Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/7123/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Оприлюднено: 10.12.2018.

Номер судового провадження: 2-о/712/142/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Рішення
		Іменем України
		Справа № 712/7123/18
		Провадження № 2-о/712/142/18
		   27 листопада 2018 року                             м.Черкаси
		Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		головуючого/судді - Марцішевської О.М.
		за участю секретаря судового засідання - Олефіренко В.В.
		заявника ОСОБА_1 
		представника заявника ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заявник ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), із залученням зацікавленими особами : Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квітні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої території АРК, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території АРК та м.Севастополя, Україна. 
		В обгрунтування заяви вказував, що є членом Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права", народився 10.06.1968 року в с. Фрунзе Сакського району АР Крим. Зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується паспортом громадянина України серії ЕТ 413798, виданого Сакським РВ ГУ ДМС України в АР Крим, 10.02.2014р. У квітні 2014 року ОСОБА_1 був вимушений переміститися з місця свого постійного проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території АР Крим до АДРЕСА_2, де зараз постійно проживає, а отже дана адреса є його фактичним місцем проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 №7102002624. Вказана довідка, видана заявнику як внутрішньо переміщеній особі, була дійсною на момент набрання чинності <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_24/pravo1/T150921.html?pravo=1" title="Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 921-VIII від 24.12.2015" target="_blank">Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 24.12.2015</a> станом на 13.01.2016 та відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#13" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"</a> діє безстроково. Заявник зазначає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим України порушено цілу низку його прав і свобод, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколами № 1 і 4 до неї, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу та особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті та релігії, внаслідок чого у квітні 2014 року відбулось вимушене переселення ОСОБА_1 до м.Черкаси. Звернення до суду в порядку окремого провадження із даною заявою про встановлення юридичного факту, що його вимушене переселення з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим України у квітні 2014 року відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим України зумовлене тим, що він має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що зумовлює виникнення у нього прав та обов'язків, передбачених вказаною Конвенцією, іншими нормами національного і міжнародного права.
		   Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримали, просили задовольнити.
		   Представники заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації у судове засідання не з"явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
		На підставі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9033/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9033" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 223 ЦПК України</a> розгляд справи здійснено у відсутність представників заінтересованих осіб.
		При цьому суд також враховує висновки Верховного Суду України у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 491/1408/16-ц про встановлення, згідно з якими визначено, що незважаючи на те, що в якості однієї із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першою<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_356/ed_2018_07_12/pravo1/T052709.html?pravo=1#356" title="Про міжнародне приватне право; нормативно-правовий акт № 2709-IV від 23.06.2005" target="_blank">статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року</a>, не порушено, з огляду на те, що вказана норма визначає імунітет від пред'явлення позову до іноземної держави та залучення її до участі у справі як третьої особи. Натомість, у даному випадку Російська Федерація бере участь як заінтересована особа у справі окремого провадження, а не виступає із вимогами як сторона чи третя особа у справі позовного провадження. Також визначено, що належним повідомленням про судовий процес є надіслання на адресу Посольства Російської Федерації в Україні відповідного листа.
		   Вислухавши заявника та його представника, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов такого висновку. 
		   Відповідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#177" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 55 Конституції України</a> права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		   За змістом ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_502/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#502" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 124 Конституції України</a> юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		   Статтею 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року встановлено, що особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		   За змістом ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ</a> внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		    Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#13" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">4</a>, ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_73/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#73" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»</a> факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_171/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#171" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статтею 12 цього Закону</a>. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статті 1 цього Закону</a>, на момент їх виникнення. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статті 1 цього Закону</a>.
		    Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права", народився 10.06.1968 року в с. Фрунзе Сакського району АР Крим. Зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується паспортом громадянина України серії ЕТ 413798, виданого Сакським РВ ГУ ДМС України в АР Крим, 10.02.2014р. 
		   Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 №7102002624 ОСОБА_1 є переміщеним з місця свого постійного проживання на території АР Крим до АДРЕСА_2, де зараз постійно проживає. 
		Оскільки вказана довідка не містить відомостей про причини переміщення заявника з місця постійного проживання, останній звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту того, що його вимушене переселення у квітня 2014 року з окупованої частини АР Крим відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією АР Крим. Вказує, що метою встановлення такого факту є підтвердження статусу заявника відповідно до норм Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, для його захисту. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту законодавством України не передбачено.
		В підвердження доводів заявником надані витяги з нормативно-правових актів та роздруківки публікацій у мережі Інтернет "Хронологія неправомірних дій російської сторони в Автономній Республіці Крим", "Встановлено 10 військових з 15-ї ОМСБр ЗС РФ. Брали участь у вторгненні на Донбас", "За спиной сил самоорони Крима стояли російські військовослужбовці", "У Криму громадян України зобов'яжуть оформляти дозвіл на проживання", "За місяць у Криму зафіксували майже 40 випадків нападів на журналістів", "У Криму скриньки дляголосування для голосування носять носять по квартири, змушуючи до участі в "референдумі", "Директора єдиної в Криму української школи-гімнації змусили звільнитись", "Кримськотатарського хлопчика у Сімферополі побили за рідну мову", "Україна: активістів затримали і побили , одного з них катували", "Доповідь ООН: Росія серйозно порушує права людини у Криму", додані до заяви ( а.с.12-35). 
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»</a> внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першій <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_73/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#73" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»</a> передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_171/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#171" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статтею 12 цього Закону</a>.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">статті 1 цього Закону</a>. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_09_05/pravo1/KP140509.html?pravo=1" title="Про облік внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 509 від 01.10.2014" target="_blank">Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»</a> затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання. 
		   Відповіднодо статті<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1#6" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">1Закону України« Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни»</a> (далі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Закон №1207-VII</a>)тимчасово окупованатериторія України(далі-тимчасово окупованатериторія)є невідємноючастиною територіїУкраїни,на якупоширюється дія<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a> тазаконів України. Метавказаного <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Закону</a>у статті1сформульована такимчином,що цейЗакон визначаєстатус територіїУкраїни,тимчасово окупованоївнаслідок збройноїагресії РосійськоїФедерації.Для цілейцього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Закону</a>тимчасово окупованоютериторією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1#10" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">стаття 3 Закону № 1207-VII</a>). Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
		   Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_52/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1#52" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">ст.9 Закону № 1207-VII</a> державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції</a> та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		   <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_117/ed_2012_10_16/pravo1/T063477.html?pravo=1#117" title="Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини; нормативно-правовий акт № 3477-IV від 23.02.2006" target="_blank">Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»</a> покладає на суд обовязок при розгляді справ застосовувати <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод</a> 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України (далі  Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобовязання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку  негативне зобовязання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку  позитивні зобовязання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 313; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 129). 
		Навіть за виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 333; рішення ECHR у справі «Catan та інші проти Молдови та Росії», § 109; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 130). 
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобовязань. Такі зобовязання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ECHR у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 335, § 339; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 131). 
		Згідно ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9585/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9585" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 293 ЦПК України</a> окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		   У відповідності до п.5 ч.2 ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9585/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9585" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">293</a>, ч.2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9707/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9707" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">315 ЦПК України</a> суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		   Згідно пояснень заявника, після 20 лютого 2014 року за місцем його постійного проживання та здійснення підприємницької діяльності в м.Сімферополь АР Крим, органи влади, утворені у відповідності до законодавства України фактично не здійснювали свої повноваження, вказані обставини стали причиною переселення заявника з АР Крим, що мало вимушений характер задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, прав на судовий захист, які не могли бути гарантовані державною Україна у звязку з тим, що фактичний контроль території АР Крим з 20 лютого 2014 року здійснювався органами влади, утвореними не у відповідності до законодавства України. 
		   Таким чином, в судовому засіданні на підставі наданих заявником доказами підтверджено, що вимушене переселення заявника у квітня 2014 року з м.Симферополь, АР Крим відбулось під впливом фактичного контролю з 20 лютого 2014 рокутериторії АР Крим органами влади, утвореними не у відповідності до законодавства України, що відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Закону № 1207-VII</a> визначено як тимчасова окупація АР Крим внаслідок російської збройної агресії, а тому зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви про встановлення вказаного факту, який має юридичне значення для заявника, оскільки необхідний заявнику для ствердження у міжнародно-правових установах його статусу на підставі Конвеніції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року. 
		Суд також виходить з того, що встановлення <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»</a> факту збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації є загальновідомим, оскільки законодавчі акти офіційно оприлюднюються у встановленому законом порядку. Разом з тим, при встановленні судом юридичного факту суд враховує конкретні життєві обставини, з наявністю та/або відсутністю яких норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення суб'єків конкретних правових відносин. Отже, встановлення судом індивідуального юридичного факту має здійснюватись шляхом оцінки наданих заявником доказів з метою зясування обставин конкретної справи. 
		   На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 3 Конституції України</a>, ч. ч. 1, 2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#13" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">4</a>, ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_73/ed_2018_02_08/pravo1/T141706.html?pravo=1#73" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»</a> , абзац 6, 14, 15 преамбули, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_48/ed_2018_01_18/pravo1/T182268.html?pravo=1#48" title="Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях; нормативно-правовий акт № 2268-VIII від 18.01.2018" target="_blank">ст. 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»</a>, ст. ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7442/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7442" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">10</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7467/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7467" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">13</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">76</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7949/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7949" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">82</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8012/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8012" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">89</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9297/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9297" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">259</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9337/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9337" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">263</a> <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9356/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9356" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">265</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9585/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9585" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">293</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9707/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9707" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">315 ЦПК України</a>, суд,-
		ВИРІШИВ :
		     
		   Встановити факт,що  вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квітні 2014 року з території АРК, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території АРК та м.Севастополя, Україна відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T141207.html?pravo=1" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»</a>. 
		   Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
		   Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		  ГОЛОВУЮЧИЙ:
		Дата виготовлення повного тексту рішення 07 грудня 2018 року. 
		Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...