Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/2020/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 14-362цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 401/2020/17-ц
		Провадження № 14-362цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_3,
		представник заявника - ОСОБА_4,
		заінтересована особа - Світловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області (далі - Світловодське ОУ ПФУ),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Авраменко Т. М., Кіселика С. А.
		 
		у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - Світловодське ОУ ПФУ, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт наявності у нього спеціального трудового стажу (за вислугу років) тривалістю 1 рік 4 місяці, набутого ним на території Союзу Радянських Соціалістичних Республік(далі - СРСР) в Естонській Радянській Соціалістичній Республіці(далі - Естонська РСР) з 16 листопада 1979 року по 06 серпня 1981 року.
		 
		Обґрунтовуючи свою заяву вказав, що на день виникнення права на пільгову пенсію (вислуга років) станом на 07 лютого 2014 року він мав понад 25 років загального трудового стажу, з них 12 років 29 днів спеціального стажу, набутого на території СРСРу Російській Радянській Федеративній Соціалістичній Республіці, 1 рік 4 місяці набутого на території СРСР в Естонській РСР. 
		 
		Зазначив, що Світловодське ОУ ПФУ визнає набутий спеціальний стаж тривалістю 12 років 29 днів, однак не визнає набутий на території СРСР в Естонській РСР спеціальний стаж тривалістю 1 рік 4 місяці, а іншим шляхом ОСОБА_3 позбавлений можливості це довести.
		 
		Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції керувався тим, що стаж роботи ОСОБА_3 на посадах плавскладу у Естонській СРСР не може бути зарахований до стажу роботи, який надає право на пенсію, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) у редакцій, чинній на час подання заяви про призначення пенсії, у зв'язку із недостатністю спеціального стажу, який склав у ОСОБА_3 12 років 29 днів при необхідних 12 років 6 місяців.
		 
		Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року скасовано, провадження у справі за заявою ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до адміністративної юрисдикції.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України (далі - ПФУ). Відмова органу ПФУ у наданні відповідної довідки може бути оскаржена заявником у порядку адміністративного судочинства відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Тобто справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 
		 
		30 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постановуапеляційного суду та ухвалите нове рішення, яким його заяву задовольнити.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасовано постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року у справі за його позовом до Світловодського ОУ ПФУ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, провадження у справі закрито і роз'яснено ОСОБА_3, що заявлений ним позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 
		 
		Проте оскаржуваною ним постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року закрито провадження у справі за його заяву, яка є ідентичною, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ним оскаржуються дії органів ПФУ. 
		 
		Тому ОСОБА_3 вважав, що суди дійшли протилежних висновків.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		 
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопад 1950 року (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. 
		 
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. 
		 
		У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. 
		 
		Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Судами встановлено, що 10 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Світловодського ОУ ПФУ за призначенням пенсії за вислугою років. 
		 
		За наданими останнім документами управління ПФУ обрахувало, що його спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, склав 11 років 10 місяців 1 день.
		 
		08 квітня 2014 року Світловодське ОУ ПФУ відмовило заявнику в призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю спеціального стажу. 
		 
		ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Світловодського ОУ ПФУ про визнання дій протиправними, визнання права на пенсію, призначення пенсії.
		 
		Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Суди обґрунтували свою відмову відсутністю підстав для зарахування ОСОБА_3 до пільгового стажу періоду роботи на посадах плавскладу в Естонській РСР з огляду на те, що відповідно до положень пункту 3 статті 6 Угоди між Україною та Естонською республікою у сфері соціального забезпечення, яка ратифікована Україною 02 листопада 2011 року та набрала чинності 01 лютого 2012 року (далі - Угода), якщо право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв'язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством. Крім того, періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством сторін, не підсумовуються. Якщо згідно із законодавством будь-якої із сторін Угоди право на пенсію не виникає, то при призначенні пенсії ці періоди враховуються на загальних підставах (а. с. 53).
		 
		ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Світловодського ОУ ПФУ про встановлення факту, що має юридичні наслідки, а саме наявності спеціального стажу, передбаченого пунктом «д» статті 55 Закону № 1788-Х11, у якому просив встановити факт наявності повного спеціального стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугою років, від якого залежить виникнення в нього права на пільгову пенсію за вислугу років з 07 лютого 2014 року. Зазначив, що Світловодське ОУ ПФУ визнає набутий спеціальний стаж у 12 років 29 днів, однак не визнає тривалістю 1 рік 4 місяці, набутий на території СРСР в Естонській РСР.
		 
		Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз'яснено ОСОБА_3, що предметом його адміністративного позову є встановлення факту, що розглядається згідно з ЦПК України, а не КАС України (а. с. 186, 187).
		 
		Посилаючись на зазначені висновки Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області із заявою про встановлення факту наявності у нього спеціального трудового стажу (за вислугу років) тривалістю 1 рік 4 місяці, набутого ним на території СРСР в Естонській РСР з 16 листопада 1979 року по 06 серпня 1981 року в порядку окремого провадження, який врегульовано в розділі IV ЦПК України (у редакції, що діяла на момент звернення до суду).
		 
		Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Аналогічне визначення закріплене і у частині першій статті 293 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		 
		Згідно з вимогами статті 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції (стаття 315 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року) суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. 
		 
		Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
		 
		Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, ? залишає заяву без розгляду.
		 
		Незважаючи на те, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Світловодського ОУ ПФУ про встановлення факту наявності в нього спеціального стажу закрито з посиланням, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до юрисдикції цивільного суду, апеляційний суд у справі, що розглядається, також закрив провадження за аналогічними вимогами ОСОБА_3, керуючись тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до адміністративної юрисдикції. 
		 
		У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
		 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», заяви № 7714/06 та № 23654/08), зокрема пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади. ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції.
		 
		У рішенні від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України»ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13,14, 23, 25, 26). У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08)ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122?125). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18?24).
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 12 липня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою закрив провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Світловодського ОУ ПФУ про встановлення факту наявності в нього спеціального стажу з посиланням, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до юрисдикції цивільного суду.
		 
		Відтак, прийняття Апеляційним судом Кіровоградської області 13 березня 2018 року постанови про закриття провадження у справі за аналогічними вимогами через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. 
		 
		Непослідовність національного суду створила ОСОБА_3 перешкоди у реалізації права на судовий захист.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		У частині четвертій статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		З урахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402, 403, 409, 411, 415, 416, 419ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач О.М. СитнікСудді:                                                Н. О. Антонюк  Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков  О.С. Ткачук
		                                             О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич
		                                             В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...