Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/4479/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2018. Зареєстровано: 02.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 02.01.2019
Номер судового провадження: 2-о/279/166/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    
		 
		Провадження № 2-о/279/166/18
		Справа № 279/4479/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29.11.2018 року    
		   
		   Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/4479/18 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Посольсьство Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення,
		                            В С Т А Н О В И В :
		 
		       Завник звернувся до суду із заявою в якій просить встановити факт вимушеного переселення у листопаді 2014 року з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		 Своюзаяву ОСОБА_1мотивував тим,що народився 29.12.1995 року у с. Єкатеринівка, Москаленського р-ну, Омської області ( Російська Федерація). Був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України серія ВК №924473. У листопаді 2014 року був вимушений переміститись з Донецької області Старобешівськогорайону м.Комсомольське,вул.Жовтнева,буд.39до АДРЕСА_1, денаразі проживає, щостверджується довідкою провзяття наоблік особи,яка переміщуєтьсяз тимчасовоокупованої територіїУкраїни аборайону проведенняантитерористичної операціївід 07.02.2017року №0000108573.Вказана довідка видана,як внутрішньопереміщеній особі,відповідно дост.4Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб»та дієбезстроково.Як загальновідомо,у кінцілютого на початкуберезня 2014року перекинутіз РосійськоїФедерації військабез розпізнавальнихзнаків окупувалиКримський півострів.З цьогомоменту фактичнорозпочалася військоваагресія РосійськоїФедерації протиУкраїни. Допочатку бойовихдій насході Українивін проживавспокійним тащасливим життямв Донецькій області,працював нарізних роботах.З початком2014року ситуаціяпочала змінюватись,серед населенняпроводилась потужнаагітація,місцевих мешканцівзазивали приєднуватисьдо РосійськоїФедерації.В травні2014року вінбув позбавленийправа голосувати навиборах ПрезидентаУкраїни,оскільки дільницібули заблоковані.Після вимушеноговиїзду зокупованої частиниДонецької областібув змушенийприлаштовуватись донових життєвихзмін,на данийчас відчуваєневпевненість узавтрашньому дні, оскількиза короткийпроміжок часузалишився безжитла,без підтримки,без надіїна поверненнядодому.Вважає,що внаслідоксаме збройної агресіїРосійської Федераціїна територіїДонецької областібуло порушено цілунизку прав і свобод, передбачених Конвенцією "Про захист прав людини та основоположних свобод" від 4 листопада 1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20 березня 1952 року та Протоколом №4 до цієї Конвенції від 16 вересня 1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Необхідність встановлення юридичного факту того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області республіки Україна відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, необхідно з метою визначення статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту).
		Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про отримання судових викликів. 
		Заявник направив суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, заяву задовольнити. 
		За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. 
		Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне. 
		Судом встановлено,що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,є громадяниномУкраїни,з 28.12.1998року значиться зареєстрованимв ІНФОРМАЦІЯ_3, щостверджується паспортомсерії ВК924473виданого Старобешевським РВУМВС Українив Донецькійобласті 18.07.2012року.7.02.2017року Управліннямпраці тасоціального захистунаселення виконавчогокомітету Коростенськоїміської радивидана довідка№0000108573про взяттяОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи із зазначенням фактичного місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Відповідно до частини першої ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України зокрема може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, визначених ст.12 цього Закону.      Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених уст.1 цього Закону. Постановою КМУ від 01.10.2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання. Положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.
		Частиною четвертою ст.2 Закону України від 18.01.2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15.04.2014 року "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме : 20 лютого 2014 року.
		Цілями державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є, зокрема, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (ст.4 ЗаконуУкраїни "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях"). 
		Таким чином, вказаний Закон визначає, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про який просить заявник та гарантії держави щодо захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до частин першої та другої ст.124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі №9-зп вказано, що частину другуст.124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 7.05.2002 року у справі №8-рп/2002 вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої ст.55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. 
		Згідно з частиною першою та пунктом п'ятим частини другоїст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		В квітні 2014 року Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані міжнародною спільнотою.
		Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХП визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10 травня 1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст.2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст.43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження зв'язків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.)) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно зі ст.27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Верховна ОСОБА_2 України у Постанові Про Заяву Верховної ОСОБА_2 України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які зазначає заявник, вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		Про наявність цих порушень свідчить аналіз наступної інформації.
		Інтернет-ресурс "Обозреватель" опублікував статтю під назвою "Над міськрадою Шахтарська підняли прапор ДНР" від 15.04.2014 року, де вказано, що в Шахтарську представники "ДНР" виступили перед присутніми жителями, після чого піднялися на дах і змінили прапор України на прапор "ДНР". Окрім того, на дверях головного входу Шахтарської міської ради був вивішений прапор Російської Федерації.
		Як повідомляє Інтернет-джерело "tsn.ua" в статті "У Слов'янську почалися перебої із готівкою, а в Краматорську не працюють великі підприємства" від 25 квітня 2014 року, на Донеччині найнапруженіша ситуація. У Слов'янську перебої з готівкою, оскільки інкасаторські машини бояться відправлятися в захоплене проросійськими бойовиками місто. Не працюють школи та дитсадки. У м. Краматорську не працюють великі підприємства. Міськвиконком, міліція та будівля служби безпеки під контролем проросійських бойовиків.
		Інтернет-джерело "galiciyanews.com.ua" у статті "На Донбасі відключили українські канали і запустили російські" від 28 квітня 2014 року зазначило, що 28 квітня 2014 року озброєні бойовики захопили приміщення Концерну РРТ в Донецьку, мовлення якого поширюється на Донецьк, Шахтарськ, Макіївку, Горлівку, Харцизьк, Димитрів та ряд інших населених пунктів. Співробітники телецентру зазначили, що бойовики провели перекомутацію на трансляцію російських каналів за прикладом Криму.
		Із змісту статті "На Донеччині паралізовано транспортне сполучення" яку опублікував Інтернет-ресурс "tsn.ua" 5 травня 2014 року слідує, що міста на Донеччині відрізані од світу. Через військові дії у Словянськ, Святогірськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку не ходять автобуси. Маршрути потягів або скасовані, або змінені.
		Згідно із статтею під назвою " "ДНР" зірвала виплату соціальних допомог у регіоні" від 7 травня 2014 року, яка опублікована в Інтернет-порталі "Еспресо ТВ", перший заступник голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_3 на брифінгу в Донецьку заявив, що досить серйозні складності спостерігаються з соціальними виплатами, яких потребують 44 тисячі сімей на території Слов'янська, Краматорська, Костянтинівки та Дружківки. Причиною тому слугує експропріація бойовиками всіх автомобілів "ПриватБанку" для своїх цілей.
		Стаття "На сході України почався дефіцит продуктів у магазинах" від 14 травня 2014 року, що опублікована в Інтернет-ресурсі "tsn.ua", міститься інформація про те, що у багатьох містах і селах Донецької та Луганської областей із полиць магазинів зникли найнеобхідніші продукти, а нові не завозять, бо постачальники бояться проросійських бойовиків.
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської ОСОБА_2 Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" № 2028 від 27 січня 2015 року.
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих проросійськими бойовиками, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України
		Перелічені факти є достатніми для розуміння наявності порушень гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації, при цьому матеріали справи містять інші витяги з інтернет-ресурсів, наданих заявником.
		Порушення прав заявника, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, підтверджуються поданими доказами, та узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Луганської області.
		Встановлення для заявника факту, що має юридичне значення, а саме: що переселення з м. Комсомольське Донецької області, яке є окупованою територією, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації.
		Згідно ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 рокуособами, що перебувають під захистом цієїКонвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Вищезазначений юридичний факт заявником доведено, заінтересованими у справі особами не оспорений, що є підставою для задоволення заяви. 
		Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76 - 89, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 315, 319, 352, 354, Цивільного процесуального кодексу України, 
		 
		                            У Х В А Л И В :
		       Заяву задовольнити.
		 Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у листопаді 2014 року з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
		    Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. 
		   Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи:
		   Заявник: ОСОБА_1, місце проживання: 11500, АДРЕСА_2, НОМЕР_1 виданий Старобешівським РВ УМВС України в Донецькій області 18.07.2012 року.
		 Представник заявника: ОСОБА_4: м.Київ, вул.Банкова, 2 офіс 2.
		    Заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; 
		   Заінтересована особа : Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, місце знаходження: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...