Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8422/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 08.01.2019
Номер судового провадження: 2/520/5278/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_____________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 520/8422/18
		Провадження № 2/520/5278/18
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.12.2018 року
		Київський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого - судді Куриленко О.М., 
		за участю представника позивача ОСОБА_1,
		представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Фьорнцлер ОСОБА_5, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Одеська міська рада про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фьорнцлер ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Одеська міська рада про визнання договору дарування договором купівлі-продажу,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05 липня 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати договірдарування квартири№ 92в житловомубудинку №22по вулиціАкадеміка Корольовав містіОдесі,укладений Позивачем,ОСОБА_3,та Відповідачем,ОСОБА_4,26березня 2018року,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_6за реєстровим№ 508, удаваним змоменту вчиненнята визнатийого договоромкупівлі-продажу.Судові витрати запідготування таподання даноїпозовної заяви,а саме,вартість підготуванняекспертного висновкупро результатипроведеної фіксаціїі дослідженнязмісту веб-сторінкиу мережіІнтернет всумі 2300гривень тасудовий збірза поданняцієї заявив сумі704,80гривень, разом 3004,80гривень,покласти наВідповідача. 
		Свої вимоги мотивувала тим, що 26 березня 2018 року вона придбала у відповідача ОСОБА_4 квартиру № 92 в житловому будинку № 22 по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі. Стверджує, що квартира була придбана із сумісних подружніх коштів, що належать їй та її чоловікові, третій особі Фьорнцлер ОСОБА_7, за 36000 доларів США. І хоча фактично між нею та Відповідачем відбувся договір купівлі - продажу квартири, ріелтори, що супроводжували цю угоду, умовили її підписати договір дарування квартири, пояснюючи це тим, що для укладення договору купівлі-продажу знадобиться нотаріально посвідчена згода від чоловіка на придбання квартири, а для цього необхідний додатковий час - для того, щоб чоловік приїхав з Німеччини до Одеси та відвідав нотаріуса. Але, як запевнювали ріелтори, на квартиру є інші реальні покупці, які готові її придбати без жодних зволікань, отже, якщо вона чекатиме свого чоловіка для оформлення всіх документів, вона просто втратить свій шанс придбати квартиру.
		Позивач зазначає, що аргументи ріелторів здалися їй розумними та, не маючі юридичної освіти й не розуміючі в повній мірі різницю між цими двома договорами та їх наслідки, вона погодилась на їх пропозиції. Отже, між нею, ОСОБА_3 та Відповідачем ОСОБА_4 був підписаний договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 нібито безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 нібито безоплатно прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 508.
		Але позивач вказує на те, що насправді укладений між сторонами договір був оплатним та по своїй юридичній природі був правочином купівлі-продажу нерухомого майна, що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. 
		Ухвалою судді від 16 липня 2018 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.
		В підготовчому засіданні, яке відбулось 10 жовтня 2018 року, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1  звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у відповідача ОСОБА_4 оригінал розписки позивача, ОСОБА_8, складеної 26 березня 2018 року, із зобовязаннями Позивача щодо можливої відмови від Квартири та наданих Відповідачу грошових коштів. Вказуючи на те, що для всебічного розгляду справи необхідно витребувати у Відповідача вказану розписку в оригіналі, адже з неї вбачається, що Позивачкою в день підписання договору дарування були прийняті зобов'язання стосовно Квартири в сумі, що дорівнює вартість Квартири.
		Також представник позивача просила викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_9, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2; ОСОБА_10 Вільєвну, яка мешкає за адресою Одеська обл.., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Заводська, 34; ОСОБА_11, яка мешкає за адресою АДРЕСА_3.
		У судове засідання зявилась також представник третьої особи Фьорнцлер ОСОБА_5 ОСОБА_2,яка протизадоволення даногоклопотання незаперечувала та,в своючергу, звернулась до суду з клопотанням, в якому просила прийняти до провадження суду позов третьої особи з самостійними вимогами Фьорнцлер ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу.
		Як вбачається з позовних вимог, Фьорнцлер ОСОБА_5 просить ухвалити рішення яким: визнати договірдарування квартири№ 92в житловомубудинку №22по вулиціАкадеміка Корольовав містіОдесі,укладений Відповідачем ОСОБА_3,та ВідповідачемОСОБА_4,26березня 2018року,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_6за реєстровим№ 508, удаваним змоменту вчиненнята визнатийого договоромкупівлі-продажу.Судові витрати за подання цієї заяви в сумі 704,80 гривень покласти наВідповідачів. 
		В обґрунтування свого позову посилається на те, що з 10 лютого 2016 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3. Проте вони проживають однією сім'єю та мають спільний бюджет з середини 2015 року, коли він почав приїжджати на певний період часу до відповідача в Україну.
		Зазначає, що в 2017 році він та відповідач ОСОБА_3 вирішили придбати квартиру для спільного проживання у місті Одесі, оскільки в цьому місті проживає мати ОСОБА_12, вони часто приїжджають до неї та залишаються жити на декілька днів, отже, наявність власного житла поблизу матері Відповідача була б більш зручною для подружжя.
		Після перегляду значної кількості варіантів квартир, він спільно з ОСОБА_12 вирішили придбати квартиру АДРЕСА_4. Первісно запропонована ціна на Квартиру становила 40000 доларів США, проте після прохання Відповідача, продавець, Відповідач ОСОБА_4В, а точніше її представник, поступилася та погодилась продати вказану квартиру за 36000 доларів США.
		Квартиру оглядала його дружина разом зі своєю матір'ю 22 березня 2018 року, оскільки на той час перебувала в Одесі. При цьому, між Позивачем та Відповідачем була домовленість, що на початку квітня 2018 року вони разом прилетять до Одеси, щоб оглянути Квартиру, та оформити у нотаріуса усі необхідні документи по придбанню Квартири. 
		Проте, як повідомила його відповідач ОСОБА_3 під час передачі авансу за Квартиру в агенції нерухомості, що відбулось 23 березня 2018 року, ріелтори, які супроводжували цю угоду, почали наполягати на продажу Квартири якомога швидше, мотивуючи це тим, що є інші реальні покупці, які готові придбати цю квартиру без зволікань. Дізнавшись, що він не може наразі приїхати в Україну для підписання угоди, або для підписання заяви про свою згоду на придбання Квартири і що це можливо лише на початку квітня, ріелтори запропонували його дружині підписати договір дарування квартири, мотивуючи це тим, що для укладення договору дарування нотаріально посвідчена згода від чоловіка не потрібна та договір дарування можна укласти не чекаючи, коли він матиме змогу приїхати в Одесу.
		 
		Отже, відповідачка ОСОБА_3 змінила свій авіаквиток з 24.03.2018 року на 29.03.2018 року, та залишилась в Одесі, щоб підписати договір дарування.
		Таким чином, 26 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, був підписаний договір дарування, відповідно до якого Відповідач-2 нібито безоплатно передала у власність, а Відповідач-1 нібито безоплатно прийняла у власність спірну Квартиру. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 508 , але в дійсності укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою був правочином купівлі-продажу нерухомого майна, при цьому придбання нерухомого майна було здійснено на подружні кошти.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 провитребування доказів та клопотання представника третьої особи Фьорнцлер ОСОБА_5  ОСОБА_2 про прийняттяпозову третьої особи,яка заявляєсамостійні вимогина предметспору таобєднання йогоз первіснимпозовом були задоволені.
		В подальшому, ухвалою суду від 05 листопада 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В ході розгляду справи також постало питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки зясувалось, що Одеська міська рада також має вимоги щодо спірної квартири. 
		У звязку з чим, ухвалою суду від 13 листопада 2018 року було залучено Територіальну громаду м. Одеси в особі Одеської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
		Представник позивача ОСОБА_3  ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позовні вимоги третьої особи Фьорнцлер ОСОБА_5 визнала в повному обсязі.
		Представник третьої особи яка заявляє самостійні вимоги Фьорнцлер ОСОБА_5  ОСОБА_2 позов свого довірителя підтримала на наполягала на його задоволенні, позовні вимоги ОСОБА_3 також визнала.
		Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, у минулих судових засіданнях її представник ОСОБА_13 проти задоволення позову не заперечувала, більш того, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява відповідача ОСОБА_4, в якій вона позовні вимоги ОСОБА_3 та Фьорнцлер ОСОБА_5 визнає повністю та просить справу розглядати за її відсутності.
		Треті особи Приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуОСОБА_6 тапредставник Одеськоїміської ради  у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Як розяснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.
		Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази вважає, що вимоги позовних заяв є законними та обґрунтованими, а як наслідок підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України.
		Судом встановлено, що 26 березня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було посвідчено Договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_4 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру номер 92 в житловому будинку номер 22 по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі, яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею  49, 75 кв.м., житловою площею 29,68 кв.м. 
		Звертаючись до суду з даними позовами, позивачі стверджують, що вказаний договір є удаваним, так як насправді мыж ними було укладено договір купівлі-продажу, оскільки чоловік Фьорнцлер ОСОБА_7 знаходився поза межами України, а для укладання договору купівлі-продажу необхідна була його нотаріально посвідчена згода.
		Так, дійсн,о з матеріалів справи вбачається, що з 10 лютого 2016 року Фьорнцлер ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серії І-ЖД № 249403 яке було видано 10 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції.
		Доказом того, що квартира була придбана Позивачем у Відповідача саме за оплатним договором є розписка ОСОБА_4 від 26 березня 2018 р. на суму 36 (тридцять шість тисяч) доларів СІЛА та копія розписки ОСОБА_3 від 26 березня 2018 р. на цю ж саму суму та визнання відповідачем зазначених обставин. 
		Крім того, факт укладання між сторонами саме договору купівлі-продажу у судовому засіданні підтвердили свідки. 
		Так допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила суду, що її донька та зять мали намір придбати квартиру у м. Одесі. Для реалізації цього ними була знайдена спірна квартира, за яку початково продавці просили 40 000 доларів США. Після проведеного торгу ціна спірної квартири була знижена до 36 000 доларів США. Свідок була особисто присутні у нотаріуса та бачила, як її донька передала відповідчці 36 000 доларів США з урахуванням авансу у 2000 доларів, які були передані раніше. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона допомагала позивачеві у пошуку спірної квартири, особисто бачила, як позивач передавала відповідачеві аванс. 
		Директор агенції нерухомості "Альтера", через яке здійснювалась купівля квартири, ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердила, що їй зателефонувала її знайома ОСОБА_14, яка повідомила, що її знайома має намір придбати квартиру. Вона була присутня у нотаріуса та особисо бачила, як позивач передавала гроші відповідачеві. 
		Також доказом придбання квартири позивачем ОСОБА_3 саме за договором купівлі - продажу є публікації в мережі Інтернет повідомлень про продаж цієї Квартири. Зокрема, на порталі про нерухомість M2bomber.com з 14 березня 2018 року та до цього часу розміщено об'яву про продаж 2-кімнатної квартири, розташованої на 6-му поверсі в 9-ти поверховому будинку типу «чешка» навпроти обласного ДАІ по вул. Академіка Корольова.
		Повідомлення про продаж Спірної квартири разом із фотографіями, що розміщені на порталі про нерухомість M2bomber.com, було досліджене експертом в галузі телекомунікацій за замовленням представника Позивача; експертний висновок про результати проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, підготований Центром компетенції УЦНПА 20.06.2018 p..
		Статтею 717 ЦК Українивстановлено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування
		Згідно з приписами ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно дост. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормами стюст. 626, 627 встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Водночас, за змістом ч. 1ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до приписівЦК України, зокремаст. 16 цього Кодексу, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину удаваним, позивач у силуст. 12 ЦПК Українизобов'язаний довести правову та фактичну підставу його удаваності.
		В свою чергу, позивач, оспорюючи дійсну мету укладення спірного договору шляхом дарування квартири, зокрема приховування іншого правочину купівлі-продажу цього майна, вказує на його удаваність, посилаючись при цьому на вчинення його відповідачем на платній основі та задля уникнення згоди іншого подружжя.
		Згідно з частиною 1ст. 235 ЦК Україниудаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		При цьому, Пленум Верховного Суду України у своїйпостанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за №9, зокрема у її п. 25, роз'яснив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
		Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до ч. 1 ст.202, ч. 3 ст.203 ЦК Україниголовним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
		Згідно до позовних вимог, позивачі вважають, що договір дарування від 26 березня 2018 року є удаваним, та сторони договору мали на меті укласти договір купівлі-продажу. 
		Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до статті 79 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду - встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників договору.
		Враховуючи згоду відповідача ОСОБА_4 з даним позовом та її ствердження щодо того, що дійсно між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири, а також аналізуючи інші докази по справі, суд вважає, що договір дарування, вчинений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, приховував договір купівлі-продажу, а нерухоме майно: квартира АДРЕСА_5, є майном подружжя Фьорнцлер ОСОБА_7 та ОСОБА_3.
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .
		Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин. 
		Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.
		Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Разом зтим,при вирішенніспору судвраховує положенняст. ч.ч.1-3ст.13ЦПК Українивідповідно дояких суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.  Збираннядоказів уцивільних справахне єобовязком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом.  Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно доч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зіч. 1 ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.  Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.  Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом.  Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
		Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як за первісним позовом так і за позовом третьої особи з самостійними вимогами підлягають задоволенню.
		Крім того, у відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати
		Керуючись ст.ст.3,6,15,16,202,203,215,235,655,717 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13,76 - 82,141,259,263 - 265,268,273 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Фьорнцлер ОСОБА_5, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Одеська міська рада про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фьорнцлер ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Одеська міська рада про визнання договору дарування договором купівлі-продажу  задовольнити.
		Визнати договірдарування квартири№ 92в житловомубудинку №22по вулиціАкадеміка Корольовав містіОдесі,укладений міжОСОБА_3 таОСОБА_4 26березня 2018року,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_6за реєстровим№ 508, удаваним з моменту вчинення та визнати його договором купівлі-продажу.
		Стягнути з ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 31 А кв. 95 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 гривень та вартість в підготування експертного висновку про результати проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет в сумі 2300 гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації АДРЕСА_6 на користь Фьорнцлер ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 гривень.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШПерехідних Положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.
		 
		Суддя                               Куриленко О. М.
		 
		 
		 
		Повний текст рішення складено 07 грудня 2018 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...