Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 530/1730/16-ц. : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2018.
Дата набрання законної сили: 07.11.2018
Номер судового провадження: 61-18691ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		07 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 530/1730/16-ц
		 
		провадження № 61-18691св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., КурилоВ. П., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - приватне підприємство «Агроекологія»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Одринської Т. В., Хіль Л. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Агроекологія» (далі - ПП «Агроекологія») про визнання правочину недійсним.
		 
		Під час апеляційного перегляду справи, 21 лютого 2018 року, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з заявою про застосування до ПП «Агроекологія» заходів процесуального примусу, посилаючись на зловживання останнім процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, а саме: неодноразове подання ідентичних апеляційних скарг на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року, а також заяв про роз'яснення судового рішення, про зупинення провадження, про виправлення описки та ін.
		 
		З урахуванням наведеного просив стягнути з ПП «Агроекологія» в дохід державного бюджету штраф у розмірі 17 620 грн (десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
		 
		Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ПП «Агроекологія» в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 286 грн.
		  
		Апеляційний суд зробив висновок про необхідність накладення на ПП «Агроекологія» штрафу за систематичне зловживання своїми процесуальними правами.
		 
		До Верховного Суду від ПП «Агроекологія» надійшла касаційна скарга, в якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати. 
		 
		Скарга мотивована тим, що на момент вчинення дій, які апеляційний суд розцінив як зловживання процесуальними правами, не було передбачено відповідальності у вигляді заходів процесуального примусу - штрафу. 
		 
		Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справу № 530/1730/16-ц призначено до судового розгляду.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ним і ПП «Агроекологія», зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської РФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 19 липня 2010 року за № 041055501900.  
		 
		Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року відкрито провадження у даній справі.
		 
		25 січня 2017 року ПП «Агроекологія» оскаржило вказану ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на порушення правил підсудності.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «Агроекологія» на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року у зв'язку з пропуском строку на апеляційне провадження.
		 
		21 квітня 2017 року, 06 червня 2017 року, 07 липня 2017 року, 10 липня 2017 року та 24 жовтня 2017 року ПП «Агроекологія» повторно подало апеляційні скарги на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року з підстав неправильного визначення підсудності справи, у відкритті апеляційного провадження за якими було відмовлено. 
		 
		Також ПП «Агроекологія» подало апеляційну скаргу на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, яку ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		12 січня 2018 року підприємство звернулося до апеляційного суду із заявою про роз'яснення вищезазначеної ухвали про повернення апеляційної скарги, яку ухвалами апеляційного суду від 07 лютого 2018 року та від 26 лютого 2018 року залишено без руху із встановленням строку для сплати судового збору та повернуто у зв'язку з невиконанням цих вимог відповідно.
		 
		Вважаючи такі дії зловживанням відповідачем процесуальними правами, у лютому 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з заявою про застосування до ПП «Агроекологія» заходів процесуального примусу, а саме: накладення штрафу в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		 
		Задовольняючи частково вказану заяву, апеляційний суд, застосувавши положення статті 148 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), виходив із того, що вищезазначені дії ПП «Агроекологія» свідчать про недобросовісне використання наданих законом процесуальних прав на апеляційне оскарження, які спрямовані на затягування розгляду справи та фактично унеможливлюють здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи протягом розумних строків.
		 
		Колегія погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Частиною другою статті 44 ЦПК України визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
		 
		Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
		 
		Установивши, що ПП «Агроекологія» систематично вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, та які свідчать про зловживання ним своїми процесуальними права, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права обґрунтовано наклав на підприємство штраф у якості заходу процесуального примусу.
		 
		Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на час вчинення дій, які визнані апеляційним судом зловживанням процесуальними правами, не було передбачено відповідальності за такі дії, оскільки у матеріалах справи наявні заяви про роз'яснення судових рішень і виправлення описки, які були подані до судів попередніх інстанцій після 15 грудня 2017 року. Тобто на момент вчинення таких дій уже діяла редакція Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до положень якої було передбачене стягнення штрафу за зловживання особою процесуальними правами.
		 
		Інші аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
		 
		За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року, оскільки судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного підприємства «Агроекологія» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 лютого 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді:  Н. О. Антоненко   В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...