Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/13880/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2018. Зареєстровано: 06.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 08.01.2019
Номер судового провадження: 2/428/2130/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 428/13880/18
		Провадження №2/428/2130/2018
		 
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2018 року Сєвєродонецький міський суд 
		Луганської області у складі:
		головуючого судді Юзефовича І.О.
		при секретарі Продченко О.А.
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії проти України, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії проти України. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 28.08.2015р. позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким з 2002р. знаходилась у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина  ОСОБА_2 , батьком якого являється ОСОБА_3 .. В період з 09.04.2015р. по 14.04.2016р. чоловік позивача  ОСОБА_3 проходив військову службу по мобілізації в Збройних Силах України. З 29.05.2016р. по 18.07.2016р. ОСОБА_3 перебував на військовій службі за контрактом у складі ВЧ ПП НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання 18.07.2016р. на взводному опорному пункті 5312/3 «Ранчо», неподалік від с. Майорське Донецької області, Україна, ОСОБА_3 потрапив під артилерійський обстріл з боку представників російських збройних формувань, внаслідок чого отримав несумісні з життям поранення та загинув. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.08.2018р., яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 18.07.2016р. в районі с. Майорське Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Внаслідок втрати чоловіка та батька, який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач ОСОБА_1 та її дитина  ОСОБА_2 відчувають безперервну, невгамовну душевну біль та страждання. ОСОБА_1 втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування. Через смерть свого чоловіка, який являвся крім того батьком їх спільної дитини, позивач ОСОБА_1 втратила сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної їй людини, що не дає їй можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, що супроводжуються періодичними депресіями. Її дитина  ОСОБА_2 також не може повернутися до свого психологічного стану, який існував до загибелі ОСОБА_3 .. Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого їй завдано моральну шкоду, є Російська федерація, її Збройні сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих. ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями з боку Російської Федерації порушено невід`ємне право її чоловіка на життя, гарантоване ст. 2 Європейської конвенції її право та право її сина на повагу до сімейного життя, тому змушена звернутися із вказаним позовом, в якому просить стягнути із Російської Федерації на її користь та на користь її сина моральну шкоду у розмірі по 1932199,32грн., що за офіційним курсом НБУ складає 60000 (шістдесят тисяч) євро. Розмір моральної шкоди встановлений позивачем з урахуванням характеру і обсягу завданих їй та її сину моральних страждань, істотного порушення конституційних прав її чоловіка, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які вона відчуває роками через неможливість відновити порушені права її чоловіка та її особисті права. Також, при визначенні розміру моральної шкоди позивач керується практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.
		Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. 
		Відповідач Російська Федерація про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через посольство Російської Федерації в Україні, у судове засідання представник не з`явився, причини неявки суду не відомі, відзиву на позов до суду не надходило. 
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 28.08.2015р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис №493, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу  ОСОБА_6 . Відповідно до копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.12.2016р. по цивільній справі №428/9771/16-ц, встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Майорське Донецької області, Україна, відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у м. Сєвєродонецьк Луганської області, Україна, матір`ю якої є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка села Підгорівка Старобільського району Луганської області, Україна. Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 21.12.2016р. Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №308 від 14.05.2002р., ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до копії довідки Сєвєродонецького міського військового комісаріату від 19.01.2017р. №14, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходив службу в Збройних Силах з 12.05.1994р. по 23.04.1996р., був призваний по мобілізації в Збройні Сили України з 09.04.2015р. по 14.04.2016р., був призваний на військову службу по контракту в Збройні Сили України з 29.05.2016р. та загинув під час виконання бойового завдання в ході проведення антитерористичної операції 18.07.2016р.. Відповідно до копії повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 15.11.2016р. Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №1240 від 21.07.2016р., ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Майорське Донецької області, Україна. Відповідно до копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17.08.2018р. по цивільній справі №428/6088/18, встановлено факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , при виконанні обов`язку військової служби 18.07.2016р. в районі села Майорське Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Рішення набрало законної сили 18.09.2018р..
		За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятого Верховною Радою України 15 квітня 2014 року, цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в т.ч. частини Донецької області, де загинув чоловік та батько позивачів.
		Згідно з ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		За вимогами ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		З матеріалів справи вбачається, також і встановлено судом, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації частини Донецької області, загинув чоловік та батько позивачів, що завдало їм значної моральної шкоди, що виражається в основному - це втратою в їх житті чоловіка та батька ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_3 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, має необхідний та достатній обсяг цивільної правоздатності для звернення до суду з такими вимогами, як дружина загиблого (І черга спадкоємців).
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст.22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		За змістом ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., Женевською конвенцією 1949р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом ІІ Конституції України.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1,2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975р., договори укладені між Україною та Росією в т.ч. про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є на переконання суду державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 60000 євро на кожну особу, позивач посилається на ту обставину, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні її страждання через втрату чоловіка, які вона відчуває роками, її дитина  ОСОБА_2 також не може повернутися до свого психологічного стану, який існував до загибелі ОСОБА_3 , а тому суд вважає достатнім наявність підстав для задоволення її вимог в повному обсязі, у зв`язку з встановленим в судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - Російської Федерації, на користь дружини та сина загиблого чоловіка і батька.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії проти України, підлягає задоволенню. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень чинного законодавства України, в той час як інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі не виявлено, з огляду на що, питання судових витрат вирішенню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -  
		 
		вирішив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії проти України, задовольнити. 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1932199,92 (один мільйон дев`ятсот тридцять дві тисячі сто дев`яносто дев`ять)грн., що за офіційним курсом НБУ станом на момент пред`явлення позову складає 60000 (шістдесят тисяч) євро.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1932199,92 (один мільйон дев`ятсот тридцять дві тисячі сто дев`яносто дев`ять)грн., що за офіційним курсом НБУ станом на момент пред`явлення позову складає 60000 (шістдесят тисяч) євро.
		 
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                            І. О. Юзефович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...