Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/6700/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2018. Зареєстровано: 02.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.11.2018
Номер судового провадження: 2/333/413/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                   Справа №. 333/6700/17
		                                            Провадження №2/333/413/18                         
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		03 жовтня 2018 року                             м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого                          судді Кулик В.Б.,
		за участю секретаря судового засідання          Носаченка О.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - 
		В С Т А Н О В И В:
		13.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в обґрунтування якого, з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.11.2017 року, зазначив, що 19.11.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання. Відповідно до п. 1.2 договору предметом угоди є зберігання грошових коштів на загальну суму 10000 грн. Строком передачі грошових коштів на відповідальне зберігання є 19.11.2014 року. Грошові кошти передані позивачем в повному обємі та знаходяться у відповідача по справі. До цього часу грошові кошти відповідачем не повернуті. 
		16.10.2015 року позивачем було направлено ОСОБА_2 претензію з вимогою повернути грошові кошти, але останньою даний лист було проігноровано, конверт повернувся відправнику з поштовою поміткою «за закінченням терміну зберігання», на телефонні дзвінки відповідач також не відповідає. У звязку з чим, за захистом своїх порушених прав позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Посилаючись на вище вказане, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 10000 грн. на розрахунковий рахунок  картка ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 4149 4978 3361 9879, витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 640 грн. 
		Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. У разі повторної неявки відповідача по справі не заперечує проти винесення заочного рішення суду. 
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Оскільки, суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення). Позивач згідно з заявою в судовому засіданні не заперечує проти такого вирішення справи.
		Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. 
		19.11.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір зберігання, за умовами якого позивач надав відповідачу на зберігання грошові кошти на загальну суму у розмірі 10000 грн. (а.с. 7-8).
		Згідно з п. 1.1 договору зберігання, зберігач зобовязується зберігати річ, що передана йому поклажодавцем та повернути цю річ в збереженому стані. 
		Відповідно до п. 1.2 договору зберігання, предметом угоди є зберігання грошових коштів на загальну суму 10000 грн. 00 коп. Строком передачі грошових коштів на відповідальне зберігання є 19.11.2014 року, тобто момент укладення договору. 
		Відповідно до п. 2.1 договору зберігання, зберігач зобовязується зберігати річ з 19.11.2014 року до моменту придбання обєкту нерухомості. 
		16.10.2015 року позивачем було направлено ОСОБА_2 претензію з вимогою повернути грошові кошти (а.с. 12-13), але до теперішнього часу грошові кошти відповідачем не повернуті.
		Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних правових підстав.
		Відповідно до частини 1ст. 936 ЦК Україниза договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Відповідно до абзаців 1 та 3 частини 1ст. 937 ЦК Українидоговір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановленихстаттею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 208 ЦК Україниу письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першоюстатті 206 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 1 та 2ст. 938 ЦК Українизберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
		Договір зберігання грошей, що є рухомою річчю, в сумі 10000 грн. було укладено між сторонами в письмовій формі. Однак, позивачем не надано суду доказів про підтвердження факту отримання коштів на зберігання 19.11.2014 року відповідачем ОСОБА_2, а саме розписку, яка була б підписана нею власноруч.
		З наведеного вище можна зробити переконливий висновок про те, що сторонами не було дотримано усіх умов договору та він не відповідає вимогам діючого законодавства.
		В силу ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов'язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208,936,937,938 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Повний текст судового рішення складений 12 жовтня 2018 року. 
		 
		 
		 
		Суддя Комунарського районного суду 
		м. Запоріжжя      В.Б. Кулик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...