Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/775/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 14-359цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 535/775/15-ц
		Провадження № 14-359цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк», Банк), від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Імексбанк» (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду відповідно) ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПАТ «Імексбанк», від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду ГаджиєвСергій Олександрович, подану представником Кузнецовою Наталією Миколаївною, 
		 
		на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2015 року у складі судді Мальцева С. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року у складі колегії суддів Абрамова П. С., Лобова О. А., Акопян В. І.
		 
		у цивільній справі за позовом ПАТ «Імексбанк», від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У вересні 2015 року ПАТ «Імексбанк», від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду ОСОБА_4, звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 30 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 662, згідно з пунктом 1.1 якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та з кінцевим терміном погашення 28 жовтня 2010 року. 
		 
		30 червня 2009 року ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду № 4 до кредитного договору від 30 жовтня 2007 року № 662.
		 
		У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 грошових зобов'язань за кредитним договором станом на 20 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 360 159,22 грн, яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 0 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 104 000 грн, поточної заборгованості за процентами - 12 566,05 грн, простроченої заборгованості за процентами - 95 074,98 грн та пені, що нарахована за порушення строку повернення кредиту та процентів (за період із 30 жовтня 2007 року по 20 серпня 2015 року) у розмірі 148 518,19 грн.
		 
		Постановою правління Національного Баку України (далі - НБУ) від 21 травня 2015 року № 330 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Імексбанк» із 27 травня 2015 року. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 27 травня 2015 року № 105 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» із відшкодуванням Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 27 травня 2015 року; призначено уповноважену особу Фонду.
		 
		Позивач просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 662 у розмірі 360 159,22 грн.
		 
		Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту першого частини другої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що уповноважена особа Фонду, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку, діє як суб'єкт владних повноважень у порядку виконання ним управлінських функцій, і тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2015 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, статтею 38 цього Закону, й діє як суб'єкт публічного права. У зазначеній справі уповноважена особа Фонду, звернувшись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку, діяла в межах та на виконання повноважень, прямо передбачених законом, як суб'єкт владних повноважень у порядку виконання владних управлінських функцій, і тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		У лютому 2016 року ПАТ «Імексбанк», від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду ГаджиєвС.О., в інтересах якого діє представник Кузнецова Н.М., звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просило скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач не здійснює владні управлінські функції, спір виник з договірних відносин, а тому справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 07 квітня 2016 року - справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 серпня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Позиція ВеликоїПалати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Суди встановили, що 30 жовтня 2007 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 662, згідно з пунктом 1.1 якого банк надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та з кінцевим терміном погашення 28 жовтня 2010 року (а. с. 6?9).
		 
		30 червня 2009 року ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду № 4 до кредитного договору від 30 жовтня 2007 року № 662, якою пункт 1.1 кредитного договору виклали у такій редакції: кредитор надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США (залишок станом на 30 червня 2009 року - 20 020 доларів США) зі сплатою 16 % річних, починаючи з 30 червня 2009 року - 21 % річних, з кінцевим терміном погашення 28 жовтня 2010 року (а. с. 10).
		 
		Постановою правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Імексбанк» з 27 травня 2015 року (а. с. 15). 
		 
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 27 травня 2015 року № 105 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» із відшкодуванням Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 27 травня 2015 року; призначено уповноважену особу Фонду (а. с. 14).
		 
		На момент розгляду справи процедура ліквідації ПАТ «Імексбанк» не завершена.
		 
		Згідно з наданим позивачем розрахунком у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 грошових зобов'язань за кредитним договором, станом на 20 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 360 159,22 грн, яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 0 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 104 000 грн, поточної заборгованості за процентами - 12 566,05 грн, простроченої заборгованості за процентами - 95 074,98 грн, пені, що нарахована за порушення строку повернення кредиту та процентів (за період із 30 жовтня 2007 року по 20 серпня 2015 року) у розмірі 148 518,19 грн (а. с. 11).
		 
		У позові Фонд посилався на вимоги статей 1054, 1048, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 662 у розмірі 360 159,22 грн.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі, зробивши висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та належить до юрисдикції адміністративних судів. 
		 
		На думку ВеликоїПалати Верховного Суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.
		 
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладамивстановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також урегульовано відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		 
		За частиною другою статті 3 названого Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Спеціальним законом передбачено, що Фонд є юридичною особою публічного права.
		 
		Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
		 
		Водночас основні ознаки поняття юридичної особи універсальні і не залежать від складу та статусу її засновників (учасників і членів).
		 
		Зазначене правило знайшло відображення у частині першій статті 82 ЦК України, згідно з якою на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК України про участь юридичних осіб у цивільному обороті, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Залежно від здійснюваних повноважень юридичні особи публічного права фактично мають публічно- і приватноправовий статуси.
		 
		Юридичні особи публічного права при здійсненні цивільної правосуб'єктності виступають суб'єктами приватного права. 
		 
		Це підтверджується аналізом функцій Фонду, передбачених у статті 4 Закону № 4452-VI, за частиною першою якої основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і здійснення функцій направлено на виконання основного завдання Фонду. Ці функції мають як владний характер, оскільки направлені на урегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а направлені на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організації відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продажу неплатоспроможного банку або створення та продажу перехідного банку, що передбачено у пункті восьмому частини другої зазначеної статті.
		 
		Процедура виведення з ринку неплатоспроможного банку передбачає декілька етапів. На кожному з них Фонд виконує специфічні функції, перелік яких наведено у Законі № 4452-VI.
		 
		У даному випадку Банк перебуває у стадії ліквідації. Разом з тим для всебічного з'ясування повноважень Фонду необхідно дослідити їх як при здійсненні тимчасової адміністрації, так і у стадії ліквідації.
		 
		Згідно з вимогами частини першої статті 36 цього Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		 
		Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачені у статті 46 Закону № 4452-VI. Частина друга вказаної статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
		 
		Згідно з вимогами частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 
		1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
		2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
		3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
		4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
		6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
		7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;
		8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
		9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
		10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
		11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду. 
		 
		У статті 48 Закону № 4452-VI передбачено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку, а саме Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 
		1) здійснює повноваження органів управління банку; 
		2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 
		3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 
		4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 
		5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 
		7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 
		8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 
		9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 
		10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
		Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
		Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
		Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
		Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.
		 
		Повноваження, передбачені у частині другій статті 37 Закону № 4452-VI, Фонд не втрачає і на стадії ліквідації неплатоспроможного банку, що підтверджено у статті 48 зазначеного Закону.
		 
		Усі повноваження, передбачені як у статті 37, так і статті 48 Закону № 4452-VI Фонд може реалізувати самостійно або делегувати їх уповноваженій особі Фонду.
		 
		Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону№ 4452-VIуповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		 
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, однак такі повноваження уповноваженої особи Фонду можуть обмежуватися Фондом.
		 
		У частині третій статті 37 Закону № 4452-VI вказано, що уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право:
		1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю;
		2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.
		 
		У приватноправових відносинах, тобто під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, що діяла на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Оскільки у таких правовідносинах задіяна уповноважена особа Фонду, яка діє від імені банку, її повноваження обмежуються не лише повноваженнями Фонду, передбаченими у Законі № 4452-VI, але можуть бути обмежені самим Фондом у обсязі наданих (делегованих) повноважень.
		 
		Спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, укладеної між ОСОБА_5 та Банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду в межах повноважень Фонду.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
		 
		За правилами пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		У частині першій статті 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		У такому випадку, якщо позичальник порушує умови кредитного договору та не сплачує кредит та відповідні відсотки, кредитодавець (банк) може задовольнити свої вимоги за кредитним договором, шляхом пред'явлення позову до суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 36, частини другої статті 46 та частини третьої статті 53 Закону 4452-VI Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до завершення ліквідації банку. 
		 
		З огляду на те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням відповідачем умов цивільно-правової угоди, спір не вважається публічно-правовим, а виникає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували.
		 
		Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду узгоджується з висновками, висловленими у постанові від 05 червня 2018 року у справі           № 14-160цс18.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі, фактично самоусунувся від розгляду справи, що віднесена до його юрисдикції, чим порушив вимоги стосовно розгляду справи судом, встановленим законом. 
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначені помилки не виправив.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Оскільки суди неправильно застосували норми процесуального права, ухвали судів підлягають скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 411, 415-419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєв Сергій Олександрович, подану представником Кузнецовою Наталією Миколаївною, задовольнити.
		 
		Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. СитнікСудді:                                                Н. О. Антонюк  Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков  О.С. Ткачук
		                                             О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич
		                                             В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...