Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/4115/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.12.2018
Номер судового провадження: 2/431/1212/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №431/4115/18 
		Провадження №2/431/1212/18 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		(повний текст)
		27 листопада 2018 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:
		головуючого судді         Кудрявцева І.В. 
		при секретарі Кобиляр О.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області у м.Старобільськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної та майнової шкоди, 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації про стягнення моральної та майнової шкоди. В обґрунтування свого позову посилається на те, що він проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1, йому на праві приватної власності належить трикімнатна квартира №6 у будинку №57А Мікрорайон 3-й у м.Красний Луч луганської області. Внаслідок збройної агресії РФ він був змушений переселитися з окупованої території, внаслідок чого йому завдано майнової шкоди, який виходячи з розрахунків упущеної вигоди вартості оренди квартир, оцінював у 90240грн., та завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому, що внаслідок окупації він втратив житло, надію на повернення додому, налагоджений побут, можливість планувати своє життя, вільне спілкування з друзями та родичами, на сьогоднішній день змушений займатись питаннями благоустрою на новому місці, яку оцінював в 1080191,10грн. У звязку з чим просив суд стягнути з РФ на його користь майнову шкоду у розмірі 90240 гривень, що є еквівалентом 2923 євро 63 євроцентів, та моральну шкоду у розмірі 1080191 гривня 10 копійок, що є еквівалентом 35000 євро.
		У судове засідання позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2, не зявились, до початку розгляду справи надали заяву про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за їх відсутності. 
		Представник відповідача  держави Російська Федерація у судове засідання повторно не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. 
		27.11.2018р. постановлено ухвалу про заочний розгляд справи. 
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного: 
		З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи було достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований з 2013р. за адресою: Луганська область, м.Красний Луч, Мікрорайон 3АДРЕСА_1 (а.с.8-9), з 09.12.2014р. взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.а.с.13,14), має у власності квартиру у м.Красний Луч Луганської області (а.с.10-11). 
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. №254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗакону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку міст, які визнані цієюпостановою окупованими включено м.Красний Луч Луганської області.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. 
		Таким чином, у судовому засіданні було достовірно встановлено, що позивач позбавлений можливості вільно володіти належним йому майном. 
		Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20.02.2018р., яке набуло законної сили, встановлено факт вимушеного переселення ОСОБА_1 в серпні 2014 року з окупованої території Луганської області Україна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України(а.с.15-21). 
		У звязку з чим відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України суд вважає встановленим причинний зв'язок між збройною агресією РФ та завданням ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди. 
		Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Розмір упущеної вигоди, яку складають неотримані доходи від передачі квартири в оренду згідно з обґрунтованим доказами розрахунком позивача, який не спростований відповідачем, становить 90242грн., що на день пред'явлення позовної заяви до суду за офіційним курсом НБУ складало 2923,63 Євро.
		Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ст.23ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		При вирішенні вимоги позивача про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов'язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.
		Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
		Враховуючи тривалість порушень прав та законних інтересів позивача, а саме більше чотирьох років, та врахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно неї.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, які полягають у порушенні налагодженого способу життя та змушення позивача докладати зусиль для досягнення звичного життя, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у сумі 1080191,10грн., який на день пред'явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом в 35000 Євро.
		Пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Згідно пункту 2 Будапештського меморандуму, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому суд доходить до висновку про відсутність у неї судового імунітету. 
		Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 8810 гривень.
		Керуючись ст.ст.11-13,141, 263-265,268, 280, 281 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної та майнової шкоди - задовольнити у повному обсязі. 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 90240 (девяносто тисяч двісті сорок) гривень, що є еквівалентом 2923 (дві тисячі девятсот двадцять три) євро 63 євроцентів за офіційним курсом Національного банку України. 
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1080191 (один мільйон вісімдесят тисяч сто девяносто одна) гривня 10 копійок, що є еквівалентом 35000 (тридцять пять тисяч) євро за офіційним курсом Національного банку України. 
		Стягнути з держави Російська Федерація судовий збір у доход держави Україна у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. 
		Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення. 
		Повний текст рішення складено 06 грудня 2018 року. 
		 
		Суддя                        І.В. Кудрявцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...