Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 223/725/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 04.12.2018. Зареєстровано: 05.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2018.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: 2-о/223/167/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 223/725/18
		Провадження номер: 2-о/223/167/2018
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 листопада 2018 р. м. Вугледар
		 
		Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дочинець С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Вугледар, цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України,
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		Заявниця ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду із заявою, де заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		Вимоги заяви мотивовані тим, що заявниця та її син ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_3, яке на теперішній час є тимчасово окупованою територією України. Однак, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року, у грудні 2014 року останні покинули окуповану територію, а саме місто Мар'їнку Донецької області, та перемістились до міста Вугледара. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 переїхали до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2. Зазначена адреса є фактичним місцем проживання останніх, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 16.01.2018 року НОМЕР_3, яка діє безстроково. На окупованій території у заявниці залишилось нерухоме майно. Внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено низку прав заявниці та її сина.
		Звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини Донецької області України зумовлене тим, що заявниця має на меті набути статус особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що має наслідком виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що її вимушене переселення разом з малолітнім сином ОСОБА_2, у жовтні 2017 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України
		В судовому засіданні 29 листопада 2018 року після встановлення осіб заявниці ОСОБА_1та її представника ОСОБА_3, останніми заявлено клопотання про розгляд даної справи за їх відсутності.
		У зв'язку з зазначеним, в судовому засіданні було оголошеного нетривалу перерву, для письмового викладення заявницею та її представником клопотань про розгляд справи за їх відсутності.
		Після оголошеної судом перерви заявниця ОСОБА_1та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не повернулись, надали до суду письмові клопотання, якими просили суд заяву про встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької областірозглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
		Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 169). Причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності представника Міністерства соціальної політики України до суду не надходило.
		Представник Російської Федерації в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Посольство Російської Федерації в Україні було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 170). Причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності представника Російської Федерації та заяв щодо невизнання юрисдикції українських судів на вирішення даної справи до суду не надходило.
		З огляду на те, що заінтересовані особи були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи, однак в судове засідання їх представники не з'явились з невідомої для суду причини, а заявниця та її представник надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі документів та доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вбачається з копії паспорта заявниці серії НОМЕР_1 остання з 28 грудня 2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 30).
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 листопада 2008 року, виданого виконкомом Олександрівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, заявниця ОСОБА_1 має малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 31).
		Згідно договору дарування жилого будинку від 28 лютого 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Мар'їнської державної нотаріальної контори Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області Дейнека Л.А., заявниця прийняла в дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 32).
		Відповідно до акту №1984 від 06 грудня 2014 року, виданого Комунальним підприємством «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» Вугледарської міської ради», ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_2 з 01 листопада 2014 року мекали за адресеою: 85670, АДРЕСА_1 (а.с. 33).
		Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи НОМЕР_3 від 16 січня 2018 року ОСОБА_1 перемістилась з зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 де фактично мешкає за адресою: 85670, АДРЕСА_2 (а.с. 34).
		Відповідно до довідки №160 від 10 жовтня 2018 року, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Граніт-Вугледар», ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зі своїм сином ОСОБА_2, згідно договору від 01 листопада 2017 року (а.с. 35).
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України може бути, зокрема, збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена Постановою форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.
		Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Встановлення факту, що має юридичне значення щодо вимушеного переселення заявниці та її сина з окупованої території Донецької області, відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, можливе лише у судовому порядку. Крім того, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав саме ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2. При цьому відповідний юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявниці та її сина.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №363/2981/16-ц від 14 березня 2018 року, №428/13977/16-ц від 06 червня 2018 року, №417/3852/17 від 21 березня 2018 року, №243/7029/17 від 12 квітня 2018 року та №428/12368/16-ц від 21 березня 2018 року.
		Стосовно обставин, що зумовили вимушене переселення ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 з м. Мар'їнки, Донецької області, Україна, суд приймає до уваги, що місто Мар'їнка у період часу з лютого 2015 року по травень 2015 року, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» №1085-р від 07 листопада 2014 року (в редакції від 18.02.2015 року), перебувало на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснювали свої повноваження.
		Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» №1085-р від 07 листопада 2014 року, починаючи з травня 2015 року і по теперішній час місто Мар'їнка Донецької області віднесено до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
		Суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України та до 2014 року, як повноправні громадяни своєї країни, мали власне житло, власне майно, налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте наведені обставини призвели до неможливості подальшого проживання в м. Мар'їнка, а тому в грудні 2014 року, внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України, вони були змушені переїхати до м. Вугледара Донецької області, залишивши житло у м. Мар'їнка Донецької області, змінивши власний побут та спосіб життя.
		У зв'язку з тим, що місто Мар'їнка розташовано на лінії зіткнення, де постійно тривають бойові дій, ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_2, побоюючись за власне здоров'я та життя, були вимушені покинути своє постійне місце проживання та переселитись з території міста Мар'їнки Донецької області, задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободі, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, висловлення власної думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації. 
		Встановлення такого юридичного факту заявниці потрібно для визначення її статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що встановлення юридичного факту вимушеного переселення з території Донецької області має правове значення для заявниці та її сина щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав, суд вважає доцільним та необхідним встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у жовтні 2017 року з окупованої території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, ст. ст. 1, 4, 5, 12Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» №1085-р від 07 листопада 2014 року, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 247, 258, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України, - задовольнити.
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у жовтні 2017 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя Вугледарського 
		міського суду Донецької області Дочинець С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...