Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/9026/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Результат оскарження 13.02.2019 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/754/1241/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 2/754/1241/18 
		Справа №754/9026/16-ц
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		15 листопада 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі: 
		головуючого судді                        Скрипки О.І.
		при секретарі                                  Моторенко К.О.
		за участю позивача                ОСОБА_1 
		представника позивача                ОСОБА_2
		відповідача                                  ОСОБА_3
		представника відповідача        ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення способу участі батька у вихованні дитини, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визначення способу участі батька у вихованні дитини.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 28.08.2013 року по 09.02.2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва. Від шлюбу вони з відповідачем мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу їхня спільна донька в силу віку залишилась проживати разом з матір'ю за адресою її реєстрації. Питання щодо визначення місця проживання дитини в судовому чи іншому порядку не вирішувалось.
		Як зазначає позивач, з моменту розірвання шлюбу відповідач систематично перешкоджає йому у виконанні обов'язків по вихованню дитини, у спілкуванні з нею та її вихованні, чим грубо порушує його права, а і права дитини, зокрема, право дитини на особисте спілкування з батьком. Він систематично та заздалегідь попереджає відповідача про час свого приїзду до доньки, про свої наміри вийти з дитиною на прогулянку, однак, коли він приїздить, йому ніхто не відчиняє двері. Крім того, незважаючи на норми СК України, відповідач на власний розсуд, порушуючи його права, як батька, вирішує всі питання з виховання та розвитку їхньої спільної дитини. Така поведінка відповідача є для нього незрозумілою, оскільки всі його зусилля, як батька, спрямовані на створення для доньки найкращих умов, крім того, з моменту втрати роботи у вересні 2015 року він надає допомогу на утримання дитини в добровільному порядку.
		Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що на його прохання відповідач відмовляється надавати йому для спілкування з донькою у тому обсязі, який відповідає інтересам дитини такого віку, позивач просить визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні доньки, встановивши наступний графік спілкування з донькою ОСОБА_5:
		-для спілкування з донькою та її виховання - кожного тижня місяця у понеділок, середу, п'ятницю з сімнадцятої години до дев'ятнадцятої години;
		-для відпочинку та оздоровлення дитини - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Ярошенка С.В. від 18.07.2016 року відкрито провадження у даній справі.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2017 року, справа за єдиним унікальним номером 754/9026/16-ц7, номер провадження 2/754/543/17, передана судді Шевчуку О.П. 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Шевчука О.П. від 26.01.2017 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 28.02.2017 року зобов'язано Службу у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації провести перевірку, підготувати та надати суду висновок щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5. 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.04.2017 року витребувано у ТОВ «Лайфселл» роздруківку вхідних та вихідних смс-повідомлень за номером мобільного телефону: НОМЕР_3 за період з 01.01.2016 року по 23.02.2017 року.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року, справа за єдиним унікальним номером 754/9026/16-ц, номер провадження 2/754/1241/18, передана судді Скрипці О.І. 
		Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 17 січня 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
		07.02.2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву. У даному відзиві відповідач зазначає про те, що позивач залишив її з донькою у 2014 році, коли дитині ледь виповнився 1 рік. З травня 2015 року і до осені 2016 року позивач жодного разу не захотів прийти та побачитись з дитиною, провести з нею хоча б якийсь час. В липні 2016 року позивач пред'явив даний позов до суду, після чого надіслав їй телеграму, в якій пропонує провести час з донькою 23.10.2016 року за адресою: АДРЕСА_1. Вона письмово відповідала йому згодою та повідомила, що ніколи не перешкоджала йому спілкуватись з донькою і ніколи не планувала цього робити в майбутньому. 23.10.2016 року позивач приходив та бачився з дитиною, провів з нею кілька годин. Після цього він ще кілька разів приходив і бачився з дитиною, вони разом ходили гуляти, до «Макдональдсу», тощо. Як зазначає відповідач, вона в усній та письмовій формі пропонувала позивачу укласти в нотаріальній формі договір про визначення способу участі у вихованні дитини, однак, позивач не бажає цього робити, стверджуючи, що бажає це зробити виключно в судовому порядку, оскільки це не дозволить в майбутньому позбавити його батьківських прав.
		Відповідач вказує на те, що зважаючи на вік доньки (4 роки), стан її здоров'я (дитина дуже хвороблива, алергік), вона вважає, що в інтересах дитини буде найбільш прийнятний наступний графік її спілкування з батьком: щотижня у понеділок, середу та п'ятницю з 17 до 19 години в її присутності. Вона категорично проти того, щоб донька протягом двох чи більше місяців безперервно влітку чи взимку проводила час з батьком, виходячи з інтересів дитини. Так, на даний час позивач перебуває у шлюбі з іншою жінкою, в якому народилась дитина. Їхня спільна з позивачем донька з новою дружиною позивача та його дитиною не знайома, як будуть будуватись їх стосунки невідомо. Особисто позивач став проявляти інтерес до доньки лише з жовтня 2016 року періодично після подання до суду даного позову. Відтак, на думку відповідача, якщо зараз дитину відібрати від неї на місяць, протягом якого донька не буде бачити та чути матері, то донька буде відірвана від своїх звичних умов, що буде для неї величезним стресом та моральною травмою. 
		Визнаючи позовні вимоги частково, відповідач стверджує, що позивач не бажає систематично займатись вихованням дитини. Оскільки перерва між зустрічами позивача з донькою дуже велика ( від місяць-півтора до шести місяців), то донька відвикає від батька, а тому кожна їхня нова зустріч після перерв є для дитини стресом. На думку відповідача, якщо після такої перерви у спілкуванні позивач забере доньку на місяць в свою нову родину, де для дитини все незнайоме, де навкруги чужі люди, де немає поруч матері, то це буде величезною моральною травмою для доньки. Відтак, вона вважає, що в інтересах дитини буде спілкування виключно в її (відповідача) присутності щотижня у понеділок, середу та п'ятницю з 17 до 19 год. Це дозволить батьку ближче познайомитись з донькою, звикнути до її режиму, дозволить краще зрозуміти стан здоров'я дитини. І лише після формування між позивачем та донькою сталих позитивних стосунків, після того, як дитина стане сприймати позивача як батька, а не як знайомого, буде доцільним надавати позивачу можливість проводити позивачу зустрічі з дитиною без присутності матері. Зміну режиму участі позивача у вихованні дитини може бути проведено як за домовленістю сторін, так і в судовому порядку.
		Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.02.2018 року зобов'язано Службу у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації надати суду уточнений висновок щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 згідно заявлених позовних вимог.
		19.03.2018 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_2 на відзив відповідача. У зазначеному відзиві представник позивача вказує на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наведених нею у відзиві обставин. Так, представник позивача зазначає про те, що не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що позивач залишив відповідача з дитиною ще у 2014 році, коли дитині ледь виповнився один рік, оскільки шлюб між сторонами було розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 09.02.105 року, коли дитині вже виповнилось повні два роки. Зазначеним рішенням не встановлено, що шлюб фактично припинено у 2014 році. Також, не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що з травня 2015 року і до осені 2016 року позивач жодного разу не захотів прийти та побачитись з донькою, оскільки позивач протягом всього часу окремого проживання від дитини намагався побачити свою доньку. Через вік дитини він міг спілкуватись з донькою лише тоді, коли у відповідача виникала необхідність отримати від нього кошти. Позивач приїздив за адресою місця проживання відповідача, користуючись можливістю поспілкуватись з донькою і вислуховував від відповідача фінансові вимоги, які потім виконував шляхом перерахування коштів на утримання дитини. Спростовує твердження відповідача і факт звернення 13.07.2016 року позивача до суду з даним позовом. До моменту звернення до суду позивач здійснював спроби спілкування з дитиною, які були марними і залежали виключно від настрою відповідача. Наведена відповідачем таблиця наочної демонстрації взаємин доньки з позивачем не відповідає реальним обставинам, не доведена доказами, а є необґрунтованим емоційним твердженням жінки, яка намагається помститись своєму колишньому чоловіку, обмеживши його у спілкуванні з рідною донькою.
		Також, представник позивача зазначив, що є необґрунтованими та незаконними вимоги відповідача щодо проведення спілкування батька з дитиною у її (відповідача) присутності. Так, запитання батька щодо причин хворобливості дитини (недогляд матері чи незнання тонкощів виховання дитини) залишаються без відповіді, відповідач не може пояснити, внаслідок яких обставин дитина така хвороблива та страждає алергією, переходить на крик, ображає батька та всіх оточуючих. Така агресивна поведінка відповідача не сприяє діалогу між сторонами, не дозволяє спілкуватись позивачу з донькою в її присутності. З моменту розірвання шлюбу відповідач використовує дитину, як інструмент помсти позивачу. 
		Представник позивача також вважає, що вимога відповідача про спілкування батька з дитиною в її присутності є необґрунтованою та незаконною, оскільки позивач не страждає на будь-які захворювання, які унеможливлюють спілкування з дитиною особисто без участі третіх осіб. Відповідно до інформаційної довідки про психологічну діагностику батьківського ставлення позивача до доньки від 01.02.2018 року позивач є відповідальною особою, яка з розумінням ставиться до потреб дитини та може самостійно спілкуватись та виховувати свою доньку без участі третіх осіб. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач систематично здійснює психологічний тиск на дитину, залякує її, стверджує, що батько хоче відібрати її від матері та жити разом з іншою жінкою. Відповідач залякує дитину, створюючи негативний образ батька в очах дитини, створює штучну атмосферу страху. За фактом психологічного насильства над дитиною позивач звертався до уповноважених державою органів, зокрема, до поліції та Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, однак, отримав лише відписки. Крім того, представник позивача зауважив, що відповідач не вказала, які саме інтереси дитини вона намагається захистити, обмеживши батька у спілкуванні з донькою та не зазначає, який саме доказ підтверджує, що спілкування батька з дитиною без присутності матері буде суперечити інтересам дитини. Відповідач не надала жодного доказу, який би доводив, що батько дитини страждає на алкоголізм, наркоманію, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, своєю аморальною поведінкою чи діями може завдати шкоди життю, здоров'ю дитини, не надала жодного доказу, який би підтверджував, що під час спілкування батька з донькою дитині буде завдано шкоду. З урахуванням наведеного, представник позивача вважає, що твердження відповідача про те, що єдиним можливим способом участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою є побачення батька з дитиною виключно у присутності відповідача є необґрунтованими та незаконними, порушують права та інтереси як батька, так і малолітньої доньки.
		15.05.2018 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_4 на вищевказану відповідь представника позивача на відзив. У даних запереченнях представник відповідача вказує на те, що наведені представником позивача твердження є безпідставними та спростовуються наявними доказами по справі, а надана інформаційна довідка про психологічну діагностику батьківського ставлення ОСОБА_1, як і надана роздруківка часткової фонограми є неналежними доказами. Також, у даних запереченнях представник відповідача підтримала позицію відповідача щодо часткового визнання позову.
		В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позові, відповіді на відзив. Позивач та його представник також зазначили, що вони наполягають на встановленні вказаного порядку участі батька у вихованні дитини та проведення зустрічей з донькою сторін без участі відповідача.
		Відповідач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали частково, підтвердивши підстави та обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь. Зазначили, що вони не заперечують проти спілкування батька з дитиною виключно в її (відповідача) присутності щотижня у понеділок, середу та п'ятницю з 17 до 19 год. Після формування між позивачем та донькою сталих позитивних стосунків, після того, як дитина стане сприймати позивача як батька, а не як знайомого, вони вважають можливим вирішувати питання щодо зміни порядку участі батька у вихованні дитини як в судовому, так і в позасудовому порядку.
		Представник третьої особи - Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Третя особа направила до суду листа, в якому просила розглядати справу у відсутність її представника в зв'язку з великим завантаженням по місцю роботи та прийняти рішення з урахуванням інтересів малолітньої дитини.
		Враховуючи обставини справи, з урахуванням положень ст.19 СК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи - Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації.
		       Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		       Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.03.2013 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 09.02.2015 року (а.с.4-5 т.1).
		Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_5 (а.с.6 т.1).
		       Як встановлено судом, і даний факт визнано позивачем та відповідачем, після припинення відносин між сторонами дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_3
		       З наданих сторонами доказів вбачається, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого між сторонами виникають непорозуміння, що призвело до звернення позивача до суду з цього приводу.
		       За висновком Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 13.03.2017 року № 102103/31-6237 встановлено порядок зустрічей позивача з дитиною, а саме: 
		- кожного понеділка, середи та п'ятниці з 17.00 год. до 19.00 год.
		Одночасно, комісією рекомендовано, щоб зустрічі батька з дитиною відбувались в присутності матері дитини ОСОБА_3 на підставі одноголосного рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 06.07.2017 року № 12) (а.с.65-67,146-148 т.1).
		       У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація) 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
		Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		       Згідно ст.9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
		У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
		Згідно ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Відповідно до ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
		Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. 
		Як визначено ст.ст.150, 151 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства. 
		Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. 
		       Відповідно ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. 
		Відповідно ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
		       У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
		Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
		       Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дочки, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		       Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		       Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правих норм, суд приходить до висновку про те, що підстави для усунення батька від спілкування з дитиною відсутні, а тому, враховуючи відсутність згоди між сторонами щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, такий порядок підлягає встановленню в судовому порядку. 
		       Визначаючи конкретний порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд виходить також з положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		       Відтак, з урахуванням змісту позовних вимог, а також враховуючи висновок Служби у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 13.03.2017 року № 102103/31-6237, наданий на виконання ст.19 СК України, суд вважає можливим визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожного понеділка, середи та п'ятниці з 17.00 год. до 19.00 год. в присутності матері ОСОБА_3
		       Встановлюючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд керується виключно інтересами дитини.
		Так, під час судового розгляду встановлено, що між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок, дитина повноцінно не сприймає позивача, як батька, відтак, визначення проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.
		       Крім того, визначаючи вищевказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд враховує висновок № 089 від 14.05.2018 року психологічного обстеження дитини, проведеного психологом Міського центру дитини Грикун А.С., який суд приймає до уваги та вважає обґрунтованим, мотивованим, змістовним та складеним з урахуванням взаємовідносин сторін (а.с.202-205).
		Так, за зазначеним висновком психологічна робота відбувалась з 20.04.2018 року по 14.05.2018 року та включала в себе:
		-консультацію з матір'ю ОСОБА_3, 
		-діагностику психоемоційного стану та особистісних характеристик доньки ОСОБА_5;
		-консультацію з батьком ОСОБА_1;
		-спільну зустріч батька з дитиною.
		За вказаним висновком, враховуючи результати діагностики, сформовану міцну емоційну прив'язаність до матері, уникаючу прив'язаність до батька, задоволенні потреби в любові та догляду з боку матері психологом надано наступні рекомендації:
		-батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 скористатись сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов'язаних з вихованням доньки;
		-поступове налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності доньки до батька шляхом їхніх зустрічей, які мають відбуватись за присутності матері або іншої третьої особи, яка є безпечної для дитини; зустрічі мають відбуватись у спокійній та безпечній атмосфері;
		-після налагодження довірливих стосунків батька з дитиною розглянути питання про встановлення стабільного графіку зустрічей, який враховуватиме бажання та інтереси дитини.
		Відтак, з урахуванням висновку третьої особи та результатів психологічного обстеження суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо проведення зустрічей з дитиною без присутності матері, а також щодо проведення спільного відпочинку та оздоровлення дитини - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.
		При цьому, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд вважає необхідним зауважити, що позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням її віку, стану здоров'я, зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв'язку та формуванням довірливих стосунків між ними.
		Що ж стосується наданої інформаційної довідки про психологічну діагностику батьківського ставлення позивача до доньки від 01.02.2018 року, складеної ФОП ОСОБА_8, то дану довідку суд не може прийняти до уваги, оскільки даний документ надано суду не в повному обсязі: відсутня остання сторінка/сторінки документу з підписом особи, що її складала. Крім того, на аркуші 4 цієї довідки (а.с.156 зворот, т.1) зазначено, що опитування складається з тверджень, об'єднаних у три блоки. Однак, зазначено результати по двом блокам, подальша частина документа не надана (а.с.155-156 т.1).
		       Твердження ж представника позивача про вчинення відповідачем психологічного насильства над дитиною, внаслідок чого позивач звертався до відповідних органів, не тільки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, але й спростовуються наявними матеріалами справи. Так, наданий в якості доказу звернення до поліції лист від 21.02.2018 року не містить жодної інформації щодо відповідача, натомість, в ньому зазначено про реєстрацію звернення позивача за фактом конфлікту зі знайомою (а.с.169 т.1). Інші надані представником позивача листи та копії звернень не містять підтверджень вчинення такого насильства, а заяви позивача є лише відображенням суб'єктивного ставлення позивача до існуючої ситуації (а.с.125-131, 168-170, 177-179 т.1).
		       Також, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд не приймає до уваги інші надані сторонами докази, оскільки вони не спростовують висновок третьої особи та результати психологічного обстеження дитини, покладені в основу рішення суду. 
		       Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового розгляду в розмірі 551,21 грн.
		На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. 
		Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вихованні та спілкуванні доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожного понеділка, середи та п»ятниці з 17.00 год. до 19.00 год. в присутності матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 21 коп.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено та підписано 23 листопада 2018 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...