Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/1410/16-к : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2018.
Дата набрання законної сили: 14.11.2018
Номер судового провадження: 51-3997км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		14 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 219/1410/16-к
		провадження № 51-3997 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 12016050260000193 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянська Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 лютого 2016 року по 08 грудня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 лютого 2016 року по 14 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		За вироком суду встановлено, що 27 лютого 2016 року приблизно о 18 год. у квартирі АДРЕСА_2 під час спільного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ґрунті неприязних стосунків виникла суперечка, яка переросла в бійку, під час якої у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння смерті потерпілому. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдав ОСОБА_8 удар ножем в грудну клітину зліва, чим спричинив пошкодження серця, а також удари в область вушної частини голови та лівого плечового суглоба. Після цього ОСОБА_7 з місця події втік, вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але смерть потерпілого не настала з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, оскільки потерпілому була своєчасно надана медична допомога.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що місцевий суд дослідив фактичні обставини справи не повно, не допитав усіх свідків по справі та не встановив достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 , на що звертав увагу засуджений в апеляційній скарзі. Проте, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів мотивів, з яких залишив апеляційну скаргу засудженого без задоволення.
		Засуджений ОСОБА_7 у своїй скарзі просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також скаржник посилається на те, що висновки суду про його винуватість ґрунтуються на припущеннях, вказує, що діяв у стані необхідної оборони, а тому його дії кваліфіковано судом не вірно. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Засуджений у суді касаційної інстанції підтримав свою скаргу. 
		Захисник підтримав доводи касаційної скарги засудженого та погодився з касаційною скаргою прокурора щодо необхідності скасування судових рішень.
		Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого підтримав частково, а скаргу прокурора в повному обсязі, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в апеляційному суді.
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Стаття 419 КПК України чітко вимагає, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		 
		Доводи, наведені у касаційних скаргах, про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України є обґрунтованими. 
		ОСОБА_7 , не погодившись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій заперечував кваліфікацію його дії з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. В обґрунтування своїх вимог засуджений вказував на те, що досудове слідство та розгляд у суді першої інстанції проведено неповно, суд не перевірив його доводів про те, що він захищався від неправомірних дій потерпілого. 
		 
		Суд апеляційної інстанції формально перерахував докази, які місцевий суд поклав в основу вироку, проте не навів мотивів свого рішення. Всупереч твердженню  ОСОБА_7 про перебування його в стані необхідної оборони, апеляційний суд послався на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які стверджували, що потерпілий через стан сильного алкогольного сп`яніння фізично не міг напасти на ОСОБА_7 . Однак суд залишив поза увагою ряд інших доказів, зокрема протокол огляду місця події, де зафіксована слідові інформація як у кімнаті, так і на кухні, висновок експерта про можливе розташування обвинуваченого та потерпілого в момент спричинення тілесних ушкоджень, належної оцінки їм не надав. 
		 
		Крім того, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив допитати свідка ОСОБА_11 , який ніби то був свідком того, як потерпілий ОСОБА_8 погрожував йому вбивством.  ОСОБА_7 стверджував, що місцевий суд безпідставно не викликав та не допитав свідків, показання яких могли би поставити під сумнів показання свідків ОСОБА_12 , а також надати свідчення, що мали суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та кваліфікації його дій.
		 
		Дані доводи апеляційної скарги суд залишив поза увагою, не дав належної оцінки доводам апелянта щодо необхідності проведення допиту мешканців села, свідчення яких, на його думку, мають істотне значення для даного провадження, не спростував його доводів про упередженість свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки, за твердженням засудженого, вони ведуть аморальний спосіб життя, систематично зловживають спиртними напоями, що викликає сумнів у достовірності їх показань. Отже, версію засудженого про перевищення ним меж необхідної оборони апеляційний суд належним чином не перевірив та не спростував, пославшись лише на те, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неспроможність такої версії.
		 
		Так само не наведено докладних мотивів, з яких апеляційний суд дійшов висновку про відповідність призначеного засудженому покарання вимогам ст. 65 КК України. В ухвалі усупереч ст. 419 КПК України лише формально перераховано деякі дані про особу винного та зроблено висновок про достатність призначеного покарання для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів.
		 
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, не надав відповідей на всі доводи апеляції засудженого, не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення, та не надав належної оцінки викладеним доводам скарги, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому рішення цього суду не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим. 
		 
		Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, а касаційну скаргу засудженого  задовольнити частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. 
		 
		Виходячи із конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про особу засудженого, колегія суддів вважає за необхідне обрати відносно  ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком не більше, ніж на 60 діб.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 11 січня 2019 року.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...