Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12862/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2018. Зареєстровано: 10.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2018.
Дата набрання законної сили: 03.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		10.12.2018Справа №  910/12862/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2-А, кім. 37) 
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМ» (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, к. 519) 
		про  стягнення 24 031,06 грн.  
		 
		Представники сторін не викликались 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМ» про стягнення 24 031,06 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е- КОМ» (надалі - відповідач) укладено договір № НП14-477 про надання послуг електронного обміну діловими даними (надалі - договір), за яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги, відповідно до цього договору, а позивач зобов'язався в порядку та строки визначені договором, приймати та оплачувати ці послуги. За доводами позивача, сторони дійшли згоди про припинення договірних відносин, у зв'язку з чим позивачем направлено угоду про припинення дії спірного договору, проте, на даний час позивач підписану відповідачем угоду про припинення дії договору не отримав та відповідачем не повернуто кошти, які позивач сплатив як попередню оплату за послуги. На підставі чого, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вигляді переплати розмірі 24    031,06 грн.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.18 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме, надати суду докази направлення позивачем на адресу ТОВ «Е-КОМ» два екземпляри додаткової угоди про припинення дії договору та звернення до відповідача з проханням підписати Акт приймання-передачі наданих послуг за червень 2018 року.
		10.10.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 26.09.2018 докази направлення позивачем на адресу ТОВ «Е-КОМ» два екземпляри додаткової угоди про припинення дії договору (копію квитанції № 24 від 01.06.2018 та копію опису вкладення в цінний лист від 01.06.2018; скрин-шоти сторінки електронної пошти в підтвердження звернення до відповідача з проханням підписати Акт приймання-передачі наданих послуг.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2018  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
		30.10.2018 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про виконання зобов'язання відповідачем за договором в частині надання послуг, що підтверджується Актом наданих послуг, а замовником претензій щодо якості, об'єму та терміну надання послуг не заявлено. Крім цього, відповідач заперечує проти нормативного обґрунтування позивача та вважає про помилкове застосування положень ст. 1212 ЦК України. 
		08.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що не є дійсним твердження відповідача щодо відсутності претензії з боку позивача щодо якості та повноти наданих послуг в травні 2018 року та посилання на оплату за травень, яка була фактично здійснена в квітні 2018 року жодним чином не спростовує факту перерахування авансового платежу в травні 2018 року за червень 2018 року в сумі 24    031,06 грн. та не спростовує факту ненадання послуг в червні 2018 року. Отже, позивач вважає, що послуги були фактично оплачені, але не надані.
		08.11.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про зміну підстав позову, а саме розглянути позову з урахуванням визнання позивачем помилковими посилання на норми статті 1212 ЦК України, як на правову підставу своїх позовних вимог.
		Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
		Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено, що  заява позивача є заявою про зміну підстав позову та відповідає вимогам, встановленим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» про зміну підстав позову від 08.11.2018 та запропонувати відповідачу у строк до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмовий відзив на заяву про зміну підстав позову, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство та докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.
		Як вбачається  з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048065027 ухвала суду від 12.11.2018  була отримана відповідачем 13.11.2018,  за юридичною  адресою 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, к. 519, а також відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №01030480650190, ухвала суду від 12.11.2018  була отримана відповідачем 20.11.2018,  за адресою для листування: 03037, м. Київ, а/с 21, проте, у визначений судом строк відзив на заяву про зміну підстав позову, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство, останнім не подано. Також відповідачем не надано, у строк визначений судом, заперечення на відповідь на відзив. 
		Відповідно до ч. 2     ст.178 Господарського процесуального кодексу України   у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання  відзиву на заяву про зміну підстав позову та заперечення на відповідь на відзив, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		18 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» (надалі - замовник/позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Е-КОМ» (наділ - виконавець/відповідач) було укладено договір № НП 14-477 про надання послуг електронного обміну діловими даними (надалі - договір), відповідно до мов якого виконавець зобов'язався надавати замовникові послуги доступу до платформи «EXIT-EVOLUTION», відповідно до умов цього договору, а замовник зобов'язався в порядку та строки, передбачені цим договором приймати та оплачувати ці послуги.
		У п. 1.3. договору сторонами погоджено, щ ціна послуг доступу до платформи «EXIT-EVOLUTION» з використанням Веб-середовища визначається га підставі тарифних пакетів, встановлених за період за підтримку та обслуговування одного автоматизованого робочого місця і вказується у рахунку-фактурі. Замовник виконує зобов'язання по договору в національній валюті України - гривні. Послуги доступу до платформи «EXIT-EVOLUTION» з використанням Веб-середовища можуть оплачуватися щомісячно, щоквартально, за півріччя або за рік. На момент підписання даного договору замовником був обраний тарифний пакет EXITE -3000, а періодичність оплати - щомісячно.
		Відповідно до п. 3.3. договору надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг, який має наступні реквізити: найменування сторін; найменування і перелік послуг, наданих виконавцем; ціна наданих послуг; відповідність обсягу наданих послуг обсягу, зазначеному в цьому договорі. Акт прийому-передачі наданих послуг оформляється виконавцем у двох примірниках передається замовнику із закінченням відповідного періоду, замовник в свою чергу протягом 5 (п'яти) календарних днів після його одержання зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний примірник акта прийому-передачі наданих послуг.
		За умовами п. 3.6 договору виконавець надає замовнику рахунок-фактуру на попередню сплату послуг на наступний період, відповідно до п. 1.3. договору, не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до закінчення попередньо сплаченого періоду. Замовник виконує попередню сплату ціни послуг  на наступний період на підставі такого рахунку-фактурі не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до початку наступного періоду.
		Цей договір відповідно до п. 5.1. набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 р. договір продовжується на кожен наступний рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про бажання припинити не пізніше місяця до закінчення строку дії договору.
		За доводами позивача, на виконання умов договору та на підставі, виставленого відповідачем рахунку-фактури № НП-477-2018-14127 від 01.05.2018, ТОВ «Сумська паляниця» здійснило попередню оплату за послуги за червень 2018 у сумі 24   031,06 грн, з призначенням платежу «за доступ до платформи «EXIT-EVOLUTION» згідно обраного тарифного пакету до договору № НП 14-477 від 28.08.2014 згідно рахунку № НП-477-2018-14127 від 01.05.2018. Одночасно, за твердженням позивача, 10.05.2018 була зареєстрована податкова накладна. В подальшому  з  01.06.2018 співпраця позивача та відповідача в межах договору № НП-477-2018-14127 від 01.05.2018 була припинена повністю, у зв'язку з чим відповідачем не були надані позивачу послуги у вигляді доступу до платформи «EXIT-EVOLUTION» згідно обраного тарифного пакету. В той же час кошти в якості попередньої оплати за такі послуги за червень були отримані відповідачем, проте не повернуті позивачу. А тому, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 14.08.2018 з вимогою повернути кошти, як такі що безпідставно отримані. Відповідь на вказану претензію відповідачем не надано, грошові кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення попередньої оплати у сумі 24   031,06 грн.  
		У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає про виконання останнім свої зобов'язань за договором повністю. Зокрема вказує, що ним було виставлено рахунок-фактуру від 01.05.2018 № НП-477-2018-14127, який був оплачений позивачем повністю. Станом на 31.05.2018 відповідачем надані послуги позивачу у повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг № № НП-477-2018-141771 від 31.05.2018, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Також відповідач зазначає, що в останнього відсутні підстави для оформлення та підписання акту та надання послуг у червені, через неможливість надання таких послуг, в силу наявності рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введеною в дію Указом Президента України від 15.05.2018 № 126/2018, відносно ТОВ «Е-КОМ» введено обмежувальні заходи (санкції). Про факт припинення співпраці з позивачем за договором № НП 14-477 від 28.08.2014, було повідомлено листом. Також у відзиві відповідач зазначив про неможливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, а тому в позові слід відмовити.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
		У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
		Згідно зі ст. 626      Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше   сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір № НП 14-477 про надання послуг електронного обміну діловими даними від 28.08.2014  є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 901-907 Цивільного кодексу України.
		За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
		За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, останнім здійснено попередню оплату за договором  за послуги за червень, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури від 01.05.2018 № НП-477-2018-14127. Зокрема, судом досліджено рахунок від 01.05.2018 № НП-477-2018-14127, і встановлено, що останній виставлено відповідачем на підставі договору № НП 14-477 від 28.08.2018  на суму 24   031,06 грн, із призначенням платежу: «сума рахунку = вартість тарифного пакету EXIT-5000 за червень 2018 року  по курсу НБУ на 01.05.2018». Оплата вказаного рахунку позивачем підтверджується платіжним доручення № 3282 від 10.05.2018 у сумі 24   031,06 грн, (належним чином завірена копія містить у матеріалах справи). Факт оплати вказаного рахунку також не заперечується  відповідачем. 
		Крім цього, судом встановлено, що такий порядок попередньої оплати послуг на  наступний період, сторонами визначений умовами договору (п. 3.6.). 
		За доводами сторін, з 01.06.2018 року сторони припинили співпрацю за договором    № НП 14-477 від 28.08.2014, факт неможливості надання послуг за таким договором у червні 2018 року, визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву за вих. № 167 від 30.10.2018.
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 14.08.2018 про повернення грошових коштів у сумі 24 031,06 грн, у зв'язку з не наданням послуг за договором (належні докази направлення такої претензії містяться у матеріалах справи). 
		Відповідно до п. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. 
		Статтею 530 Цивільного кодексу України    передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		У п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України  від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що  статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
		Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено попередню оплату за договором № НП 14-477 від 28.08.2014 за червень у сумі 24   031,06 грн, проте відповідачем не виконано зобов'язання щодо надання таких послуг за вказаний період та на вказану суму, більше того відповідач не заперечує факт неможливості надання таких послуг з червня 2018 та припинення договірних відносин. А відтак суд погоджується з доводами позивача про наявність в останнього передплати за договором на суму 24   031,06 грн. 
		Заперечення відповідача щодо виконання зобов'язань за договором у повному обсязі спростовується доказами наявними у матеріалах справи. Зокрема, акт наданих послуг № НП-477-2018-141771 від 31.05.2018, що наданий відповідачем,  свідчить про надання послуг за договором   у травні на суму 24   624,00 грн. Вказані послуги були оплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 2870 від 12.04.2018 на суму 24   624,00 грн із призначенням платежу «за доступ до платформи «EXIT-EVOLUTION» згідно обраного тарифного пакету до договору № НП 14-477 від 28.08.2014 згідно рахунку № НП-477-2018-11771 від 01.04.2018».  У матеріалах справи також наявний рахунок-фактура  № НП-477-2018-11771 від 01.04.2018, що виставлений відповідачем на оплату  послуг за договором на суму 24   624,00 грн  із призначенням платежу «сума рахунку = вартість тарифного пакету EXIT-5000 за травень 2018 року  по курсу НБУ на 01.05.2018». Інших доказів на спростування заявлених вимог, відповідачем не надано.
		Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відповідно до ч. 2, 3        ст. 1212 Цивільного кодексу України        положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено судом, факт здійснення позивачем переплати на суму 24   031,06 грн. та утримання її відповідачем підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, про що вказано вище.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
		Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України     встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу безпідставно утриманих грошових коштів в сумі 24   031,06 грн., чи доказів відсутності у останнього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
		Відповідно до     ст. 86 Господарського процесуального кодексу України        суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця».
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України         витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-КОМ» (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, к. 519; ідентифікаційний код 34241719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська паляниця» (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, кім. 37; ідентифікаційний код 36572867) грошові кошти у сумі 24   031 двадцять чотири тисячі тридцять одна) грн 06 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 
		3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       
		Повний текст рішення складено 10.12.2018   
		            
		           
		          Суддя                                                                                                Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...