Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 272/1652/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 14-282цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		          
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 272/1652/14-ц 
		Провадження № 14-282цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н.П., 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Андрушівського районного суду Житомирської області від 2 червня 2017 року у складі судді Брагіна В. І. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року у складі суддів Борисюка Р. М., Галацевича О. М., Григорусь Н. Й. в цивільній справі за позовом прокурора Андрушівського району Житомирської області в інтересах держави до Головного управління Держземагентства у Житомирській області (Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області), Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Андрушівська РДА), ОСОБА_3, Реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції (далі - РС Андрушівського РУЮ), третя особа - Фермерське господарство «Невзгляденко» (далі - ФГ «Невзгляденко»),  про визнання недійсними та скасування розпорядження, наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок та їх повернення
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У грудні 2014 року прокурор Андрушівського району Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Андрушівської РДА ОСОБА_3 у 2012 році надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 637,900 га для ведення фермерського господарства, а наказами Головного управління Держземагентства у Житомирській області у квітні 2014  році затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів. 29 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області як орендодавцем і ОСОБА_3 як орендарем укладено договори оренди зазначених земельних ділянок та зареєстровано їх в РС Андрушівського РУЮ. Прокурор Андрушівського району Житомирської області вважає, що ці розпорядження та накази ухвалено з порушенням норм чинного законодавства і є незаконними, оскільки видані на підставі заяви ОСОБА_3, яка не відповідає вимогам закону; земельні ділянки надані йому не єдиним масивом, а на значній відстані одна від одної; дії ОСОБА_3 не свідчать про намір вести фермерське господарство, оскільки вимог законодавства, зокрема про створення такого господарства після отримання земельних ділянок, він не виконав. Прокурор просить визнати недійсними та скасувати розпорядження голови Андрушівської РДА від 8 жовтня 2012 року № 503 про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 637,900 га для ведення фермерського господарства, накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 7 квітня 2014 року № 200-02, 201-02, 203-02, 204-02, 205-02, 206-02, 207?02 про відведення ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за межами: Маломошковецької сільської ради площею 6,854 га з кадастровим номером НОМЕР_4 та площею 46,6438 га з кадастровим номером НОМЕР_5, Крилівської сільської ради площею 43,2468 га з кадастровим номером НОМЕР_6, Червоненської селищної ради площею 11, 8732 га з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 46,42280 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 33,0837 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 36,1460 га з кадастровим номером НОМЕР_1; визнати недійсними договори оренди зазначених земельних ділянок, укладені 29 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та ОСОБА_3; скасувати рішення РС Андрушівського РУЮ про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок за ОСОБА_3; зобов'язати ОСОБА_3 повернути Головному управлінню Держземагентства у Житомирській області вказані земельні ділянки шляхом підписання актів приймання-передачі.
		Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 1 березня 2016 року до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, допущено ФГ «Невзгляденко» за його заявою.
		Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року, позов задоволено з тих підстав, що наданими у справі доказами підтверджується, що ОСОБА_3 не мав наміру створювати фермерське господарство, а переслідував мету використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою, без проведення земельних торгів. Наведене підтверджується також подальшою поведінкою ОСОБА_3 щодо зволікання з реєстрацією фермерського господарства, який, маючи всі необхідні для цього документи в травні 2014 року, зареєстрував фермерське господарство лише 20 січня 2016 року.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 червня 2016 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Під час нового розгляду справи судом першої інстанції представник ФГ «Невзгляденко» подав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення РС Андрушівського РУЮ про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_3 з посиланням на те, що спір у цій частині є публічно-правовим, а тому його розгляд віднесено до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.
		Крім того, представник ФГ «Невзгляденко» подав клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного - ФГ «Невзгляденко», оскільки з часу реєстрації фермерського господарства до нього перейшли всі права та обов'язки за укладеними ОСОБА_3 як фізичною особою договорами оренди землі. Додатково представник ФГ «Невзгляденко» просив закрити провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на те, що зареєстроване фермерське господарство є юридичною особою та господарюючим суб'єктом.
		Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 2 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року, зазначені клопотання задоволено частково: відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення РС Андрушівського РУЮ про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_4; здійснено заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного - ФГ «Невзгляденко»; провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано тим, що спір не є публічно-правовим, оскільки його предметом є оспорювання права користування землею, а тому спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Разом з тим ОСОБА_3 створив ФГ «Невзгляденко», про що свідчить запис про реєстрацію цього господарства від 20 січня 2016 року. Оскільки ОСОБА_3 спірні земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства і в подальшому використовувались ним у господарській діяльності цього господарства, то належним відповідачем у справі є ФГ «Невзгляденко» як правонаступник усіх правовідносин, правочини щодо створення якого були вчинені фізичною особою ОСОБА_3 Фермерські господарства є юридичними особами, а тому їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для розширення господарства, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
		Апеляційний суд з такими висновками погодився.  
		У вересні 2017 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Андрушівського районного суду Житомирської області від 2 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно визначив склад учасників спору, а тому зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі. Земельну ділянку в оренду відповідач отримав як фізична особа; оскаржувані розпорядження, накази та договори оренди земельної ділянки видані та укладені відносно фізичної особи ОСОБА_3, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Реєстрацію ФГ «Невзгляденко» здійснено у 2016 році, а позов прокурор пред'явив саме до фізичної особи ОСОБА_3 у 2014 році. Крім того, заміна неналежного відповідача належним згідно з вимогами статей 11, 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюється лише за клопотанням позивача, тоді як прокурор заперечував проти задоволення клопотання про заміну відповідача у справі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу. 
		Учасники справи у визначений ухвалою суду строк не скористалися наданим їм процесуальним законом правом надання заперечень. 
		У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 червня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що заступник прокурора Житомирської області оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		19 червня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та прийнята нею до розгляду ухвалою від 26 червня 2018 року з підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Під час розгляду справи суди встановили, що розпорядженням голови Андрушівської РДА від 8 жовтня 2012 року № 503 ОСОБА_3  надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства орієнтованою загальною площею 637,900 га, в тому числі: із земель запасу Каменівської сільської ради 200,000 га, Маломошківецької сільської ради - 51,000 га, Червоненської селищної ради - 125,900 га, Молопятигірської сільської ради - 210,000 га, Крилівської сільської ради - 51,000 га.
		Наказами Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 7 квітня 2014 року № 200-02, 201-02, 203-02, 204-02, 205-02, 206-02, 207?02 затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.
		29 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області як орендодавцем та ОСОБА_3 як орендарем укладено договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані в РС Андрушівського РУЮ.
		У грудні 2014 року прокурор звернувся до суду із цим позовом, посилаючись, зокрема, на те, що дії ОСОБА_3 не свідчать про намір вести фермерське господарство, оскільки вимог законодавства, зокрема про створення такого господарства після отримання земельних ділянок, ним не виконано.
		Під час розгляду цієї справи у 2016 році здійснено реєстрацію ФГ «Невзгляденко».
		При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
		Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
		Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).
		Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
		Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
		Згідно з положеннями статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення прокурора із цим позовом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.
		У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_3, посилаючись на те, що надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації такого господарства та умови, які були підставою для надання йому в оренду землі. 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
		Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
		Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства
		Судами встановлено, що позов поданий у грудні 2014 року, в той час як ФГ «Невзгляденко» зареєстроване під час розгляду цієї справи 20 січня 2016 року (майже через два роки після видання 7 квітня 2014 року оскаржених наказів Головного управління Держземагентства у Житомирській області та укладення у травні 2014 року договору оренди землі).
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
		За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
		Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц.
		Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц.
		З огляду на це ВеликаПалата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої громадянину для подальшого створення, реєстрації та ведення фермерського господарства і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. 
		Оскільки ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, залишена без змін ухвалою апеляційного суду, перешкоджає провадженню у справі, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.
		Ухвалу Андрушівського районного суду Житомирської області від 2 червня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  Суддя-доповідач                                          Н. П. Лященко  Судді:     Н. О. Антонюк       Л. М. Лобойко       С. В. Бакуліна        О. Б. Прокопенко      В. В. Британчук       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       І. В. Саприкіна        В. І. Данішевська       О. М. Ситнік      О. С. Золотніков     О. С. Ткачук        О. Р. Кібенко       В. Ю. Уркевич      В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...