Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/15223/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про відвід судді.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 61-24047ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                               
		Іменем України
		 
		справа № 758/15223/16-ц
		провадження № 61-24047св18
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу - обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ», до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг», на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у складі судді Шаховніної М. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва                   від 19 квітня 2018 року, у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» (далі -                       ТОВ «Пателі Лізинг»)  про стягнення пені за інвестиційним договором.
		 
		Позов мотивовано тим, що  18 липня 2014 року між нею та відповідачем був укладений інвестиційний договір, відповідно до умов якого вона взяла участь у фінансуванні будівництва ТОВ «Пателі Лізинг» житлово-офісного комплексу по АДРЕСА_1, сплативши відповідачу                    2 915 464,50 грн за апартаменти загальною площею 115,9 кв.м.
		Відповідно до умов договору плановий термін введення в експлуатацію об'єкта нерухомості - кінець жовтня 2014 року, однак станом на грудень 2016 року цей об'єкт не введений в експлуатацію.
		За таких обставин просила стягнути з відповідача на свою користь                          1 047 410,39 грн пені за інвестиційним договором та судовий збір.
		 
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого                      2017 року позов ОСОБА_4  задоволено. 
		Стягнуто з ТОВ «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі                  1 047 410,39 грн. та судовий збір у розмірі 6 900 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Пателі Лізинг» не виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до умов інвестиційного договору, а саме станом на день розгляду справи спірний об'єкт не був введений в експлуатацію, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.
		 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала доказів правонаступництва відповідача у справі. Вирішенням цього спору судом першої інстанції не порушено права обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ». Відповідач порушив умови інвестиційного договору, а тому має нести цивільно-правову відповідальність.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Пателі Лізинг» належним виконало умови інвестиційного договору. Положеннями договору не передбачені зобов'язання відповідача ввести будинок в експлуатацію в конкретно визначену дату. Відповідач вжив можливі заходи для виконання зобов'язань за інвестиційним договором, проте такому виконанню перешкоджали обставини, які не залежали від нього. Оскаржуваними судовими рішеннями порушені права обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ», оскільки на момент ухвалення апеляційним судом рішення, будівля по АДРЕСА_1 належала останньому.
		 
		У серпні 2018 року ТОВ  «Пателі Лізинг» подало заяву про приєднання до касаційної скарги обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ», в якій зазначило про невідповідність висновків судів обставинам справи та погодження з доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2018 року прийнято заяву                       ТОВ «Пателі Лізинг» про приєднання до касаційної скарги обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ».
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що у обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ» відсутнє право касаційного оскарження вказаних судових рішень, оскільки його права цими рішеннями не порушено. Відповідач визнав порушення умов інвестиційного договору, а тому має нести відповідальність передбачену законом. Крім того, вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю у зв'язку з тим, що права і обов'язки особи, яка подала касаційну скаргу, оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувались.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, другої  та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Суди установили, що 18 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Пателі Лізинг» був укладений інвестиційний договір, відповідно до умов  якого позивач взяла участь у фінансуванні будівництва ТОВ «Пателі Лізинг» житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на земельній ділянці у м. Києві по               АДРЕСА_1.
		 
		Відповідно до умов цього договору, відповідач зобов'язався за свій рахунок (в тому числі за рахунок залучених коштів від будь-яких інших Інвесторів) і з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт щодо будівництва будинку, гарантував відповідність вимогам ДБН і правил України якість всіх робіт, що прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку, організувати отримання (складання) всієї документації, пов'язаної з будівництвом та експлуатацією будинку.
		 
		Згідно із пунктом 3.3. інвестиційного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - жовтень 2014 року.
		 
		Пунктом 2.2. Договору передбачено, що після виконання сторонами всіх зобов'язань за Договором, замовник, відповідно до законодавства та на умовах цього Договору, передає у власність інвестору апартаменти розташовані на 11 поверсі загальною площею 115, 9 кв.м.
		 
		ОСОБА_4 сплатила ТОВ «Пателі Лізинг» 100% вартості об'єкта будівництва у розмірі 2 915 464,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою відповідача від 09 серпня 2016 року, однак станом на грудень 2016 року об'єкт не був ведений в експлуатацію.
		 
		Пунктом 6.6. інвестиційного договору передбачено, що у разі порушення замовником строку введення будинку в експлуатацію на термін, що перевищує 90 діб, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу від суми сплачених Інвестором коштів по Інвестиційному договору.
		 
		26 серпня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с. 34-29).
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із факту прострочення                ТОВ «Пателі Лізинг» свого зобов'язання щодо строків здачі в експлуатацію проінвестованого позивачем об'єкту, що є безумовною підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки.
		 
		Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.
		 
		Згідно із частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
		 
		Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів.
		 
		Відповідно до статті 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не  передбачено законом або договором.
		 
		Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		 
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
		 
		Враховуючи, що позивач сплатив відповідачеві вартість інвестування будівництва приміщення у житлового будинку по АДРЕСА_1               у м. Києві, а відповідач у строки, визначені договором - жовтень 2014 року, не ввів вказаний будинок в експлуатацію, висновок судів про наявність прострочення виконання зобов'язання з боку ТОВ «Пателі Лізинг» відповідає обставинам справи та вимогам закону.
		 
		Загальним наслідком порушення виконання зобов'язання є покладення на порушника цивільно-правової відповідальності.
		 
		Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
		 
		За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Посилаючись на положення пункту 6.6. інвестиційного договору, позивач просила стягнути пеню у розмірі 1 047 410,39 грн, розраховану за період             з 10 грудня 2015 року по 08 грудня 2016 року.
		 
		Заперечуючи проти позову, ТОВ «Пателі Лізинг» посилалось на те, що прострочення відбулось не з його вини, оскільки існує судова заборона на введення спірного об'єкту в експлуатацію.
		 
		Так, у грудні 2014 року ТОВ «Пателі Лізинг» звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про прийняття спірного об'єкту нерухомості в експлуатацію, проте йому було відмовлено у зв'язку з невідповідністю об'єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм (а.с. 220, 225, т.1).
		 
		У грудні 2014 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ТОВ «Пателі Лізинг» про знесення надбудованих поверхів.
		 
		В порядку забезпечення цього позову, ухвалою господарського суду міста Києва від 09 лютого 2015 року, що набрала законної сили, заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України (Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) узгоджувати та видавати відповідні документи (декларації, акти тощо) про готовність спірного об'єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об'єкта (а.с. 214-216).
		 
		Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		 
		Під випадком (&qula;casus&quma;) в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
		 
		Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
		 
		Обґрунтовуючи відсутність правових підстав для звільнення ТОВ «Пателі Лізинг» від відповідальності, передбачених статтею 617 ЦК України, суди виходили лише з відсутності обставин непереборної сили, на підтвердження яких відповідач не надав відповідних сертифікатів Торгово-промислової палати України.
		 
		Разом із тим, поза увагою судів залишились обставини, які відповідач не міг передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для нього, як боржника у цих правовідносинах, обачності.
		 
		Так, суди не надали належної правової оцінки забороні компетентним державним органам узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність спірного об'єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об'єкту, як обставині, яку відповідач, як замовник будівництва, не міг передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для нього обачності.
		 
		Суди також не перевірили чи дотримався замовник будівництва зазначеного будинку принципів добросовісності, справедливості та розумності як загальних засад зобов'язального права та регуляторів поведінки учасників цивільно-правових відносин, чи виконав він усі, передбачені законом дії, з метою реалізації свого обов'язку по будівництву спірного об'єкта нерухомості.
		 
		У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті               411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Доводи ОСОБА_4 про необхідність закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ», згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є власником незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 218-219, т.1).
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ», до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг», задовольнити частково.
		 
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року  та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасувати.
		 
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                             Б.І. Гулько
		 
		Є. В.Синельников
		 
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...