Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3788/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2018. Зареєстровано: 03.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		22.11.2018Справа №  910/3788/18
		 
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія»доКиївської міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. ОСОБА_2провизнання договору оренди земельної ділянки поновленимСуддя Босий В.П.
		секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:
		від позивача:Круглюк Г.В., Дамс В.С.від відповідача:ОСОБА_7від третьої особи 1:Шадура А.М.від третьої особи 2:ОСОБА_2
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» (надалі - ТОВ «Інноваційна будівельна компанія») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлений законом строк не надав заперечень стосовно поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 27.12.2006, внаслідок чого позивач просить суд визнати поновленим такий договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії такого договору в запропонованій редакції.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
		12.04.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що ухвалою Печерського районного суду України від 09.04.2015 №757/12655/15-к накладено арешт на  вказану земельну ділянку площею 1, 6915 га, і з урахуванням заборони розпорядження спірною земельною ділянкою відповідач був позбавлений можливості поновити договір оренди такої земельної ділянки.
		Також відповідач вказує, що  рішенням Київської міської ради №317/9374 від 22.05.2013 земельній ділянці надано статус скверу, а також внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, додавши земельну ділянки до переліку скверів Печерського району м. Києва. Вказана обставина, на думку відповідача, виключає можливість використання позивачем земельної ділянки під забудову.
		02.05.2018 позивачем до канцелярії суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач окрім первісно заявлених позовних вимог просив суд зобов'язати Київського міського голову підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.01.2007 у визначеній редакції. Вказана заява була подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд прийняв її до подальшого розгляду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		У поданих до суду 29.05.2018 письмових поясненнях третьої особи щодо предмету спору Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначав, що листом від 04.10.2016 було повідомлено позивача про відсутність заперечень проти поновлення договору у разі прийняття відповідного рішення Київською міською радою. Однак, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2015 року у справі №757/12655/15-к накладено арешт на земельну ділянку, що перешкоджає Київській міській раді вирішити питання про розпорядження цією ділянкою.  Вимоги позивача третя особа 1 вважає безпідставними, оскільки Київською міською радою  питання щодо поновлення договору оренди вже вирішено, що підтверджується протоколом засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування №9/71 від 10.04.2018, однак до Департаменту земельних ресурсів для підготовки проекту додаткової угоди позивач не звертався, такий проект не розроблявся, а відтак позовні вимоги є передчасними.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 вказує на те, що позивач не є добросовісним орендарем, оскільки систематично не виконує покладені на нього обов'язки, не сплачує орендну плату, веде самовільне будівництво, що виключає можливість поновлення договору оренди на підставі 33 Закону  України «Про оренду землі».
		Крім того, вказана третя особа зауважувала, що рішенням Київської міської ради                  №837/4901 від 23.05.2018 спірній земельній ділянці надано статус скверу, що унеможливлює використання позивачем такої земельної ділянки під забудову. 
		Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в цьому ж судового засіданні.
		Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
		Представник третьої особи 1 та третя особа 2 в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 №234/291 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва» позивачу передано земельну ділянку загальною площею 1,69 га по вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва.
		Вказаним рішенням внесені зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом. 
		27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №1628 (надалі - «Договір оренди»).
		Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується  наданою позивачем Інформаційною довідкою. 
		Відповідно до пункту 2.1 Договору оренди об'єктом оренди є земельна ділянка розміром  16915 кв.м., кадастровий номер - НОМЕР_1 Цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом. 
		Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що цей  договір укладено на 10 років.
		В п. 11.3 Договору оренди визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. 
		За змістом  п. 8.3 та п. 11.7 Договору оренди після закінчення строку, на який укладено цей договір, при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на його поновлення. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. 
		До закінчення дії Договору оренди, позивач завчасно звернувся до відповідача з листом-повідомленням №КОП-0914 від  20.09.2016 про поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах. 
		Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, наявні всі умови для поновлення терміну дії Договору оренди на новий строк, однак відповідач перешкоджає позивачу в реалізації його прав землекористувача. 
		Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
		За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Згідно з пунктом 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ спорах, то виникають із земельних відносин» відповідно до яких, у вирішенні спорів пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
		Частинами 6-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).  
		Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
		Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренди землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Отже, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлено можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.
		Для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		За змістом вказаної статті 33 Закону законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.
		Відповідні положення статті 33 Закону дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.
		Відтак господарському суду у вирішенні даного спору про  визнання договору поновленим необхідно з'ясовувати, зокрема, чи орендар належно виконує свої обов'язки за договором; чи своєчасно повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк;  чи  надав орендодавець своєчасно письмове заперечення проти поновлення договору. 
		Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 року №6-2027цс15, Верховного Суду від 09.02.2018 року № 912/555/17.
		При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".
		У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
		У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
		Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
		Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою.
		Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що 20.09.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №КОП-0914 про поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зазначена обставина відповідачем визнається. 
		Листом від 04.10.2016 № 057041-18863 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що не заперечуватиме проти поновлення Договору оренди за умови відсутності заперечень Київської міської ради, збереження цілісності усіх межових знаків, виконання обов'язків землекористувача та інших умов Договору оренди, вирішення майново-правових питань.
		Листом від 12.10.2016 №057026-19506 Департамент земельних ресурсів повідомив позивача, що згода ТОВ «Інноваційна будівельна компанія»  на приведення у відповідність до вимог чинного законодавства розмірів орендної плати за земельну ділянку буде врахована в подальшій роботі. 
		Під час розгляду справи судом встановлено, що докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договору оренду землі - відсутні, у зв'язку з чим, позивач за відсутності своєчасних заперечень відповідача продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди. 
		Більш того, як уже було зазначено судом, орендодавець в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.
		В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення відповідача із відповідним позовом до суду з вимогами до ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» звільнити займану земельну ділянку.
		Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		Відтак, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
		Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.      
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.
		Доводи відповідача та третіх осіб про неналежне виконання орендарем обов'язків за договором оренди та створення ним аварійної ситуації на схилі, де ведеться будівництво, не  підтверджуються наявними матеріалами справи.   
		Більш того, доказів застосування орендодавцем до орендаря негативних наслідків за невиконання умов договору, визначених п. 11.4 Договору оренди та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» суду не надано. Доказів того, що протягом дії строку оренди орендодавець надсилав орендарю  претензії, інші повідомлення про порушення умов договору або ставив питання про його розірвання суду також не надано. 
		10.04.2018 на засіданні Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради було ухвалено поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки №82-6-00399 площею 1,6915 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва, на тих самих умовах. 
		В свою чергу, відповідно до п.п. 9.11, 9.12 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів «будівництва», «реконструкції», «реставрації», в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, декларація про готовність об'єкта до експлуатації тощо). 
		Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною Комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою.
		Відповідний висновок Комісії разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві.
		Отже, в разі прийняття постійною Комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування висновку про поновлення договору оренди, прийняття окремого рішення Київською міською радою не вимагається. 
		Постійна Комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування є органом Київської міської ради. Відтак, наявність позитивного висновку постійної Комісії про поновлення договору оренди з позивачем на той самий строк та умовах розцінюється судом, як волевиявлення відповідача на  поновлення (продовження) дії договору. 
		Незважаючи на це, відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав відповідача на використання земельної ділянки. 
		Щодо неможливості вирішення питання про продовження дії Договору оренди у зв'язку з накладенням на спірну земельну ділянку арешту суд відзначає наступне.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі №757/12655/15-к задоволено клопотання  старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України та накладено арешт на земельну ділянку площею 1,6915 га, кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, яка розташована на вул. Вільшанській, 2-Б у Печерському районі м. Києва, яка належить територіальній громаді м. Києва з забороною розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою. 
		Проте, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2016 зазначений арешт земельної ділянки, накладений ухвалою від 09.04.2015,  був скасований. 
		Таким чином, станом на момент звернення позивача до відповідача із до відповідача з листом-повідомленням №КОП-0914 про поновлення Договору оренди, спірна земельна ділянка не перебувала під арештом.
		Доводи позивача про те, що на деякий час будівництво на земельній ділянці з об'єктивних причин було зупинено через розгляд господарськими судами справи №5011-47/12739-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва  в інтересах Київської міської ради до ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, суд визнає обґрунтованими.
		Зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-47/12739-2012 було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.12.2006. Рішення суду залишено без змін апеляційної та касаційною інстанцією. 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2014 року судове рішення у справі            № 5011-47/12739-2012 було переглянуто за нововиявленим обставинами та скасоване, в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення господарського суду від 27.10.2014 року залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 року.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2015 у справі №5011-47/12739-2012 здійснено поворот виконання скасованого рішення суду в частині повернення орендарю земельної ділянки.
		Лише 04.02.2016 року за актом приймання-передачі Київська міська рада за повернула ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» земельну ділянку площею 1,69 га. кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом.
		Щодо надання спірній ділянці статусу скверу, що, на думку відповідача та третіх осіб, унеможливлює задоволення позовних вимог у даній справі, суд відзначає наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 з внесеними до нього змінами земельній ділянці надано статус скверу та внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, додавши, в тому числі, вказану ділянки до переліку скверів Печерського району м. Києва.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16 за позовом ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 №732/732, було визнано протиправним та скасовано.  
		Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки при існуванні не скасованого рішення щодо надання земельної ділянки в оренду під забудову Київською міською радою прийнято рішення про надання цій же земельній ділянці статусу скверу, що має наслідком порушення правового режиму використання землі за цільовим призначенням.
		Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.
		Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини   рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини   рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N11-рп/2012).
		Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).
		Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
		З огляду на викладене, судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання, було встановлено неправомірність позбавлення позивача права користування спірною земельною ділянкою шляхом надання спірній земельній ділянці статусу скверу.
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - «Конвенція») та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
		Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).
		Відтак, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 р. №44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
		Таким чином, повторне прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2018 про надання спірній земельній ділянці статусу скверу свідчить про намагання орендодавця виключити можливість здійснення позивачем, як її орендарем, передбачених умовами Договору оренди та нормами чинного законодавства, прав землекористувача. 
		Більш того, прийняття відповідного рішення відповідачем відбулося вже після звернення позивача із даним позовом до суду, а надання статусу скверу земельній ділянці  не є тією обставиною, яка згідно з нормами Земельного кодексу України або Закону України «Про оренду землі» автоматично припиняє договірні відносини оренди. Питання про вилучення ділянки у землекористувача Київською міською радою не вирішувалось.  
		За змістом ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		Як було встановлено судом, позивач завчасно  повідомив відповідача про намір поновити Договір оренди, заперечення зі сторони відповідача були відсутні, більш того, відповідач через свій орган вчинив дії/прийняв рішення, спрямовані на  поновлення Договору оренди.
		У встановленому законом порядку відповідачем письмово не було повідомлено позивача про відмову у поновленні договору позивачу не надано, переданий позивачем Київській міській раді примірник додаткової угоди до Договору оренди не підписано, позивачу із зауваженнями не повернуто. Протоколу розбіжностей до угоди, заперечень щодо її редакції Київською міською радою не представлено, зауваження щодо вказаної угоди відсутні.
		Як зазначив Верховний Суд у в своїй постанові від 09.02.2018 у аналогічній справі, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів  суспільства і держави.  Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.
		Оскільки обставини справи свідчать про вчинення позивачем необхідних дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем.
		Стосовно позовної вимоги в частині зобов'язання Київського міського голову підписати додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки в запропонованій редакції, суд прийшов до висновку, що така вимога не  підлягає задоволенню. 
		Сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі; відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу та визначено позивачем в якості відповідача. 
		В даному випадку Київський міський голова не був визначений позивачем в якості відповідача у справі, в той час як з огляду на норми ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно залучити відповідача до участі у справі.
		З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» є правомірними та обґрунтованими в частині визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в редакції, що запропонована позивачем.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
		Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» задовольнити частково.
		2. Визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений 27.12.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» та Київською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		3. Визнати укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів, в наступній редакції:
		«УГОДА
		про поновлення Договору оренди земельної ділянки
		м Київ                                                                                          « 20» вересня 2016 року
		 
		Київська міська рада, ідентифікаційний код 22883141, розташована в м. Києві, вул. Хрещатик, 36- далі у тексті - «Орендодавець», в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - з однієї сторони, та
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія», код ЄДРПОУ 33058251, розташоване: Київська обл., місто Біла Церква, Площа Торгова, 10 - далі у тексті - «Орендар», в особі Генерального директора Дамса Володимира Сергійовича та Фінансового директора Штельмаха Олександра Сергійовича, які діють на підставі Статуту цього Товариства - з другої сторони, уклали цю Угоду (далі у тексті - Угода) про таке:
		 
		1. На підставі рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120 та Закону України «Про оренду землі» Сторони дійшли згоди поновити на 10 (десять) років Договір оренди земельної ділянки, укладений між «Орендодавцем» і «Орендарем», посвідчений Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2006 року за реєстровим №1628 і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 року за №12-6-00399.
		2. Всі інші умови Договору оренди, за винятком строку дії Договори оренди, залишаються без змін.
		3. Ця Угода набуває чинності з дня її державної реєстрації в порядку встановленому чинним законодавством.
		4. Усі спори, що пов'язані із виконанням умов цієї Угоди, вирішуються судами України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї Угоди.
		5. Витрати пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї Угоди, сплачує орендар.
		6. Ця угода є невід'ємною частиною Договору оренди і складена у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця, один - для зберігання у справах приватного нотаріуса.
		 
		ПІДПИСИ СТОРІН:
		 
		«Орендодавець»«Орендар»Київський міський голова  ______________ В.В. КличкоГенеральний директор ___________________ В.С. Дамс  Фінансовий директор ___________________ О.С. Штельмах».4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
		5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Торгова площа, 10; ідентифікаційний код 33058251) судовий збір у розмірі 3  524,00 грн. Видати наказ.
		6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 30.11.2018.
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...