		13.       Відповідно до частини другої статті 352 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.
		14.       Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України.
		15.       Відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якщо вона постановлена з порушенням правил підсудності.
		16.       Отже, ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку виключно у разі її постановлення з порушенням правил підсудності.
		17.       Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України, що розмежовує предметну та суб'єктну юрисдикцію (§ 1); інстанційну юрисдикцію (§ 2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (§ 3).
		18.       З назви § 3 глави 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України можна встановити, що процесуальний закон ототожнює поняття «територіальна юрисдикція» та «підсудність». Тому з огляду на пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку можна оскаржити ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції.
		19.       Відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі, що, на думку відповідача, постановлена з порушенням правил предметної юрисдикції. Доводи щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності) у касаційній скарзі відсутні.
		20.       Вапеляційному порядку з підстав порушення правил предметної юрисдикції (необхідності розгляду спору за правилами іншого судочинства) ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі окремо від рішення щодо суті спору оскаржена бути не могла. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку було можливим лише разом з рішенням суду, ухваленим стосовно суті спору.
		21.       Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Цей припис у світлі висновків Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
		22.       Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
		23.       ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення стосовно суті спору й окремо від такого рішення. Учасник процесу не позбавлений права висловити свої міркування щодо наявності підстав для закриття провадження під час розгляду справи, а також оскаржуючи рішення, ухвалене щодо суті спору.
		24.       Оскільки справа розглянута судами не була, а ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної юрисдикції не могла бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким має бути вирішений спір, така ухвала суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 389 ЦПК Українине могла бути оскаржена і у касаційному порядку.
		25.       ВеликаПалата Верховного Суду також вважає, що з огляду на неможливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду щодо суті спору ухвали про відкриття провадження у справі з порушенням правил предметної юрисдикції, не могла бути оскаржена у касаційному порядку й постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року, якою залишена без змін ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2017 року. А тому касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача слід закрити.
		26.       Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в ухвалах від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205 цс 18), № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184 цс 18), № 761/30675/17 (провадження № 14-189 цс 18) та у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження №14-259 цс 18).
		27.       Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		28.       Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями(див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
		29.       Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
		30.       Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду стосовно суті спору, є розумним обмеженням, що має на меті запобігти зловживанням процесуальними правами, які призводять до невиправданих зволікань під час розгляду справи, та забезпечити такий розгляд впродовж розумного строку. Велика Палата Верховного Суду вважає цю мету легітимною.
		31.       Обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення щодо суті спору є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження.
		32.       Учасник справи не позбавляється права доступу до суду, оскільки має можливість оскаржити ухвалене у справі судове рішення щодо суті спору, виклавши в апеляційній скарзі на нього аргументи про порушення правил предметної юрисдикції при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі.
		33.       Таким чином, передбачені процесуальним законом обмеження права на окреме апеляційне оскарження з підстав порушення правил предметної юрисдикції ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не нівелюють для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.
		Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною другою статті 261 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		У Х В А Л И Л А :
		1.           Касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської обласної ради на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної ради про визнання незаконним і скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди закрити.
		2.           Справу повернути для продовження розгляду до Деснянського районного суду м. Чернігова.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
		Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко Ухвала підписана 16 листопада 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...