Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/10861/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 61-29298ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 569/10861/16-ц
		провадження № 61-29298 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: Рівненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання безперервним користування земельною ділянкою.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 1977 року у її користуванні перебуває земельна ділянка площею 0, 0520 га по АДРЕСА_1 
		 
		У 2015 році їй стало відомо, що земельна ділянка площею 0, 052 га по 
		АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_3, спадкоємцем якого на підставі свідоцтва про право на спадщину  за законом від 26 травня 2014 року є ОСОБА_2
		 
		Посилаючись на наведене, просила визнати, що з 1977 року вона добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою площею 0,052 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 
		2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано, що ОСОБА_1 з 1977 року добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою площею 0, 052 га, яка розташована по 
		АДРЕСА_1. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судове рішення мотивовано тим, що позивач довела факт добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою площею 
		0, 052 га, яка розташована по АДРЕСА_1, що підтверджується поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні, та копіями квитанцій про сплату ОСОБА_1 земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою протягом 1977-2017 року.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Рівненської міської ради Рівненської області задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 
		2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не позбавлена можливості звернутися до органу місцевого самоврядування у порядку, визначеному статтею 119 ЗК України, оскільки питання передачі у власність або користування земельною ділянкою на підставі набувальної давності віднесено до компетенції міської ради, прийняття рішення щодо цього питання віднесено законом до їхнього виняткового відання та не може бути вирішено в інший спосіб, тоді як ОСОБА_1 з відповідним клопотанням до Рівненської міської ради не зверталася. Обраний позивачем спосіб захисту суперечить вимогам законодавства, оскільки стаття 16 Цивільного  Кодексу України 
		(далі - ЦК України) та стаття 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) не містить такого способу захисту порушено права як визнання добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою.
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області 
		від 31 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою те, що письмовими заявами користувачів суміжних земельних ділянок засвідчується та обставина, що протягом тривалого часу вона відкрито та безперервно користується земельною ділянкою площею 0, 052 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, про що свідчить і квитанції про сплату нею земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою. Предметом розгляду справи є саме встановлення обставини, що вона добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою 0, 052 га, а не визнання права власності за набувальною давністю, як помилково вважав апеляційний суд. Незрозумілими є висновку суду про  виключну компетенцію місцевих рад  та невідповідність обраного нею способу захисту вимогам закону. Висновки апеляційного суду суперечать правовому висновку Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32 цс13, відповідно до якого порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту та таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.   
		 
		У лютому 2018 року до Верховного Суду від Рівненської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що позов пред'явлено передчасно, оскільки спірна земельна ділянка  не надавалася Рівненською міською радою у власність чи користування ОСОБА_1 чи ОСОБА_2, відтак права позивача не порушено, тоді як захисту підлягає лише порушене, невизнане чи оспорюване право. Нормами Закону України «Про оренду землі» та ЗК України передбачено обов'язок особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права на її користування, тоді як позивач не зверталась до міської ради з відповідними заявами. 
		 
		Зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності, площа спірної земельної ділянки не співпадає з площею земельною ділянки, за користування якої вона сплачувала податок. В чому саме полягало порушення прав ОСОБА_1 у позові не зазначено.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року  
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). 
		 
		23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08 серпня 1968 року ОСОБА_1 успадкувала  після смерті свого батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок АДРЕСА_1. 
		 
		26 травня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2, що належало на праві особистої власності її батькові ОСОБА_3, померлому 
		ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		З архівної довідки Державного архіву Рівненської області від 18 травня 
		1999 року №К-697 вбачається, що в архівному фонді колгоспу «Зірка» 
		с. Великий Житин Рівненського району в земельній шнуровій книзі за 
		1963-1965 роки ОСОБА_4 (батько позивача) вказано власником присадибної земельної ділянки розміром 0, 14 га в с. Тютьковичі Рівненського району - тепер в межах м. Рівне.
		 
		Згідно з довідки Державного архіву Рівненської області від 09 жовтня 
		2014 року №248\06-27 у протоколах сесій і засідань виконавчого комітету Великожитинської сільської ради Рівненського району, колгоспу «Зірка» (імені Сталіна) с. Великий Житин Рівненського району за 1955-1959 роки відомостей, що підтверджують наявність (передачу) земельної ділянки у власність ОСОБА_4 в с. Тютьковичі не виявлено. Одночасно додано копії документів із земельно-шнурової книги колгоспу за 1963-1965 роки про наявність земельної ділянки у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в с. Тютьковичі Рівненської області.
		 
		За змістом архівної довідки архівного відділу Рівненської районної державної адміністрації від 19 квітня 2016 року № 163/04-01 у документах виконавчого комітету Видумської сільської ради депутатів трудящих Ровенського району (зараз - у межах м. Рівне) у погосподарській книзі за 1953-1955 роки є відомості про господарство ОСОБА_4 Станом на 01 січня 1954 року господарство мало всього 0, 26 га присадибної землі.
		 
		Відповідно до листа Управління Держземагентства у м. Рівне Рівненської області від 12 вересня 2014 року №К-14-4113\02 земельна ділянка площею 
		0, 0608 га по АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_1 Інформація про передачу земельної ділянки у власність або користування відсутня.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		За змістом статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		 
		Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.
		 
		В силу положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		 
		Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		 
		Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 1977 року вона добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою 0, 052 га по АДРЕСА_1 і сплачує за неї земельний податок та, посилаючись на приписи статті 119 ЗК України, просила визнати цей факт з метою звернення  до Рівненської міської ради для подальшого оформлення права власності на цю земельну ділянку.
		 
		Статтю 119 ЗК України регулюється набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
		 
		Відповідно до частини статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
		 
		Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). 
		 
		Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.
		 
		У разі зверненні особи з таким клопотанням та при отриманні відмови в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, або залишення його без розгляду, особа має право оскаржити такі дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування до суду в установленому законом порядку. 
		 
		Як вказувала ОСОБА_1 у позовній заяві, вона користується земельною ділянкою з 1977 року, тобто до введення в дію ЗК України від 25 жовтня 
		2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року. Правовідносини виникли задовго до введення в дію ЗК України.
		 
		За таких обставин, строк, який застосовується для набувальної давності на земельну ділянку, обчислюється починаючи з 01 січня 2002 року та має становити 15 років.
		 
		ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що із зазначеним позовом вона звернулась з метою оформлення права власності на земельну ділянку, однак такий спосіб захисту апеляційний суд правильно вважав не ефективним та таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки законодавцем передбачено механізм отримання права на користування (отримання у власність) земельною ділянкою, передумовою чого є звернення до органів державної влади чи місцевого самоврядування з відповідним клопотанням.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову та визначаючи ефективність способу захисту обраного позивачем, апеляційний суд правильно виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про передачу у власність земельної ділянки на підставі статті 119 ЗК України не зверталася, викладені у позові доводи не дають підстав вважати, що обраний нею спосіб захисту відповідає закону з огляду на те, що жодних її прав у даному випадку відповідачами порушено не було, жодних зобов'язань між сторонами не існує.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильних висновків, що позовні вимоги позову не підлягають задоволенню, оскільки підстави вважати порушеним, невизнаним або оспорюваним право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою у розумінні приписів статті 3 ЦПК України 2004 року немає. 
		 
		Посилання заявника на невідповідність висновків апеляційного суду правовому висновку, викладеному у постанову Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32 цс 13, не знайшли свого підтвердження, оскільки апеляційний суд встановив, що права позивача не порушено, тоді як захисту підлягає лише порушене, невизнане чи оспорене право. 
		Не можуть бути підставою для скасування законного судового рішення доводи про те, що апеляційний суд фактично розглянув вимогу про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, яку вона не заявляла, а не вимогу про встановлення факту добросовісного, відкритого та безперервного користування земельною ділянкою, оскільки наведене свідчить про те, що апеляційний суд вжив усіх можливих заходів з метою встановлення наявності порушення права позивача та ефективності його судового захисту, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий:                                                                        В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                                             В. О. Кузнєцов
		 
		                                                                                              А.С. Олійник
		 
		                                                                                              О.В. Ступак
		 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...