Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/10421/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 61-5772ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 641/10421/15-ц  
		провадження № 61-5772св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,  
		відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 липня 2016 року у складі судді Богдан М. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області                            від 27 жовтня 2016 року у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В.,                  Яцини В. Б., 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення пені, інфляційних втрат, процентів за користування коштами, додаткових витрат. 
		 
		Позов мотивовано тими, що 20 березня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Шевроле», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Деу», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квітня               2014 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 Оскільки останній є учасником бойових дій, то з підстав визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»його було звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, внаслідок чого відшкодування збитків в даному випадку проводить МТСБУ. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова                            від 24 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2015 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 29 244 грн 81 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1 322 грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 088 грн 84 коп. три проценти річних від простроченої суми у розмірі 161 грн 05 коп., додаткові витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди у розмірі 700 грн та судовий збір у розмірі 312 грн 08 коп.
		 
		13 серпня 2015 року на виконання вказаного судового рішення МТСБУ було перераховано на рахунок відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 32 516 грн 73коп., які у подальшому були отримані позивачем. 
		 
		Посилаючись на те, що зобов'язання МТСБУ щодо виплати страхового відшкодування за страховою подією, яка сталася 20 березня 2014 року у розмірі 29 244 грн 81 коп. виконано 13 серпня 2015 року, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 11 080 грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі              14 100 грн 97 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі                  733 грн 12 коп., додаткові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн та витрати зі сплати судового збору.  
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 липня                    2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь                  ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 11 080 грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 100 грн 97 коп., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 733 грн 12 коп., додаткові витрати у розмірі 2 000 грн та судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп., всього стягнуто 28 401 грн 47 коп. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником не припиняє правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою                  статті 625 ЦК України.  
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 липня                    2016 року залишено без змін. 
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України та встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 10 жовтня 2014 року по 12 серпня 2015 року за 307 днів прострочення зобов'язання у розмірі 733 грн 12 коп. та інфляційні втрати за період з жовтня 2014 року по серпень                     2015 року у розмірі 14 100 грн 97 коп. Також судом вірно застосовано пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про страхування», згідно якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика, особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, МТСБУ просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, та не надано правової оцінки тому, що нарахування трьох процентів річних, інфляційних збитків та пені можливе лише на суму страхового відшкодування, яка сплачена несвоєчасно, а не за прострочення виконання судового рішення. Крім того, при ухваленні попереднього рішення суд також стягнув з МТСБУ пеню, три проценти річних та інфляцію до моменту ухвалення рішення у справі. Також, рішення суду було виконано в повному обсязі в межах строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження відповідачем було отримано 13 серпня 2015 року. В матеріалах справи не міститься належних доказів вини МТСБУ у простроченні виплати страхового відшкодування на підставі рішення суду від 24 березня 2015 року, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання судового рішення є невірним. Вріховуючи, що МТСБУ не є безпосередньо страховиком, а є об'єднанням страховиків, непідприємницькою (неприбутковою) організацією, відсутні підстави для стягнення з МТСБУ трьох процентів річних та інфляційних втрат. Крім того, справа була розглянута з порушенням правил підсудності.         
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		05 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Суди установили, що 20 березня 2014 року сталася ДТП за участю автомобіля «Шевроле», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Деу, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 
		Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квітня              2014 року винним у скоєнні даної ДТП визнано ОСОБА_2, водія автомобіля марки «Шевроле», державний номер НОМЕР_1.
		ОСОБА_2 є учасником бойових дій, тому на підставі пункту 13.1                            статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його було звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. 
		Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова                               від 24 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 29 244 грн 81 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1 322 грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 088 грн 84 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 161 грн 05 коп., додаткові витрати на проведення оцінки вартості майнової шкоди в розмірі 700 грн та судовий збір у розмірі 312 грн 08 коп.
		13 серпня 2015 року МТСБУ на виконання вказаного рішення було перераховано на рахунок відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві грошові кошти у розмірі 32 516 грн     73 коп. та які  у подальшому були отримані позивачем.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
		Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання особи, яка таку шкоду завдала, перед потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
		Відповідно до статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
		Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
		Відповідно, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
		Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 10 квітня 2018 року (провадження № 12-14гс18), від 16 травня 2018 року (провадження № 14-16цс18).
		Таким чином, правовідносини, які склались між сторонами з приводу відшкодування страхового зобов'язання, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
		Тобто, у разі прострочення страховиком (МТСБУ) виплати належної суми страхового відшкодування, страхувальник має право вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми страхового відшкодування.
		Суми за частиною другою статті 625 ЦК України нараховано відповідачу за прострочення виплати страхового відшкодування, а не за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення цього відшкодування, тому доводи касаційної скарги про неможливість нарахування МТСБУ штрафних санкцій за невиконання судового рішення є безпідставними. 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення із МТСБУ інфляційних втрат та 3 % річних, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку періоду, за який розраховано прострочення (з 10 жовтня 2014 року по 12 серпня 2015 року) та дійшов обґрунтованого висновку про правильність висновків про їх стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
		Доводи касаційної скарги відповідача щодо стягнення у цій справі сум за період, який вже охоплено заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року у іншій справі, є необґрунтованими та спростовуються змістом вказаного рішення, згідно якого інфляційні втрати та 3 % річних розраховано і стягнуто за період з 05 серпня 2014 року по                       10 жовтня 2014 року.
		Щодо доводів касаційної скарги про відсутність вини МТСБУ у невиконанні рішення суду про стягнення страхового відшкодування, необхідно зазначити, що підставою позову є невиплата страхового відшкодування МТСБУ, а не прострочення виплати сум за рішенням суду. Початковим моментом прострочення виконання відповідачем зобов'язання є 05 серпня 2014 року, коли з МТСБУ  надійшла відмова у виплаті страхового відшкодування. Крім того, протиправність дій МТСБУ та вина у несвоєчасній виплаті  страхового відшкодування встановлені й заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року в попередній справі.  
		Необґрунтованими є й доводи касаційної скарги про те, що, оскільки МТСБУ не є безпосередньо страховиком, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції. Відповідно до Закону України «Про страхування» винний водій ОСОБА_2 є учасником бойових дій та його звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а обов'язок відшкодування збитків покладено на МТСБУ, тому саме відповідач є боржником у спірних правовідносинах та відповідає за наслідки порушення вказаних зобов'язань.
		Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги щодо порушення судом правил підсудності, оскільки позов поданий ОСОБА_1 відповідно до вимог частини шостої статті 110 ЦПК України в редакції                 2004 року. Після стягнення страхового відшкодування у судовому порядку правовідносини щодо відшкодування шкоди між сторонами не припинилися, оскільки зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування залишалося невиконаним до серпня 2015 року, що є підставою заявленого позову. 
		Отже, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
		Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.   
		 
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                      С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                             В. В. Пророк  
		 
		                                                                             В. М. Сімоненко 
		 
		                                                                               С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...